|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Охарактеризуємо зв’язки географічного краєзнавства з географією
Відомо, що краєзнавство — це всебічне і комплексне вивчення території своєї місцевості (села, міста), району, області. Комплексне вивчення території в географії отримало яскраве вираження, тому що географія має надзвичайно багато відгалужень, кожне з яких досліджує окремі природні явища і процеси. Ці окремі науки користуються притаманними їм методами і прийомами, але зберігають при цьому географічний підхід до цих явищ і процесів. Отже, хоча географічне вивчення території і розкладається на значну кількість підрозділів, часто самостійних, не залежних один від одного, все ж таки географія, як і краєзнавство, об’єднує всі компоненти краєзнавчого вивчення території — рельєф (фізична географія), клімат (кліматологія), води (гідрологія), населення (етнографія), звичаї, побут (народознавство) та ін. Комплексний географічний опис обраної території є краєзнавчим описом, в якому присутні не тільки окремі її компоненти, а й уся їх сукупність, що являють собою індивідуальність, єдине ціле, якісно інше, ніж проста сума компонентів. У реалізації ідей сталого розвитку краєзнавство виступає як напрям, спрямований на досягнення таких цілей: формування розвинутої національно-історичної самосвідомості, що передбачає закріплення у знаннях, інтересах, потребах, цінностях дітей, молоді та дорослого населення позитивного регіонально-соціумного культурно-історичного досвіду, перетворення його на повсякденні норми поведінки і критерії самооцінки. Адже тільки покоління, сформоване на духовних надбаннях свого народу, зможе продовжувати і розвивати його культурно-історичні традиції; оцінку ресурсного потенціалу регіонально-локальних природно-господарських систем та рівня їх збалансованості як найважливішої умови сталого розвитку території. Комплексною оцінкою пропорційності між складовими трудоресурсного й економічного, економічного і демографічного, економічного і природно-ресурсного потенціалу досягається соціальна орієнтація та стабільність розвитку конкретної території; дослідження стабільності локальних систем на основі оцінки рівнів якості життя населення. Встановлення рівнів якості життя населення виявляє в таких системах ефективність поєднаного розвитку соціально-економічної, демографічної та екологічної складових; аналіз територіальних відмінностей у забезпеченні соціально-гарантованих стандартів якості й рівня життя населення, який повинен стати основою моніторингу регіонального розвитку й інформаційним підґрунтям регіональної політики та еколого-краєзнавчої навчально-виховної діяльності.
Краєзнавчі дослідження ведуть на державному та громадському рівні, тобто мають дві форми реалізації своїх завдань. Державне краєзнавство – вивчення краю краєзнавчими музеями, відділами культури при адміністраціях. На державному рівні краєзнавчі дослідження здійснюють науковці Інституту історії України НАН України. Громадське краєзнавство охоплює широкий суспільний загал, який, у свою чергу, об'єднується навколо Всеукраїнської спілки краєзнавців. Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, історико-краєзнавчих музеїв, що діють на громадських засадах. 25 листопада 2002 р. на виконання положень «Програми розвитку краєзнавства на період до 2010 р.» постановою Президії Національної академії наук України було створено Міжвідомчу координаційну раду з питань краєзнавства, яку очолив академік П. Т. Тронька. У її складі – С. І. Посохов, доктор історичних наук, професор, декан історичного факультету Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, знаний історик та краєзнавець У процесі розвитку склалося – державне, громадське і шкільне краєзнавство. Державне – вивчення краю відбувається у науково-дослідних інститутах, бібліотеках, відділах культури, краєзнавчих музеях тощо. Громадське - це вивчення краю в будинках культури, клубах, туристичних фірмах і організаціях. У шкільному краєзнавстві слід завжди мати його навчальну цінність вивченням краю займаються учні, обов'язково керуючись всій роботою учителем.
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++ Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |