Засновницький договір

Другим за значенням, а для повного та командитного товариства основним

документом є Засновницький договір. Його головне призначення полягає у

правовому регулюванні відносин засновників підприємства.

Суть засновницького договору полягає в тому, що він є одним з різновидів

угоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридич"

ної особи. Його зміст – об’єднання майна (капіталів) і підприємницьких зу"

силь з метою отримання прибутку. Тому основним для засновницького дого"

вору є визначення всіх параметрів взаємовідносин між учасниками фірми, на"

самперед майнового та організаційного характеру. Це виявляється і в структурі

договору, яка має такі розділи: “Преамбула”; “Предмет договору”; “Загальні

положення договору”; “Юридичний статус фірми”; “Види діяльності”; “Ста"

тутний фонд і вклади засновників (учасників)”; “Права та обов’язки заснов"

ників (учасників)”; “Управління фірмою”; “Розподіл прибутку (доходу) та

відшкодування збитків”; “Решта умов”; “Відповідальність за порушення до"

говору”; “Умови розірвання договору”; “Умови та строки набуття договором

чинності”.

При формуванні договору особливу увагу слід звернути на конкретні розмі"

ри, строки і порядок участі партнерів у формуванні майнової бази; умови участі

в розподілі прибутків та ризиків; конкретні одно" та двосторонні права й обо"

в’язки учасників; порядок передавання прав на об’єкти промислової власності

Розділ 3. Організація управління підприємством

(винаходи, промислові зразки тощо) та їх комерційне використання; відпові"

дальність партнерів за неналежне виконання своїх обов’язків; форс"мажорні

обставини (тобто обставини так званої “непоборної сили”), що вивільняють

учасників від відповідальності у зв’язку з неможливістю виконання прийнятих

на себе зобов’язань; порядок вирішення суперечок між учасниками і право,

що застосовується; конфіденційність у ході створення і діяльності фірми; строк

діяльності.

Крім зазначених, до статуту та засновницького договору можуть бути вклю"

чені й інші положення, які не суперечать чинному законодавству.

У деяких випадках в засновницькі документи намагаються включити яко"

мога більше прав, властивих кожній юридичній особі. В цьому немає практич"

ної потреби, оскільки правами, визначеними цивільним законодавством, наді"

ляється кожний суб’єкт господарювання, який є власником завдяки статусу

юридичної особи. В засновницьких документах необхідно фіксувати ті особ"

ливості правового статусу, які випливають з конкретної організаційно"право"

вої форми або з вимог закону до фіксації тих чи інших положень статуту.

Наприклад, для господарських товариств у найменуванні кожного конкрет"

ного підприємства має бути зазначено вид товариства та предмет його діяль"

ності, одночасно забороняється вказувати належність до відповідних

міністерств, відомств, громадських об’єднань. В окремих випадках є обмежен"

ня мінімального обсягу статутного фонду; для акціонерного товариства – сума

еквівалентна 1250 мінімальних заробітних плат (відповідно до ставки на мо"

мент його створення); для товариства з обмеженою відповідальністю – 625

мінімальних заробітних плат. Відсутність відповідної інформації може стати

причиною відмови у державній реєстрації. Так, для підприємства, що функціо"

нує у формі товариства з обмеженою відповідальністю, така відмова може бути

у випадку не визначення порядку внесення змін в засновницькі документи або

порядку прийняття рішень органами товариства [186].

Процес укладання засновницьких документів передбачає;

• підготовчу роботу, в ході якої визначають цілі, завдання, методи органі"

зації підприємства;

• попередні переговори з потенційними засновниками (учасниками) для

підприємств з колективною формою власності;

• збирання і узагальнення необхідних матеріалів;

• створення робочої групи для розробки статуту та засновницького дого"

вору;

• юридичні та економічні консультації щодо змісту засновницьких доку"

ментів;

• підготовку і проведення установчих зборів.

На установчих зборах розглядають;

• питання створення (заснування) підприємства (фірми), форми власності

та функціонування;

• проекти найменування фірми та її юридичну адресу;

• склад засновників;

• строки розробки засновницьких документів;

• організаційні питання.

Рішення зборів оформлюють протоколом, який підписують усі засновни"

ки. В разі позитивного рішення фірму вважають заснованою. На чергових збо"

рах розглядають та затверджують підготовлені засновницькі документи. Цей

факт підтверджується протоколом. Статут та засновницький договір підпису"

ють усі засновники (учасники), тиражують необхідною кількістю примірників,

засвідчують державним нотаріусом та подають на реєстрацію.

Засновницькі документи – важливий атрибут підприємницького бізнесу,

що підтверджують юридичний статус підприємства, тому потребують професій"

ного підходу до укладання. Тому таку роботу, як правило, доручають фахівцям

(юристам, економістам). Разом з тим, користуючись кваліфікованими довід"

ковими матеріалами, а також ознайомившись з основними положеннями за"

конодавчих актів щодо підприємницьких структур, можна провести цю робо"

ту самостійно.

Приватне та мале підприємство у склад додаткових документів включає зая"

ву засновника, документ про сплату зборів за державну реєстрацію (квитан"

цію), можливо, довідку про наявність юридичної адреси.

Товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відпо"

відальністю зобов’язані підготувати:

– заяву засновників з проханням про реєстрацію;

– угоду засновників про намір створити товариство;

– протокол зборів засновників про затвердження Статуту та прийняття

Засновницького договору;

– довідку банку, яка підтверджує формування 30% статутного фонду і офор"

мляється на ім’я одного із засновників за дорученням;

– довідку про наявність юридичної адреси. Довідка видається організацією,

яка дає згоду на надання юридичної адреси. У випадку відсутності юридичної

адреси, у якості такої може бути використана домашня адреса одного з Зас"

новників. Якщо підприємство за даною адресою планує здійснювати випуск

продукції, то вимагаються додаткові узгодження з відповідними відомствами

(наприклад, санітарна інспекція, пожежна інспекція та ін.);

– документ про сплату зборів за державну реєстрацію.

Акціонерне товариство до вищевказаних документів зобов’язане додати:

– повідомлення про наміри створити акціонерне товариство:

– відомість підписки або розподілу на акції;

– дозвіл Міністерства фінансів України на емісію акцій;

– протокол зборів засновників, на яких були присутні акціонери, які підпи"

салися більш ніж на 60% акцій.

Повні та командитні товариства у склад додаткових документів включають:

– заяву засновників;

– протокол зборів засновників;

– угоду засновників про наміри створити товариство;

– довідку банку про формування 25% статутного фонду;

– довідку про наявність юридичної адреси;

– документ про сплату зборів за державну реєстрацію.

Органи державної реєстрації можуть вимагати представлення додаткових

документів, якщо це вимагається для більш чіткого уявлення про умови діяль"

ності організації. Ці вимоги повинні бути обґрунтовані. Відсутність необхід"

них документів, а також відсутність обов’язкових свідчень у засновницьких

документах (Статуті, Договорі) дає право органам державної реєстрації відмов"

ляти у реєстрації організації.

Поиск по сайту: