Інсуліно-коматозна терапія

У основі цього методу лежить неспецифічний стресовий вплив на організм, що підвищує його захисні сили. Іншими словами, в результаті шокової терапії адаптаційні можливості підвищуються настільки, що організм сам бореться із захворюванням. Для проведення інсулінотерапії обладналася спеціальна палата з постійним наглядом і виділяється інсулінова сестра. Метод лікування полягає у введенні хворому послідовно певної дози інсуліну, що зрештою приводить до інсулінової гіпоглікемічної коми.

Інсулінові коми позитивно впливають на перебіг шизофренії. Лікування інсуліном проводять 6 разів на тиждень. Терапію закінчують поступово, знижуючи дозу інсуліну протягом 2 тижнів. Всього застосовують від 15 до 50 кому залежно від лікувального ефекту і вказівок лікаря.

При введенні, інсуліну спочатку розвиваються гіпоглікемічні стани, які потім переходять в коматозний стан. Протягом цього періоду при поглибленні гіпоглікемії може виникати психомоторне збудження - хворі кидаються в ліжку, кричать, викрикують щось нечленороздільне. У цих випадках хворих слід утримувати в ліжку. Кома гіпоглікемічна, як правило, виникає через 3-4 години після введення інсуліну.

Тривалість гіпоглікемії не повинна перевищувати 4 години. При неглибоких гіпоглікеміях, збереженні свідомості, коли хворий може самостійно пити, в кінці четвертої години він отримує 100-200 г цукру у вигляді цукрового сиропу. Цукор можна розчинити в теплій воді або чаї. Надалі при наростанні порушень свідомості (поява оглушеності) гіпоглікемія знімається внутрішньовенним вливанням 20-40 мл 40% розчину глюкози з подальшим прийомом 200г цукру у вигляді сиропу. Після того, як хворий приходить в свідомість, сестра годує його висококалорійним сніданком. Під час розвитку коми сестра повинна невідступно знаходитися біля хворого і при появі тонічних судом, поверхневого переривистого дихання, зникненні корнеального рефлексу медикаментозно зняти цей стан.

Гіпоглікемічна кома характеризується повною втратою свідомості. Хворі не реагують на оклики, больові подразники, дихання супроводжується хропінням, виникає рясна слинотеча. Зникає рефлекс рогівки - легкий дотик ватяним тампоном до рогівки не викликає у відповідь реакції. При поглибленні коми підвищується м'язовий тонус, можуть розвинутися тонічні судоми - хворий вигинається в дугу, кінцівки витягнуті, голова закинена, щелепи стислі. Поступово падає наповнення пульсу і наростає ціаноз.

Електросудомна терапія (ЕСТ)

Метод полягає в штучному викликанні судорожних припадків шляхом дії змінним електричним струмом. Механізм дії електросудомного лікування до теперішнього часу недостатньо з'ясований. Ефект цього методу пов'язують з дією електричного струму на підкіркові мозкові центри, а також на обмінні процеси в центральній нервовій системі. ЕСТ застосовують при ендогенних депресіях в рамках маніакально-депресивного психозу, шизофренії. Курс лікування - 4-10 шоків. За кордоном цей метод застосовують досить часто із-за достатньо швидкого ефекту і нижчої ціни в порівнянні з медикаментозним методом лікування. Вітчизняні психіатри використовують ЕСТ досить рідко, лише у випадках резистентних до психотропних засобів депресій.

Поиск по сайту: