|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Поняття науки та її ознаки. Класифікація юридичних наукБудь-яка сфера людської діяльності характеризується наявністю двох напрямків: А) дослідницького, метою якого є забезпечення приросту наукових знань завдяки застосуванню спеціальних категорій та методів; Б) практичного, метою якого є реалізація завдань та функцій, що мають професійний характер та засновуються на наукових теоріях, а також реалізація суб’єктивних інтересів, які пов’язані із життєвими проблемами. Наукова діяльність, таким чином, є важливим напрямком діяльності суб’єктів. В сучасній науковій літературі склалось два підходи до визначення категорії «наука»: 1) Теоретичний, що характеризуються визначенням науки як діяльності спеціальних суб’єктів, яка заснована на професійних знаннях. 2) Практичний аспект, що визначає науку як сферу діяльності, метою якої є отримання науково обґрунтованих знань про предмет дослідження, які (знання) мають своє втілення на практиці.
Зазначені аспекти визначення науки мають самостійний характер, однак націлені на дослідження певної сторони об’єкту. Найбільш достовірне уявлення про науку можливе за умови поєднання вищезазначених аспектів. Наука – це сфера діяльності суб’єктів, що засновується на наявності спеціальних знань, вмінні їх застосовувати, метою якої (діяльності) є отримання приросту знань про предмет відповідної науки. Це категорія, що характеризується спеціальними ознаками: 1) це сфера діяльності, що передбачає наявність суб’єкта та характеризується відповідною направленістю; 2) це сфера, що має професійне спрямування; 3) характеризується наявністю чітко визначеного предмету; 4) характеризується наявністю різноманітних методів дослідження, які в сукупності складають методологію; 5) це діяльність, що засновується на знаннях, які є науково обґрунтованими та визнаними в науці; 6) це діяльність, що має систематичний характер і не є одноразовою; 7) це діяльність, що забезпечує приріст нових знань про предмет дослідження; 8) має наступницький характер, тобто враховує вже існуючі наукові ідеї; 9) це діяльність, результати якої потребують підтвердження практикою. Багатоманітність предметів дослідження обумовлює класифікацію наук. Вона можлива за такими критеріями: а) технічні науки, предметом вивчення яких є закони та закономірності ефективного використання технічних засобів та їх функціонування; б) природничі, предметом вивчення яких є закони та закономірності функціонування живої природи та визначення місця в її системі людини; в) суспільні, метою яких є визначення закономірностей функціонування суспільства як певним чином організованої соціальної системи.
Оскільки суспільство є складовою категорією, що має має власну природу, структуру та функції, то суспільні науки складають систему окремих дисциплін, кожна з яких вивчає певний аспект суспільства. До суспільних наук належать: - філософія; - історія; - соціологія; - політологія; - юриспруденція та ін.. Важливе місце в їх системі належить юриспруденції. Юридична наука є суспільною, оскільки предметом її вивчення є держава і право як важливі засоби упорядкування суспільства.
Оскільки держава і право є складними критеріями, що мають багатоаспектний характер, то правомірним є виокремлення юридичних наук, кожна з яких вивчає окремий аспект цих категорій. В залежності від предмету вивчення та методології, що застосовуються, юридичні науки класифікуються на три групи: 1) теоритико-історичні (загальнотеоретичні), предметом вивчення яких є загальні закономірності виникнення, функціонування та вдосконалення держави і права, основними серед них є: - теорія держави і права; - історія держави і права; - філософія права; - політологія; - історія вчень про державу і право; 2) галузеві (міжгалузеві), предметом дослідження яких є вивчення особливостей державно-правового впливу на відповідну сферу суспільних відносин. Ці особливості полягають у предметній націленості сфери та методах, що застосовуються в процесі впливу. Серед галузевих наук: - конституційне право; - адміністративне право; - цивільне право; - трудове право; - земельне право; фінансове право…;(Всього нараховується від 16 до 23 галузей права). Вони складають професійний рівень юриспруденції. 3) спеціально-прикладні науки, предметом вивчення яких є можливості застосування знань неюридичного характеру в процесі розгляду юридичних справ. Призначення цієї групи наук є забезпечення взаємозв’язку юридичної науки є іншими суспільними, а також технічними та природничими науками. До системи цих наук належить: - кримінологія; - криміналістика; - судова медицина; - судова психіатрія; - юридична психологія; - правова соціологія; - балістика; - правова статистика; - судова бухгалтерія;
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |