|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Стисла характеристика і класифікація зброї та вибухових речовинМІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І ТУРИЗМУ
Сеник Л.Я.
Фондова лекція на тему: ЗАСОБИ ВИЯВЛЕННЯ ЗБРОЇ, ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ ТА ЇХ ЕЛЕМЕНТІВ
з дисципліни “ ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ МИТНОГО КОНТРОЛЮ ” Для студентів денної та заочної форми навчання напряму “Товарознавство і торговельне підприємництво” (проф. спрям: “Товарознавство та експертиза в митній справі”)
Львів – 2012
УКЛАДАЧ: Ст. викладач Сеник Л.Я. РЕЦЕНЗЕНТ: Доц., к.с-г.н. Шестопал Г.С., кафедри експертизи товарів Та послуг. Львівської комерційної академії. ВІДПОВІДАЛЬНА ЗА ВИПУСК: Доц., к.т.н. Павлишин М.Л. заст. зав. кафедри товарознавства та експертизи товарів. Розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри товарознавства та експертизи товарів. Протокол №3 від 30. 10. 2012. Сеник Л.Я Засоби виявлення зброї, вибухових пристроїв та їх елементів. Лекція з дисципліни “ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ МИТНОГО КОНТРОЛЮ” для студентів денної та заочної форми навчання напряму “Товарознавство і торговельне підприємництво” (спец: “Товарознавство та експертиза в митній справі”)/Сеник Л.Я. – Львів: ЛІЕТ, 2012, -28 с. @ Сеник Л.Я.,2012 Тема: ЗАСОБИ ВИЯВЛЕННЯ ЗБРОЇ, ВИБУХОВИХ ПРИСТРОЇВ ТА ЇХ ЕЛЕМЕНТІВ План 1. Стисла характеристика і класифікація зброї та вибухових речовин. 2. Тактика приховування зброї, вибухових речовин та пристроїв. 3. Методи їх виявлення під час митного контролю зброї, вибухових речовин та пристроїв.. Характеристика візуального методу та методу з використанням ТЗМК. 4. Переваги та недоліки методів виявлення зброї, вибухових речовин та пристроїв. Технологія митного контролю щодо виявлення зброї, вибухових пристроїв та їх елементів.
Стисла характеристика і класифікація зброї та вибухових речовин. Зброю, боєприпаси, вибухові матеріали, спеціальні засоби самозахисту як об'єкти переміщення через митний кордон держави доцільно класифікувати за умовами переміщення через митний кордон. Вогнепальна зброя. До цієї групи належать бойова нарізна зброя армійських зразків, зокрема, вихолощена і учбова (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни, автомати, кулемети), спортивна зброя, мисливська нарізна і гладкоствольна (мисливські карабіни, рушниці, рушниці „парадокс", мисливські дрібнокаліберні гвинтівки).
Класифікаційні ознаки вогнепальної зброї: - конструкція (револьвери, пістолети, пістолети-кулемети, рушниці, автомати, гвинтівки, карабіни, кулемети і гранатомети); - - калібр патрона (малого калібру - до 6,5 мм), нормального (6,5-9 мм), великого (9-14,5 мм); - -спосіб і характер використання (ручна особиста, станкова індивідуальна (застосовується зі спеціальним пристроєм) та групова (застосовується зі спеціальним станком і потребує обслуговуючого персоналу); - -спосіб зведення чи ступінь готовності до наступного пострілу (неавтоматична, самозарядна й автоматична); - - кількість стволів (одно-, дво- і багатоствольна); - - конструкція ствола (нарізна і гладкоствольна).
Ввезення на митну територію України і вивезення з України бойової нарізної зброї армійських зразків не дозволяється за такими винятками: військовослужбовцям Міністерства оборони України, співробітникам СБУ, Міністерства внутрішніх справ; · військовим, військово-морським і військово-повітряним аташе України в іноземних державах і їх помічникам; · військовим, військово-морським і військово-повітряним аташе іноземних посольств і місій в Україні; · дипломатичним кур'єрам або іншим особам, які супроводжують дипломатичну пошту; · членам екіпажів літаків цивільної авіації, якщо зброя вписана до польотного завдання. Серед спортивної зброї розрізняють крупнокаліберну (калібром 7,62 мм і більшим) - пістолети, револьвери, гвинтівки та дрібнокаліберну – гвинтівки, пістолети, рушниці. Ввезення та вивезення з митної території України крупнокаліберної зброї окремими громадянами заборонено. Дрібнокаліберна спортивна зброя, призначена для проведення міжнародних спортивних змагань пропускається через кордон на підставі дозволів управлінь (відділів) охорони громадського порядку УВС АР Крим, ГУВС м. Києва, УВС областей та м. Севастополя.
Мисливська нарізна та гладкоствольна зброя дозволяється для переміщення іноземними громадянами за дозволом Головного управління охорони громадського порядку МВС України за клопотанням іноземних представниць, а також міністерств і інших центральних органів Державної виконавчої влади України. Іноземним туристам-мисливцям, які прибувають в Україну на полювання, дозволяється ввозити мисливську зброю, набої і порох, а також мисливські ножі на підставі документів туристських організацій чи лісоохоронних та мисливських господарств про оплату полювання. Ця зброя підлягає вивезенню за кордон на підставі ввізної митної декларації. Холодна зброя. До цієї групи належить холодна зброя армійських зразків, мисливські ножі, інша холодна зброя (шаблі, тесаки, ятагани, палаші, багети, кортики, кинджали, фінські ножі, кастети, надолонники, інші спеціальні пристрої для нанесення тілесних ушкоджень). Холодна зброя армійських зразків до переміщення громадянами через кордон заборонена за винятком випадків, які визнаються для бойової нарізної вогнепальної зброї армійських зразків. Мисливські ножі пропускаються через кордон в такому ж порядку як і мисливська вогнепальна зброя.
Мисливську вогнепальну зброю класифікують за такими ознаками: Будова каналів ствола – гладкоствольна, нарізна та гладкоствольно-нарізна (“парадокс”); Снаряд, що використовується – шротова, кульва та куле-шротова (для стволів із свердлуванням каналу типу “парадокс” чи “ланкастер”); Кількість стволів – 1,2,3 і 4-ствольна; Спосіб зарядження – шомпольні та казеннозарядні; Місце розташування ударника (бойка) – центрального та кільцевого бою; Будова ударного механізму – із зовнішним чи внутрішнім курком та ударні; Кількість патронів у рушниці – одно- та багатозарядні (із магазином); Будова запірного механізму – із зпиранням за допомогою пружинних фіксаторів (рушниці з відкидними стволами), із повздовжньо-ковзним (болтовим) поворотним затвором, інверційним і комбінованим запором – інверційно-ручним (зінерційним або з поворотом руків”я) затвором; Розташування та форма магазина – рушниці з корбчастим, трубчастим підствольним і трбчастим, розташованим у прикладі, магазином; Розташуванням приводу або важеля запірного механізму – система з верхнімключем (важелем), нижнім ібічним важелями, з ковзною цівкою, системи руків”я біля затвора; Принцип дії механізму перезаряджання самозарядних рушниць – система з віддачею (відкочування) рухомого ствола з довгим і кортким ходом; їз відведенням із ствола порхових газів; рухомим патронником; системи, в яких використовуються принципи інерційності; системи з вільним і сполученим затвором (система Шогнера), комбіновані системи (із самозарядно-ручним приводом); Спосіб зєднання ствола із ствольною коробкою – розбірні зі стволами, що відокремлюються, нерозбірні та складні.
ИЖ -27 – двохствольна рушниця звертикальним розташуванням стволів, 12-го або 16 -го калібру, масою 3,4 кг, стволи і цівка відкидні, прицільна планка звичайна, ложа із горіха або бука з пістолетною або прямою шийкою. Довжина стволів – 720-730 мм, патронників – 70мм. Свердлування стволів: нижнього – півчок, верхнього – чок. Автомат АК - 47
Інша холодна зброя пропуску через митний кордон України не підлягає. Історична зброя та інша, яка відноситься до культурних цінностей. До цієї групи належать історична зброя (ґнотова, крем'яна, капсульна та інші), виготовлена до 1870 р., і всі види холодної та вогнепальної зброї вітчизняного та іноземного виробництва до 1945 р. включно. Вивезення такої зброї з України не дозволяється, ввезення загальними правилами не регламентується. Пневматична зброя (пістолети, револьвери, гвинтівки) не потребує для переміщення дозволів УМВС. Дозвіл УМВС вимагається на переміщення пневматичної зброї з початковою швидкістю польоту кулі понад 100 м/с та калібром понад 4,5 мм. Газові пістолети та заряди до них переміщуються за правилами, передбаченими для вогнепальної зброї. Будівельні, сигнальні пістолети й заряди до них, ракетниці обов'язковому письмовому декларуванню не підлягають, декларуються усно. Боєприпаси (патрони до нарізної зброї, споряджені патрони до рушниць, порох) переміщуються через кордон разом із зброєю в режимі, що відповідає режиму переміщення зброї. Спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, пропускаються через кордон на підставі дозволів УВС АР КРИМ, ГУВС м. Києва, УВС областей і м. Севастополя в одиничних примірниках з поданням сертифіката встановленого зразка. Дозволи видаються особам, які досягли вісімнадцятирічного віку. Приціли й пристрої для нічного спостереження і нічної стрільби до переміщення через митний кордон України громадянами заборонені. Запасні частини до зброї пропускаються через митний кордон до тієї зброї, яка дозволяється до ввезення чи вивезення, за таких самих умов, що й переміщення зброї. Вибухові матеріали й речовини (порох, тротил, динаміт, нітрогліцерин інші) до переміщення через митний кордон України громадянами заборонені. Визначення терміну „вибухові матеріали” включає як вибухові речовини, так і засоби ініціювання вибуху. Термін „вибухові пристрої” визначає поєднання вибухових речовин із засобами ініціювання вибуху та засобами управління (годинниковими, радіокерованими, ударної дії), завдяки яким такі пристрої придатні до застосування. Вибухові речовини – це хімічні сполуки чи суміші, які під впливом зовнішнього імпульсу здатні до інтенсивного хімічного перетворення без доступу кисню, яке надзвичайно швидко поширюється самостійно з вивільненням тепла та виділенням газоподібних продуктів. Швидке утворення газів, нагрітих до високої температури, призводить до сильного підвищення тиску, який спричиняє пошкодження навколишнього середовища. Вибухові речовини є потужним джерелом енергії завдяки великій швидкості їх хімічного перетворення. На відміну від висококалорійного палива вони, як правило, не потребують кисню повітря для перетворення в гази, тому що активний кисень міститься в їх молекулах. До вибуху здатні і речовини, що не містять кисень - азиди, ацетилен, ацетиленіди, діазосполуки, йодид азоту та інші. Деякі кисневмісні речовини (нітросполуки, нітрити, перекиси, органічні солі хлорної та хлорнуватої кислот) не використовуються як вибухові у зв'язку з підвищеною чутливістю, хімічною нестійкістю, токсичністю та високою ціною. Окремі вибухові суміші горючих речовин з окисниками (нітратами, хлоратами, хроматами, оксидами, перекисами тощо) використовуються як піротехнічні засоби. Енергія, що виділяється під час вибуху, називається теплотою вибуху. Для збудження вибухового перетворення, яке називається ініціюванням, необхідно надати обмеженому об'єму вибухової речовини певну кількість енергії, яка називається початковим імпульсом. Енергія може бути передана в один з наступних способів: · механічним (удар, тертя, наколи); · тепловим (нагрівання, полум'я, іскра); · електричним (нагрівання, іскровий розряд); · вибухом іншого заряду вибухових речовин (вибух капсуля детонатора чи сусіднього заряду). Заряд вибухової речовини – це будь-яка кількість здатної до вибуху речовини, яка може бути у рідкому, пластичному, еластичному, сипучому порошкоподібному чи гранульованому, литому або пресованому твердомонолітному станах. Розрізняють конструктивно-оформлені та конструктивно-неоформлені заряди. Заряди вибухових речовин технологічного призначення випускаються у вигляді патронів, шашок, кумулятивних перфораторних зарядів, зарядів для подрібнення негабаритних об'єктів та подовжених детонуючих зарядів. Заряди вибухових речовин військового призначення поділяють на підривні військово-інженерні, заряди імітаційних засобів та заряди, що використовуються для спорядження боєприпасів. Чутливість вибухових речовин характеризується мінімальною величиною початкового імпульсу, яка забезпечує виникнення та розвитку вибуху. Вибухові властивості речовин залежать від консистенції, яку характеризує густина та пористість, дисперсності, сипучості, пластичності, в'язкості, текучості. Можливі три основні режими реакцій, внаслідок яких вибухові речовини перетворюються в гази: · повільне хімічне перетворення; · горіння; · детонація (вибух). Повільне хімічне перетворення вибухових та невибухових речовин відбувається практично однаково. Реакція йде рівномірно за усією масою речовини, температура та тиск у речовині, що розкладається, не підвищуються. Але, якщо тепло реакції не відводиться, то саморозігрів речовини призводить до прискорення хімічного перетворення із переходом його в горіння та детонацію. Горіння та детонація є двома формами вибухового перетворення речовини. Горінню сприяє накопичення проміжних та кінцевих продуктів хімічного розкладу речовини, які здатні значно прискорювати реакцію. Характерною ознакою вибухового перетворення є його макрогетерогенність: реакція швидко відбувається у вузькій зоні, де накопичуються енергія та продукти розкладу. За рахунок передавання енергії сусіднім прошаркам речовини, в них збуджується інтенсивне хімічне перетворення. Таким чином, зона реакції поширюється за усією масою речовини. Горіння та детонація відрізняються між собою перш за все механізмом передачі енергії від шару до шару вибухової речовини. Під час горіння поширення реакції забезпечується теплопередаванням від шару вибухової речовини, що прореагував, до сусіднього. При цьому швидкість переміщення зони реакції є незначною і залежить від зовнішніх умов (тиску, температури). Швидкість горіння для різних речовин в умовах атмосферного тиску становить від часток мм до десятків см за секунду. За таких швидкостей горіння значне підвищення тиску є можливим лише у випадку, коли воно відбувається у замкненому або напівзамкненому об'ємі. Ця особливість використовується у зарядах вогнепальної зброї. Наприклад, димний порох у замкненому об'ємі здатний горіти зі швидкістю до 400 м/с. У випадку детонації значну роль у передаванні енергії реакції відіграє поширення вибуховою речовиною різкої зміни тиску, так званої ударної хвилі. Швидкість поширення ударної хвилі (швидкість детонації) для тротилу складає 7000 м/с, що перевищує швидкість звуку у даній речовині. Через таку велику швидкість перетворення, гази, що утворюються, не встигають розширитися за час реакції, тому у зоні реакції виникає дуже високий тиск (десятки і сотні тисяч кг на см2), і по навколишньому середовищу, незалежно від наявності мінної оболонки пристрою, наноситься сильний удар, який здатний зруйнувати найміцніші матеріали. Віддаль, на яку переміщується фронт реакції за одиницю часу, називають швидкістю вибухового перетворення. Класифікація вибухових речовин. За вибуховими властивостями (умовами переходу горіння в детонацію) та обумовленими ними галузями застосування, вибухові речовини поділяють на три класи: · ініціюючі – первинні вибухові речовини; · бризантні – вторинні вибухові речовини; · метальні – порохи. Ініціюючі вибухові речовини характеризуються високою чутливістю до початкового імпульсу та здатністю збуджувати вибух бризантних вибухових речовин. Горять ініціюючі вибухові речовини у десятки та сотні разів швидше за інші. Горіння є нестійким і переходить у детонацію навіть за атмосферного тиску. Основні представники – азид свинцю, фульминат ртуті та тетранітрорезорцинат свинцю (ТНРС), які використовуються для виробництва детонаторів, запресовуються в тонкостінну гільзу з метала чи пропарафінованого картону. У такому вигляді вони є більш безпечні, але залишаються чутливими до слабкого удару чи наколювання. Бризантні вибухові речовини є більш інертні до зовнішніх впливів, ніж ініціюючі, і їх горіння може перейти у детонацію тільки за наявності міцної оболонки заряду чи великої кількості речовини. У режимі детонації вони використовуються для вибуховій робіт, а також у снарядах, бомбах, мінах та інших боєприпасах. Метальні вибухові речовини не детонують при горінні навіть у дуже жорстких умовах (великі заряди, тиск, що складає тисячу атмосфер). У режимі горіння вони використовуються для надання руху із певною швидкістю кулям, снарядам і ракетам. Серед об'єктів вибухотехнічної експертизи, в яких як заряд використовується порох, найбільш часто зустрічаються петарди, вибухові пакети та різні саморобні вибухові пристрої. Слід зазначити, що відмінності метальних та бризантних вибухових речовин зумовлені не хімічним складом, а фізичною структурою цих речовин. Так, стійке горіння порохів в умовах високого тиску визначається густиною, газонепроникністю і міцністю їх зерен. За хімічним складом вибухові речовини поділяють на дві групи: індивідуальні сполуки та суміші. Індивідуальні сполуки з вибуховими властивостями належать до різних класів речовин: нітросполук, нітроамінів, ефірів азотної кислоти та багатоатомних спиртів, солей, наприклад, азотної, гримучої, азотистоводневої та інших кислот. За призначенням вибухові речовини поділяють на: військового та технологічного призначення. Військові вибухові речовини – це тверді, рідкі чи газоподібні речовини або суміші речовин, що як запалювальні, бустерні чи основні заряди в боєголовках є необхідними для детонації у військових цілях. Вибухові речовини зарядів технологічного (промислового) призначення поділяють на шість класів (табл. 1.) відповідно до галузі та умов їх безпечного використання. Перші два класи вибухових речовин технологічного призначення складають незапобіжні речовини, які дозволено використовувати для відкритих та підземних робіт в шахтах, які безпечні за газом та пилом, інші класи – запобіжні вибухові речовини різного ступеня безпеки. За умовами виготовлення вибухові речовини поділяють на речовини промислового і речовини кустарного виробництва.
Таблиця 1 Класифікація вибухових речовин (ВР) відповідно до галузі та умов застосування
Піротехнічні суміші (ПС) широко використовуються у військових цілях, промисловості та сільському господарстві. Основою більшості з них є окислювачі (переважно нітрати, перхлорати, оксиди металів, бертолетова сіль) та горючі речовини (магній, алюміній та їх сплави, органічні речовини). Для безпеки під час виготовлення та зберіганні до складу ПС вводять флегматизатори та стабілізатори. Температура горіння ПС знаходиться в межах від 400 до 3500 °С. Швидкість горіння для спресованих матеріалів в умовах атмосферного тиску становить від 0,5 до 20 мм/с. Хлоратні та перхлоратні піротехнічні суміші найчастіше використовуються для спорядження саморобних вибухових пристроїв. В табл. 2. наведені приклади діагностованих американськими (№ 1-7) та вітчизняними (№ 8-11) криміналістами композицій вибухових сумішей речовин.
Таблиця 2 Композиції сумішей, які використовуються для спорядження саморобних вибухових пристроїв
Для горіння піротехнічних засобів промислового виготовлення використовуються димний порох та вогнепровідні шнури. Засоби підпалювання та ініціювання. Засоби підпалювання – це пристрої для підпалювання зарядів пороху або піротехнічної суміші, а також для збудження вибуху ініціюючих вибухових речовин. До них належать: капсулі-підпалювачі, електропідпалювачі та вогнепроводи. Капсуль-підпалювач – це металевий ковпачок, в який запресована наважка наколювальної чи ударної суміші для підпалювання. До складу суміші, як правило, входить: гримуча ртуть, хлорат калію, сульфід стибію, нітрат барію. Наважка для патронних капсулів становить 0,01 г суміші. Капсулі-підпалювачі приводяться у дію наколюванням жала чи ударом бійка. Використовуються для підпалювання пороху в патронах вогнепальної зброї та збудження вибуху ініціюючих вибухових речовин у капсулях-детонаторах. Електропідпалювачі мають місток розжарювання і приводяться у дію джерелами струму. Застосовуються для збудження вибуху капсулів-підпалювачів та капсулів-детонаторів. До вогнепроводів належать бікфордів шнур та стопін. Бікфордів шнур – це трубка із декількох шарів ниткових оболонок, канал якої діаметром 1-2 мм заповнений чорним порохом. Нитяна оболонка просочується вологоізолюючим складом або вміщується в пластикову трубку. Оболонка шнура, який горить зі швидкістю 1 см/с може бути білого, сірого чи чорного кольору. Шнур, що горить зі швидкістю 0,5 см/с, має жовту оболонку. Застосовується шнур для збудження полум'ям вибуху капсулів-детонаторів, а також для підпалювання зарядів димного пороху. Стопін – це шнур, що горить з великою швидкістю (5 см/сек). Чорний стопін являє собою пучок бавовняних ниток, просочених калієвою селітрою і вкритих шаром порохової м'якоті та клейкої речовини. Застосовують для передавання вогню до боєприпасів та піротехнічних засобів. Стопін пороховий - пучок бавовняних ниток, просочених калієвої селітрою і обмазаний зовні сметаноподобной сумішшю пороховий м'якоті з клеєм. Швидкість горіння ~ 4 см / сек. Стопін був винайдений для швидкого запалювання люстр з великою кількістю свічок на балах, у театрах і т.д. Порохової скотч-липка з одного боку стрічка, до якої тонкої доріжкою приклеєні зерна пороху. Поширення отримав в середині 90-х рр.XX століття в якості гнота для запуску феєрверків. В основному застосовується для одночасного або послідовного запуску наземних вогняних фігур. Швидкість горіння від 1 до 3-х метрів за секунду, в залежності від типу використовуваного пороху. Стопіновий привід - стопін пороховий, укладений у паперову трубку. Служить для швидкої передачі вогню оскільки швидкість його горіння більше 1 метра в секунду. Всі названі типи шнурів дуже уразливі до вологи, крім цього, дають слабкий форс полум'я. Пікринова кислота (тринітрофенол, мелініт). Це кристалічний засіб жовтого кольору, гіркий на смак. Порошинки пікринової кислоти дуже подразнюють дихальні шляхи. Пікринова кислота в холодній воді розчиняється слабо; в гарячій – краще. Розчини її зафарбовують шкіру і тканини в жовтий колір. Горить сильним полум’ям. Горіння може переходити в детонацію. Застосовується для спорудження деяких боєприпасів. Димовий порох застосовується для виготовлення виштовхувальних зарядів в осколочних і сигнальних мінах, а також для виготовлення вогнепровідного шнура і займистих реактивних зарядів. Він являє собою механічну суміш камієвої селітри (75%), деревне вугілля (15%) і сірки (10%). Залежно від величини зернин порох поділяється на мілкозернистий і крупнозернистий. Під впливом вологості димовий порох стає непридатним для застосування. Бездимні порохи застосовуються для виготовлення зарядів, які використовуються в різних реактивно-метальних установках, а також в Для підривання зарядів ВР застосовуються наступні способи: вогневий; електричний; механічний; хімічний. • Протипіхотна міна ПОМЗ-2М (А - загальний вигляд; Б- повздовжній розріз): 1- чавунний корпус міни; 3- підривник МУВ-2; 4- запал МД-5М; 5- заряд вибухової речовини (ВР) - бурова тротилова шашка. Протипіхотна міна ПОМЗ-2М (А - загальний вигляд; Б- повздовжній розріз):
Тринітротолуол (тротил, тол, TNT) - одне з найбільш поширених бризантних вибухових речовин. Являє собою жовтувате кристалічна речовина з температурою плавлення 80,35 ° C (плавиться в дуже гарячій воді). Застосовується в промисловості і військовій справі як самостійно в гранульованому (гранулотол), пресованому або литому вигляді, так і в складі багатьох вибухових сумішей (алюмотол, амонал, амоніт та інші). У США тротил в промисловості і гірничій справі не застосовують з початку 1990-х через токсичності продуктів вибуху. Тринітротолуол отримують нітруванням толуолу сумішшю азотної і сірчаної кислот (перший крок). Потім суміш моно-і динітротолуол нітрит в суміші азотної кислоти і олеуму. Надлишок кислоти від другого етапу можна використовувати для першого. Потім слід очищення водним розчином сульфіту натрію. Назва по номенклатурі ІЮПАК - 2,4,6-трінітрометілбензол. Енергія вибухового перетворення - 1010 ккал / кг. Швидкість поширення хвилі детонації - 6700-7000 м / с (щільність: 1,6 г / см ³) Теплота вибуху - 4228 кДж / кг Бризантність по Гессе 16 мм Бризантність по Касту 3,9 ммТротил набагато стабільніше багатьох інших вибухових речовин, наприклад, динаміту, має невисоку чутливість до удару (4... 8% вибухів при падінні вантажу 10 кг з висоти 25 см), тертя і нагрівання, і загоряється тільки при температурі 290 ° C, тому може бути відносно безпечно нагрітий до температури плавлення.
Засоби ініціювання – це пристрої, які містять заряди ініціюючих вибухових речовин, із приведенням яких у дію виникає ініціюючий імпульс – сильна ударна хвиля, яка збуджує детонацію вторинних (бризантних) вибухових речовин. До засобів ініціювання належать: капсулі-детонатори, електродетонатори, детонуючий шнур. Капсуль-детонатор – це гільза, в яку запресована ініціююча вибухова речовина (первинний заряд) і дуже часто бризантна вибухова речовина (вторинний заряд). Капсулі-детонатори, що мають вторинний заряд, називаються комбінованими, а без нього – простими. Як первинний заряд використовують азид свинцю з тринітрорезорцинатом свинцю у променевих кансулях-детонаторах або азид свинцю з гримучою ртуттю та хлоратом калію наколювальних капсулях-детонаторах. Як вторинний заряд в комбінованих капсулях-детонаторах застосовують бризантні вибухові речовини: тетрил, гексоген, тен. Детонація первинного заряду в променевих капсулях може бути викликана капсулем-підпалювачем, електропідпалювачем або вогнепровідним шнуром. Детонація наколювальних капсулів спричиняється наколюванням жала. Електродетонатор – це пристрій, який складається із капсуля-детонатора і електропідпалювача, які розміщені в одній гільзі. Детонуючий шнур (ДШ) віднесено до засобів вибуху, призначених для передавання детонації бризантної вибухової речовини (тену) на відстані. Детонують шнури від електродетонаторів, капсулів-детонаторів та зарядів бризантних вибухових речовин. Розрізняють детонуючі шнури низької водостійкості (ДШ-А) та водостійкі (ДШ-Б) діаметром від 4,8 до 5,8 мм. Особливості конструкції детонуючих шнурів наведено у табл. 3. Провідні нитки в ДШ-А, ДШ-Б та ДШ-В є віссю шнура. Третя облатка вкрита тонким шаром водоізолюючої мастики. Таблиця 3 Зовнішній вигляд та конструктивні особливості детонуючих шнурів (ДШ) на основі тену (за ГОСТ 6196-78)
Пластид виготовляється з порошкоподібного гексогена (80%) і спеціального пластифікатора (20%) шляхом ретельного перемішування. Пластит - 4 негігроскопічний і не розчинний у воді; легко деформується зусиллям рук. При пострілі гвинтівки кулею не вибухає. Граната вибуховий боєприпас, призначений для ураження живої сили і техніки супротивника за допомогою ручного метання.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.025 сек.) |