До статті 449 Цивільного кодексу України

1. Розвиток інтелектуальної діяльності в умовах сучасності призвів до збільшення видів та способів використання результатів творчості, розширення зовнішніх форм їх прояву та реалізації. Поступово виникла потреба у забезпеченні охорони прав не лише авторів творів літератури, науки та мистецтва, а також у створенні механізмів цивільно-правового захисту осіб, що здійснюють використання, публічне виконання та передачу в ефір об'єктів авторського права у формі, придатній для їх подальшого тиражування та відтворення. Охорона прав та законних інтересів таких суб'єктів - виконавців у різних сферах мистецької діяльності (акторів, співаків, музикантів тощо), виробників фоно- та відеограм та організацій мовлення - забезпечується інститутом системи цивільного права - суміжними правами. Суміжні права охоплюють систему нормативного забезпечення охорони результатів творчої діяльності виконавців, прав виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення, їх спадкоємців та інших правонаступників.

2. Суміжні права тісно пов'язані з авторськими правами, оскільки вони поширюються на відтворення, сповіщення творів, які охороняються авторським правом та є, як правило, похідними від прав автора. Крім того, спостерігається подібність механізмів правової охорони авторів та виконавців, виробників фонограм, відеограм та організацій мовлення. Суб'єкти суміжних прав володіють аналогічними з авторськими правовими можливостями (комплексом особистих немайнових та майнових прав інтелектуальної власності), які характеризуються часовою і просторовою обмеженістю та встановленим законодавством колом випадків вільного використання їх об'єктів.

Суміжні права є похідними та залежать від авторських прав. Зв'язок між даними різновидами інтелектуальної власності відобразився у змісті ч. 2 ст. 37 Закону України "Про авторське право і суміжні права", згідно якої виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів авторського права. Виробники фонограм, виробники відеограм повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права і виконавців. Організації мовлення повинні дотримуватися прав суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм (відеограм). Тому виникнення суміжних прав пов'язується законодавцем з фактом додержання їх суб'єктами майнових та особистих немайнових прав авторів та їх правонаступників.

Для виникнення окремих видів об'єктів суміжних прав крім одержання згоди автора необхідно також одержати дозвіл первинного суб'єкта суміжних прав. Так, створення фонограми буде правомірним лише за умови додержання виробником фонограми та виконавцем музичного твору прав авторів тексту та музики, а також одержання згоди виконавця на запис його виконання у формі фонограми. У свою чергу, організації ефірного мовлення мають додержуватися прав виробників фонограм та відеограм, виконавців, а також суб'єктів авторського права. Тобто, правомірність використання кожного наступного виду об'єкта суміжних прав залежить від правомірності використання таких об'єктів, що стали основою для його створення.

Проте, у певних випадках суміжні права можуть виникати незалежно від авторських. Наприклад, факт публічного виконання творів фольклору є правовою підставою для виникнення суміжних прав виконавця, проте самі твори народної творчості не належать, згідно ст. 10 Закону України "Про авторське право та суміжні права" до переліку об'єктів авторського права. Проте зазначений випадок скоріше є винятком із загального правила про похідний характер суміжних прав.

Між авторським правом та суміжними правами також існує різниця у строках правової охорони та встановлених законодавством випадках обмеження майнових прав виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення та авторів творів літератури, науки і мистецтва. Проте, враховуючи подібність механізмів охорони авторських та суміжних прав, для захисту прав їх суб'єктів використовуються спільні способи та порядок, передбачені п'ятим розділом Закону України "Про авторське право і суміжні права" та ст. 432 ЦК України.

3. Крім глави 37 ЦК України та Закону України "Про авторське право і суміжні права" охорона об'єктів суміжних прав здійснюється згідно з положеннями інших законів України, зокрема, Закону України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм", "Про телебачення і радіомовлення", "Про кінематографію", "Про інформацію" тощо.

Правова охорона суміжних прав забезпечується також відповідно до положень Римської конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (1961 р.), Женевської конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм (1971 р.), Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності з авторського права (1996 р.) та Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності з виконань і фонограми (1996 р.).

Відносини у сфері використання виконань, фонограм, відеограм та програм організацій мовлення регулюються також підзаконними правовим документами, до яких можна віднести постанови КМ України "Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати" від 18.01.2003 N 71, "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав" від 18.01.2003 N 72, "Про затвердження положень з питань розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм,відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" від 13 жовтня 2000 р. N 1555, "Про затвердження Порядку надання, зберігання та видачі примірників дисків для лазерних систем зчитування" від 4 липня 2002 р. N 925 та інші.

Суттєве значення для системи охорони суміжних прав відіграє судова практика. Справи з приводу захисту суміжних прав можуть бути предметом розгляду як судів загальної юрисдикції, якщо принаймні однією із сторін є фізична особа, так і господарських судів, якщо сторонами є суб'єкти підприємницької діяльності. Тому відповідна судова практика була напрацьована у межах обох систем судочинства. Узагальнення судової практики у сфері авторського права і суміжних прав закріплене у постанові Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. N 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав".

Вищим господарським судом України були прийняті рекомендації "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 10.06.2004 р. N 04-5/1107. Крім того, Вищим господарським судом України за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку видаються оглядові листи, які стосуються практики розгляду спорів щодо захисту прав інтелектуальної власності, у тому числі спорів щодо авторських та суміжних прав. Зокрема, питання захисту суміжних прав розглядаються в листах Вищого господарського суду України від 22.01.2007 р. N 01-8/25 "Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти авторського права і суміжних прав", "Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти авторського права і суміжних прав" 17.04.2006 р. N 01-8/846, "Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти авторського права і суміжних прав" від 06.05.2005 N 01-8/784 тощо.

4. Коментована стаття визначає чотири об'єкти суміжних прав. До них належать виконання, відеограми, фонограми, програми (передачі) організацій мовлення.

Об'єкти суміжних прав передбачають будь-які способи виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів; запис будь-якого виконання на фонограмі та відеограмі; сповіщення програм шляхом трансляції в ефір і по проводах.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" публічним виконанням вважається подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї.

Об'єктом правової охорони являється сам виступ артиста-виконавця. По суті, виконавець є посередником між творцем та публікою, оскільки він передає вже сформульовану думку автора, доводить зміст твору до відома невизначеного кола осіб, тому його діяльність носить творчий характер та охороняється як окремий об'єкт інтелектуальної власності інститутом суміжних прав.

Фонограмою є звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору.

Відеограма, визначається ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" як відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору.

Подекуди досить важко відрізнити відеограму як об'єкт суміжних прав та аудіовізуальний твір, що охороняється законодавством про авторське право. Тому у законодавствах деяких держав світу, наприклад, у законодавстві Російської Федерації, відеограма не є самостійним об'єктом правової охорони, а запису на відповідному матеріальному носієві рухомих зображень, що характеризується творчим підходом надається охорона авторським правом. Наразі різницею між аудіовізуальним твором (фільмом) і відеограмою є більш високий творчий рівень фільму, що передбачає написання сценарію та музичного супроводу, творчий внесок оператора, режисера, художника-постановника, творчу гру акторів тощо. Водночас, відеограмою вважається відеозапис будь-яких рухомих зображень, крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору, які, самі по собі, можуть мати незначний рівень творчості. Такий відеозапис, як правило, не передбачає написання сценарію та гру авторів по виконанню певної ролі, залучення художника-постановника чи композитора. Відеограма - це,насамперед, фіксація на матеріальному носієві будь-яких рухомих зображень. Якщо ж для створення відеозапису залучаються режисер, сценарист, актори, оператор, художник постановник та інші особи, які докладають значні творчі зусилля, то створений ними об'єкт можна характеризувати як аудіовізуальний твір, що охороняється сферою дії авторського права.

Закон України "Про телебачення і радіомовлення" визначає передачу (телерадіопередачу) як змістовно завершену частину програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт. У свою чергу, програма (телерадіопрограма) визначається як поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення. На відміну від законодавства у сфері телебачення Закон України "Про авторське право і суміжні права" не розмежував поняття "програма організації мовлення" та "передача організації мовлення", використовуючи дані категорії як синонімічні. Такий підхід законодавця зумовлений тим, що для охорони програм та передач мовлення у межах суміжних прав використовуються єдині правові механізми, тому зазначені поняття використовуються ЦК України як однопорядкові.

По суті, програма (передача) організацій мовлення є формою використання творчого результату, яка здійснюється організацією ефірного чи кабельного мовлення за допомогою відповідних технічних засобів і може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб одночасно у різних місцях.

Як і об'єкти авторського права виконання, фонограми, відеограми та програми (передачі) організацій мовлення стають об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей та незалежно від їх призначення, змісту, цінності, а також способу чи форми їх вираження.

Поиск по сайту: