Валютно-фінансові і платіжні умови зовнішньоторговельних угод

Валютно-фінансові умови є одними із головних елементів торгової угоди. Вони визначають, яку валюту, в який час, у якій сумі, у якій формі експортер отримає кошти за проданий товар, надані послуги, а імпортер оплатить за ввезений ним з-за кордону товар чи отримані послуги. Ці умови включають такі основні елементи: валюту ціни, валюту платежу, умови платежу, форми розрахунків, засоби платежу, застереження. Вибір валютно-фінансових і платіжних умов угод залежить від характеру економічних відносин між країнами, співвідношення позицій контрагентів, а також від традицій і звичаїв міжнародної торгівлі даним товаром. Міжурядові угоди встановлюють загальні принципи розрахунків, а у зовнішньоторговельних контрактах чітко сформульовані подібні умови.

Валюта ціни. Від вибору валюти ціни поряд з її рівнем, розміром процентної ставки по кредиту залежить у певній мірі валютна ефективність угоди. При виборі валюти, в якій фіксується ціна товару, велике значення мають вид товару і вищеназвані фактори, що впливають на міжнародні розрахунки, особливо умови міжурядових угод та звичаїв. Якщо валюта обох контрагентів не користується достатнім комерційним попитом, то в якості валюти ціни вибирають валюти тих країн, які відкривають конвертовані рахунки по руху капіталів для нерезидентів. З метою страхування ризиків ціна контракту вказується у декількох валютах чи валютному кошику.

Існує п’ять основних способів визначення цін товарів:

1) тверда фіксація цін при укладені контракту, при якій ціни не змінюються в період його виконання. Цей спосіб застосовується при тенденції до зниження цін на світових ринках;

2) при підписанні контракту фіксується принцип визначення ціни (на основі котирування певного товарною ринку на день поставок), а ціна сама встановлюється в процесі виконання угоди. Цей спосіб, як правило, практикується при тенденції до підвищення ринкових цін;

3) ціна твердо фіксується при укладанні контракту, але міняється, якщо ринкова ціна зміниться у порівнянні з контрактною, наприклад у розмірі, що перевищує +-5%;

4) динамічна (змінна) ціна у залежності від зміни елементів витрат, наприклад, при замовленні обладнання.

5) змішана форма: частина ціни твердо фіксується, частина, встановлюється у динамічній формі.

Валюта платежу – валюта, в якій повинно бути погашено вимогу імпортера (чи позичальника). При нестабільності валют ціни фіксуються в найбільш стійкій валюті, а платіж – як правило, в валюті країни-імпортера. Якщо валюта ціни і валюта платежу не співпадають, то в контракті обумовлюється курс переказу першої у другу (або по паритету на базі СДР, чи ринковому курсу валют). В контракті встановлюються умови переказу:

1) курс певного виду платіжного засобу – телеграфного переказу по платежах без тратт чи векселя по розрахунках, зв’язаного з кредитом;

2) уточнюється час котирування (напередодні чи на день платежу) на певному валютному ринку (продавця, покупця чи третьої країни);

3) обумовлюється курс, за яким проводиться переказ; як правило середній курс, інколи курс продавця чи покупця, на відкриття, закриття валютного ринку чи середній курс дня.

Неспівпадання валюти ціни і валюти платежу – один із найпростіших методів страхування валютних ризиків. При цьому ризик зниження курсу валюти ціни несе експортер (кредитор), а ризик її підвищення – імпортер (боржник).

Умови платежу. Серед них розрізняють: авансові платежі, платежі по відкритому рахунку, розрахунки з наданням кредиту, кредит з опціоном (правом вибору) платежу.

Традиційно в залежності від специфікації товару та домовленості контрагентів імпортер здійснює платіж на певній стадії: при отриманні повідомлення-підтвердження про завершення завантаження товару в пункті відправлення; супроти комплекту товарних документів (рахунок-фактура, коносамент, страховий поліс та інше), інколи з правом відстрочки платежу; супроти прийому товару імпортером у пункті призначення. В залежності від виду товару інколи застосовуються змішані умови розрахунків: частково – платіж проти отримання товарних документів; частково – після прийняття товарів, котрі після прибуття у пункт призначення необхідно змонтувати чи перевірити якісні характеристики товару, так як вони могли погіршитися в період транспортування.

Поиск по сайту: