Поняття «тлумачення норм права»

Поняття та види тлумачення норм права »

Для успішного функціонування, послідовного вдосконалення та розвитку права необхідне правильне розуміння всіма членами суспільства змісту та призначення його норм. Ось чому в юридичній літературі значне місце займає тлумачення правових норм.
Тлумачення норм права — це спеціальна діяльність офіційних і неофіційних суб’єктів суспільних відносин, спрямована на з’ясування і роз’яснення змісту та значення нормативно-правових актів, понять, термінів і така, що може бути виражена в актах тлумачення (інтер- претаційних актах).
Мета діяльності щодо тлумачення норм права полягає у правильному й однаковому розумінні змісту норм права та застосуванні змісту норм права.
Отже, соціальне призначення тлумачення полягає в забезпеченні правильного, точного і однакового розуміння та застосування нормативно-правових актів та окремих норм права всіма, хто має їх застосовувати чи безпосередньо реалізовувати.
Традиційно в юридичній науці тлумачення норм права розглядається як категорія, яка включає такі складові:
а) з’ясування значення і змісту правових норм для себе;
б) роз’яснення правових норм для інших.
З’ясовуючи зміст норми, інтерпретатор досліджує: текст норми; юридичні зв’язки норми з іншими нормами і принципами; позаюри- ди^ні зв’язки норми з суспільними явищами.
Об’єктом тлумачення є закони і підзаконні нормативно-правові акти та правові норми, що в них містяться. При цьому важливого значення набувають не лише нормативні приписи, що містяться в них, але й преамбули актів, інші правові положення.
Предметом тлумачення є воля законодавця, що відображена в законі й відгавідає часу видання акта, а також воля сучасного законодавця, яка міститься в актах, що доповнюють, змінюють окремі положення первинного акта.
З метою більш правильного виявлення волі, яка міститься у законодавчому акті, необхідно також проаналізувати офіційні та неофіційні його роз’яснення, інші близькі за змістом норми, наукові праці тощо. Але головним об’єктом тлумачення має бути офіційний текст акта, який відображає волю законодавця. При цьому неприпустимо виокремлювати «волю законодавця» і «волю закону». Воля законодавця не може розглядатися поза текстом акта як предмета тлумачення.
Суб’єктами тлумачення є громадяни, юридичні особи, державні органи, але їхні можливості у сфері інтерпретації дещо різні. Тлумачення, що здійснюється окремим індивідом, має приватний характер, виокремлюється сферою конкретних відносин і не потребує спеціального аналізу. Тлумачення, яке надається уповноваженим органом, має особливий авторитет і потребує спеціального аналізу.
Ефективність тлумачення значною мірою залежить від рівня правової свідомості інтерпретатора. Якщо цей рівень високий, то кількість правопорушень при застосуванні норм зменшується, чіткіше діють державні органи, повніше задовольняються права особи, зміцнюються законність і правопорядок.
Необхідність тлумачення норм права викликана такими причинами:
1) невідповідність правових норм фактичним умовам життя. Наприклад можливе виникнення відносин, які не існували або не були помітні на момент видання певної правової норми, але за потреби правового регулювання вони підпадають під її дію;
2) правові норми нерідко містять спеціальні правові поняття, які мають багатозначний характер. Так, людині, що не має юридичної освіти, досить важко зрозуміти сутність таких понять, як «необхідна оборона», «крайня необхідність», «джерело підвищеної небезпеки» тощо;
3) наявність у нормах права оцінкових понять, в яких нелегко розібратися юридично непідготовленій людині без спеціального тлумачення (наприклад потрібно роз’яснити, що означають такі поняття, як «тяжкі наслідки», «особливо великий розмір збитків» тощо);
4) нерідко трапляється нечіткість у формулюванні змісту норм права внаслідок недбалості або недогляду правотворчих органів під час оформлення своїх думок у нормах права;
5) іноді необхідність тлумачення норм права випливає зі змісту самого нормативного акта. Так, у нормі можуть використовуватись такі вирази, як «і т. д.», «інші», «тощо». Встановити їх істинне значення можливо за допомогою тлумачення.

Види тлумачення норм права за суб`єктами

.

§ 3. Види тлумачення норм права за суб'єктами

Вирішальним моментом у визначенні видів тлумачення правових норм є суб'єкт — особа або орган, що дає це тлумачення. Тлумачити норми права можуть всі суб'єкти права. Суб'єктами тлумачення норм права є органи законодавчої і виконавчої влади, судові і прокурорські органи, юридичні і фізичні особи. Але значення такого тлумачення, його юридична обов'язковість і компетентність неоднакові. Залежно від суб'єктів тлумачення має різні юридичні наслідки.

За суб'єктами і юридичними наслідками розрізняють:

Офіційне тлумачення

— роз'яснення змісту і мети правових норм, яке сформульовано в спеціальному акті уповноваженим органом у рамках його компетенції і має юридичне обов'язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз'ясняються. Наприклад, правом офіційного тлумачення Конституції України наділений лише Конституційний Суд України. Його тлумачення є загальнообов'язковим, легальним (узаконеним).

Офіційним тлумаченням займається вузьке специфічне коло учасників

Неофіційне тлумачення

— роз'яснення змісту і мети правових норм, яке виходить від осіб, що не мають на те офіційних повноважень, а відтак, не володіє юридичне обов'язковою силою. Наприклад, тлумачення статті закону професором права допомагає юридичній практиці і здатне вплинути на офіційне тлумачення. Однак воно не є загальнообов'язковим, не є легальним.

Неофіційне тлумачення має силу громадської думки, індивідуального авторитету особи інтерпретатора, формує те інтелектуально вольове і морально юридичне середовище, з якого правозастосувалчі та інші зацікавлені особи черпають свої уявлення про законність і справедливість юридичної справи.

Неофіційне тлумачення властиве всьому суспільству

Неофіційне тлумачення

• Професійно-правове

— це тлумачення норм, яке ґрунтується на професійних знаннях у галузі права. Воно може бути двох видів:

1) доктринальним

— це тлумачення вченими вузів, науково-дослідними установами (розробка правових концепцій, доктрин у результаті аналізу норм права та їх виклад у статтях, монографіях, науково-практичних коментарях, усних і письмових обговореннях нормативних актів);

2) компетентно-юридичним

— це тлумачення юристів-практиків: посадових осіб державного апарату, прокурорів, судців, адвокатів, працівників юридичних служб, редакціями юридичних журналів і газет, радіо і телебачення в спеціально-юридичних консультаціях і оглядах

• Компетентно неправове

— це тлумачення норм права, яке ґрунтується на знаннях у суміжних галузях науки — біології, економіки, історії, політики та ін., включає спеціальну (неправову) компетенцію суб'єкта тлумачення — біолога, історика, економіста, філософа, журналіста та ін.

• Повсякденне

- це тлумачення норм права всіма суб'єктами права на основі життєвого досвіду, фактів повсякденного життя відповідно до рівня їх правосвідомості. Повсякденне тлумачення — це правове явище, яке виражає правові почуття, емоції, уявлення, що відбуваються у психіці громадян у зв'язку з використанням прав і виконанням обов'язків; ставлення до права в цілому і конкретного нормативно-правового акта зокрема

5) Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту

.

§ 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту

Результатом юридичного тлумачення повинна бути визначеність («так», «ні»), а не двозначність («і так, і ні») у висновках того, хто тлумачить зміст юридичних норм. Результати тлумачення не можуть виходити за межі норми, що тлумачиться. Тлумачення становить лише конкретизуюче, судження про норму права, але не нове нормативне розпорядження.

Результати використання всіх способів тлумачення обумовлюють обсяг тлумачення. Тлумачення за обсягом — це з'ясування співвідношення буквального тексту і дійсного змісту юридичних норм.

Розрізняють три способи тлумачення за обсягом.

Буквальне (адекватне) тлумачення — це роз'яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права відповідає буквальному тексту, тобто «літері» закону. «Дух» і «літера» закону збігаються.

Поширювальне (розширювальне) тлумачення — це роз'яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права ширше за її буквальний текст; «дух» закону ширше за його «літери». Наприклад, дійсне значення поняття «втрата», яке міститься в Законі України «Про заставу», треба розуміти ширше, ніж буквальне значення цього слова: це і загибель, і саморуйнування, і всі інші випадки припинення існування даного предмета. Або інший приклад: «Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону» — це нормативне розпорядження не вказує на народних засідателів, однак на них, як і на суддів, поширюється принцип незалежності.

Обмежувальне тлумачення — це роз'яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права вужче за її текстуальний вираз; «дух» закону вужче за його «літери. Наприклад, відповідно до Закону України про шлюб і сім'ю «повнолітні діти зобов'язані утримувати непрацездатних батьків, які потребують допомоги, і піклуватися про них», однак цей обов'язок не може поширюватися на дітей, хоча і повнолітніх, але непрацездатних.

.

Поиск по сайту: