 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Положення постраждалого (хворого) при транспортуванні
Для попередження ускладнень під час транспортування постраждалого слід перевозити у певному положенні відповідно до виду травми. Дуже часто правильне положення рятує життя пораненого та, як правило, сприяє найшвидшому одуженню.Найчастіше постраждалих транспортують у лежачому положенні з декількома варіантами, що залежить від характеру травми або захворювання. Транспортують поранених у лежачому положенні на спині, на спині із зігнутими колінами, на спині з опущеною головою та припіднятими нижніми кінцівками, на животі, на боку у фіксовано-стабілізованому положенні.У лежачому положенні на спині транспортують постраждалих з пораненням голови, пошкодженнями черепа та головного мозку, хребта та спинного мозку, переламаними кістками таза та нижніх кінцівок. У цьому ж положенні необхідно транспортувати усіх хворих, в яких травма супроводжується розвитком шоку, значною крововтратою або непритомністю, навіть короткочасною, хворих з гострими хірургічними захворюваннями та пошкодженнями органів черевної порожнини (апендицит, защемлення грижі, проривна виразка і т.д.).Постраждалих та хворих, що знаходяться у непритомності, транспортують у лежачому положенні на животі, з підкладеними під лоба та груди валиками. Таке положення необхідне для попередження асфіксії. Значну частину хворих можна транспортувати у сидячому положенні, а деяких тільки у сидячому та напівсидячому положенні.При транспортуванні у холодну пору року потрібно прийняти заходи для попередження охолодження постраждалого. Особливу увагу у цьому відношенні потребують поранені з накладеними артеріальними джгутами, постраждалі, що знаходяться у непритомному та у шоковому стані, з відмороженнями.У період транспортування необхідно проводити постійний нагляд за хворим, слідкувати за диханням, пульсом, зробити все, щоби при блювоті не виникла аспірація блювотиння у дихальні шляхи. Дуже важливо, щоби людина, що надає першу допомогу своєю поведінкою, діями, розмовами заспокоював психіку хворого, надавав впевненості у тому, що все добре закінчиться.
30 Природні НСНайбільші збитки з усіх стихійних лих спричиняють повені (40%), надругому місці — тропічні циклони (20%), на третьому І четвертому місцях(по 15%) — землетруси та посухи. * Стихійні лиха — це природні явища, які мають надзвичайний характер тапризводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей,руйнування і нищення матеріальних цінностей. За причиною виникнення стихійні лиха поділяють на: • тектонічні (пов'язані з процесами, які відбуваються в надрах землі),до них належать землетруси, виверження вулканів; • топологічні (пов'язані з процесами, які відбуваються на поверхніземлі), до них належать повені, зсуви, селі; • метеорологічні (пов'язані з процесами, які відбуваються в атмосфері),до них належать спека, урагани, посуха та ін. Тектонічні стихійні лиха Виверження вулканів. За руйнівною дією та кількістю енергії, якавиділяється при виверженні вулкана, саме це стихійне лихо належить донайнебезпечніших для життєдіяльності людства. Під попелом та лавоюгинули цілі міста. * Землетруси. Щорічно вчені фіксують близько 1 млн. сейсмічних імікросейсмічних коливань, 100 тис. з яких відчуваються людьми та 1000спричиняють значні збитки. Топологічні стихійні лиха * Повінь — це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня водив річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненнямснігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повенізавдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв. Значні, до катастрофічних, повені відбуваються на морських узбережжях, втому числі і в помірних широтах. Зазвичай вони пов'язані з циклонами,штормовими вітрами, рідше з вулканічною діяльністю та землетрусами(цунамі). Найчастіше затоплення узбережжя спостерігається в країнахпівнічно-західної Європи (Англія, Бельгія, Голландія, Німеччина).Руйнування спричинені не тільки морськими хвилями, які сягають 3-4 ібільше метрів заввишки, але й значними повенями, пов'язаними з виходомрік з берегів. Території затоплення досягають декількох десятківкілометрів завширшки й сотень завдовжки. Під час повені 1962р. наузбережжі поблизу міста Гамбург (Німеччина) води проникли до 100кмвглибину країни. При цьому загинуло 540 осіб.Значного лиха завдають людству цунамі — велетенські хвилі, яківикликають підводні землетруси. Висота цих хвиль досягає 20м. Хвилі всезнищують на своєму шляху й затоплюють великі території. До небезпечнихрайонів, які потерпають від цунамі, належать Японія, Філіппіни, островиІндонезії (узбережжя островів Ява, Суматра). Тією чи іншою мірою повеніперіодично спостерігаються на більшості великих" річок України. Середних Дніпро, Дністер, Прип'ять, Західний Буг, Тиса та інші. Повенібувають також на невеликих річках та в районах, де взагалі немаєвизначених русел. У цих районах повені формуються за рахунок зливовихопадів. * Зсуви — це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, яківиникають через порушення рівноваги. Зсуви виникають через ослабленняміцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання опадами тапідземними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої господарськоїдіяльності людини тощо. * Снігові лавини. Снігові лавини також належать до зсувів і виникаютьтак само, як і інші зсувні зміщення. Сили зчеплення снігу переходятьпевну межу, і гравітація викликає зміщення снігових мас уздовж схилу. Великі лавини виникають на схилах 25-60° через перевантаження схилупісля значного випадання снігу, частіше під час відлиги, внаслідокформування в нижніх частинах снігової товщі горизонту розрихлення. * Селі. Виникають селі в басейнах невеликих гірських річок внаслідокзлив, інтенсивного танення снігів, проривів завальних озер, обвалів,зсувів, землетрусів. * Селі — це паводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних частин,астин, каміння, уламків гірських порід (від 10-15 до 75% об'єму потоку). «Сель»(сайль) — слово арабське і в перекладі означає бурхливий потік, тобто зазовнішнім виглядом селевий потік — це шалено вируюча хвиля висотою зп'ятиповерховий будинок яка мчить ущелиною з великою швидкістю.Метеорологічні стихійні лиха * Урагани. Ми живемо на дні великого повітряного океану, якийрозташований навколо земної кулі. Глибина цього океану 1000 км,називається він атмосферою. * Вітри — це так звані «прилади-змішувачі», вони забезпечують обмін міжзабрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем полів і лісів,теплим екваторіальним та холодним повітрям полярних областей, розганяютьхмари і приносять дощ на поля, на яких без них нічого б не росло.Досить небезпечне явище — смерчі, вони трапляються частіше, ніж ураганий тайфуни. Щорічно в Америці спостерігається близько 900 смерчів, якітам називають торнадо. Найчастіше це стихійне лихо трапляється натериторії штатів Техас і Оґайо, де від нього гине в середньому 114 осібна рік. Пожежі. Причинами виникнення пожеж є недбала поведінка людей з вогнем,порушення правил пожежної безпеки, природні явища (блискавка, посуха).Відомо, що 90% пожеж виникає з вини людини і тільки 7-8% спричиненіблискавками. Пожежі — це неконтрольований процес горіння, який викликаєзагибель людей та нищення матеріальних цінностей.Під час пожеж вигорає родючий шар грунту, який утворювався протягомтисячоліть. Після пожеж у гірських районах розвиваються ерозійніпроцеси, а в північних — відбувається заболоченість лісових земель.Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють великі території(сотні, тисячі, мільйони гектарів), є ландшафтні пожежі — лісові істепові.Лісові пожежі поділяють на низові, верхові, підземні. За інтенсивністюгоріння лісові пожежі поділяються на слабкі, середні, сильні.38Функції запобігання щодо надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру в Україні виконує Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, положення про яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1198. Ця система включає в себе: центральні та місцеві органи виконавчої влади,державні підприємства, установи та організації, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної і природньої безпеки, організація проведення роботи по запобіганню НС з метою захисту населення, території та довкілля.
29 Види іонізуючого випромінювання. Основними видами іонізуючого випромінювання, з якими нам найчастіше доводиться стикатися є:
- альфа-випромінювання;
- бета-випромінювання;
- гамма-випромінювання;
- рентгенівське випромінювання.
Звичайно існують і інші види випромінювання (нейтронне), але з ними ми стикаємося в повсякденному житті значно рідше. Відмінність цих видів випромінювання полягає в їх фізичних характеристиках, в походженні, у властивостях, в радітоксичності і вражаючій дії на біологічні тканини.Джерела радіоактивності можуть бути природними або штучними. Природні джерела іонізуючого випромінювання це природні радіоактивні елементи що знаходяться в земній корі і створюють природний радіаційний фон, це іонізуюче випромінювання що приходить до нас з космосу. Чим більша активність джерела (тобто чим більше в ньому розпадається атомів за одиницю часу), тим більше він випускає за одиницю часу частинок або фотонів.Штучні джерела радіоактивності можуть містити радіоактивні речовини одержані в ядерних реакторах спеціально або що є побічними продуктами ядерних реакцій. Як штучні джерела іонізуючого випромінювання можуть бути і різні електровакуумні фізичні прилади, прискорювачі заряджених частинок і ін. Наприклад: кінескоп телевізора, рентгенівська трубка, кенотрон і ін.Альфа-випромінювання (а -излучение) - корпускулярне іонізуюче випромінювання, що складається з альфа-часток (ядер гелію), перетвореннях, що випускаються при радіоактивному розпаді, ядерних. Ядра гелію мають значну масу і запас енергії до 10 Мев (мегаэлектрон-вольт). Володіючи незначним пробігом в повітрі (до 50 см) представляють найбільшу небезпеку для біологічних тканин при попаданні на шкіру, слизисті оболонки очей і дихальних шляхів, при попаданні всередину організму у вигляді пилу або газу (радій-222). Токсичність випромінювання альфи визначається дуже високою щільністю іонізації, тобто альфа-частка витрачає весь запас енергії на створення на невеликому відрізку шляху пробігу дуже великої кількості пар іонів протилежного знаку.Бета-випромінювання (b -излучение) - корпускулярне електронне або позитронне іонізуюче випромінювання з безперервним енергетичним спектром, яке виникає при перетвореннях ядер або нестабільних частинок (наприклад, нейтронів). Характеризується граничною енергією спектру Еb, або середньою енергією спектру.Потік електронів (бета-часток) здатний проходити в повітрі відстань до декількох метрів (залежно від енергії), в біологічних тканинах величина пробігу бета-частки вимірюється декількома сантиметрами. Бета-випромінювання, як і альфа-випромінювання, найбільшу небезпеку представляє при контактному опромінюванні, т.е при попаданні всередину організму, на слизисті оболонки і при забрудненні шкірних покривів. Гамма-випромінювання (g -излучение) - короткохвильове електромагнітне (фотонне) випромінювання з довжиною хвилі < 0,1 нм, яке виникає при розпаді радіоактивних ядер, переході ядер із збудженого стану в основний, при взаємодії швидких заряджених частинок з речовиною (див. Гальмівне випромінювання), анігіляція електронно-позитронних пар і т.д. Цей потік квантів енергії, володіє хвилевими і корпускулярними властивостями, не має електричного заряду. Висока проникаюча здатність гамма-випромінювання пояснюється відсутністю електричного заряду і значним запасом енергії. Тому для ослаблення потоку гамма-випромінювання використовуються речовини що відрізняються значним масовим числом (свинець, вольфрам, уран і ін.) і всілякі склади високої щільності (різні бетони з наповнювачами з металу). Радіонукліди. Радіоактивні речовини (уран-238, радій-226, торій-232 і ін.) і ізотопи стабільних хімічних елементів, що відрізняються масовим числом і нестійким станом атомів (стронцій-90, цезій-134 і 137, америцій-241) називаються радіонуклідами.
34 Захист населення планується і здійснюється диференційовано, залежно від економічного та природного характеру його розселення, виду, ступеня небезпеки, можливих надзвичайних ситуацій.Усі заходи щодо життєзабезпечення населення готуються заздалегідь і здійснюються на підставі законів держави.При захисті населення використовують усі наявні засоби захисту (евакуацію із небезпечних районів, захисні споруди, індивідуальні засоби захисту...).Громадяни повинні знати основні свої обов’язки щодо безпеки життєдіяльності, дотримуватись установлених правил поведінки під час надзвичайних ситуацій.Є п’ять основних заходів щодо забезпечення захисту населення в надзвичайних ситуаціях:Повідомлення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій та постійного його інформування про наявну обстановку.Навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях.Укриття людей у сховищах, медичний, радіаційний та хімічний захист, евакуація населення з небезпечних районів.Спостереження та контроль за ураженістю навколишнього середовища, продуктів харчування та води радіоактивними, отруйними, сильнодіючими отруйними речовинами та біологічними препаратами.Організація і проведення рятувальних та інших робіт у районах лиха й осередках ураження.
20Україна бере участь у мiжнародному спiвробiтництвi у сферi захисту населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру на основi багатостороннiх i двостороннiх угод.Мiжнародне спiвробiтництво у сферi захисту населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру здiйснюється шляхом укладання мiжнародних договорiв, меморандумiв тощо, участi в мiжнародних програмах i проектах, обмiну iнформацiєю та досвiдом роботи, надання або отримання i гуманiтарної i науково-технiчної допомоги.
Участь України у мiжнародному спiвробiтництвi у сферi захисту населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного i природного характеру здiйснюється в порядку, встановленому законодавством України, шляхом:проведення спiльних наукових дослiджень;
розроблення та реалiзацiї мiжнародних програм, договорiв, меморандумiв тощо;
створення спiльних робочих груп управлiння (супроводу) мiжнародними проектами;
здiйснення взаємного обмiну iнформацiєю та вивчення мiжнародного досвiду;
участi у мiжнародних конгресах, конференцiях, симпозiумах, виставках, ярмарках та в їх проведеннi, спiльних навчаннях i перепiдготовки керiвного складу професiйних аварiйно-рятувальних служб та спецiальних (воєнiзованих) аварiйно-рятувальних служб;
набуття членства в мiжнародних органiзацiях;
пiдтримання мiжнародних професiйних контактiв.
22Аварії (катастрофи) на хімічно небезпечних об’єктах економіки можуть супроводитися викидом (виливом) сильнодіючих отруйних речовин в атмосферу і на поверхню підстилки. Вдихання зараженого повітря може привести до ураження органів дихання, а також очей, шкірних покровів та інших органів людини.Особливістю хімічних надзвичайних ситуацій є висока швидкість формування і дія факторів ураження, що викликає необхідність прийняття цілого ряду оперативних і попереджувальних заходів, які спрямовані на захист населення і сил ЦО під час ліквідації їх наслідків. З урахуванням специфіки хімічних небезпечних надзвичайних ситуацій при локалізації і ліквідації їх наслідків приймаються заходи, які спрямовані спочатку на обмеження і призупинення викиду (виливу) СДОР, локалізації хімічного ураження, попередження зараження грунту і джерел водозабезпечення населення.
Обмеження і призупинення викиду (виливу) СДОР здійснюється перекриттям кранів і засувок на магістралях подачі СДОР до місця аварії, забиванням отворів на магістралях і ємкостях за допомогою бандажів, хомутів, заглушок, перекачуванням рідини з аварійної ємності в запасну. Ці роботи здійснюються під керівництвом і при безпосередній участі спеціалістів промисловості, що обслуговують аварійне обладнання або супроводжують СДОР при транспортуванні.Для локалізації хімічного зараження, попередження розповсюдження СДОР та зараження грунту і джерел води можуть бути використані різні способи.
Обмеження розливання СДОР на місцевості з метою зменшення площі випаровування здійснюється обвалуванням розлитої речовини, створенням перешкод на шляху розливання, збиранням СДОР в природні поглиблення (ями, канави, кювети), обладнанням спеціальних пасток (ям, поглиблень і т.д.). При проведенні робіт в першу чергу необхідно попередити попадання СДОР в річки, озера, в підземні комунікації, підвали будинків і споруд і т.д. Роботи можуть бути виконанні за допомогою бульдозерів, скреперів, екскаваторів та іншої техніки В окремих випадках рідка фаза СДОР з метою обмеження розливання може збиратися в спеціальні ємності (бочки).У зв’язку з цим захист населення і сил ЦО організується при можливості завчасно, а у разі виникнення хімічної надзвичайної ситуації проводиться в мінімально можливі строки. Він організується і проводиться управліннями (відділами) з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту територій, штабами сил ЦО і суб’єктів господарської діяльності. Захист населення і сил ЦО від сильнодіючих отруйних речовин – це комплекс організаційних, оперативних, попереджувальних і захисних заходів, що здійснюються з метою виключення або максимального послаблення дії ураження СДОР населення і сил ЦО, збереження їх боєздатності і працездатності.
Комплекс заходів з захисту населення і сил цивільної оборони від наслідків хімічної НС включає:організаційні і оперативні заходи з організації, планування і проведення заходів з захисту населення і сил цивільної оборони на підлеглій території;
інженернотехнічні заходи щодо дотримання умов безпеки при використанні, зберіганні, транспортуванні СДОР;підготовку сил і засобів для ліквідації наслідків хімічних надзвичайних ситуацій;навчання населення порядку і правилам поведінки в умовах хімічних надзвичайних ситуацій;забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту;
забезпечення безпеки населення і використання засобів індивідуального і колективного захисту;повсякденний хімічний контроль;проведення попереджувальних і профілактичних заходів на хімічних небезпечних об’єктах;прогнозування можливих наслідків хімічної НС;попередження (оповіщення) про безпосередню небезпеку ураження СДОР;тимчасову евакуацію (відселення) населення і сил ЦО із небезпечних районів;хімічну розвідку району аварії;знаходження і надання медичної допомоги потерпілим;локалізацію і ліквідацію наслідків хімічної надзвичайної ситуації.Об’єм і порядок здійснення заходів з захисту населення і сил цивільної оборони залежать від визначеної обстановки, що може скластися в результаті хімічної надзвичайної аварії (катастрофи), наявності часу, сил і засобів для проведення заходів з захисту та інших факторів.Великі хімічні небезпечні аварії (катастрофи), особливо з викидом (виливом) сильнодіючих отруйних речовин, можуть нанести відчутні збитки народному господарству і привести до людських жертв.В зв’язку з цим захист населення і сил ЦО від СДОР має важливе значення і здійснюється на всіх рівнях.На початок всього захист від СДОР організується і здійснюється безпосередньо на хімічних небезпечних об’єктах, де головна увага приділяється заходам попередження виникнення можливих НС. Вони носять як організаційний, так і інженернотехнічний характер і спрямовані на виявлення і усунення причин аварій (катастроф), максимальне пониження можливих руйнувань і втрат, а також створення умов для своєчасного проведення робіт з локалізації і ліквідації можливих наслідків хімічної небезпечної ситуації.Всі ці заходи відображаються в плані захисту об’єкта від СДОР, який розробляється з участю всіх головних спеціалістів і штабу цивільної оборони об’єкту. План розробляється, як правило, текстуально з додатками необхідних схем, що пояснюють розміщення об’єкту, сили і засоби при ліквідації аварії (катастрофи), їх організацію, прогноз можливої хімічної обстановки і т.д. Він складається з декілька розділів і визначає підготовку об’єкту до захисту від СДОР і порядок ліквідації наслідків хімічної надзвичайної ситуації.В розділі організаційні заходи плану захисту від сильнодіючих отруйних речовин відображаються:характеристика об’єкту, його структурних підрозділів (цехів і т.д.), які є на об’єкті;оцінка можливої обстановки на об’єкті господарської діяльності у випадку виникнення хімічної НС;організація виявлення і контролю хімічної обстановки на об’єкті в повсякчасних умовах і при виникненні хімічної НС, порядок підтримання сил і засобів хімічної розвідки і хімічного контролю в постійній готовності;
організація оповіщення персоналу об’єкту, особового складу сил ЦО і населення, що розташоване (мешкає) поблизу від об’єкту;організація укриття персоналу об’єкту в захисних спорудах, що знаходяться на території об’єкту, порядок підтримання їх в постійній готовності для укриття робітників і службовців;організація евакуації (відселення) персоналу об’єкту у разі необхідності;порядок забезпечення і використання сил ЦО на об’єкті для ліквідації наслідків хімічної небезпечної ситуації;організація охорони осередку ураження, порядок надання медичної допомоги, сили і засоби для цих цілей;організація управління силами і засобами об’єкту при ліквідації хімічної НС і її наслідків, порядок використання сил і засобів, які прибувають на об’єкт для надання допомоги в ліквідації наслідків аварії (катастрофи);порядок подання доповідей про виникнення хімічної надзвичайної ситуації і хід ліквідації її наслідків;організація забезпечення персоналу об’єкту і сил ЦО засобами індивідуального захисту і ліквідації наслідків аварії, порядок і строки їх накопичення і зберігання;організація взаємодії з питань локалізації і ліквідації наслідків можливих аварій (катастроф) з територіальними органами управління;організація транспортного, енергетичного, матеріального і технічного забезпечення робіт з ліквідації наслідків хімічної небезпечної ситуації.В розділі інженернотехнічні заходи плану захисту від СДОР відображаються:розміщення (обладнання) устроїв, що відвертають вилив (витік) СДОР у випадку аварії (засувки відсікателі, засувки надмірного тиску, терморегулятори, перепускні або устрої скидання і т.д.);планування посилення конструкцій ємностей і комунікацій з СДОР або створення над ними огорожі для захисту від пошкоджень уламками будівельних конструкцій при аваріях (особливо на пожежних і вибухових небезпечних об’єктах господарської діяльності);розміщення (будівництво) під сховищами з СДОР аварійних резервуарів, чаш, пасток і направлених стоків в піддони (обвалування);розосередження запасів СДОР, будівництво для них заглиблених або наполовину заглиблених сховищ;обладнання приміщень і промислових площадок стаціонарними системами виявлення аварій, засобами метеорологічного спостереження і аварійної сигналізації.Планом передбачаються також заходи щодо ліквідації аварій на кожній дільниці, що має СДОР, з визначенням відповідальних виконавців з керівного складу суб’єкта господарювання, сил і засобів які залучаються, їх задачі та час, що відводиться на їх виконання.У разі необхідності план захисту об’єкту від СДОР корегується, але не менше одного разу на рік.На відповідних територіях (в населених пунктах, містах обласного підпорядкування і районах), де є небезпека хімічного зараження внаслідок аварій (катастроф) на хімічних небезпечних об’єктах, розробляються плани захисту від СДОР (або розділи у відповідних планах ЦО).Плани розробляються графічно та з додатком у вигляді пояснювальної записки. В них відображається:оцінка можливої хімічної обстановки при аваріях (катастрофах) зі СДОР;
організація оповіщення про аварію (катастрофу) та її можливі наслідки;
організація виявлення і контролю хімічної обстановки на відповідній території;
організація тимчасової евакуації населення і сил цивільної оборони та їх укриття, організація доступу і переміщення людей в зонах зараження;організація використання засобів індивідуального і колективного захисту;організація здійснення медичних заходів і надання медичної допомоги потерпілим;організація і порядок участі сил ЦО і населення в ліквідації наслідків хімічної надзвичайної ситуації.Необхідно відмітити, що ефективність перерахованих заходів захисту від сильнодіючих отруйних речовин набагато залежить від ступеню підготовки до захисту особового складу сил ЦО і населення, наявності сил і засобів, що призначені для ліквідації наслідків аварій (катастроф) на хімічних небезпечних об’єктах і транспорті.
14 Надзвичайні ситуації техногенного характеру Суб'єкт господарської діяльності, яким є певне підприємство (установа, організація), його філіали і структурні підрозділи підпадають під вплив можливих надзвичайних ситуацій техногенного, природного та соціально-політичного характеру. Найнебезпечнішими з них для суб'єкта господарської діяльності є: надзвичайні ситуації техногенного характеру: 1. Транспортні аварії (катастрофи) можуть частково впливати па функціонування суб'єкта господарської діяльності. Особливо небезпечні аварії (катастрофи) на об'єктах усіх видів транспорту, в першу чергу до них належать аварії (катастрофи} на автомобільному і залізничному транспорті, особливо при транспортуванні сильнодіючих отруйних та інших небезпечних речовин, а також при перевезенні пасажирів. 2. Пожежі (вибухи) з наступним горінням можливі на спорудах, комунікаціях і технологічному обладнанні, на складах сировини і паливно-мастильних матеріалів та інших об'єктах житлового, соціально-побутового і культурного призначення. 3. Аварії з викидом (загрозою викиду) хімічно небезпечних речовин можливі на суб'єктах господарської діяльності, які виробляють або використовують ХИР, а також на транспорті, що перевозить їх, 4. Аварії з викидом (загрозою викиду) радіоактивних речовин можливі на атомній електростанції (АЕС); на дослідних ядерних установках, а також на транспорті, який перевозить радіоактивні речовини та на об'єктах, що використовують обладнання з радіоізотопами. У разі позапроектної аварії на АЕС з викидом до 30% радіоактивних продуктів при конвекції та швидкості приземного вітру 2 м/с суб'єкт господарської діяльності може попасти в зону радіаційної небезпеки "М" (для РВПК-ЮОО: довжина -249 км, ширина - 62 км; для ВВЕР-1000: довжина - 338 км, ширина - 83 км) і маловірогідно у зону "А".
5. Аварії з викидом (загрозою викиду) біологічно небезпечних речовин на підприємствах мікробіологічної промисловості та в науково-дослідних закладах, що розташовані па території міста (району, області), можуть в окремих випадках заціпити суб'єкт господарської діяльності. 6. Несподіване обвалення споруд (будинків) можливе на території суб'єкта господарської діяльності, в першу чергу цс споруди господарсько-складської зони та інші, знос основних фондів яких - більше 70 %. 7. Аварії на електроенергетичних системах можуть призвести до тривалої перерви електропостачання суб'єкта господарської діяльності і припинення виробничої (іншої) діяльності на тривалий час. 8. Аварії на комунальних системах життєзабезпечення можуть призвести до часткового або тривалого припинення виробничої (іншої) діяльності. 9. Аварії на очисних спорудах міста (населеного пункту) в промислових підприємств з масовим викидом неочищених газів можуть частково призвести до припинення виробничої діяльності суб'єкта господарської діяльності. 10. Гідродинамічні аварії внаслідок прориву гребель водосховищ з виникненням хвилі прориву і зон катастрофічного затоплення.
Поиск по сайту: