Висновки

Конституція України, Закон України ”Про власність”, інші нормативно-правові акти гарантують громадянам України право власності. Кожен громадянин України має право володіти, користуватись і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

Варто також зазначити, що жодний державний орган не має права втручатись у здійснення власником своїх правомочностей щодо володіння, користування і розпорядження своїм майном або встановлювати не передбачені законодавчими актами України додаткові обов’язки чи обмеження.

Україна створила сприятливий грунт для розвитку права власності як державної, так і приватної.

Але в чинному законодавстві про право власності є ще багато прогалин, які наш законодавець повинен ліквідувати. Це насамперед стосується судового захисту права власності. Тобто кожен громадянин України повинен бути впевнений, що в разі його звернення до суду за захистом свого права власності-він зможе відновити своє право, оскільки власність охороняється законом і судом.

Речевими правами є:

- право власності,

- право володіння,

- сервітутні права,

- емфітевзис,

- суперфіцій,

- інші права на чужі речі.

Право власності (в об’єктивному розумінні) — це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуван­ням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Змістом права власності є:

- право володіння - юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над річчю;

- право користування - юридично забезпечена можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб;

- право розпорядження - юридично забезпечена можливість визначати долю речі.

Підстави виникнення права власності:

первинні (право власності на річ виникає вперше або незалежно від попередніх власників):

- виробництво;

- переробка речі (специфікація);

- володіння плодами і доходами;

- націоналізація;

- реквізиція;

- конфіскація;

- вилучення безгосподарно утримуваного будинку;

- вилучення безгосподарно утримуваних пам’яток історії і культури;

- визначення долі безхазяйного майна;

- визначення долі бездоглядної худоби;

- знахідка;

- скарб;

похідні (право власності виникає внаслідок волевиявлення попереднього власника):

- цивільно-правові договори;

- спадкування за законом або заповітом.

Право власності припиняється у разі (підстави припинення права власності):

1) відчуження власником свого майна іншим особам;

2) відмови власника від права власності;

3) знищення майна.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Ризик випадкової загибелі або випадкового зіпсування відчужуваних речей переходить на набувача одночасно з виникненням у нього права власності, якщо інше не встановлене законом або договором.

Поиск по сайту: