|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Вимоги до визначення поняття у словнику
У процесі визначення поняття слід пам’ятати про такі вимоги. 1. Поняття та його визначення мають бути пропорційними. Наприклад, якщо ми визначимо поняття «центрифуга» як апарат для розподілу рідинних неодно-рідних систем без застосування фільтрів, то таке визначення буде ширшим, ніж саме поняття, через те, що воно охоплює й поняття «фільтри», що не належить до поняття «центрифуга». Правильним буде визначення поняття «центрифуга» як апарата для розподілу рідинних неоднорідних систем під дією відцентрових сил. 2. Ознака для визначення поняття мусить бути суттєвою для відповідної ґалузі знання або діяльності. (Наприклад, якщо ми визначимо поняття «метали» як про-сті речовини, що мають блиск, то це визначення не буде придатним для матеріа-лознавства. Суттєвою для нього буде ознака, що характеризує специфічну побу-дову атомів металу.) Цю вимогу слід враховувати під час визначення понять, що використовують у різних ґалузях, наприклад, термін «золото» матиме різні виз-начення у геології, матеріалознавстві, хімії, економіці.
КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ СЛОВНИКІВ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ
За призначенням словники поділяють на декілька груп: 1. Словники узусу (слово «узус» походить від латинського «usus» — 1. зви-чай, правило; 2. вживання, використання). До цих словників (які мають функції реєструвальних) належить більшість існуючих термінологічних словників, що відбивають стан термінології у певній ґалузі знання на теперішній час. 2. Регламентувальні словники. Вони можуть бути двох видів: словники стандартизованих термінів (тобто стандарти на терміни) і словники рекомендованих термінів. Стандарт на терміни має такі частини: вступну, основну та абеткові покаж-чики. У вступній частині зазначають сферу поширення стандарту, надають відо-мості про неприпустимі синоніми та еквіваленти. В основній частині матеріал розташовано у двох графах: перша має назву «Термін», друга — «Визначення». У першій графі наведено номер терміна, власне стандартизований термін, його ско-рочена форма (якщо термін є словосполученням) та його еквіваленти європейсь-кими мовами. Визначення понять розташовано у другій графі. До визначень мо-жуть додаватися рисунки, схеми, графіки тощо. 3. Інформаційні словники. Прикладом цієї групи словників є інформаційно-пошуковий тезаурус. Його використовують під час автоматичного оброблення інформації. Кожна словникова стаття починається терміном — дескриптором. До нього наводяться синоніми, а також інші терміни, пов’язані з ним родо-видовими або асоціативними відношен-нями. Наведемо фрагмент такого тезауруса. д. Електросталь с. Електродугова сталь с. Сталь, виплавлена у дугових печах р.-в. Сталь вакуумно-дугового переплаву р.-в. Сталь плазмено-дугового переплаву Довідка: д. — термін-дескриптор, с. — синонім, р.-в. — термін, пов’язаний з дескриптором родо-видовими відношеннями. 4. Систематизовані словники (класифікатори, рубрикатори, частотні словни-ки та словники терміносистем). Класифікатори — це системно й алфавітно впорядковані назви об’єктів науки і техніки та характеристики цих об’єктів. Приклад — класифікатори про-мислової продукції. Фрагмент класифікатора промислової продукції
Рубрикатор — це класифікації понять і об’єктів певної ґалузі. Він склада-ється з переліку рубрик. Фрагмент рубрикатора з приладобудування
У частотних словниках терміни розташовано в порядку частоти появи у певних текстових масивах. Фрагменти частотного словника
ІНШІ КЛАСИФІКАЦІЇ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ СЛОВНИКІВ
За тематичним охопленням термінів є багатоґалузеві, ґалузеві та вузько-ґалузеві словники. За кількістю мов термінологічні словники бувають одномовними та пере-кладними (дво-, тримовні й багатомовні). Розташовування термінів у термінологічних словниках може бути різним: за абетковим, за абетково-гніздовим (тобто в одному гнізді об’єднано спільноко-реневі слова, або сполучення термінологічного характеру), за статистичним (за спадом частоти появи терміна у текстах) та за тематичним принципами. Усі спеціальні словники поділяють на два види: словники, що адресовано людині, й словники, що орієнтовано на роботу з комп’ютером. До перших на-лежать одномовні та перекладні словники, частотні, а також рубрикатори й кла-сифікатори. Для автоматичного оброблення тексту призначені інформаційно-пошукові тезауруси та різні типи власне електронних словників (основ, зворотів, афік-сів).
УКРАЇНСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЧНА ЛЕКСИКОГРАФІЯ
Українська термінологічна лексикографія започаткована в другій половині XIX ст. працями І. Гавришкевича («Початок до уложення термінології ботанічної руської», 1852), І. Верхратського («Початки до уложення номенклатури і термінології природописної, народної», 6 випусків, 1864-1879; цього автора вважають фундатором української термінології), О. Роговича («Опыт словаря народних наз-ваний растений Юго-Западной России с некоторыми поверьями и рассказами о них», 1874) та ін. Інтенсивного розвитку українська термінографія набула з кінця 20-х рр. XX ст., задовольняючи потреби у ґалузевих словниках. За кілька років було скла-дено близько 20 шкільних термінологічних словників з природознавства, географії, фізики, хімії та ін. Починаючи з 1918 р., створюються словники-проекти фі-зичної, природничої, сільськогосподарської, технічної та ін. термінологій, бота-нічної та зоологічної номенклатур. До 1933 р. було видано понад 80 терміноло-гічних словників (переважно російсько-українських). Аналіз навіть певної части-ни з них — технічних словників — дозволяє виокремити низку концептуальних положень, якими керувалися тогочасні лексикографи, а саме: Ø основу кожної української терміносистеми мають становити слова рідної мови; Ø іншомовні терміни треба засвоювати безпосередньо з мови-продуцента без прямого виливу будь-якої мови-посередника; Ø у термінах повинно бути дотримане оптимальне співвідношення між прийнятою назвою та поняттєвим змістом, вкладеним у цей термін. Проте назвати ці лексикографічні праці беззастережно словниками з певних ґалузей знання або діяльності не можна, бо вся серія навіть мала назву «Матеріали до української термінології і номенклатури». Те, що було зібране в словниках 20-х років, потребувало ще серйознішого обговорення, і їх автори, як правило, бу-ли свідомі цього. Та події 30-х років, зокрема, політичні репресії, перервали цей природний науковий процес і не дали можливості провести подальшу роботу. Основним завданням автори таких словників ставили не стільки унормуван-ня української термінології, скільки збирання і опрацювання народного і літера-турного термінологічного матеріалу. Безперечно, у цих словниках зібрано надзвичайно багатий і цінний матеріал, але в наш час механічно передруковувати їх і рекомендувати як нормативні термі-нологічні словники не можна. Взагалі, використовуючи ці словники, варто врахо-вувати фактор часу. Другий етап у створенні серії українських термінологічних словників при-падає на 50-80-ті роки XX століття. У 1957 році було створено Словникову комі-сію, яка мала визначати основні принципи укладання термінологічних словників. Упродовж 1959-79 років було видано низку ґалузевих словників (понад 70), переважно російсько-українських, що відбивали тогочасний стан розвитку фізики, гідротехніки, електротехніки, теплотехніки, гірничої справи, ботаніки, ветерина-рії, хімії, швейного виробництва тощо. Серед них можна згадати «Російсько-укра-їнський технічний словник» (1961, 80000 термінів), «Російсько-український сіль-ськогосподарський словник» (1963, близько 32 000 термінів). Певним недоліком виданих словників була орієнтація на принцип мінімаль-них розходжень з російськими аналогами (в основному це призвело до калькуван-ня російських термінів). У зв’язку з тим, що російською мовою друкувалися май-же всі наукові праці та підручники, то відповідно і науковці здебільшого користу-валися російською термінологією. Названий період позначився поступовим спадом процесу творення й унор-мування української наукової термінології. 90-ті роки XX ст. — початок XXI ст. є найпродуктивнішими у розбудові української термінографії. Визначальним для цього процесу стає законодавче за-кріплення за українською мовою статусу державної, поширення її функцій. У процесі укладання нових термінологічних словників починають брати ак-тивну участь як лінгвісти, так і фахівці різних ґалузей знання та діяльності. Упродовж 1990-2007 рр. в Україні вийшло понад 600 ґалузевих словників. Серед словників, що охоплюють термінологію багатьох ґалузей знань, можна виділити: 1. «Російсько-український словник наукової термінології» у трьох книгах (близько 320 000 термінів), перша з яких — «Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні науки» (до 100 000 термінів) вийшла у 1994 р., друга— «Російсько-український словник наукової тер-мінології. Біологія. Хімія. Медицина» (близько 100 000 термінів) — 1996 р., третя — «Російсько-український словник наукової термінології. Матема-тика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос» (близько 120 000 тер-мінів) — 1998 р.; 2. «Українсько-російський словник наукової термінології» за загальною редак-цією Л. О. Симоненко (К., 2004); 3. «Словник-довідник термінів судової медицини» О. Герасименка (редактор- лексикограф Л. О. Симоненко - К., 2002). Названі словники є нормативними, вони обіймають загальнонаукову та ши-роковживану термінологію різних ґалузей знання або діяльності. Сьогодні в української термінографії спостерігаються дві тенденції: - беззастежне відновлення термінології 20-30-х років, спрямоване на заміну вже усталених термінів (наприклад, «Словник фізичної лексики. Українсько-англійсько-німецько-російський» В.Козирського, В.Шендеровського, де відомі всім зі шкільної лави терміни діаметр, мастило, маятник, трубо-провід замінено відповідно словами: поперечник, шмаровидло, вагадло/ хитун, руровід /рурогін та багато інших подібних словників); - зловживання іншомовними, переважно англійськими термінами, що особ-ливо помітно у сферах обчислювальної техніки (інтерфейс, кластер, драй-вер, модем, файл, сканер, джойстик, трекбол, хаб, тачпад), економіки (ме-неджер, лізинг, консалтинг), банківсько-фінансової справи (дефолт, інвес-тор та ін.) Найпоширенішим типом в українській термінографії є перекладний двомов-ний словник. Більшість двомовних словників, виданих в Україні, — російсько-українські та українсько-російські. У Харкові сьогодні активно діє Термінологічний центр в інституті НДПІАСУтрансгаз. З 1995 р. Термінологічний центр, укладаючи тримовні тлу-мачні словники для потреб ґалузі, створив Єдину термінологічну базу даних (ЄТБД), яка містить близько 26 000 українських термінів, їхні російські та англій-ські відповідники (вибір цих мов зумовлено тим, що саме англійською та російсь-кою мовами в Україну надходить основний потік науково-технічної інформації), а також тлумачення українською та російською мовами. Для цього було оброблено близько 2 000 літературних джерел, перш за все, законодавчі та нормативні акти, стандарти та словники Міжнародної організації зі стандартизації (150) і Міжна-родної електротехнічної комісії (ІЕС), державні національні стандарти України (ДСТУ), міждержавні стандарти (ГОСТи), енциклопедичні видання, тлумачні та перекладні словники, праці з термінознавства та лексикографії, довідники та під-ручники з відповідних ґалузей знань, статті в наукових виданнях, матеріали на-уково-технічних конференцій тощо. Досвід свідчить, що використання цих словників значно полегшує упорядку-вання та опрацювання документації, перекладання її з української та на українсь-ку мову, а також дозволяє підвищити якість текстів завдяки правильному вживан-ню стандартизованої та рекомендованої термінології.
«РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИК ЗВАРЮВАЛЬНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ТА УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИЙ СЛОВНИК ЗВАРЮВАЛЬНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ»
Російсько-український словник зварювальної термінології обіймає біля 5000 найуживаніших у сучасних російській та українській мовах науково-технічних термінів зі зварювальної термінології та споріднених технологій. Створення Словника обумовлене насамперед нагальною потребою вчених, фахівців та студентів-зварників в оволодінні сучасною українською науковою термінологією, в її уніфікації з офіційною міжнародною (іноземною) термінологією, а також її упорядкуванні та стандартизації. Потреба в такому словнику зумовлена швидким розвитком зварювальної науки і техніки, поповненням її термінологічної системи новими лексичними одиницями, що позначають нові явища та здобутки науковців. Словник орієнтований на нормативну термінологію. Це забезпечується, по-перше, введенням до російського реєстру і використання в українському пере-кладі термінів, зафіксованих не лише сучасними енциклопедичними та ґалузеви-ми словниками, а й широковживаних у сучасній науково-технічній, навчальній та інформаційно-реферативній літературі; по-друге, використанням багатомовних (12-мовних) збірників термінів зі зварювання та споріднених процесів, що вида-ються Міжнародним інститутом зварювання, чинних Державних стандартів Укра-їни на терміни та визначення в ґалузі зварювання та споріднених процесів; по-третє, відсутністю серед російських термінологічних лексем та їх українських відповідників вузько-спеціальних та застарілих термінів. Словник російською та українською мовами підготовлений і видається за сприяння проекту «Обмін технологічною інформацією в Україні для підтримки економічних перетворень» Програми Розвитку Організації Об’єднаних Націй. У роботі над Словником брали участь провідні фахівці ІЕЗ ім. Є. О. Патона НАН України, зварювальних кафедр НТУУ—«КПІ» та інших вузів України. Словник складається з двох частин: Російсько-українського та Українсько-російського словника зварювальної термінології. Кожна з них містить реєстр ро-сійських (українських), а також іншомовних термінів та їх переклад відповідно українською та російською мовами. Реєстрові слова та українські (російські) відповідники до них подані в Слов-нику в їхній вихідній формі: іменники в називному відмінку однини (образец зра-зок, пятно пляма, дріт проволока), прикметники й дієприкметники — в назив-ному відмінку однини чоловічого роду (абсорбирующий абсорбувальний, свар-ной зварений, дробоструминний дробеструйный, заварений заваренными), дієслова в інфінітиві (приваривать, приварить приварювати, приварити; кри-сталізувати кристаллизировать) за винятком незначної кількості субстантиво-ваних прикметників та дієприкметників, які подаються у формі називного від-мінка однини жіночого або середнього роду (горючее сущ., техн. пальне). У називному відмінку множини наведено іменники, які в однині не вживаються (вальцы мн., техн. вальці). Реєстрові слова розміщені в алфавітному порядку. Кожна стаття в словнику містить, як правило, одне реєстрове слово, але дієслова недоконаного і докона-ного виду, які не різняться префіксами, об’єднані в одній словниковій статті і подані парами: припаивать, припаять припаювати, припаяти. На першому місці за традицією ставиться дієслово недоконаного виду. З метою економії місця зворотне дієслово подається в одній статті з незворотним, якщо ці дієслова не утворюють окремих гнізд: адсорбировать несов. и сов., техн., физ. адсорбувати; -ться адсорбироваться. Після реєстрового слова та його перекладу наводяться і перекладаються українською (російською) мовами найпоширеніші терміни і словосполучення, одним з компонентів яких є реєстрове слово. Реєстрові лексеми подаються в термінологічних словосполученнях за першою літерою: давление...; д. дуги тиск дуги. Терміни-словосполучення наводяться і перекладаються при граматично організуючому слові. У ролі такого найчастіше виступає іменник у називному від-мінку однини (іноді — множини), рідше — дієслово в інфінітиві: конструкция... к. каркасная...; к. крупногабаритная... Терміни-словосполучення подаються в словникових статтях за алфавітом першого, у разі потреби — другого, третього і т. ін. компонента, відділяючись одне від одного крапкою з комою. Оскільки в словнику крім зварювальних термінів подані терміни споріднених ґалузей, у ньому використовуються ґалузеві, граматичні та семантичні ремарки, граматичні ремарки ставляться відразу після реєстрового слова, вони вико-ристовуються при потребі вказати належність реєстрового слова до тієї чи іншої граматичної категорії, його число, незмінність тощо: реле нескл. реле. Після граматичних ремарок ставляться ґалузеві ремарки, які вказують сферу вживання реєстрового слова в тій чи іншій ґалузі: Семантичні ремарки у формі коротких пояснень використовуються у разі крайньої потреби уточнення або розмежування значень реєстрового слова. Вони подаються в круглих дужках після можливих граматичних та ґалузевих ремарок: сварочный 1. (служащий для сварки) зварювальний; 2. (полученньш при сваркє) зварний, зварений. Якщо є два або кілька українських (російських) відповідників, вони пода-ються від нормативного, еквівалентного за значенням і найбільш уживаного в мові до менш уживаного. У перекладній частині словника при українських відповідниках до реєстрових слів вказуються такі додаткові форми: 1. Закінчення родового відмінка однини іменників, субстантивованих прикметників та дієприкметників чоловічого роду: зазор проміжок, -жку, зазор, -ру 2. Закінчення родового відмінка однини іменників жіночого роду на -ість загазованность загазованість, -ності Усі слова і компоненти словосполучень російської та української мов у словнику наголошені.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.013 сек.) |