Шифр (G 41)

Мета і завдання розробки і впровадження даного протоколу - поліпшення якості надання медичної допомоги при виникненні епілептичного статусу у дітей, забезпечення її доступності, впровадження нових методів діагностики і лікування у медичну практику, профілактика виникнення цього критичного стану та зменшення несприятливих наслідків захворювання.

Сфера застосування протоколу - виконання технологій, регламентованих даним протоколом в умовах лікувально-профілактичних закладів МОЗ України ІІ - ІV рівня.

За визначенням ВООЗ та ILAE (Міжнародна протиепілептична ліга) під епілептичним статусом (Е.С.) розуміють наявність критичного стану, який характеризується достатньо подовженим епілептичним припадком або припадками з настільки короткими інтервалами, що формується довготривалий та фіксований епілептичний стан.

Критичний термін часу тривалості безперервних припадків складає не менше 30 хв. При цьому, кожний наступний епілептичний припадок виникає раніше, ніж завершується попередній.

Класифікації

I. Міжнародна класифікація Е.С. (ILAE):

1. Генералізований Е.С.

1.1. 1.1. Генералізований судорожний Е.С. (Е.С. судорожних припадків, ЕССП) (G 41.0):

- з тоніко-клонічними припадками

- з тонічними припадками

- з клонічними припадками

- з міоклонічними припадками

- з атонічними припадками/

1.2. 1.2. Генералізований безсудорожний Е.С. (G 41.1)

- статус абсансів (простих, складних)

- пік-хвильовий статус (ступор).

2. Парціальний (фокальний) Е.С. (G 41.2)

- з простими парціальними припадками

- з складними парціальними припадками

- вторинно-генералізований Е.С.

3. Односторонній Е.С. (G 41.8) - може супроводжуватися перехідною або постійною пірамідною недостатністю (геміпарез, плегія).

4. Некласифікований Е.С. (G 41.9)

II. Класифікація побудована за етіологічним принципом. Передбачено підрозділення Е.С. на первинний або "істинний" (ІЕС), який виникає при епілепсії і вторинний або симптоматичний (СЕС) при гострих захворюваннях та ураженнях головного мозку: інфекційних та інфекційно-алергічних процесах, інтоксикаціях, черепно-мозковій травмі, порушеннях мозкового кровообігу та інших.

ІІІ. За клінічною характеристикою типу перебігу Е.С. класифікують: як перманентний, інтермітуючий та рецидивуючий.

IV. За ступенем тяжкості: легкий, середній та тяжкий.

V. За терміном подовженості Е.С. розділяють на:

- на передстатус (до 9 хв. з моменту початку припадку),

- початковий (10 - 30 хв.),

- трозгорнутий (31 - 60 хв.),

- рефрактерний (більше 60 хв.).

Діагностичні критерії:

І. Клінічні:

- означення довготривалого і фіксованого епілептичного стану (див. визначення Е.С.)

- означення критичного стану (синдром поліорганної недостатності) - розлади температурної регуляції, порушення функцій дихальної та серцево-судинної систем, спланхнічних органів, водно-електролітного, кислотно-основного балансу, гемостазу, ендокринної недостатності, вегетативної дисфункції і інших.

ІІ. Інструментальні і лабораторні:

- ЕЕГ-моніторинг (моніторинг церебральних функцій): на фоні загальної дизритмії наявні переважно генералізовані комплекси "пік-повільна хвиля", "поліпіки", "burst-supression", "гіпсаритмія", загострені високоамплітудні хвилі, ізолінія, інші

- ЕКГ і контроль АТ

- Дослідження показників крові: електроліти - Mg⁺⁺, Ca⁺⁺, Na⁺, K⁺, глюкоза, кислотно-основний баланс

- Люмбальна пункція (виключення нейроінфекції, інших причин симптоматичного епілептичного статусу при відсутності абсолютних протипоказань до ЛП)

- Визначення концентрації АЕП в сироватці крові

- Методики нейровізуалізації – за показаннями.

Поиск по сайту: