умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки

Як укласти договір оренди землі.

Договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку у відповідності до умов договору та вимог земельного законодавства.

Норми чинного законодавства України визначають ряд умов, яких обов’язково потрібно дотримуватися при укладенні договорів оренди землі.

Зокрема, у договорі оренди землі обов’язково повинні бути зазначені істотні умови договору. Також до договору неодмінно мають додаватися документи, що є невід’ємними частинами договору оренди землі, перелік яких визначається законодавством України.

Істотними умовами договору оренди землі є (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»):

об'єкт оренди (тобто земельна ділянка з визначенням її кадастрового номера, місця розташування, розміру земельної ділянки);

строк дії договору (строк дії договору визначається сторонами договору, але він не може перевищувати 50 років);

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про оренду землі» при визначенні строку дії договору оренди землі необхідно враховувати:

-при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою;

-при передачі в оренду сільськогосподарських угідь, які розташовані в межах гірничого відводу, наданого для розробки родовища нафти або газу, строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням строків початку будівництва свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, на орендованій ділянці або на її частині.

орендна плата (із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду, доцільно визначати відповідальність за несплату орендної плати);

Орендна плата може встановлюватися у таких формах:

-грошовій;

-натуральній;

-відробітковій (надання послуг орендодавцю).

У разі оренди земельної ділянки приватної власності сторони можуть визначити орендну плати у будь-якій із зазначених форм, або ж передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати.

У разі оренди земельної ділянки державної або комунальної форми власності орендна плата встановлюється виключно у грошовій формі.

Розмір орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Указом Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» (зі змінами та доповненнями) передбачене запровадження рекомендованого мінімального розміру орендної плати за користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, земельними частками (паями) в розмірі не менше трьох відсотків від визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки,земельної частки (паю). Базою для розрахунку мінімального розміру орендної плати за користування земельною часткою (паєм) є нормативна грошова оцінка землі.

Інформацію про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки можна отримати в територіальному органі земельних ресурсів.

Визначений законодавством України мінімальний розмір орендної плати за користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення, земельними частками (паями) в розмірі трьох відсотків є лише рекомендованим розміром, остаточний же розмір орендної плати визначається виключно за домовленістю сторін.

У договорі оренди землі доцільно також визначити відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати.

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об’єкта оренди (наприклад, в договорі оренди землі може бути передбачено необхідність проведення меліорації земель);

умови та строки передачі земельної ділянки орендарю (передача земельної ділянки здійснюється шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі земельної ділянки. Зверніть увагу, такий акт приймання-передачі земельної ділянки є невід’ємною частиною договору оренди землі);

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві (передача земельної ділянки у разі припинення договору оренди здійснюється шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі земельної ділянки від орендаря до орендодавця);

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки (наприклад, на земельній ділянці може бути зареєстроване право земельного сервітуту, також на земельній ділянці можуть бути створені охоронні зони);

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін (у договорі оренди землі доцільно передбачити відповідальність не лише за прострочення сплати орендної плати, а також за несвоєчасне повернення земельної ділянки у разі закінчення строку договору оренди землі або ж дострокового розірвання договору, за зниження родючості ґрунту тощо);

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

Відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору нечинним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Які документи повинні в обов’язковому порядку додаватися

до договору оренди землі?

Невід’ємні частини договору оренди землі

(згідно ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»)

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

При укладанні договорів оренди землі необхідною вимогою є його письмова форма. Що стосується ж нотаріального посвідчення договору, то воно здійснюється лише за бажанням однієї із сторін (ст. 14. Закону України «Про оренду землі»).

За нотаріальне посвідчення договорів оренди (суборенди) земельних ділянок ставка державного мита становить 0,01 відсоток від грошової оцінки земельної ділянки, яка встановлюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт «у» пункту 3 статті 3 Декрету «Про державне мито» від 21.01.1993 № 7-93).

У разі відсутності грошової оцінки земель ставка державного мита становить 1 відсоток від суми договору, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Звертаємо увагу, що право оренди підлягає обов’язковій державній реєстрації.

ЩО ТАКЕ ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ РЕЧОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО ТА ЇХ ОБТЯЖЕНЬ? ЯКОЮ БУДЕ ПРОЦЕДУРА РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО З 1 СІЧНЯ 2013 РОКУ?

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав).

Лише зареєстровані права мають юридичну силу перед іншими (третіми) особами, а зареєструвати за собою права на нерухомість може лише особа, якій вони належать згідно з дійсними документами, які відповідають вимогам законодавства.

Обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно:

- право власності;

- право володіння;

- право користування (сервітут);

- право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

- право забудови земельної ділянки (суперфіцій);

- право господарського відання;

- право оперативного управління;

- право постійного користування та право оренди земельної ділянки;

- право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами;

- іпотека;

- довірче управління майном;

- інші речові права відповідно до закону;

- податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Під нерухомим майном, речові права на яке підлягають державній реєстрації, розуміються:

1) земельні ділянки;

2) підприємство як єдиний майновий комплекс;

3) житловий будинок;

4) будівля, споруда або їх окремі частини;

5) квартира;

6) житлове та нежитлове приміщення.

З 1 січня 2013 року процедура державної реєстрації прав стає простішою та зручнішою для власників, користувачів нерухомого майна.

Державна реєстрація прав проводитиметься державними реєстраторами прав на нерухоме майно відповідних реєстраційних служб (далі – державний реєстратор прав), а також нотаріусами, як спеціальними суб’єктами, на яких покладаються функції державного реєстратора прав (далі - нотаріус).

Звертатися до реєстраційних служб за проведенням державної реєстрації прав необхідно у наступних випадках:

1) законом передбачено проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно (зокрема у випадку державної реєстрації права власності на новостворені чи реконструйовані об’єкти нерухомого майна, на новосформовану земельну ділянку, у разі внесення нерухомого майна до статутного фонду юридичної особи тощо);

2) проведення державної реєстрації прав на підставі рішень органів влади, зокрема на підставі рішення суду, органів прокуратури, податкових органів, органів місцевого самоврядування;

3) проведення державної реєстрації прав, які виникли до 1 січня 2013 року та не були зареєстровані відповідно до законодавства, яке діяло на час їх виникнення.

Право власності та інші речові права на нерухоме майно реєструються в реєстраційній службі за місцезнаходженням такого майна.

Обтяження речових прав на нерухоме майно реєструються в будь-якій реєстраційній службі.

Слід звернути увагу, що державна реєстрація права власності на новостворену земельну ділянку проводиться після реєстрації самої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Водночас заявник може як самостійно подати необхідні документи до реєстраційної служби, так і «передати» такі документи через органи земельних ресурсів, які вносили відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Звертатися до нотаріусів за проведенням державної реєстрації прав необхідно у наступних випадках:

1) проведення державної реєстрації права власності перед вчиненням певної нотаріальної дії, у разі якщо реєстрацію такого права власності було проведено відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, тобто до 1 січня 2013 року;

2) проведення державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва.

Так, на сьогодні згідно діючого законодавства для здійснення операції з купівлі-продажу квартири особам необхідно декілька разів відвідувати бюро технічної інвентаризації та звертатися до нотаріуса за посвідченням відповідного правочину.

Тобто, спочатку власник квартири звертається до бюро технічної інвентаризації для того, що б провести технічну інвентаризацію квартири та отримати витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно. Документ, що посвідчує право власності на відповідну квартиру, технічний паспорт, отриманий в результаті технічної інвентаризації квартири, та витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно подаються нотаріусу для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. У результаті вчинення нотаріальної дії нотаріус проводить державну реєстрацію відповідного договору в Державному реєстрі правочинів. Після отримання нотаріально посвідченого договору покупець має звертатися до бюро технічної інвентаризації для проведення державної реєстрації його права власності на придбану квартиру.

З 1 січня 2013 року для здійснення операції з купівлі-продажу квартири особам необхідно буде звернутися виключно до нотаріуса. Так, нотаріус перевірить належність продавцю квартири на праві власності в реєстрі, який зараз ведуть бюро технічної інвентаризації (Реєстр прав власності на нерухоме майно); проведе державну реєстрацію прав продавця в «новому» Державному реєстрі прав; посвідчить договір купівлі-продажу відповідної квартири; та на підставі нього проведе державну реєстрацію права власності на квартиру покупця.

При цьому з 1 січня 2013 року державна реєстрація договору в Державному реєстрі правочинів здійснюватися не буде, оскільки за таких умов відбувалася б подвійна реєстрація одних і тих самих прав.

Що стосується бюро технічної інвентаризації, то останні здійснюватимуть технічну інвентаризацію об’єктів нерухомого майна у випадках, передбачених законодавством.

Строки проведення державної реєстрації прав.

Загальний строк проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав складає 14 робочих днів.

Якщо під час розгляду заяви про проведення державної реєстрації права власності чи іншого речового права було подано заяву про проведення державної реєстрації обтяження речових прав на те саме майно, така заява розглядається у строк, що не перевищує 10 робочих днів.

Державна реєстрація обтяжень речових прав на нерухоме майно, іпотеки проводиться в день надходження відповідної заяви.

Державна реєстрація прав, які виникають у результаті вчинення нотаріальної дії проводиться нотаріусом одночасно з вчиненням такої дії.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно» передбачено з 1 січня 2014 року скорочення строку для проведення державної реєстрації прав з 14 до 5 робочих днів.

Хто має право на отримання інформації з Державного реєстру прав?

Інформація з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається у формі витягу, інформаційної довідки та виписки.

Витяг з Державного реєстру прав на підставі заяви мають право отримувати:

1) власник нерухомого майна або уповноважена ним особа;

2) особа, яка має речове право на чуже нерухоме майно, або уповноважена нею особа;

3) спадкоємець (правонаступник - для юридичної особи) або уповноважена ним особа.

Витяг з Державного реєстру прав про державну реєстрацію іпотеки, обтяження на підставі заяви мають право отримувати будь-які фізичні та юридичні особи.

Інформаційну довідку з Державного реєстру прав на підставі письмового запиту мають право отримувати суд, органи місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи державної податкової служби, органи Служби безпеки України та інші органи державної влади (посадові особи), якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.

Орган державної реєстрації прав зобов'язаний за заявою власника або правоволодільця надавати йому інформацію у формі виписки про осіб, які отримали відомості про права та обтяження прав на нерухоме майно, що йому належить.

Увага. Надання витягу з Державного реєстру прав нотаріусом здійснюється виключно в результаті проведення державної реєстрації прав під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва.

Питання, що запитуються найчастіше.

а) Чи потрібно проводити «перереєстрацію» прав на нерухоме майно, якщо права на нерухоме майно вже були зареєстровані до 1 січня 2013 року?

З 1 січня 2013 року Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек припиняють своє функціонування. Їх замінить Державний реєстр прав.

Втім, права на нерухоме майно та їх обтяження, що були зареєстровані до 1 січня 2013 року, визнаються державою, якщо їх реєстрація була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення цих прав, або якщо відповідне законодавство не передбачало проведення державної реєстрації цих прав.

В обов’язковому порядку «перереєструвати» право на нерухомість необхідно тільки в разі, якщо виникла необхідність її відчуження. В такому випадку «перереєстрацію» речових прав на нерухоме майно проводитиме нотаріус, який перевірить інформацію в реєстрах і перенесе її у Державний реєстр прав.

У разі, якщо ви не маєте наміру вчиняти дії з нерухомим майном державна реєстрація прав у Державному реєстрі прав проводиться за бажанням власника чи користувача.

б) Чи потрібно платити за проведення «перереєстрації» речових прав на нерухоме майно в Державному реєстрі прав?

Відповідно до законодавства у сфері державної реєстрації прав фізичні та юридичні особи звільняються від сплати державного мита за проведення державної реєстрації прав, які виникли та були зареєстровані до 1 січня 2013 року, тобто за проведення «перереєстрації» речових прав в Державному реєстрі прав.

Поиск по сайту: