Загальна характеристика роботи

Вивчення ономатопеї займає значне місце у вирішенні кардинальних питань мовознавства, зокрема проблеми мотивованості знака та походження мови. Отже, інтерес мовознавців, що виявляється до цього мовного явища, є цілком закономірним.

Питання про мотивований чи немотивований характер зв`язку звуку і значення в слові було і залишається одним із найважливіших у мовознавстві. Хоча в науковій літературі поширена думка про немотивованість зв`язку між звуком і значенням, нерідко висловлювалися і протилежні погляди. При цьому увага зверталася насамперед на звуконаслідувальні слова як на наочний приклад мотивованості мовного знака: "При більш уважному розгляді виявляється, що майже будь-яке слово, яке називає звук чи предмет, що звучить, так чи інакше з цим звуком пов`язане звуковою формою”.

Ономатопоетичні слова розглядалися саме у зв`язку з проблемою походження мови. Самостійним об`єктом дослідження звуконаслідувальна лексика стала, практично, лише в останні десятиліття ХХ століття. Але дослідження в цій галузі мали суто описовий характер, що, звичайно, на початковому етапі було необхідно для нагромадження матеріалу і даних про особливості звуконаслідувальних слів у конкретних мовах. Тепер, коли зібраний та опрацьований значний звукозображальний матеріал багатьох мов світу, здається можливим і актуальним почати типологічне дослідження ономатопоетичних слів, особливо звуконаслідувальних слів близькоспоріднених та далекоспоріднених мов з метою встановлення загальних закономірностей їх утворення. У східнослов`янському мовознавстві дослідженням проблеми звуконаслідування займалися Л.І. Мацько, О.І. Германович, Ю.Ф. Касим та ін. Осмисленню даної проблеми в англійському мовознавстві сприяли роботи Л. Блумфілда, Х. Марчанда, С.В. Вороніна, М. Кузнецова, Ю. Скребньова.

Будь-яке типологічне дослідження має своєю метою виявлення й пояснення загальної суми подібних (ізоморфних) і різних (аломорфних) рис, що характеризують системи досліджуваних мов. Поняття ізоморфізму, як відомо, широко використовується в лінгвістиці. Особливо перспективною сферою використання цього поняття є типологія мови, де перелік відносних універсалій та їх кількісний облік, а також тест на використання тотожних моделей у підсистемах різних мов дозволить не тільки встановити, наскільки ізоморфними є мовні системи, а й виявити їхні специфічні особливості. Звуконаслідувальна типологія має за мету виявити, з одного боку, ізоморфізм звуконаслідувальних слів різних мов (сукупність рис, що притаманні даній категорії слів

як мовних універсалій), з іншого боку – виявити їх аломорфізм (сукупність рис, що притаманні ономатопоетичним словам окремих мов чи мовних груп і визначені як специфічні особливості кожної конкретної мови чи групи).

Питання щодо статусу звуконаслідувальних слів стало в мовознавстві, мабуть, традиційним. Єдиного підходу до витлумачення цієї категорії слів не знайдено й досі.

Слід відзначити, що ономатопея як у загальнотеоретичному плані, так і в конкретних мовах – у тому числі в українській, російській, англійській – вивчена ще далеко не повно. Тому видається важливим і актуальним розглянути ряд принципових питань щодо ономатопоетичних слів досліджуваних нами мов.

Актуальність цієї проблеми, її недостатнє висвітлення у науковій літературі та постійно зростаючий інтерес зумовили вибір теми дисертаційного дослідження. Обрана тема актуальна і з огляду на об'єкт дослідження, оскільки цілісного аналізу звуконаслідувальних слів в українському, російському та англійському мовознавстві ще немає.

Актуальність пропонованого дослідження визначається проблемним характером теми, необхідністю комплексного підходу до вивчення явища ономатопеї.

Метою дисертаційної праці є комплексне дослідження звуконаслідувальних слів у двох близькоспоріднених і одній далекоспорідненій мові та їх типологічний аналіз. Мета роботи передбачає комплексне розв'язання таких завдань:

1. аналіз ономатопоетичних слів української, російської, англійської мов на фонетичному, словотворчому, морфологічному, лексичному рівнях;

2. виявлення звуконаслідувальних функцій фонем ономатопоетичних слів досліджуваних мов;

3. зіставний розгляд типів та звуконаслідувальної структури українських, російських та англійських утворень;

4. встановлення закономірностей структурування ономатопоетичних слів досліджуваних мов;

5. здійснення зіставного аналізу цих моделей та виділення спільних рис, що характеризують словотворчу систему трьох мов, і ознак, якими вони відрізняються;

6. вивчення типологічних співвідношень між звуконаслідувальними словами досліджуваних мов;

7. інтерпретація встановлених ізоморфних і аломорфних рис досліджуваних звуконаслідувальних слів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертації пов'язана з комплексною науковою темою “Проблема розвитку мов” відділу загального мовознавства Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України. Тему затверджено на засіданні вченої ради Інституту, протокол № 4 від 26.04.99р.

Об'єктом дослідження виступають українські, російські та англійські звуконаслідувальні слова, а предметом – системно-функціональні особливості їх структури, а також зіставний типологічний аналіз цих особливостей.

Матеріалом дослідження послужили ономатопоетичні слова досліджуваних мов, дібрані зі словників, творів художньої літератури, усної народної творчості. Під звуконаслідувальною основою розуміється звуковий комплекс, компоненти якого виконують певні звукозображувальні функції. В українській, російській та англійській мовах це – немотивована основа, що матеріально збігається з коренем.

Джерелом матеріалу були найбільш повні тлумачні словники:

1. Даль В. Словарь живого великорусского языка: В 4 т. – М., 1956.

2. Словник української мови: В 11 т. – К.: Наукова думка, 1970-1980.

3. Словарь української мови за ред. Б.Грінченка: В 4 т. – К.: Наукова думка, 1956.

4. Словарь русского литературного языка: В 17 т. – М-Л: Изд-во АН СССР, 1948-1963.

5. Словарь современного русского литературного языка: В 4 т. – М.; Л.: Изд-во иностранных и национальных словарей, 1957-1961.

6. The Oxford English dictionary. – Oxford, 1970. – Vol. I-XII

7. A supplement to the Oxford English dictionary / Еd. by R. W. Вurchfield. – Oxf.: Clarendon press, 1986.

Деякі уточнення робилися за двомовними словниками. Відбиралися лише лексеми, позначені (принаймні в одному зі словників) поміткою про звуконаслідувальний характер.

Зібраний фактичний матеріал здебільшого вводиться в науковий обіг уперше. У результаті опрацювання була створена картотека, що нараховує 993одиниці.

Розгляд звуконаслідувальних утворень усіх трьох мов ґрунтується на наступних методологічних принципах: звуконаслідувальні слова розглядалися нами як самостійний об'єкт вивчення; об'єкт вивчення був суворо обмежений власне звуконаслідувальними словами (звукосимволізм як такий, що має власну специфіку, у даній роботі розгляду не підлягав); матеріал дослідження був охоплений з найбільш можливою повнотою. Мета і завдання визначили використання методологічного порівняння для аналізу досліджуваних мовних об'єктів.

Методи дослідження. Відповідно до цільових настанов аналіз фактичного матеріалу в дисертаційній роботі передбачає використання цілого ряду методів. Серед них як основний визначено порівняльний метод, особливо важливий для розкриття типології звуконаслідувальних слів, їх моделей, структури. В роботі велику увагу приділено методу лінгвістичного моделювання, структурно-типологічного аналізу, конструювання нових лінгвістичних об’єктів, кількісному методові для визначення процентних співвідношень між ономатопоетичними словами в межах однієї мови та при порівнянні, для виявлення продуктивності словотворчих структурних типів звуконаслідувальних слів, їх лексичних груп та класів.

Отже, у роботі використовуються описовий, системний та зіставно-типологічний методи.

Наукова новизна дослідження. Звуконаслідувальні слова не були – за винятком одиничних праць – об'єктом детального і систематичного дослідження ні у вітчизняному, ні у зарубіжному мовознавстві. Праці, в яких розглядаються звуконаслідувальні слова близькоспоріднених та неспоріднених мов, не давали послідовного та широкого порівняння звуконаслідувальної лексики цих мов, не кажучи вже про численні дослідження, в яких порівняння мали лише епізодичний характер. У дисертаційному дослідженні вперше проводиться системний типологічний розгляд корпусу звуконаслідувальних слів трьох мов (двох близькоспоріднених – української та російської – і далекоспорідненої – англійської).

У дисертації здійснений комплексний аналіз звуконаслідувальних слів на рівні: 1) форми; 2) змісту; 3) структури; ономатопоетичні слова досліджуваних мов описані як своєрідна категорія слів з притаманною їй структурою, специфічною семантикою, фонетичними, морфологічними, синтаксичними рисами. Аналіз звуконаслідувальних слів здійснюється на двох рівнях: 1) рівні структурних типів (класів одиниць); 2) рівні звуконаслідувальних моделей (фонемної структури звуконаслідувань) як певної реалізації структурного типу в конкретному мовному матеріалі.

Теоретичне значення дослідження для загального мовознавства полягає в тому, що його результати є внеском у розроблення проблеми звуконаслідування в типологічному аспекті. Робота має теоретичне значення як для східнослов'янських (української, російської) і германських (англійської) мов, так і в загальнолінгвістичному плані. Результати узагальненого аналізу можуть слугувати основою для поглиблення таких досліджень та їх розширення за рахунок інших мов. Важливим також вбачається теоретичне обґрунтування звуконаслідувань як особливої категорії слів, яка має специфічні риси. Дослідження робить конкретний внесок у подальше розроблення проблеми мотивованості мовного знака та походження мови. Теоретичні висновки можуть бути використані при написанні фундаментальних праць з ономатопеї. Установлені закономірності структурування звуконаслідувальних слів трьох мов (близькоспоріднених і далекоспоріднених) можна вважати певним внеском у будову фоносемантичної типології.

Практична цінність роботи. Узагальнений у роботі матеріал та результати аналізу можуть бути застосовані: при підготовці загальнотеоретичних і спеціальних курсів, що порушують проблемузв'язку звуку та значення; у теорії і практиці перекладу; у теорії і практиці укладання словників (особливо це стосується звуконаслідувального матеріалу української та російської мов, в яких зазначені одиниці лексикографовані недостатньо); у лінгводидактиці. Результати дослідження можуть бути використані для написання підручників з лексикології та стилістики, у створенні спецкурсів, проведенні спецсемінарів, а також у науково-пошуковій роботі студентів та аспірантів.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення та результати дослідження обговорювалися на засіданні відділу загального мовознавства Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні та на методичних семінарах і конференціях професорсько-викладацького складу Чернігівського державного інституту економіки і управління. Крім того, проблемні питання дисертації неодноразово обговорювалися на теоретичних семінарах аспірантів, докторантів, здобувачів і на засіданні кафедри германських і слов'янських мов зазначеного інституту. Основні положення роботи висвітлювалися на звітних наукових конференціях викладачів Чернігівського педагогічного університету ім. Т.Шевченка (Наукова конференція молодих вчених та студентів, присвячена 85-річчю Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Шевченка (м. Чернігів, 2001), III регіональній науково-практичній конференції "Мови у відкритому суспільстві" (Чернігів, 2002), Міжнародній науковій конференції “Форма, значення та функції одиниць мови” (Білорусь, м. Мінськ, 2002).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в 7 публікаціях. Серед них 6 статей у фахових виданнях, що затверджені ВАК України, та у матеріалах конференцій.

Структура й обсяг роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (184 найменування), додатків (А, Б, В, Д) та таблиць (словник звуконаслідувальних слів української, російської та англійської мов поданий у вигляді таблиць). Список джерел використаної літератури та додатків займає 55 сторінок. Загальний обсяг дисертації становить 261 сторінку, із них 206 основного тексту, який вміщує 37 таблиць і 9 рисунків.

Поиск по сайту: