Комуністична державно-правова ідеологія

У середині XIX ст. почала формуватися близька до розглянутого утопічного соціалізму комуністична політико-правова ідеологія, засновниками якої були німецькі мислителі Карл Маркс (1818-1883) і Фрідріх Енгельс (1820-1895).

У статті "До критики гегелівської філософії права" (1843р. січень 1844р.) К. Маркс запропонував спосіб ліквідації приватної власності - соціальну революцію і силу, яка здатна це зробити - пролетаріат.

З усіма цими думками погоджувався і Ф. Енгельс. З допомогою права капіталістичне суспільство закріплює фактичну нерівність, оскільки право в ньому спрямоване на захист інтересів буржуазії. А якщо це так, то держава і право протистоять робітничому класові. Способом удосконалення таких держави і права є революція, знищення приватної власності та ліквідація відчуженої праці.

У 1848 р. в "Маніфесті комуністичної партії" мислителі дали визначення держави і права. На їхню думку, держава - це політична організація, організоване насилля одного класу над іншими. А право є введеною в заков волею панівного класу, зміст якої визначається матеріальними умовами життя цього класу.

Отак ці мислителі розробили класову теорію держави і права, яка знайшла втілення в багатьох економічних творах К. Маркса, зокрема в "Капіталі". Тут він іще раз наголосив на взаємозв'язку між суспільними і виробничими відносинами та державою і правом, зазначив, що основою всіх суспільних відносин є виробничі відносини, назвав їх базисом суспільства; решта ж відносин, усі форми суспільної свідомості, серед яких політика, мораль, право, знаходяться в повній залежності від базису і ним визначаються.

Водночас у засновників комуністичної державно-правової ідеології знайшлося

чимало послідовників. Серед них німецькі мислителі Вільгельм Лібкнехт (1828 1900) і Август Бебель (1840-1913), Антоніо Лабріола (1843-1904) в Італії та ін. В Росії кому­ністичні ідеї були сприйняті Г.В. Плехановим (1856-1918), який доклав зусиль для їх перекладу і поширення, і В.І. Ульяновим (Леніним; 1870-1924) - найпалкішим прибічником і продовжувачем усього насильницько-класового державно-правового вчення, тим, хто очолив спроби практичного втілення цього вчення в життя.

Соціальним ідеалом Леніна було суспільство рівних, яке можливе лише як наслідок насильницької революції та злому існуючого державного Устрою.

Способом досягнення цього ідеалу вважав збройне повстання, після якого встановлюється диктатура пролетаріату.

На вищій стадії комунізму необхідність юридичного регулювання суспільних відносин зникне, оскільки правила людського співіснування стануть звичками. На цій же стадії (фазі) суспільного розвитку стане непотрібною держава.

Поиск по сайту: