СУТНІСТЬ КОНКУРЕНЦП В БАНКІВСЬКІЙ СФЕРІ

Конкуренція визначається як ринкова ситуація, для якої характерними є такі ознаки:

— наявність визначеної кількості покупців і продавців;

— існування ринків з альтернативними можливостями вибору для покупців (продавців);

— тип продукту (послуги) — диференційований або стандартизований;

— можливість здійснювати контроль над ціною продукту (послуги) з метою власної вигоди;

— можливість використовувати інструменти нецінової конкуренції;

— наявність бар'єрів «входу - виходу».

Конкуренція в банківській сфері є динамічним процесом, у ході якого комерційні банки, шляхом використання інструментів маркетингу, намагаються розширити ринкову частку, збільшити обсяги продажів банківських продуктів і послуг, досягти високого прибутку. Сферою банківської конкуренції є ринок банківських продуктів і послуг.

Сучасні комерційні банки є суб’єктами майже усіх ринкових секторів, а саме:

— ринок засобів виробництва: комерційні банки виконують роль продавців банківських продуктів і послуг для підприємств (розрахункове обслуговування, ведення рахунків, управління фінансами корпорацій), фінансових посередників (кредитування виробничих об'єктів), покупців виробничих ресурсів (придбання офісного обладнання);

— ринок предметів споживання: комерційні банки виконують роль фінансових посередників (видача позичок на споживчі цілі), покупців (організація прийомів у рамках роботи з громадськістю);

— ринок праці: комерційні банки використовують цей ринок як цільову галузь кадрової політики, виступаючи у ролі покупців;

— ринок інтелектуально-інформаційного продукту: комерційні банки виконують роль продавців (фінансове консультування), покупців (ІТ-технології);

— фінансові ринки: комерційні банки виконують роль покупця (купівля тимчасових прав на грошові ресурси вкладників, купівля цінних паперів, валюти, дорогоцінних металів), продавця (видача позичок, продаж цінних паперів, валюти, дорогоцінних металів).

Таким чином, сфера банківської конкуренції вкрай специфічна, різноманітна і багатопланова. Слід зазначити, що поняття банківської конкуренції досить умовне, оскільки конкурують на ринку банківських продуктів і послуг не тільки банки.

Вітчизняні комерційні банки поступово розширюють асортимент банківських продуктів і послуг. Деякі нові продукти і послуги є різновидом депозитної і позичкової діяльності: позики з регульованою, а не фіксованою ставкою, чекові рахунки, які приносять відсотки, а не звичайні безпроцентні депозити до запитання. Нова комбінація звичайних банківських продуктів і послуг в деяких випадках більш повно задовольняє потреби клієнтів. Однак нововведення обумовлюють ризики, пов’язані з їх подальшим розвитком (наприклад, послуги страхування життя і майна від нещасних випадків, взаємні фонди, брокерські послуги за операціями з цінними паперами і гарантоване розміщення цінних паперів компаній — андеррайтинг), тому для збереження конкурентоспроможності і задоволення суспільних потреб комерційні банки змушені освоювати нові ролі, а саме:

— роль посередника — трансформація заощаджень у кредити (позики) підприємствам для подальшого інвестування у засоби виробництва;

— роль у здійсненні платежів — здійснення платежів за товари і послуги за дорученням клієнтів банку (наприклад, шляхом виписки і клірингу чеків за допомогою електронної системи платежів);

— роль гаранта — підтримка клієнтів, яка виражається у сплаті їх боргів (наприклад, шляхом видачі акредитиву);

— роль організації, що надає агентські послуги — управління власністю і її захист, випуск і погашення цінних паперів клієнта за дорученням останнього (здійснюється через трастовий відділ банку);

— політична роль — реалізація державної політики регулювання економічного та соціального розвитку України.

Існує три типи конкуренції в банківській сфері:

1) конкуренція між комерційними банками, що традиційно поділяються на універсальні і спеціалізовані;

2) конкуренція між великими союзами банківського капіталу;

3) конкуренція між комерційними банками, небанківськими фінансово-кредитними інститутами і нефінансовими організаціями.

У банківській сфері вільна конкуренція неминуче викликає концентрацію. Деякі банки поглинаються більш сильними конкурентами, інші, формально зберігаючи самостійність, фактично підпадають під вплив більш сильних конкурентів: відбувається злиття банків. Кількість банків скорочується, але збільшуються їхні розміри, зростає обсяг реалізації банківських продуктів і послуг.

Великі союзи банківського капіталу прагнуть до монополістичної угоди, до об’єднання банків. Масштабні фінансові операції

суб'єктів господарської діяльності все частіше потребують зусиль не окремого банку, а декількох провідних банків.

Централізація банківського капіталу має прояв у злитті великих банків у банківські об’єднання, у розширенні філійної мережі великих банків.

Банківські об'єднання — банки-гіганти, які відіграють пануючу роль у банківському секторі. Існує кілька видів банківських об'єднань.

Банківські картелі — угоди, що обмежують самостійність окремих банків і вільну конкуренцію між ними шляхом узгодження і встановлення однакових процентних ставок, проведення однакової дивідендної політики тощо.

Банківські синдикати, або консорціуми — угоди між декількома банками щодо спільного проведення великих фінансових операцій.

Банківські трести — об’єднання, що виникають шляхом повного злиття декількох банків, причому відбувається об’єднання капіталів цих банків і здійснюється єдине управління ними.

Банківські концерни — об'єднання багатьох банків, які формально зберігають самостійність, але знаходяться під фінансовим контролем одного великого банку, що скупив контрольні пакети їхніх акцій.

Розмір і масштабність діяльності банків впливають на можливості залучення внесків, зниження витрат, зниження ціни банківських продуктів і послуг. Переваги великих банків підсилюються за рахунок широкого використання ІТ-технологій і ІТ-архітектур.

У сучасних умовах комерційним банкам складають конкуренцію небанківські фінансово-кредитні інститути (страхові компанії, фінансові брокери, пенсійні фонди, інвестиційні фонди, компанії з випуску кредитних карток тощо) і нефінансові організації (пошта, торгові дома, підприємства автомобільної промисловості тощо).

Діяльність комерційних банків відрізняється високою мірою динамізму. Дерегулювання світового фінансового ринку сприяло впровадженню нових інформаційних технологій у банківську діяльність. Однак технології обробки і передавання інформації стрімко змінюються і навіть відносно нові методи швидко застарівають.

Сьогодні комерційні банки України можуть виконують безліч операцій за допомогою швидкодіючих комп'ютерів за допомогою

супутникового, телефонного і факсимільного зв'язку. У практиці банківської діяльності спостерігається тенденція заміни трудомістких операційних технологій капіталомісткими технологіями автоматизації надання фінансових послуг. Використання автоматизованого обладнання передбачає значні капітальні витрати, покриття яких банки можуть здійснювати за рахунок росту обсягів наданих послуг. Це, своєю чергою, позначається на розмірах ба-нків: для того, щоб зберегти свою ефективність і конкурентоспроможність, банки змушені укрупнюватися. Завдяки технологічним досягненням географічний фактор відіграє все меншу роль у здійсненні банківських операцій, що сприяє розширенню ринку банківських продуктів і послуг. Отже, наявність конкурентів не припускає географічної близькості, що значно збільшує міру конкуренції.

Поиск по сайту: