Загальні висновки

У висновках узагальнені результати проведеного дослідження, що підтверджують положення, які були винесені на захист. Вірогідність отриманих результатів об'єктивується комплексним дослідженням значного обсягу емпіричного матеріалу та використанням адекватних методів аналізу.

У висновках зазначається, що відповідно до поставленої мети дослідження, у дисертації запропоновано різнобічний системний аналіз явища ономатопеї.

Пропонована праця відкриває нові перспективні напрямки дослідження. Це, по-перше, перегляд класичної точки зору на категорію звуконаслідувань та визначення їх статусу. Результати дисертаційного дослідження є певним внеском до теорії ономатопеї взагалі. Перспективи дослідження звуконаслідувальних слів вбачаються в типологічному дослідженні даної проблеми на матеріалі різних мов; звуконаслідування розглядаються нами на рівні: 1) форми; 2) змісту; 3) структури. Таким чином, у дисертації зроблена спроба описати лексичні, фонетичні, морфологічні, синтаксичні характеристики ономатопоетичних слів на матеріалі української, російської та англійської мови, скласти перелік звуконаслідувальних моделей, показати співвідношення структурних типів і моделей як їх реалізації на фонетичному і фонемному рівнях, ідентифікувати отримані результати.

Узагальнення результатів дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. Кількість визначених нами звуконаслідувальних слів у досліджуваних мовах не однакова (в укр. – 363, рос. – 252, англ. – 378). Для більшості звуконаслідувальних слів властивий високий ступінь фонетичної впорядкованості. Їх фонетичний склад добре узгоджується з системою вокалізму й консонантизму даної мови.

2. До визначених нами семантичних груп української і російської мов входить приблизно однакова кількість звуконаслідувальних слів. Найпоширенішим в досліджуваних мовах виступає клас ономатопоетичних слів, що наслідують звучання предметів, які приводить у рух людина (див. табл. 1.1). В англійській мові зазначений клас так само найчисленніший. Найбільшою кількістю в досліджуваних мовах представлені групи ономатопоетичних слів, що наслідують звучання ударів (укр. – 19%, рос. та анг. – 18%), та звуконаслідування, що передають звучання механізмів (найчисленніша зазначена група в російській мові – 17%, відповідно 13% та 16% в українській та англійській мовах).

3. За своєю структурою звуконаслідувальні слова досліджуваних мов поділяються на однокомпонентні, двокомпонентні та багатокомпонентні типи. У складі кожного із зазначених типів простежується ще більш детальний розподіл належних сюди фактів. Як доводить проведене дослідження, найчисленнішим підтипом виступають односкладові звуконаслідувальні слова (див. табл. 1.2).

4. Аналіз будови однокомпонентних ономатопоетичних слів довів, що в англійській мові представлений 51 структурний тип, в українській та російській 32 та 36 відповідно, серед яких як поширені нами визначені 6 – в англійській і 4 – в російській та українській мовах. Найчисленнішими однокомпонентними структурними типами досліджуваних мов слід вважати – ПГП, ПГ/Г:, ПГСП(П), ПГС.

5. У складі парних звуконаслідувальних слів відбуваються такі чергування (варіювання) звуків:

а) зміна анлаутних приголосних (тинди-ринди; трень-брень; pee-wee);

б) зміна інлаутних голосних (тік-так; дин-дон; clink-clank);

в) повна або часткова редуплікація (тень-телень; там-татам; hoo-hoop);

г) повна зміна другого компонента (вава-вур; кхе-пуа; crir-rack).

6. Функції приголосних та голосних у складі звуконаслідувальних слів підлягають певній диференціації: голосні тонують звучання відповідно до своїх формантів, приголосні залежно від акустико-артикуляційних характеристик передають вид шуму. Способи та прийоми моделювання акустичної структури реальних звуків повторюються в досліджуваних мовах, але можуть по-різному в них використовуватися при моделюванні конкретних звучань:

а) різке миттєве звучання – уривчастий характер зімкненого або зімкнено-щілинного приголосного в анлаутній та ауслаутній позиціях;

б) глухий звук – шумовий характер глухого щілинного приголосного, що зустрічається як в анлаутній, так і ауслаутній позиціях;

в) дрижачий звук – дисонансний характер фонеми [р];

г) наслідування резонуючого, поступово згасаючого звука – ономатопоетичне слово переважно закінчується на голосний чи сонорний, що дозволяє імітувати вказані особливості звуків при наслідувальній вимові;

ґ) монотонність та тривалість звучання моделюється тривалістю одного звука мовлення чи повторенням усього складу.

Певний вплив на фонетичне звучання досліджуваних слів здійснює інтерпретація артикуляторних ономатопоетичних слів, яка нерідко порушує закономірності структури акустичних звуконаслідувальних слів і в окремих випадках виступає причиною розбіжності цих слів у різних мовах.

7. Інлаутні голосні у складі ономатопоетичних слів у більшості своїй відіграють словотворчу роль, отже, вказують на силу та інтенсивність звучання. Нечисленними є випадки вживання голосних в анлаутній позиції ономатопоетичних слів досліджуваних мов. При відмінній фонетичній системі різних мов орієнтованість на однакові реальні звучання та використання різноманітних способів моделювання іноді призводить до появи близьких чи акустично подібних результатів, пор.: moo, му-у (наслідування мукання корови, бика), мяу, няв, meu (наслідування нявкання кота), бум, boom (наслідування звуків удару у дзвін). Подібність ономатопоетичних слів у досліджуваних мовах найбільш можлива при наслідуванні порівняно простих природних звучань. На утворення складних звуконаслідувальних слів впливають фактори, що характеризуються різноманітністю засобів моделювання.

Проведене дослідження українських, російських та англійських звуконаслідувальних слів з усією очевидністю доводить, що, незважаючи на типологічну відмінність досліджуваних східнослов’янських (української, російської) та германської (англійської) мов, простежується подібність між звуконаслідувальними словами трьох мов. Останнє знаходить відображення у тому, що можна відзначити структурно-функціональні подібності переважної більшості звуконаслідувальних слів досліджуваних мов. Нечисленні в цілому відмінності не є випадковими, але в кожному конкретному випадку зумовлені дією певних позамовних і внутрішньомовних чинників. Як у східнослов`янських (українській, російській), так і в англійській мовах ономатопоетична лексика системно організована.

Системне вивчення – у порівняльному плані – звуконаслідувальних слів далекоспоріднених мов може розглядатися як наступний етап типологічного дослідження звуконаслідувальної лексики мов світу.

Таблиця 1.1

Поиск по сайту: