Тема 1. Основи організації міжнародних розрахунків

Лекція

1. Сутність міжнародних розрахунків.

2. Зв’язок міжнародних розрахунків з валютними операціями в банківській діяльності (СРС №1)

3. Ризики в системі зовнішньоекономічної діяльності.

4. Платіжні та розрахункові баланси. (СРС №2)

5. Операції, пов’язані з рухом капіталу.

6. Поточні валютні операції торговельного характеру.

7. Поточні валютні операції неторговельного характеру.

Рекомендована література:

1. Сутність міжнародних розрахунків.

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується подальшим поглибленням та зміцненням взаємозв’язків між національними економіками, які передбачають здійснення міжнародних розрахунків.

Міжнародні розрахунки — це грошові розрахунки між установами, підприємствами, банками та окремими особами, пов’язані з рухом товарно-матеріальних цінностей та послуг у міжнародному обороті.

Основою для проведення міжнародних розрахунків є зовнішня торгівля, оскільки насамперед у ній виявляється відносно відокремлена форма руху вартостей у міжнародному обороті через розбіжності в часі виробництва, реалізації та оплаті товарів, а також завдяки територіальній розрізненості ринків збуту.

Міжнародні розрахунки охоплюють:

· торгівлю товарами та послугами,

· некомерційні операції,

· кредити і рух капіталів між країнами, у тому числі відносини, пов’язані з будівництвом об’єктів за кордоном і наданням економічної допомоги країнам.

Більша частина всіх міжнародних розрахунків опосередковує міжнародні торговельні відносини. Міжнародна торговельна опе­рація починається з продажу товару експортером імпортеру. Процес продажу являє собою обмін товарів на грошовий еквівалент. З юридичного погляду торгівля — це акт, під час якого власність (товар) передається однією стороною (продавцем) другій (покупцю) в обмін на отриману грошову вартість. Беручи за основу відому формулу товарного обігу К.Маркса «товар—гроші—товар», зазначимо, що, з одного боку, розрахунки стають підсумковим етапом виробничо-збутового процесу, в ході якого відбувається громадське визнання корисності продукції, відшкодовуються витрати на її виробництво, а також створюється і розподі­ляється дохід. З іншого боку, розрахунки є початковим етапом наступного виробничого циклу, передумовою безперервного відтворення. Єфективна організація розрахунків сприяє нормальному кругообороту коштів, забезпечує безперебійність реалізації продукції.

На стан міжнародних розрахунків впливає цілий комплекс чинників, до яких належать:

- політичні та економічні відносини між країнами;

- позиція країни на товарних та грошових ринках;

- ступінь використання та ефективність державних заходів щодо зовнішньоекономічного регулювання;

- валютне законодавство;

- міжнародні торговельні правила та звичаї;

- регулювання міждержавних товарних потоків, послуг і капіталів;

- різниця в темпах інфляції в окремих країнах;

- стан платіжних балансів; банківська практика;

- умови зовнішньоторговельних контрактів і кредитних угод;

- конвертованість валют.

З урахуванням цих чинників міжнародні розрахунки необхідно виділити в самостійну систему, нерозривно пов’язану з рухом товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи ці фактори, міжнародні розрахунки доцільно відокремити в самостійну систему, пов’язану з рухом товарно-матеріальних цінностей і показати ряд її особливостей:

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ

1. Регулювання національними та міжнародними законодавчими актами

2. Використання різних валют

3. Наявність певних валютних обмежень

По-перше, міжнародні розрахунки, на відміну від внутрішніх, регулюються не лише національними нормативними і законодавчими актами, а й міжнародними законами, банківськими правилами та звичаями.

По-друге, міжнародні розрахунки здійснюються в різних валютах. Тому, з одного боку, на їхню ефективність впливає динаміка валютних курсів. З другого боку, нормальне функціонування міжнародних товарно-грошових відносин можливе лише за умови вільного обміну національної валюти на валюту інших країн, безперешкодного руху грошей. Іншими словами, найбільш ефективна участь тієї чи іншої країни в міжнародних торгових розрахунках можлива лише на підставі конвертованої валюти.

По-третє, в країнах із частково конвертованою валютою держава використовує певні валютні обмеження, що безпосередньо впливають на зовнішньоторгові міжнародні розрахунки. Міжнародні розрахунки виступають об’єктом уніфікації, що зумовлено інтернаціоналізацією господарських зв’язків, універсалізацією банківських операцій.

На конференціях у Женеві в 1930 і 1931 рр. прийняті міжнародні Вексельна і Чекова конвенції, спрямовані на уніфікацію вексельних і чекових законів та усунення складностей використання векселів і чеків у міжнародних розрахунках. Вексельний закон є базою національного законодавства в більшості країн. Комісія з права міжнародної торгівлі ООН (ЮНСІТРАЛ) здійснює подальшу уніфікацію вексельного законодавства. Міжнародна торговельна палата, створена в Парижі на початку XX ст., опрацьовує і видає Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів та інкасо. Наприклад, перші правила щодо інкасо були розроблені в 1936 р., після цього перероблені в 1967 і 1978 рр. (вступили в силу із січня 1979 р.).

Більшість банків світу оголосили про своє приєднання до Уніфікованих правил по акредитивах та інкасо. Міжнародна торговельна палата розробила Правила по контрактних гарантіях, веде роботу з підготовки правил щодо платіжних гарантій.

Міжнародні розрахунки здійснюються банківськими установами. У зв’язку з цим з організаційно-технічного погляду міжнародні розрахунки — це регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, які виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Поиск по сайту: