Словник економічних термінів

Акції звичайні — акції, що надають право на власність кор­порації.

Аналіз беззбитковості — визначення об'єму продукції, при якому виторг покриє витрати за відповідний період, не приносячи ні прибутку, ні збитків.

Бонус — додаткова винагорода.

Відшкодування витрат — компенсація витрат за рахунок вартості створеної та реалізованої продукції, що забезпечує про­цес простого й розширеного відтворення.

Виторг від продажу, валовий — виторг від сукупних продаж за обліковий період, оцінений за цінами Рахунків-фактур без урахування наданих знижок, надбавок, заліків.

Виторг від продажу, чистий — об'єм реалізації за винятком повернення продукції споживачем.

Виторг від реалізації продукції — сума коштів, що надійшли на розрахункові рахунки фірми в оплату за реалізовану продукцію.

Гнучкість цін — визначається як величина, зворотна елас­тичності, вимірює вплив зміни попиту та пропозиції на ціну.

Градуалізм — політика, спрямована на зниження інфляції протягом тривалого періоду за рахунок управління сукупним по­питом і без шкоди для зайнятості.

Декларування цін - засіб контролю за встановленням цін на продукцію монополістів.

Демпінг — продаж товарів на ринку по штучно занижених цінах, нижче собівартості.

Демпінг валютний — одержання прибутку у вигляді курсо­вої різниці від продажу товарів на зовнішньому ринку за демпінговими цінами внутрішнього ринку.

Демпінг грабіжницький — кошти конкурентної боротьби на зовнішньому ринку.

Демпінг товарний — експорт товарів по занижених у порівнянні із внутрішнім ринком цінах.

Дисконт — різниця між цінами на товар з різними строками поставки.

Дотація — державна допомога для підтримки відносно низьких роздрібних цін на окремі товари, реалізовані населенню.

Дифферент — у торговельних операціях — це різниця в ціні на товар при укладанні угоди й отриманні товару.

«Дно» — найнижчий рівень ціни в ЖЦТ (життєвому циклі товару).

«Дно випало» — ситуація на ринку, коли ціна пройшла рівень підтримки й починає падати.

«Дно кам'яне» — рівень ціни, нижче якого ціна не може знизитись.

Залік — погашення в межах рівних сум взаємних зо­бов'язань декількох юридичних і фізичних осіб.

Витрати альтернативні — витрати, що представляють втра­чений прибуток від альтернативного прибуткового варіанта їхнього використання.

Витрати маржинальні — додаткові витрати при вироб­ництві додаткової одиниці продукції.

Витрати безповоротні — витрати, що втрачаються при бан­крутстві підприємства.

Витрати неявні — витрати по випуску продукції, які не вклю­чаються в собівартість, тому що вони не мають форму платежів (ек­сплуатація власного будинку, трудові витрати без оплати).

Витрати нормативні — визначені по встановлених норма­тивах.

Витрати додаткові — збільшення у ціні в результаті росту цін на заздалегідь заготовлені матеріали.

Витрати регулювання — сума фіскальних величин, не­обхідних для забезпечення бажаної мети економічного розвитку.

Витрати трансакційні — витрати, пов'язані не з основним виробництвом, а із супутніми витратами: пошук інформації про ціни й цінові очікування.

Ініціативна зміна цін — необхідність коректування цін фірми відповідно до завантаження виробничих потужностей і цінової конкуренцієї, інфляції.

Зміна ціни, компенсована — зміна ціни певного товару, при якому прибуток компенсується таким чином, щоб загальна ко­рисність для споживача залишалася незмінною.

Індекс Ласперейса — індексний показник, що оцінює зміну загального рівня цін. Розраховується як відношення загальної вартості товарів, проданих у досліджуваному періоді, але обчис­лених за цінами базисного періоду, до фактичної вартості товарів.

Індекс Лернера — вимір частки монопольного прибутку в ціні. Характеризує перевищення ціни над граничними витратами виробника.

Індекс оптових цін — відносний показник, що рекомендує МВФ для виявлення зміни рівня цін в оптовій торгівлі.

Індекс паритету — відношення цін на сільськогосподарську продукцію до цін на продукцію промислового виробництва.

Індекс споживчих цін — основний показник рівня інфляції в країні.

Індекс ринкової концентрації — спеціальний показник рівня ринкової концентрації. Граничне його значення має місце при монополізації ринку.

Індекс цін, базовий — розраховується як відношення ціни поточного періоду до ціни базового.

Картель — угода підприємств однієї галузі про ціни, ринки збуту, об'єми виробництва, обмін патентами й т.д.

Картель, грошовий — картель, що затверджує уніфіковані ціни поряд із рівними умовами поставок і платежів (горизон­тальні зв'язки цін).

Картель, частковий — цілеспрямоване регулювання пропо­зиції через квоти відповідно до виробничих потужностей, що ви­ключає взаємну конкуренцію.

Картель калькуляційний — картель, учасники якого домо­вляються про однакову структуру й зміст розрахунків.

Картель ціновий — картель, що встановлює для учасників продажні ціни товару.

Кларк Джон Моріс — американський економіст, представ­ник інституціоналізму. Основні роботи «Економічні інститути» (1957), «Конкуренція як динамічний процес»(1961).

Кліринг — система безготівкових розрахунків за товари, цінні папери й виконані послуги, заснована на заліку взаємних вимог у рівновеликих сумах; па різницю здійснюється платіж у встановленому порядку.

Конкуренція нецінова — конкуренція поза маневруванням цінами.

Конкуренція цінова — конкуренція, заснована на залученні споживачів за рахунок продажу по більш низьких цінах товарів, аналогічних по якості товарам конкурентів.

Коносамент — розписка, яка видається агентом транспорт­ного підприємства відправникові вантажу й підтверджує прий­няття вантажу до перевезення.

Крива байдужності споживача — крива, що характеризує такі комбінації двох товарів, які однакові для покупця.

Монопсонія — ситуація, при якій продавцю, що контролює ринок, протистоїть один споживач.

Норма прибутку — показник, що відображає відношення прибутку до вартості майна підприємства й відповідає рівню цін, найбільш прийнятному на ринку.

Норма рентабельності — нормативний рівень госпрозра­хункової рентабельності підприємства.

Овербот — ситуація різкого підйому цін на який-небудь то­вар у результаті більших об'ємів покупок.

Оверсолд — ситуація різкого падіння цін на який-небудь то­вар у результаті більших об'ємів його пропозиції на ринку.

Офсет — угода, що припускає як обмін товарами й послугами, так: і надання можливості вкладати капітал замість різного роду послуг.

Прибуток, нормальний — мінімальний прибуток для сти­мулювання підприємницької діяльності.

Рівновага мультиринкова — загальний стан ринків при іде­альній конкуренції, коли ціни дорівнюють граничним витратам і граничній корисності.

Рафакція — знижка в ціні за знижену якість товару.

Рента виробника — різниця між ринковою ціною й гранич­ними витратами виробника.

Рефакція — знижка ціни або ваги товару у зв'язку з псуван­ням товару.

Рефляція — відновлення знижених цін до колишнього рівня.

Рецесія інфляційна — спад виробництва, під час якого національний прибуток стабільно знижується при одночасному зростанні рівня цін.

«Ринг» ціновий — група фірм однієї галузі, що досягла уго­ди про встановлення мінімальної роздрібної ціни на їхні конкуру­ючі товари, тобто яка створила картель.

Ризик інфляційний — ризик знецінювання прибутків у ре­зультаті зростанні цін.

Ризик ціновий — ризик зміни ціни боргового зобов'язання внаслідок зміни поточного рівня процентних ставок.

Ринок квазіефективний — ринок, на якому ціни негайно ре­агують на всю загальнодоступну інформацію.

Змова мовчазна — метод ціноутворення на олігополістичному ринку, заснований на встановленні цін, об'ємів продукції, рай­онів збуту для кожної фірми, що не вступила у відкриту змову.

Змова таємна — форма конкуренції в міжнародній торгівлі, заснована на неофіційній угоді про розподіл ринків і встановлен­ня цін.

Знижки — умова угоди, що визначає розмір зменшення ба­зисної ціни товару, зазначеної в контрактах.

Субвенція — вид грошової допомоги місцевим органам вла­ди з боку державного бюджету на конкретний захід, підлягає по­верненню у випадку нецільового використання.

Субсидування цін — надання виробникам конкретного то­вару грошових асигнувань для компенсації втрат від реалізації продукції за цінами, які не покривають витрати виробництва.

Таргетування — використання урядом грошово-кредитної, податкової й економічної політики для встановлення меж зрос­тання фінансових й економічних показників.

Теорія гедонічного попиту — споживач готовий заплатити за товар таку ціну, яка відображає суму характеристик товару.

Франкування — облік у ціні витрат на транспортування.

Тендер — ціна, запропонована підприємством, сформована з урахуванням цін конкурентів.

Фіксовані ціни — ціни, встановлювані державою в особі органів влади й управління.

Ціна «зняття вершків» — максимально висока ціна на но­вий товар, що відповідає стратегії преміального ціноутворення.

Стартова ціна (лімітна) — ціна нового товару при виході па ринок.

Ціна «проникнення па ринок» — більш низькі ціни, чим ціни на аналогічні товари конкурентів.

Психологічна ціна (не округлена.) — ціни нижче круглого значення суми.

Престижна, ціна — ціна на вироби дуже високої якості відомої фірми, що володіють унікальними властивостями.

Спадаюча ціна — ціна, встановлювана в прямій залежності від співвідношення попиту та пропозиції й поступово знижується в міру насичення ринку товаром.

Довгострокова ціна — ціна, встановлювана на товари масового попиту й така що не піддається змінам протягом тривалого часу.

Ціна споживчого сегмента — ціни на товари залежно від їхньої реалізації різним соціальним групам населення із різним рівнем прибутків.

Гнучка ціна — ціна, що швидко змінюється відповідно до зміни ринкової ситуації.

Переважна ціна (монопсонічна) — ціни, встановлені підприємством - олігопсоністом на більш низькому рівні з метою покриття витрат виробництва й обігу за рахунок постачальника й економії на витратах по реалізації товарів.

Ціни на вироби, зняті з виробництва — встановлення більш високих цін на вироби, випуск яких припинений.

Занижені ціни — встановлення цін на товари, що доповню­ють інший товар, реалізований за нормальною ціною.

Демпінгова ціна — ціни на товар нижче їхньої нормальної вартості.

Гранична ціна — ціна, що відповідає постійним витратам виробництва товару.

Технічна ціна (ціна беззбитковості ) — ціна, що забезпечує покриття валових витрат.

Достатня (нормальна) ціна — ціна, що відповідає покриттю технічної ціни й одержанню нормативного прибутку.

ЕХW (ціна нетто) — відпускна ціна товару за місцем виготовлення.

Єдина ціна — ціпа, що не залежить від місця розташування споживач і ь, що включає фактичні витрати по єдиній середній ставці.

Ціна базисного пункту — ціна, що включає витрати по фак­ту від конкретного базисного пункту до покупця.

Франко-ціна — ціна, що включає витрати по транспортуван­ню товару від виробника до споживача (ціни ВАР, ЗІР, САР, ОБК, РОБ, РАЗ...)-

Світова ціна — ціна, встановлена на зовнішньому ринку, грошове вираження інтернаціональної вартості товару.

Ціни фактичних угод. Розрізняють тверді, з наступною фіксацією й рухливі ціни.

Індикативна, ціна — ціна товару на зовнішньому ринку на момент здійснення експортно-імпортної поставки відповідно до законодавства країни-суб'єкта експортно-імпортної операції.

Тверда ціна — контрактна ціна, що не підлягає зміні.

Ціна з наступною фіксацією — контрактна ціна, рівень якої фіксується на момент виконання умов договору.

Порівняльні ціни — ціни, приведені у відповідність із базою порівняння.

Поточні ціни — ціни, що мають місце за станом на певний період часу.

Незмінні ціни — ціни, прийняті за базу аналізу.

Середні ціни —- ціни, що відображають середню величину цін варіації.

Індекси цін — відносна ціна, що характеризує рівень зміни цін. Це показник динаміки цін постійного складу по порівнянному колу товарів за певний період.

Цінові індекси індивідуальні — інформують про динаміку цін окремих товарів (робіт, послуг) і розраховуються як відношення ціни звітного періоду до ціни періоду, прийнятого за базу для порівняння. Цінові індекси зведені — містять інформацію про ди­наміку цій групи товарів (послуг). Визначаються як відношення вартості групи товарів, проданих у звітному періоді, обчисленої у фактичних цінах і цінах базисного періоду. Таким способом розраховується, наприклад, індекс цін підприємств — виробників на Промислову продукцію.

Ціна попиту — ціна, що відповідає закону попиту на ринку.

Ціна пропозиції (як фактор ринкової сили) - - ціна, що відповідає закону пропозиції на ринку.

Ціни пропозиції встановлюють виробники без узгодження зі споживачем, але з урахуванням кон'юнктури ринку. Інфор­мація про ціни пропозиції надається на вимогу покупця.

Рівноважна ціна — оптимальна ціна, встановлювана на рин­ку під впливом попиту та пропозиції.

Договірна ціна — ціни, що зафіксовані між покупцем і про­давцем.

Клірингова ціна — ціна безготівкового розрахунку на кожен день.

Регульовані ціни — ціни, на які деякою мірою впливає держа­ва й підпорядковані певному правилу ціноутворення.

Методологія ціноутворення — процес формування рівнів, структури, динаміки цін і початкової ціни з метою забезпечення суспільного відтворення тими темпами й пропорціями, які відповідають вимогам законів розвитку економіки в кожному конкретному періоді.

Стратегічні цілі — довгострокові цілі фірми щодо ринку. Слу­жать для визначення напрямків діяльності фірми протягом трива­лого періоду й тому встановлюються без тимчасового обмеження.

Принципи — основне вихідне положення або основні особливості устрою даної системи цін.

Політика цін — система стандартних правил визначення цін для типових угод продажу товарів фірми (відбиток принципів ціноутворення).

Тактика — набір конкретних практичних заходів щодо ке­рування ціною на продукцію фірми, які використовуються для вирішення поставлених перед фірмою завдань

Диференціація цін — система методів адаптації ціни до умов ринку.

Страхування цінового ризику — система способів обліку в ціні непередбачених обставин.

Цінова стратегія - це вибір підприємством можливої ди­наміки зміни вихідної ціни товару в умовах ринку, що найкращим чином відповідають цілям фірми..

Поиск по сайту: