Вступ, кожен розділ, висновки і список використаних джерел слід починати з нової сторінки; підрозділи продовжують сторінки безпосередньо після закінчення попереднього підрозділу

Перша сторінка кожного розділу починається заголовком, що складається з його номера та назви. Номери розділів позначаються однією арабською цифрою (1, 2, 3), а підрозділів – двома, розділеними крапкою; перша з цифр позначає номер розділу, а друга – номер підрозділу (1.1 – перший підрозділ першого розділу; 1.2; 2.1 і т. д.).

Заголовки основних структурних частин роботи: “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ....”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” – пишуть або друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують малими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу.

Усі заголовки формулюються лаконічно. Вони повинні розкривати зміст відповідної структурної частини роботи. У заголовках не можна робити переноси слів. Відстань між заголовком та текстом має бути 2-3 інтервали. У кінці заголовків крапок не ставлять.

Посилання на джерела можуть подаватися в один з таких способів за вибором автора дипломної роботи:

1) у вигляді виносок, що наводяться в кінці сторінки під текстом, нумеруються в межах однієї сторінки, позначаються індексом (1, 2, 3,...), який проставляється безпосередньо за текстом, на який подається виноска. На кожній наступній сторінці виноски нумеруються, починаючи з індексу 1.

Наприклад: “деякі автори вважають, що... (викладається зміст думки) ”. Внизу сторінки під текстом вказується джерело: 1. Иоффе О.С. Обязательственное право [Текст]: учебник / О.С. Иоффе. – М., 1975. – С. 125-128; Щербина В.С. Господарське право України [Текст]: підручник / В.С. Щербина. – К., 1999. – С. 35-37.

2) у вигляді посилань на поданий у кінці роботи список використаних джерел; у квадратних дужках вказується номер джерела за списком та номери сторінок у ньому, на яких викладено відповідні дані (думки тощо); посилання в дужках проставляється безпосередньо за текстом, якого воно стосується. Наприклад: “деякі автори вважають, що... (викладається зміст думки) ” [16, с. 125-128; 43, с. 35-37]; числа “16” та “43” – в даному прикладі – це номери, під якими розміщені зазначені роботи у списку використаних джерел.

Список використаних джерел вміщує перелік нормативно-правових актів, матеріалів правозастосовчої практики та літературних наукових джерел, що були використані при підготовці та написанні магістерської дипломної роботи.

Список використаних джерел формується у вигляді єдиного переліку у наведеній нижче послідовності, але без зазначення в переліку назв вказаних нижче пунктів і підпунктів:

1. Законодавчі акти України:

1) Конституція України;

2) Кодекси;

3) Закони України.

2. Підзаконні нормативно-правові акти:

1) Постанови Верховної Ради України;

2) Укази Президента України;

3) Постанови Кабінету Міністрів України;

4) Нормативно-правові акти міністерств та відомств.

3. Міжнародно-правові акти.

4. Матеріали правозастосовчої практики: керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, узагальнення судової практики, матеріали судових справ тощо.

5. Наукова та інша юридична література (в алфавітному порядку за прізвищами авторів або назвами монографій, брошур тощо).

Для формування списку з вищезазначених джерел використовують кирилицю.

6. Іноземні джерела (англомовні, німецькомовні тощо).

Для включення до списку останніх використовують латиницю.

Приклади оформлення джерел у списку літератури:

Для нормативно-правових актів: наводиться назва акта, дата його прийняття, видання офіційного оприлюднення тексту, рік, номер, статті (сторінки).

o Конституція України: [Текст]: офіц. текст: [прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.: станом на 1 січня 2014 р.]. – К.: Мін-во юстиції України, 2014. – 124 с.

o Господарський кодекс України [Текст]: офіц. текст: станом на 20 січня 2007 р. – Х.: Одіссей, 2007. – 240 с.

o Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України [Текст]: закон України від 28 грудня 2007 року № 107-VI // Урядовий кур’єр. – 2007.– № 247. – 31 грудня. – С. 3-15.

o Про захист прав споживачів [Текст]: закон України від 12 травня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 30. – Ст. 379.

o Про іпотеку [Текст]: закон України від 5 червня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 28. – Ст. 1362.

o Про Концепцію ціноутворення у сфері житлово-комунальних послуг [Текст]: указ Президента України від 28 грудня 2007 р. № 1324/2007 // Урядовий кур’єр. – 2008. – 9 січня. – С. 6.

o Про затвердження переліку органів ліцензування [Текст]: постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 46 – Ст. 2001.

Для всіх нормативно-правових актів необхідно вказувати офіційні видання («Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник України», «Урядовий кур’єр», «Зібрання постанов Уряду України»). Не слід посилатися на електронні бази даних (окрім офіційних сайтів органів державної влади) та інші видання (книги), які не є офіційними джерелами змісту нормативно-правових актів.

Для наукових джерел:

Якщо робота є одноосібною, то наводяться прізвище та ініціали автора, назва праці, видання, рік, загальна кількість сторінок:

o Стефанчук, Р. С. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві [Текст] / Р.С. Стефанчук. – К.: Наук. світ, 2001. – 400 с.

o Осакве, К. Сравнительное правоведение в схемах: общая и особенная части [Текст] / К. Осакве. – М.: Дело, 2000. – 150 с.

Якщо робота написана у співавторстві двома або трьома авторами, то на початку зазначається лише перше прізвище, а після назви – усі автори:

o Борисов, В.І. Злочини проти безпеки виробництва: поняття та види. Кримінальна від­повідальність за порушення правил ядерної або радіаційної безпеки: Монографія [Текст] / В. І. Борисов, О. О. Пащенко. – Х.: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2006. – 224 с.

Якщо праця написана колективом авторів (який включає більше ніж чотири автори), то зазначається спочатку назва роботи, а під назвою подається опис авторів:

o Текст лекцій з дисципліни „Морське право” (для студентів усіх форм навчання за напрямом „Правознавство”) [Текст] / Я.Б. Форкун, В.П. Самошкін, Г.В. Капустін, С.М. Юрченко; ред. М.З. Аляб’єв; Харківська нац. академія міського господарства. – Х.: ХНАМГ, 2007. – 70 с.

o Обязательственное право: теория и практика. Учеб. для студентов юрид. вузов и фак. ун-тов / А.В. Дзера, Н.С. Кузнецова, В.В. Луць и др.; под ред. А.В. Дзеры. – К.: Юринком Интер, 1998. – 912 с.

У посиланнях на наукові статті, опубліковані у збірниках наукових праць, періодичних виданнях тощо, обов’язково зазначаються прізвище та ініціали автора, назва праці, назва видання, рік, номер випуску, сторінки, на яких розміщено дану статтю:

o Харитонов, Є. Традиція приватного права в Україні: між Сходом і Заходом (деякі питання методології розробки концепції приватного права в Україні) [Текст] / Є. Харитонов // Юридична Україна. – 2003. – № 2. – С.14-19.

o Побірченко, І.Г. Діяльність Міжнародного комерційного арбітражу [Текст] / І.Г. Побірченко // Право України. – 1997. – № 11. – С. 92-96.

У випадку використання електронних ресурсів, літературне джерело у списку використаних джерел та для посторінкового посилання зазначається наступним чином:

○ Побірченко І.Г. Діяльність Міжнародного комерційного арбітражу: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http: // www.nbuv.gov.ua/articles/2003/ 03klinko.htm.

Загалом бібліографічний опис літературних джерел слід оформлювати відповідно до ДСТУ 7.1:2006, запровадженого в дію в Україні 01.07.2007.

Рекомендується застосовувати наскрізну нумерацію джерел у всьому списку літератури (єдина нумерація для всіх підрозділів списку джерел).

Цифровий матеріал наводиться в магістерській дипломній роботі, як правило, у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати номер, що складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. Наприклад, “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу); поряд наводиться тематичний заголовок, що відбиває її зміст і подається з великої літери по центру сторінки. У разі перенесення таблиці на іншу сторінку над наступними її частинами зазначається: “Продовження табл. 1.2”.

Аналітична цифрова інформація може бути проілюстрована графічно (на стовпчикових чи секторних діаграмах, графіках тощо). Їх номери та назви розташовуються під кожним рисунком (за аналогією з номерами таблиць).

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака “№”.

Усі сторінки роботи нумеруються за загальними правилами: першою сторінкою вважається титульний аркуш, на якому колонцифра не проставляється; наступна сторінка нумерується цифрою “2” і т. д. Сторінки нумеруються арабськими цифрами у верхньому правому куті.

На останній сторінці магістерської дипломної роботи (остання сторінка списку використаних джерел) ставиться підпис її автора (студента).

Додатки оформляються як продовження магістерської дипломної роботи і розміщуються в порядку появи посилань на них у тексті роботи: “Додаток 1, Додаток 2...”. До загального обсягу роботи додатки не включаються.

Магістерська дипломна робота обов’язково переплітається у тверду обкладинку, на внутрішньому боці якої наклеюється конверт для дискети (диску). До магістерської дипломної роботи також додаються відзив наукового керівника, рецензії, які вкладаються у файли, підшиті після титульного аркуша; а також дискета (диск) з електронним варіантом роботи, підписана студентом та науковим керівником. У зшитому вигляді з відзивом наукового керівника робота в установленому порядку подається на випускову кафедру – кафедру правового регулювання економіки.

Разом з роботою подаються: індивідуальне завдання на виконання магістерської дипломної роботи, ксерокопія титульної сторінки із зазначенням номера студентського квитка (в правому верхньому куті) та ксерокопія змісту магістерської дипломної роботи.

Поиск по сайту: