В Україні традиційно використовують дві форми оплати праці: погодинну й відрядну

При використанні першої з них оплачують відпрацьований час згідно тарифної ставки чи посадового окладу, другої – виконаний обсяг роботи. Кожна з вказаних форм має свої системи.

Системи погодинної форми оплати праці:

1. Проста погодинна (згідно погодинних тарифних ставок, місячних посадових окладів за фактично відпрацьований час).

2. Погодинно-преміальна (крім основної заробітної плати + премія).

Системи відрядної форми оплати праці:

1 Пряма відрядна (оплата за вироблену продукцію (виконані роботи, надані послуги) за незмінною відрядною розцінкою).

2 Відрядно-преміальна (оплата за вироблену продукцію за незмінною розцінкою + премія).

3 Відрядно-прогресивна (згідно прогресивно зростаючих розцінок).

4 Непряма відрядна (використовується для оплати праці допоміжних працівників у процентах від заробітку основних, яких вони обслуговують, що стимулює продуктивність праці допоміжного персоналу).

5 Акордна (передбачає нарахування заробітної плати за наперед визначену роботу, виконану в обумовлений час).

6 Колективно-відрядна (заключається в розподілі загальної суми заробітку між членами бригади).

В економічно розвинених країнах широко застосовують, наприклад, відрядно-регресивну форму оплати праці, при якій вироблений понад план обсяг продукції оплачують за ставками, що зменшуються. Тому для працівників гонитва за кількістю на шкоду якості стає невигідною.

Згідно законодавства основою організації оплати праці є тарифна система.

Основними елементами тарифної системи є: тарифні сітки; тарифні ставки; схеми посадових окладів; тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). В Україні Єдині тарифно-кваліфікаційні довідники та інші нормативні документи з питань нормування праці (норми часу, виробітку, чисельності, обслуговування) розробляє Центр продуктивності Міністерства праці та соціальної політики України. Тарифна сітка – це шкала коефіцієнтів, що визначають співвідношення тарифних ставок працівників різних видів розрядів. Тарифну сітку формують на основі тарифної ставки робітника першого розряду, розмір якої повинен перевищувати законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

Тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, форми і системи оплати праці тощо встановлюються безпосередньо на підприємстві та оформляються як невід’ємна складова частина колективного договору або у формі додатків до нього (положення про оплату праці, положення про преміювання тощо). Колективний договір затверджується власником або уповноваженим ним органом та погоджується з профспілковим комітетом (чи іншим органом, уповноваженим представляти трудовий колектив).

На кожному підприємстві повинен бути розроблений штатний розпис, в якому вказуються посадовий і кількісний склад підприємства з вказівкою фонду заробітної плати.

Види заробітної плати:

1. основна;

2. додаткова;

3. та інші заохочувальні і компенсаційні витрати.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок, окладів, розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - являє собою винагороду за працю понад встановлених норм, за трудові успіхи і винахідливість та особливі умови праці. Вона складається з доплат, надбавок, гарантійних та компенсаційних виплат, передбачених законодавством, премій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати - це виплати, у формі винагороди за підсумками роботи за рік; премії за спеціальними системами і положеннями; компенсаційні виплати та інші грошові і матеріальні виплати; які не передбачені актами діючого законодавства або які проводяться понад встановлені, зазначеними актами норми.

Поиск по сайту: