АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Платіжні вимоги-доручення

Читайте также:
  1. Валютно-фінансові і платіжні умови зовнішньоторговельних угод.
  2. Платіжні доручення.
  3. Платіжні та розрахункові баланси

Платіжні вимоги-доручення — це комбінований роз­рахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина — вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт чи послуг. Нижня частина — доручення покупця (платника грошових кош­тів) банку, який його обслуговує, перерахувати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника. Цей розрахун­ковий документ заповнює постачальник (отримувач грошових коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів). Покупець (платник коштів), коли він згоден оплатити товар (роботи, послуги), заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свійбанк (банк, який його обслуговує) для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника.

Платіжні вимоги-доручення використовуються переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цін­ності, виконані роботи, надані послуги.

Розрахунок за допомогою платіжної вимоги-доручення здійснюється за схемою рис. 2.

 

1 - постачальник відвантажує продукцію покупцеві; 2 — разом з документами на відвантажену

продукцію постачальник передає платіжну вимогу-доручення на оплату; 3 - покупець передає платіжну вимогу-доручення в банк, який його обслуговує, для переказу коштів; 4 — банк покупця (платника коштів) списує з рахунка покупця кошти; 5 – банк покупця сповіщає випискою покупця — власника рахунка про списання коштів з його розрахункового рахунку; 6 — банк покупця направляє в банк постачальника платіжну вимогу-доручення; 7 — банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника (отримувача коштів); 8 — банк постачальника сповіщає постачальника (власника рахунка) про надходження коштів на рахунок (випискою з розрахункового рахунка).

 

Платіжна вимога — це розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (або отримувача за договірного спи­сання) до банку, що обслуговує платника, здійснити без пого­дження з платником перерахування належної суми коштів з ра­хунка платника на рахунок отримувача.

Платіжна вимога застосовується в разі здійснення примусово­го списання (стягнення) коштів на підставі рішень судів та інших державних і недержавних органів.

Банки виконують платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів з усіх рахунків підприємств (поточних, депо­зитних чи відкритих за рахунок цього підприємства для здійс­нення розрахунків за акредитивами). Якщо до банку надійшло кілька розрахункових документів на примусове стягнення кош­тів, то за їх виконання дотримуються таких пріоритетів: спочатку виконуються платіжні вимоги, оформлені на підставі рішень су­пів далі — розрахункові документи на сплату платежів до бюджету, після цього — платіжні вимоги, оформлені на підставі ін­ших виконавчих документів.

3. Розрахунки чеками та акредитивами

Розрахунковий чек — це розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових розрахунків підприємств та фізичних осіб з метою зменшення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи та на­дані послуги) і не підлягають сплаті готівкою.

Строк дії чекової книжки — один рік (розрахункового чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, — три місяці).

Строк дії невикористаної чекової книжки може бути продов­жено за погодженням з банком-емітентом.

Розрахунок чеком здійснюється за схемою, наведеною на рис. 4.

 

1 — постачальник передає товар покупцеві, 2 — покупець передає чек постачальни­ку; 3 — постачальник передає чек у свій банк; 4 — банк постачальника направляє чек для оплати в банк покупця; 5 — банк платника списує кошти з рахунка покупця товару, 6 — банк платника повідомляє платника про списання коштів; 7 — банк платника пере­казує банку постачальника відповідні кошти; 8 — банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника; 9 — банк постачальника повідомляє постачальника про зара­хування коштів на його рахунок.

Акредитив — це договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк з доручення клієнта зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручити іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

q Покритий — це акредитив, який передбачає попереднє депо­нування коштів. У цьому разі банк платника (банк-емітент) спи­сує кошти з розрахункового рахунка платника і перераховує ці кошти в банк постачальника (банк-виконавець).

q Непокритий — це акредитив, оплата за яким у разі тимчасо­вого браку коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом наданням банківського кредиту.

q Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом будь-коли без попереднього повідомлення бе­нефіціара (наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом).

q Безвідкличний акредитив може бути анульований або умови якого можуть бути змінені тільки за згоди бенефіціара, на ко­ристь якого він був відкритий, і банку-емітента. Такий акредитив слід розглядати як тверде зобов'язання банку-емітента сплатити кошти в порядку та в строки, визначені умовами акредитива.

Вид акредитива (відкличний чи безвідкличний) зазначається на кожному акредитиві. Коли такої позначки нема, акредитив бажають безвідкличним.

Схему розрахунків з використанням акредитивної форми на­ведено на рис. 5.

 

1 — покупець доручає банку, що його обслуговує, відкрити акредитив, 2 — банк по купця відкриває акредитив, 3 — банк покупця сповіщає покупця про відкриття акреди­тива, 4 — банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива постачальнику на конкретну суму, 5 — банк постачальника сповіщає постачальника про відкриття акредитива, б — відвантаження товару, 7 — покупець повідомляє банк про виконання умови акредитива, тобто дає наказ на розкриття акредитива, 8 — банк покуп­ця переказує банку постачальника суму коштів з акредитива, 9 — банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника, 10 — банк постачальника повідомляє про це свого клієнта


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)