До статті 492 Цивільного кодексу України

1. В сучасних умовах важливе значення для стимулювання попиту та успішної реалізації продукції відіграє її індивідуалізація спеціальними символічними позначеннями, здатними лише своїм зовнішнім виглядом привернути увагу споживачів та виокремити виготовлені товари від аналогічних виробів конкурентів. Функції таких позначень виконують торговельні марки.

Виконуючи роль символу та гарантії якості виготовленого продукту, торговельна марка стає популярною серед споживачів, набуваючи достатньо високої цінності. За цих умов виникає нагальна потреба забезпечення надійної охорони торговельних марок, створення ефективної та злагодженої системи захисту прав їх володільців, що здійснюється ЦК України шляхом закріплення у главі 44 системи правових норм, присвячених праву інтелектуальної власності на торговельну марку.

2. ЦК України містить легальне визначення торговельної марки як будь-якого позначення або будь-якої комбінації позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.

На відміну від ЦК України спеціальний закон у даній сфері (Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" - надалі Закон) та система підзаконного регулювання замість поняття "торговельна марка" використовують категорію "знак для товарів і послуг". Зокрема, згідно ст. 1 Закону знак для товарів і послуг характеризується як позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Варто підкреслити, що ст. 420 ЦК України відносить до переліку об'єктів права інтелектуальної власності "торговельні марки (знаки для товарів і послуг)". Тому зазначені поняття тлумачаться ЦК України як тотожні.

3. Крім положень глави 44 ЦК України Правова охорона торговельних марок в Україні забезпечується низкою міжнародних конвенцій, ратифікованих Україною (Паризькою конвенцією про охорону промислової власності 1883 р., Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків 1891 р., Договором про закони щодо товарних знаків 1994 р., Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угодою ТРІПС)), а також ст. ст. 157, 158 ГК України та нормами спеціального закону у сфері регулювання відносин щодо набуття, використання та охорони торговельних марок - Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15 грудня 1993 р.

В Україні створена розгалужена система підзаконного регулювання відносин, пов'язаних з реєстрацією та розпорядженням правами на торговельні марки, що охоплює наказ Міністерства освіти і науки України N 576 "Про затвердження Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака для товарів і послуг" від 03.08.2001 р., наказ Міністерства освіти і науки України N 175 "Про затвердження Правил погодження питань про внесення позначення, що містить офіційну назву держави "Україна", до знака для товарів і послуг" від 4 березня 2004 р., наказ Міністерства освіти і науки України від 15.04.2005 N 228 "Про затвердження Порядку визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності", Правила складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Держпатенту України від 28 липня 1995 р. N 116.

Суттєвий вплив на розвиток правових відносин з приводу захисту прав на торговельні марки здійснює судова практика. Справи з приводу визнання недійсним свідоцтв на знаки для товарів і послуг та захисту прав особи на торговельну марку, насамперед, є предметом розгляду господарськими судами, в межах діяльності яких була значна судова практика розгляду спорів щодо прав на торговельні марки.

Враховуючи складність вирішення даної категорії судових спорів та їх значну кількість порівняно з справами щодо захисту прав на інші об'єкти інтелектуальної власності, питанням розгляду спорів з приводу торговельних марок присвячена значна кількість положень рекомендацій Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 10.06.2004 р. N 04-5/1107. Крім того, Вищим господарським судом України за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку, видаються оглядові листи, які стосуються практики розгляду спорів щодо захисту прав інтелектуальної власності, у тому числі спорів щодо прав на торговельні марки. Зокрема, питання захисту прав на торговельні марки розглядаються в листах Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про інтелектуальну власність" від 14.01.2002 N 01-8/31, "Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти промислової власності" від 13.07.2005 N 01-8/1234, "Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на знаки для товарів і послуг (торговельні марки) від 22.01.2007 N 01-8/24, "Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на знаки для товарів і послуг (торговельну марку) (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" від 17.04.2006 N 01-8/847 та інших.

4. Діючим законодавством України не передбачений перелік видів торговельних марок, проте враховуючи специфіку об'єкта, торговельні марки можуть бути класифіковані на словесні, зображувальні, об'ємні та комбіновані.

Словесними марками є позначення, об'єктом яких можуть бути слова, у тому числі власні імена, літери та цифри. Зображувальні знаки - це позначення, об'єктом яких є графічні або інші зображення. Об'ємні марки являють собою знаки, що характеризуються об'ємним, тривимірним характером, а комбіновані - являють собою поєднання вище зазначених видів.

За ступенем відомості торговельні марки можна поділити на прості та добре відомі. Простими марками є будь-які позначення чи їх комбінації, які забезпечують ідентифікацію та виокремлення товарів чи послуг одних осіб від подібних товарів чи послуг конкурентів. Добре відомі - це марки, які за рішенням спеціального державного чи судового органу визнані відомими в Україні. Функції такого органу виконує Апеляційна палата Державної служби інтелектуальної власності. Добре відомим маркам надається правова охорона без обов'язкової реєстрації у силу факту відомості. При цьому вона поширюється як на однорідні, так і на неоднорідні товари і послуги, якщо використання такої марки іншою особою може завдати шкоди правам та інтересам власнику добре відомого позначення (ст. 23 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").

За кількістю правоволодільців торговельні марки можуть бути індивідуальними, що належать одній фізичній або юридичній особі, та колективними, якщо єдиним власником марки є об'єднання осіб. Можливі й інші види торговельних марок.

5. Торговельна марка тісно пов'язана з іншими видами засобів індивідуалізації (комерційним найменуванням та географічним зазначенням) та об'єктів промислової власності (зокрема, з промисловим зразком).

Промисловий зразок визначається чинним законодавством як результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання. Об'єктом промислового зразка відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Промисловий зразок охороняється на підставі патенту, що видається за результатами формальної експертизи і експертизи на локальну новизну та охороняється протягом 15 років.

На відміну від зразка, торговельна марка являє собою позначення чи комбінацію позначень, що придатні для вирізнення товарів і послуг однієї особи від аналогічної продукції інших виробників. Об'єктом торговельної марки може бути словесне, зображувальне, об'ємне чи комбіноване позначення. Право на торговельну марку охороняється на підставі свідоцтва, що видається за результатами проведення формальної та кваліфікаційної експертизи та чинне протягом 10 років. Чнність свідоцтва може бути поновлена на відповідний період безкінечне число раз.

Вищий господарський суд України у рекомендаціях "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 10.06.2004 р. N 04-5/1107 підкреслює, що використання особою запатентованого нею промислового зразка - етикетки, яка є тотожною або схожою настільки, що її можна сплутати з зареєстрованим знаком іншої особи, для позначення наведених у свідоцтві товарів або споріднених з наведеними у свідоцтві товарами, не є порушенням прав власника свідоцтва на знак для товарів і послуг. Однак власник такого знака не позбавлений права подати позов про визнання патенту на промисловий зразок - етикетку недійсним на підставі підпункту "в" пункту 1 статті 25 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки". В разі задоволення такого позову використання на підставі відповідного патенту промислового зразка - етикетки вважатиметься неправомірним з тієї дати, з якої розпочато його використання, якщо знаком для товарів і послуг на зазначену дату отримано правову охорону.

Тісно пов'язані торговельні марки з комерційними найменуваннями. Зазначені об'єкти виконують ідентифікуючі функції та використовуються підприємцями для самоіндивідуалізації та розрізнення виготовленої продукції. Проте комерційне найменування призначене забезпечити індивідуалізацію юридичної особи, а торговельна марка спрямована на вирізнення товарів і послуг одних осіб від подібних товарів і послуг інших учасників цивільного обороту. Різною є структура зазначених засобів індивідуалізації та режим їх охорони.

Комерційне найменування складається з двох частин - корпусу та додатку. Право на комерційне найменування виникає з моменту реєстрації юридичної особи та діє безстроково до моменту припинення функціонування юридичної особи - правоволодільця. У свою чергу, правова охорона торговельним маркам надається за результатами формальної та кваліфікаційної експертиз, є чинною протягом 10 років та поширюється на відповідний клас товарів і послуг згідно МКТП (Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків, встановленої Ніццькою угодою 1957 р.).

Торговельні марки пов'язані також з географічними зазначеннями. Географічне зазначення засвідчує залежність якісних параметрів позначеного продукту від специфічних факторів, наявних у географічному місці його виготовлення. Право на географічне зазначення діє безстроково, проте може належати лише товаровиробникам, що здійснюють виробництво відповідної продукції у межах обумовленого реєстрацією географічного району. Наведеними рисами зазначення відрізняється від торговельної марки.

Поиск по сайту: