 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Розрізнюють екстенсивний і інтенсивний типи розширеного відтворення чи економічного зростання
Екстенсивний тип розширеного відтворення означає зростання виробництва за рахунок залучення додаткових трудових, матеріальних, природних ресурсів при незмінному рівні якості речового і особистого факторів виробництва.
Інтенсивний тип розширеного відтворення означає зростання виробництва за рахунок кращого використання ресурсів, що вже використовувались (запровадження прогресивних технологій і методів організації виробництва та стимулювання труда), і якісного вдосконалення факторів виробництва на основі досягнень НТР.
В умовах НТР провідну роль відіграє інтенсивний тип розширеного виробництва, причому не тільки в його працезберігаючій формі, але й у фондо- та матеріалозберігаючих формах. Це дозволяє обійтись без зростання темпів зростання І підр по відношенню до ІІ підр.
3 питання. Національний доход: виробництво, розподіл, використання.
На основі аналізу відтворення суспільного капіталу Маркс створив свою теорію національного доходу.
В марксистській теорії дається таке визначення національного доходу:
Національний доход (НД) – знову створена вартість (V + m) в масштабах суспільства за рік, або – це частина сукупного суспільного продукту (ССП), що залишається після відшкодування спожитого постійного капіталу.
ССП і НД в курсі політекономії ми визначаємо, згідно марксистській теорії, як результати труда лише у матеріальному виробництві (видобувна та переробна промисловість; сільське господарство; будівництво та транспорт – в тій мірі, в якій вони обслуговують виробництво; торгівля – в тій мірі, в якій вона продовжує процес виробництва – розфасовка, упаковка, збереження товарів), бо саме він створює товари і нову вартість.
В курсі макроекономіки в нас буде інше визначення НД на основі системи національних рахунків, яка підраховує результати діяльності не тільки в матеріальному виробництві, а й у невиробничій сфері (будівництво житла та транспортування населення, торгівля – саме непродуктивні операції, банківська справа, наука, науково-консультативна діяльність, освіта, медицина тощо). Тут мова йтиме про будь-яку корисну діяльність, що створює кінцеві товари (призначенні для кінцевого споживання, а не для переробки, як сировина, і не для перепродажу) та послуги. В Україні ще більшість зайнятих працює в матеріальному виробництві, а в розвинутих країнах з ринковою економікою – понад 60% зайнятих працює в невиробничій сфері, особливо в тих видах діяльності, що пов’язані з інформаційним, інтелектуальним продуктом. З 1988 року Україна переходить на систему національних рахунків.
Національний доход по вартісній формі (марксистська теорія) – V + m, тобто еквівалент вартості робочої сили і додаткова вартість. Національний доход по натуральній формі – це предмети особистого споживання і засоби виробництва, що мають призначення збільшити постійний капітал суспільства.
З’ясуємо, як відбувається виробництво, розподіл, перерозподіл і кінцеве використання НД. Згідно марксистській теорії, джерелом НД є труд найманих робітників сфери матеріального виробництва. У зв’язку з проблемою виробництва НД, Маркс розглядав проблему продуктивного і непродуктивного труда.
Категорія “продуктивний труд” використовується в політекономії у двоїстому сенсі: 1) як простого процесу взаємодії між людиною і природою, незалежного від суспільної форми виробництва; 2) як процесу, що відбувається в рамках виробничих відносин певного типу. Перший аспект: продуктивним трудом в будь-якому суспільстві є труд, що безпосередньо приймає участь у створенні споживчих вартостей, сукупного суспільного продукту (ССП), національного доходу (НД), тобто труд робітників матеріального виробництва. Другий аспект: специфіка продуктивного труда в умовах капіталізму. Другий аспект продуктивного труда Маркс аналізує на різних ступенях абстракції в різних томах “Капіталу”.
На рівні І тому «Капіталу» Маркс показує: продуктивний труд в системі капіталістичного виробництва – найманий труд, який здійснюється в результаті обміну робочої сили на змінний капітал і не тільки відтворює цей капітал але й виробляє додаткову вартість для капіталіста. Головна ознака продуктивного труда – виробництво додаткової вартості.
На рівні ІІІ тому «Капіталу» Маркс показує: з точки зору капіталістичної форми суспільного виробництва труд, що приносить прибуток, є продуктивним трудом незалежно від сфери застосування – і в матеріальному і в нематеріальному виробництві. Таким чином, труд артиста, перукаря, чи продавця, які працюють на капіталіста, хоча безпосередньо не створюють ні вартість, ні додаткову вартість, є продуктивним, бо приносить прибуток, забезпечує самозростання капіталу. Отже, на більш конкретному рівні абстракції головною ознакою продуктивного труда в умовах капіталізму є забезпечення капіталістів прибутком.
В курсі макроекономіки, на основі системи національних рахунків, фактично дається більш широке трактування продуктивної праці – як будь-якої праці, що стала джерелом кінцевих товарів та послуг, які отримали ринкову оцінку.
Фактори зростання НД:
1) величина часу, що був відпрацьований в матеріальному виробництві (число робітників, число відпрацьованих протягом року днів, інтенсивність труда);
2) зростання продуктивності труда – при незмінності інших факторів вона приводить до збільшення кількості споживних вартостей, в яких втілюється НД, і не позначається на вартості НД, бо продуктивність праці – це характеристика конкретного труда як джерела споживної вартості, а не абстрактного труда як джерела вартості.
Початковий розподіл НД відбувається між основними класами капіталістичного суспільства: він розпадається на зарплату найманих робітників і додаткову вартість в її конкретних формах – підприємницький доход, позичковий процент, земельна рента, – що привласнюють капіталісти та власники землі.
Перерозподіл НД відбувається шляхом:
1) оплати послуг непродуктивної сфери;
2) сплати податків як головного джерела доходів держави;
3) сплати членських внесків в різні товариства.
Перерозподіл НД приводить до формування кінцевих доходів: 1) доходи всіх осіб, які не використовують найманого труда (а не тільки робітників матеріального виробництва); 2) доходи всіх осіб, які використовують найманий труд (включаючи тих, хто функціонує у непродуктивній сфері); 3) доходи держави.
Після розподілу і перерозподілу в грошовій формі НД розпадається на: 1) фонд споживання (особисте споживання і утримання підприємств непродуктивної сфери); 2) фонд нагромадження – джерело нагромадження капіталу, розширення виробництва.
Суспільний сукупний продукт в результаті цих процесів розпадається на фонд відшкодування (призначений для відтворення спожитих засобів виробництва), фонд споживання і фонд нагромадження.
ССП = ФВ + ФС + ФН
4 питання. Циклічний характер відтворення в капіталістичній економіці.
Марксистська теорія відтворення суспільного капіталу дозволяє з’ясувати, які умови необхідні для нормального, пропорційного розвитку капіталістичного виробництва. Однак в дійсності процес капіталістичного відтворення здійснюється нерівномірно, йому притаманні протиріччя, тому він періодично супроводжується економічними кризами. Як марксистська теорія пояснює економічні кризи?
Абстрактні можливості криз з’являються вже в умовах простого товарного виробництва. Перша можливість зв’язана з функцією грошей як засобу обігу. За актом Т – Г може одразу не здійснитись акт Г – Т і довгий ланцюжок продавців не зможе реалізувати свої товари (розбіжність в часі актів продажу та купівлі). Друга можливість зв’язана з функцією грошей як засобу платежу. В той час, коли боржник має сплачувати борг за кредит він може виявитись неплатоспроможним – постраждає довгий ланцюжок всіх осіб, які пов’язані з ним та між собою кредитними відносинами.
Ці абстрактні можливості криз відображають реальне протиріччя товарного виробництва між приватним і суспільним трудом. Однак товарний обіг існує 5-7 тис. років, а періодичні кризи спостерігаються лише з 1825 року (Англія). Чому так?
Реальна можливість криз з’являється лише при розвинутому капіталізмі:
1) формується складна система суспільного розподілу праці, переплетіння кругооборотів індивідуальних капіталів (в будівництві авіаносця “Джон Кеннеді” в США приймали участь 850 компаній – обладнання і матеріали доставлялись з 350 міст, 38 штатів).
2) Широке розповсюдження мають продажі у кредит.
Ці обставини обумовлені крупними масштабами виробництва, високим рівнем розвитку суспільного характеру виробництва. При цьому зберігається анархія, стихійний характер суспільного виробництва і приватне привласнення результатів суспільного труда.
Марксистське пояснення причини криз: високий ступінь розвитку основного протиріччя капіталізму – протиріччя між суспільним характером виробництва і приватнокапіталістичною формою привласнення його результатів.
Конкретні форми прояву основного протиріччя капіталізму:
1) Протиріччя між виробництвом і споживанням.
Ціль виробництва ® максимізація додаткової вартості ® розширення виробництва натикається на межу в реалізації товарів, яка пов’язана з обмеженістю фонду зарплати найманих робітників (яким визначається платоспроможний попит основних покупців – найманих робітників). Вироблені товари суспільство не може спожити, тому що основна маса споживачів – найманих робітників не може їх купити (фізичні можливості є, а фінансів не вистачає).
2) Протиріччя між планомірною організацією виробництва на кожному окремому підприємстві і анархією виробництва в масштабах капіталістичного суспільства. На підприємстві спостерігається планомірність – узгодженість дій, свідома підтримка пропорцій. За межами підприємств – не узгоджені дії, анархія. Криза настає тоді, коли анархія виводить виробництво за межі споживання.
3) Протиріччя між класом капіталістів і класом найманих робітників. Ці класи мають свої економічні інтереси. У розвинутих країнах намагаються запобігти конфронтації, вирішити питання шляхом компромісів, але й там бувають страйки…
Поиск по сайту: