Види облігацій за строком обігу

· Комерційні папери

· Короткострокові

· Середньострокові

· Довгострокові

· Облігації, що відкликаються (Облігації з call-опціоном)

· Облігації з правом дострокового погашення (Облігації з put- опціоном)

· Облігації що пролонгуються

· Безстрокові облігації

Інвестиці́йний сертифіка́т (mutual fund shares) — цінний папір, який випускається інвестиційним фондом чи інвестиційною компанією і дає право на отримання прибутку у вигляді дивідендів або за рахунок зростання курсової вартості самого сертифіката.

Поширеною формою строкових вкладів є ощадні і депозитні сертифікати — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний відсоток на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника.

Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити: найменування цінного папера — «ощадний сертифікат»; найменування банку, що випустив сертифікат, та його місцезнаходження; порядковий номер сертифіката, дату випуску; суму депозиту; строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката); найменування або ім'я держателя сертифіката (для іменного сертифіката); підпис керівника банку або іншої уповноваженої на це особи, печатку банку.

Дохід по ощадних сертифікатах виплачується при пред'явленні їх для оплати в банк, що їх випустив. У разі, коли власник сертифіката вимагає повернення депонованих коштів по строковому сертифікату раніше обумовленого в ньому строку, то йому виплачується понижений відсоток, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.

Ощадний сертифікат має певні переваги перед строковим вкладом, адже тут існує можливість його передачі третій особі, і клієнт отримує винагороду, якої він був би позбавлений у разі Дострокового вилучення депозиту.

Щодо депозитних сертифікатів, то вони, як і облігації, є борговими зобов'язаннями. Можуть випускатися банками будь-якої організаційної форми.

Вексель як цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
За формою та способом використання векселі поділяють на прості та переказні.
Простий вексель означає зобов'язання однієї особи виплатити зазначену суму коштів іншій особі за поставлені товари чи надані послуги.

Переказний вексель є наказом позичальнику виплатити певну суму коштів пред'явнику векселя.

Залежно від характеру угод, що спричинили появу векселя, розрізняють комерційні та фінансові векселі.

Комерційний вексель з'являється в обігу в результаті реальної угоди з купівлі-продажу цінностей, виконаних робіт, наданих послуг.

Фінансовий вексель виникає внаслідок фінансової операції і засвідчує отримання грошової позики.

Для визнання документа векселем він повинен містити ряд елементів, які називають обов'язковими елементами векселя.

Простий вексель слугує для оформлення відносин боргу за реалізовані в кредит товари (надані послуги), видані грошові кошти. В складанні переказного векселя беруть участь дві особи: боржник (векселедавець) і кредитор (векселедержатель).

У складанні переказного векселя беруть участь такі суб'єкти:

* кредитор (трасант, векселедавець) - особа, яка виставляє вексель з наказом здійснити платіж;

* боржник (трасат, платник) — особа, яка отримує наказ заплатити;

*ремітент (векселедержатель, перший покупець векселя) - особа на користь якої видано вексель.

Комерційні банки у сфері вексельного обігу можуть здійснювати кредитні, торговельні, гарантійні, розрахункові, комісійні та довірчі операції. Крім цього, банки можуть виступати також у ролі емітентів векселів.

Кредитними вважаються вексельні операції, котрі супроводжуються наданням або залученням грошових коштів проти векселів чи під забезпечення векселями. Кредитні операції банків з векселями можуть бути активні (врахування векселів, надання кредитів під заставу векселів) або пасивними (переврахування придбаних векселів, одержання кредитів під заставу векселів).

Торговельними є операції з купівлі або продажу векселів за ціною, що встановлюється у відсотках до суми векселя. До активних торговельних операцій належить придбання векселів, а до пасивних — продаж придбаних векселів.

Гарантійні операції супроводжуються взяттям банком на себе зобов'язань платежу за векселями з умовою оплатити векселі при настанні певних обставин і в обумовлений строк. Сюди належать операції з авалювання та надання гарантій на забезпечення оплати векселів.
Розрахункові операції поділяються на операції з оформлення заборгованості векселями (акцептування переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку) та операції з розрахунків із використанням векселів (вексельний платіж банку кредиторові; вексельний платіж боржника банку).

Казначейські зобов'язання — боргові цінні папери, що емітуються державою в особі її уповноважених органів,розповсюджується винятково на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права, відповідно до умов їх випуску.

ЗАПИТАННЯ ДО САМОКОНТРОЛЮ

1. Охарактеризуйте діяльність ринку цінних паперів в Україні.

2. Чому вторинні ринки цінних паперів не створюють капіталу для емітентів цінних паперів?

3. Чому ліквідність та неперервність вторинного ринку цінних паперів важлива для ефективного функціонування первинного ринку?

4. У чому полягає головна різниця між акціями та облігаціями?

5. Які цінні папери можуть бути віднесені до похідних?

6. Охарактеризуйте принцип діяльності фондової біржі.

7. Дайте характеристику векселю.

8. Визначить сутність та призначення ощадних та інвестиційних сертифікатів.

9. У чому різниця між первинним та вторинним ринком цінних паперів?

Поиск по сайту: