Субєктивна сторона злочину

Суб'єкт злочину – фізична осудна особа, що досягла 14-річного віку [2].

У криміналістичній характеристиці крадіжок особливе місце посідають відомості про особу злочинця. Злочинців, які вчиняють крадіжки, можна умовно поділити на дві групи:

1) професіональні злодії, для яких крадіжки є основним джерелом існування. Як правило, такі особи раніше були судимі за аналогічні злочини і в цьому сенсі злодійська діяльність – одна з найбільш сталих і «рецидивонебезпечних». Вони ж очолюють злочинні формування і мають певну спеціалізацію («карманники», «техніки» проникають у приміщення, використовуючи «відмички» або підбираючи ключі, «слюсарі» і «шніфери» – шляхом злому дверей і засувних пристроїв; «склярі» – виставляючи або видавлюючи віконні стекла);

2) особи, які вчинили крадіжку через якісь конкретні обставини, що склалися (залишені без догляду особисті речі громадян або без належної охорони матеріальні цінності, незамкнені двері квартири чи автомашини тощо). Ці особи викрадають предмети, що перебувають на виду (в основному невелику кількість), і намагаються швидко залишити місце крадіжки [7, c. 142].

Що стосується основних кримінологічних рис особи злочинця, то характерними для них є:

– стать: 90 % злодіїв і 96 % грабіжників і розбійників – чоловіки;

– вік: неповнолітні до 15 % за всіма видами злочинів; 18–24 роки – до 30 % злодіїв, до 45 % грабіжників і розбійників; 25–39 років – близько 40 % злодіїв і 30–35 % грабіжників і розбійників; решта злочинців – це більш старша вікова категорія;

– освіта: у 60 % злочинців – повна загальна середня та базова загальна середня; у 20 % – професійно-технічна і початкова та без освіти; у 3 % – вища освіта;

– рід занять: 70 % не працювали і не навчалися; до 10 % – безробітні; до 7 % – учні та студенти навчальних закладів;

– судимість мали: близько 30 % злодіїв та майже 40 % грабіжників і розбійників;

– психічний стан на момент вчинення злочину: до 10 % злодіїв, 20 % грабіжників і 30 % розбійників перебували у стані алкогольного сп’яніння.

Дані криміналістичних характеристик крадіжок свідчать про якісні зміни злочинного середовища. Спостерігається значне омолодження квартирних злодіїв, середній вік яких становить 25 років (лише п’ятий з числа засуджених за крадіжки був старший 29 років). Водночас серед засуджених за крадіжки державного і колективного майна вдвічі переважають особи середнього віку (30–49 років). Майже половина крадіжок вчиняється злодійськими групами з розподілом ролей між членами і відповідною «технологією» підготовки, вчинення і приховання даних злочинів (наводка, збір інформації, відпрацювання плану, розподіл функцій виконання, збут краденого).

У криміналістичній характеристиці крадіжок особистого майна громадян слід виділити такий елемент, як особа потерпілого. Взаємозв’язок «злочинець – потерпiлий» часто посідає ключове місце у виявленні різноманітних обставин. У криміналістичній характеристиці крадіжок головним чином акумулюється інформація про потерпілого та його поведінку, що дозволяє дійти висновків про специфіку його взаємовідносин зі злочинцем, спосіб виникнення цього зв’язку. Так, важливого значення набувають відомості щодо потерпілого, якими міг скористатися злочинець під час підготовки і вчинення квартирної крадіжки (майнове становище, місця схову грошей чи коштовностей, тривала відсутність тощо). При цьому особливо виділяються дані про віктимну поведінку потерпілого (безтурботне ставлення до охорони свого житла від злочинних посягань, нерозбірливість і довірливість до незнайомих людей, демонстрування забезпеченого побуту, систематичне публікування об’яв про купівлю-продаж дорогих предметів чи коштовних речей, звичка мати при собі значні суми грошей).

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 185 КК) є вчинення його:

1) повторно;

2) за попередньою змовою групою осіб. У статтях 185, 186 та 189-191 КК повторним визнається злочин, учинений особою, що раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 КК [2].

Особливо кваліфікуючі ознаки злочину:

1) вчинення його з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище;

2) завдання злочином значної шкоди потерпілому (ч. 3 ст. 185 КК);

3) вчинення його у великих розмірах (ч. 4 ст. 185 КК);

4) вчинення його в особливо великих розмірах;

5) вчинення його організованою групою (ч. 5 ст. 185 КК) [2].

Поиск по сайту: