Теорії природного права

Від кінця XIX ст. набули подальшого розвитку теорії природного права, які ще з часів становлення буржуазної теорії права посіли провідну роль серед світових правових концепцій.

У розгляданий нами час природно-правові теорії сформувалися в чотири системи або напрямки: неотомізм; феноменологізм; екзистенціалізм; герме­невтика.

Неотомізм уважається офіційною філософською доктриною католицизму, що відроджує й модернізує вчення Ф. Аквінського, поєднуючи його з близькими за змістом філософськими системами XIX-XX ст.

Найбільшого поширення неотомізм набув у Франції, Бельгії, Італії, ФРН, Іспанії, а також у США.

Його представники Ж. Дабен, В. Катрайн, Ж. Марітен та ін. стверджували, що першоджерелом усього буття, в тому числі держави й права, є Бог, а всесвіт поєднує в собі два аспекти: духовний і похідний від нього - матеріальний.

Більшість ідей неотомізму про визначальну роль держави у створенні умов для реалізації природних прав людини знайшли втілення в теорії "держави загального блага", авторами якої були Дж. Мюрдаль, Дж. Стречі, А. Пігу та ін.

Держава повинна стати засобом реалізації загальнолюдських цінностей та справедливості, здійснювати політику соціальних послуг, що перед­бачає соціальне забезпечення, соціальне страхуван­ня, допомогу у випадках безробіття, хвороби, охоро­ну здоров'я, гарантувати права і свободи людини і загальне благо.

Засновником феноменологічного напрямку у філософії й теорії права був німецький мислитель Едмунд Гуссерль (1859-1938).

Представники цієї школи права сутність права вбачали в "ейдосах" "чистих сутностях.

"Ейдоси", нормативні ідеї переходять у позитивне право, втілюються в свідомість індивідів і визнача­ють поведінку людей. Тобто, позитивне право, яке діє в той чи інший час у державі, е втіленням, реалізацією в суспільстві "ейдосів", що випливають із "природи речей".

Третім напрямком природно-правової теорії права е екзистенціалізм, що його сповідували Е. Фехнер, В. Майгофер та ін.

Основною категорією екзистенціалізму є екзис­тенція - внутрішнє буття людини, те непізнаванне, ірраціональне в людському "я", внаслідок чого людина є конкретною неповторною особистістю.

А. Кауфман, В. Гассемер та інші автори герменевтичної теорії природного права стверджували, що сутність права полягає у справедливості, яка перед­бачає формальну рівність людей, обмеження свавіл­ля, суспільну безпеку. Для досягнення цього ство­рюються позитивні правові норми відповідно до свого часу й місця.

Поиск по сайту: