Теорія капіталістичного відтворення складається з 2-х частин:

Доцент Чередниченко Г.А.

Тема 11. Відтворення і обіг усього суспільного капіталу. Економічні цикли та кризи.

1. Суспільний капітал і сукупний суспільний продукт (ССП).

2. Умови реалізації ССП при капіталістичному простому і розширеному відтворенні.

3. Національний доход: виробництво, розподіл, використання.

4. Циклічний характер відтворення в капіталістичній економіці.

5. Економічний цикл та його фази.

Раніше були розглянуті проблеми відтворення індивідуального капіталу, тапер необхідно з’ясувати закономірності відтворення суспільного капіталу.

Суспільний капітал – це сукупність всіх індивідуальних капіталів, розглянутих в їх всебічному зв’язку і взаємозалежності.

Рух, кругооборот кожного індивідуального капіталу, у зв’язку з розвитком суспільного розподілу труда, тісно переплітається з кругооборотами багатьох інших індивідуальних капіталів.

З’ясування зв’язків між індивідуальними капіталами, закономірностей відтворення суспільного капіталу передбачає відповіді на такі запитання:

1. Звідки візьмуть предмети споживання наймані робітники та капіталісти?

2. Звідки капіталісти візьмуть засоби виробництва?

3. Яким чином вироблений продукт дасть можливість розширити виробництво?

Результатом річного функціонування суспільного капіталу є сукупний суспільний продукт.

Сукупний суспільний продукт (ССП) – це вартість сукупності всіх матеріальних благ, вироблених у сфері матеріального виробництва протягом року.

Реалізація ССП забезпечує відтворення факторів виробництва в специфічній суспільній формі постійного і змінного капіталів, а також відтворення капіталістичних виробничих відносин.

ССП має певний склад по вартості і по натуральній формі.

ССП, як і будь-який товар, вироблений в капіталістичних умовах по вартості складається з:

ССП = C + V + m

C – вартість спожитих засобів виробництва;

V -еквівалент вартості робочої сили;

m – додаткова вартість.

По натуральній формі ССП складається з засобів виробництва і предметів споживання. В основі цього розрізнення лежить різна функціональна роль, різне економічне призначення засобів виробництва і предметів споживання (для виробничого чи особистого споживання).

Засоби виробництва призначені для виробничого споживання.

Предмети споживання призначені для особистого споживання.

У відповідності з цим і все матеріальне виробництво розпадається на 2 підрозділи: І підрозділ – сукупність галузей, що виробляють засоби виробництва; ІІ підрозділ – сукупність галузей, що виробляють предмети споживання.

Вперше така класифікація матеріального виробництва була дана Марксом, він дослідив взаємозв’язки, обмін між двома підрозділами.

2 питання.

Теорія капіталістичного відтворення складається з 2-х частин:

1) теорія реалізації, тобто абстрактна теорія відтворення, в якій аналізуються пропорції між галузями матеріального виробництва, що необхідні для реалізації ССП;

2) теорія економічних циклів – циклів капіталістичного відтворення, в якій аналізується конкретний стихійний механізм здійснення цих пропорцій, що включає в себе економічні кризи, котрі відновлюють порушені пропорції матеріального виробництва.

Сутність проблеми реалізації ССП полягає в тому, щоб показати, яким чином для кожної частини ССП, з урахуванням її вартісної і натуральної форми буде знайдено іншу частину цього продукту, що замістить її. Іншими словами: проблема реалізації полягає у відшкодуванні (компенсації) складових частин ССП по вартості і по натуральній формі, у визначенні умов, які необхідні для цього.

Основні передумови теорії реалізації, з яких виходив Маркс:

1) розділення ССП на складові по вартості і по натуральній формі;

2) припущення, що є “чистий капіталізм”, тобто не враховується дрібне товарне виробництво (просте товарне виробництво), що базується на праці власника засобів виробництва (ці відносини не є провідними при капіталізмі, вони не визначають головні риси капіталістичної системи відтворення);

3) припускається, що ціни товарів дорівнюють їхньої вартості (в суспільному масштабі ∑ цін товарів = ∑ вартостей товарів);

4) абстрагування від зовнішньої торгівлі (щоб не переносити проблему реалізації з рівня окремої країни на рівень всіх країн, що взаємодіють);

5) припущення, що основний капітал споживається протягом 1-го року і його вартість цілком переноситься на річний продукт;

6) припущення, що m′ = 100%;

7) припущення, що органічна будова капіталу не змінюється.

Неможливо замінити спожиті засоби виробництва ІІ підрозділу виробленими тут предметами споживання у вигляді яких виступає ІІ С. На постійний капітал купляють засоби виробництва, а не предмети споживання. Тому реалізувати цю частину ССП можливо лише шляхом обміну з І підрозділом.

ІІ (V + m) – по вартості – це еквівалент вартості робочої сили і додаткова вартість, або доходи найманих робітників і капіталістів ІІ підр.

- по натуральній формі – предмети споживання.

На доходи купляють предмети споживання, у вигляді яких як раз і виступає ця частина ССП (натуральна форма відповідає вартісній формі). Тому вона буде реалізована в межах ІІ підр. шляхом продажу капіталістами цього підрозділу предметів споживання найманим робітникам свого підрозділу і один одному.

Умови реалізації ССП при простому капіталістичному відтворенні:

1) головне, показує обмін між 2-ма підрозділами:

І (V + m) = ІІ C

Знову створена вартість у І підрозділі повинна дорівнювати вартості спожитих засобів виробництва в ІІ підрозділі, причому по натуральній формі І (V + m) -ця частка ССП повинна бути у вигляді засобів виробництва для ІІ підр.

Умови капіталістичного розширеного відтворення (за яких умов воно можливе?)

1) І (V + m) > ІІ C

Знову створена вартість у І підрозділі повинна перевищувати вартість спожитих засобів виробництва в ІІ підрозділі (щоб було можливо залучити додатковий постійний капітал у ІІ підр.).

2) І (C + V + m) > І C + ІІ C

Вартість продукту І підр. повинна перевищувати вартість спожитих засобів виробництва в обох підрозділах (щоб забезпечити не лише відтворення спожитих засобів виробництва в обох підрозділах, а й залучення додаткових постійних капіталів у ці підрозділи).

3) ІІ (C + V + m) < І (V + m) + ІІ (V + m)

Вартість продукту ІІ підр. повинна бути меншою, ніж знову створена вартість в обох підрозділах (бо частина додаткової вартості має перетворитися у додатковий постійний капітал в обох підрозділах).

Умови реалізації ССП при розширеному капіталістичному відтворенні (як відбувається відшкодування, компенсація складових частин ССП по вартості і натуральній формі?)

1) І (V + V m + mоск) = ІІ (C + C m)

Сума початкового змінного капіталу, додаткового змінного капіталу І підр. і додаткової вартості, призначеної для особистого споживання капіталістів І підр., повинна бути рівною сумі початкового постійного капіталу і додаткового постійного капіталу ІІ підр.

2) І (C + V + m) = І (C + C m) + ІІ (C + C m)

Вартість продукту І підр. повинна бути рівною сумі початкового і додаткового постійних капіталів обох підрозділів. Іншими словами: в І підр. має бути вироблено стільки засобів виробництва і в такому асортименті, щоб забезпечити відтворення спожитих засобів виробництва в обох підрозділах, а також залучення у виробництво додаткових засобів виробництва.

3) ІІ (C + V + m) = І (V + V m + mоск) + ІІ (V + V m + mоск)

Вартість продукту І підр. повинна бути рівною сумі початкового і додаткового змінних капіталів І і ІІ підр. і додаткової вартості, що використовується на особисте споживання капіталістів обох підрозділів. Іншими словами: ІІ підр. має забезпечити предметами споживання в необхідній кількості і асортименті раніше зайнятих робітників і додатково залучених у виробництво робітників І і ІІ підр., а також капіталістів обох підрозділів.

В. І. Ленін дав нову схему розширеного капіталістичного відтворення, з урахуванням зростання органічної будови капіталу під впливом науково-технічного прогресу (робота “З приводу так званого питання про ринки”). Він розділив І підрозділ на 2 частини: виробництво засобів виробництва для І підр. і виробництво засобів виробництва для ІІ підр. На основі аналізу він прийшов до висновку: в умовах капіталістичного розширеного виробництва найбільш високими темпами зростає виробництво засобів виробництва для І підр., на 2-ому місці по темпам зростання – виробництво засобів виробництва для ІІ підр., на 3-му місці – виробництво предметів споживання. На основі цього Ленін зробив висновок про дію закону випереджаючого зростання виробництва засобів виробництва. Ці ідеї сильно позначились на структурі економіки СРСР (ця проблема не вирішена і зараз в Україні): надмірний розвиток галузей, що виробляють засоби виробництва і недостатній розвиток галузей, що виробляють предмети споживання. Диспропорція формувалась на основі виконання директивних планів (Держплан СРСР), які передбачали приріст на певний процент раніше досягнутих показників валового продукту, створеного у галузях І-го і ІІ-го підрозділів (планування методом від досягнутого у попередніх часових періодах).

Питання про дію цього закону в умовах НТР є дискусійним. Автори, які вважають, що в епоху НТР цей закон втрачає силу, що темпи зростання І-го і ІІ-го підр. зближуються і урівнюються, виходять з особливостей економічного зростання в сучасних умовах.

Поиск по сайту: