АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Мовна і мовленнєва змістові лінії

Читайте также:
  1. II. Мовленнєва змістова лінія
  2. III. Мовна змістова лінія
  3. Була видана повна україномовна Біблія П. Куліша, І. Нечуй-Левицького та І. Пулюя?
  4. Власне українська та іншомовна лексика у професійному мовленні.
  5. І. Мовленнєва змістова лінія
  6. І. Мовленнєва змістова лінія
  7. ІІ. Мовленнєва змістова лінія
  8. ІІ. Мовна змістова лінія
  9. ІІ. Мовна змістова лінія
  10. ІІІ. Мовна змістова лінія
  11. Мовленнєва змістова лінія
  12. Мовленнєва змістова лінія
№ п\п Кіль- кість годин Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
    Повторення вивченого в 10 класі Стилістика як розділ науки про мову. Фонетичні, лексичні, фразеологічні, словотворчі засоби стилістики. Норма літературної мови як основне поняття правильності мовлення, її варіативність. Учень (учениця): розрізняє стилістику мови, фонетичні, лексичні, фразеологічні, словотворчі засобиморфологічні й синтаксичні засоби стилістики, речень з різними способами вираження чужого мовлення; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять «стилістика»й «культура мовлення».
    Стилістика мови. Культура мовлення. Морфологічні засоби стилістики Стилістичне забарвлення граматичних понять і граматичних форм. Поняття роду, числа. Власні і загальні назви. Ступені порівняння. Стягнені і нестягнені форми. Займенники й контекст. Культура мовлення. Синоніміка займенникових форм: неозначених, заперечних, означальних; вказівних займенників і прикметників; пропуск особових займенників; зайве вживання займенників. Стилістичні аспекти дієслівних категорій. Синоніміка дієприкметни-ків: дієприкметникових зворотів і підрядних означальних речень. Синоніміка дієприслівників: дієприслівниковий зворот і підрядні речення обставинні. Правопис. Велика буква і лапки у власних назвах. Написання складних прикметників. Не і ні з різними частинами мови. Написання –н- у прикметниках, дієприкметниках, займенниках, прислівниках; -нн- у прикметниках, прислівниках. Правопис займенників. Пунктограма при відокремлених другорядних членах речення. Учень (учениця): знаходить у тексті стилістично забарвлені морфологічні засоби, варіанти граматичних форм; визначає їх роль і доречність використання в тексті. розрізняє морфологічні синоніми, ви значає їх стилістичну функцію.   Правильно здійснює синонімічну заміну займенникових форм і прикметників, дієприкметникових і дієприслівникових зворотів та підрядних речень з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки; Правильно пише слова із зазначеними у програмі орфограмами; розставляє розділові знаки при відокремлених другорядних членах речення; знаходить помилки на вивчені правила і виправляє їх.
    Стилістика простих речень Види простих речень і їх відтінки значень. Культура мовлення. Синоніміка: а)двоскладних і односкладних речень; б)неозначено-особових узагальнено-особових і безособових; в)означено-особових і безособових. Синоніміка мовних засобів вираження: присудка; другорядних членів; інверсія замість прямого порядку слів; синоніміка відокремлених і невідокремлених другорядних членів. Вираження різноманітних смислових значень за допомогою звертань, вставних слів і вставних конструкцій, їх емоційно-експресивний характер. Правопис. Пунктограми у простому реченні. Учень (учениця): розрізняє відтінки значень простих речень; знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби простого речення; визначає їх роль і доречність викори-стання в тексті; проводить заміну стилістично нейтральних мовних засобів стилістично забарвленими і навпаки; розрізняє синтаксичні синоніми, визначає їх стилістичну функцію; проводить синонімічну заміну в простому реченні з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки.   Правильно розставляє розділові знаки в простому реченні й обґрунтовує їх.
    Стилістика складних речень Смислові відношення між частинами складних речень. Культура мовлення. Синоніміка: а) складносурядних і складнопідрядних речень; б) складних безсполучникових і складносурядних; в) складних безсполучникових і складнопідрядних; г)складнопідрядних і простих речень з дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами; синоніміка сполучників і сполучних слів, що з’єднують складні сполучникові речення. Правопис. Пунктограми в складному реченні. Учень (учениця): знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби складного речення; визначає їх роль і доречність використання в тексті; розрізняє синтаксичні синоніми; правильно здійснює синонімічну заміну складних речень, складних і простих із дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами, сполучників і сполучних слів, що з’єднують частини складного речення, з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки.   Правильно розставляє розділові знаки в складному реченні й об ґ рунтовує їх.
    Стилістика речень з різними способами вираження чужого мовлення Пряма і непряма мова, її призначення й граматично-смислові особливості. Культура мовлення. Стилістичні особливості авторських слів при прямій мові. Синоніміка речень з прямою мовою, реплік у діалозі й непрямій мові. Правопис. Пунктограми при прямій мові та діалозі. Учень (учениця): знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби речень з різними способами вираження чужого мовлення; визначає їх роль і доречність використання в тексті. Визначає стилістичні особливості авторських слів при прямій мові; правильно проводить синонімічну заміну в реченнях з різними способами вираження чужого мовлення для посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки; правильно й доречно використовує у власному мовленні різні варіанти граматичних форм, морфологічних, синтаксичних засобів з урахуванням виконання ними стилістичної функції, емоційно-експресивного забарвлення; знаходить і виправляє помилки, зумовлені стилістично неправильним вибором варіантів граматичних форм, невдалим використанням морфологічних, синтаксичних засобів у власному й чужому мовленні. Правильно розставляє розділові знаки при прямій мові й діалозі та обґрунтовує їх.
    Стилістика мовлення (функціональна). Культура мовлення Мовлення як предмет вивчення стилістики і культури мовлення. Мовлення розмовне і книжне, їх співвідношення й особливості. Поняття стилю мовлення: позамовні ознаки (сфера спілкування, умови і мета спілкування) й мовні. Стилі мовлення: розмовний, науковий, офіційно-діловий, художній і публіцистичний, їх підстилі. Зміст і структура текстів кожного зі стилів, їх характерні мовні засоби, основні жанри. Культура мовлення. Мовлення правильне й комунікативно доцільне. Вимоги до гарного мовлення (змістовність, логічність, багатство і різноманітність, точність, виразність, доречність), їх основні ознаки (практично). Учень (учениця): розрізняє предмет вивчення стилістики мовлення й завдання культури мовлення (у зіставленні зі стилістикою), особливості розмовного й книжного мовлення; стилі мовлення, їх підстилі, основні жанри й характерні мовні засоби; вимоги до мовлення; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять «стилістика» й «культура мовлення»; визначає мовлення правильне й комунікативно доцільне, нормативне й ненормативне використання мовних засобів; аналізує тексти вивчених стилів мовлення з погляду змістовності, логічності, багатства й різноманітності, точності, виразності, доцільності мовлення; складає власні усні, письмові висловлювання різних стилів, типів і жанрів мовлення, дотримуючись основних їх ознак і вимог до гарного мовлення; знаходить і виправляє помилки, пов’язані з порушенням стильової єдності, змістовності, логічності, доречності, виразності, з неправильним використанням слів і одноманітних синтаксичних конструкцій, лексичних варіантів і порушенням лексичної сполучуваності слів.
    Узагальнення й систематизація найважливіших відомостей з української мови Лексикологія і фразеологія. Морфологічна будова слова. Написання слів з найуживанішими орфограмами. Частини мови. Слово, словосполучення. речення. Просте речення. Члени речення. Складне речення. Система розділових знаків. Текст, його будова.   В и д и р о б і т Сприймання чужого мовлення Аудіювання (слухання-розуміння) текстів діалогічного й монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Види запису почутого: докладний запис, конспект, тези, докладний і короткий плани. Читання мовчки текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Види запису прочитаного: докладний запис, конспект, тези, докладний і короткий плани. Бібліографія. Учень (учениця): Класифікує, систематизуєй узагальнює вивчені поняття, визначає їх функції в тексті; правильно ставить розділові знаки у простому й складному реченнях і обґрунтовує правила їх розстановки; використовує орфографічні й пунктуаційні знання і вимоги на письмі, визначає необхідні й достатні ознаки орфограм; уживає адекватні до текстуслова й граматичні форми відповідно до вивчених правил; розглядає вивчений матеріал з фонетики, лексики, словотвору, граматики з боку сфери вживання; здійснює самоконтроль за результатами навчальних досягнень. Учень (учениця): розуміє зміст висловлювання (тривалість звучання художніх текстів 10-11 хв., інших стилів 9-10 хв.), адекватно сприймаючи його основну думку, особливості побудови тексту і мовного оформлення; користується різними видами аудіювання залежно від ситуації спілкування; видами запису почутої інформації (докладним записом, тезами, конспектом, докладним і коротким планами); визначає власне ставлення до змісту, формулюючи висновки щодо сприйнятого. Читає мовчки відповідно до його (її) віку незнайомі тексти різних типів, стилів і жанрів мовлення зі швидкістю 160-330 слів за хв.; р озуміє зміст, особливості структури й мовного оформлення тексту, довшого й складнішого, ніж у попередніх класах; користується різними видами читання; робить записи (план, виписки, тези, конспект) у процесі читання; складає бібліографію; самостійно ставить запитання під час читання; оцінює прочитане, висловлюючи власну думку.
    Відтворення готового тексту Перекази (навчальні і контрольні) Говоріння. Докладний переказ тексту публіцистичного стилю, з творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.). Письмо. Докладний і стислий перекази текстів художнього і публіцистичного стилів, з творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.)   Учень (учениця): докладно й стисло переказує прослуханий або прочитаний текст художнього й публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу 350-450 слів, стислого - в 2 рази більше), за самостійно складеним складним планом (усно й письмово), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, комунікативному завданню, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму й мовногооформлення; редагує написане з урахуванням вимог до мовлення.
    Створення власних висловлювань Діалогічне мовлення. Діалог, складенийвідповідно до запропонованої ситуації, діалог-обмін думками, враженнями (офіційна і неофіційна розмова); обговорення самостійно обраної теми. Монологічне мовлення (навчальні й контрольні види) Говоріння. Виступ під час дискусії (підготовлений і непідготовлений) на суспільну або морально-етичну теми, його композиція (вступ, основна частина, завершення), основні способи виступу (читання тексту, відтворення його по пам’яті з читанням окремих фрагментів, вільна імпровізація, інтерпретація, відповіді на запитання, ведення полеміки). Доповідь на тему, пов'язану з предметами, що вивчаються, (із залученням наукової, науково-популярної літератури), прийоми встановлення й збереження контакту з аудиторією.   Дистанційне спілкування й сучасна техніка Телефонна розмова як один із видів усного ділового мовлення.. Лист електронною поштою і по мобільною телефону (sms). Основні вимоги до культури спілкування по телефону і в Інтернеті. Правила мовленнєвої поведінки в спілкуванні: етичні мовленнєві формули (під час вітання, звернення, залучення слухачів до полеміки, відповіді на запитання; вдячність, вибачення, обіцянка, відмова, заперечення тощо). Письмо. Стаття на морально-етичну тему публіцистичного стилю мовлення. Реферат на тему, пов’язану з предметами, що вивчаються (із залученням наукової, науково-популярної літератури),особливості його побудови і мовне оформлення. Ділові папери. Офіційний лист. Протокол (складний). Витяг з протоколу. Доручення. Розписка.     Учень (учениця): складає й розігрує діалог відповідно до запропонованої ситуації; діалог-обмін думками, враженнями; самостійно визначає тему діалогу і його зміст; висловлює свою думку, добираючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, зокрема з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; дотримується норм української літературної мови і правил мовленнєвого етикету; оцінює текст щодо його змісту, форми, задуму й мовного оформлення.   Готує і виголошує доповідь і реферат на теми, пов’язані з предметами, що вивчаються; перевіряє результати мовленнєвої діяльності (коригує усне мовлення в процесі говоріння, ураховуючи реакцію слухача); веде ділову телефонну розмову, дотримуючись етичних та етикетних норм поведінки й культури спілкування; готує виступи та їх виголошує під час дискусії, добираючи мовні засоби залежно від мети спілкування й адресата мовлення, використовуючи різні способи виступу; пише статтю в газету, реферат, роздуми відповідно до творчих завдань переказів; складає офіційний лист, складний протокол, витяг з протоколу, доручення, розписку, листи електронною поштою; працює з довідковою літературою, електронними довідниками, мережею Інтернет тощо, добираючи матеріал для висловлювань з урахуванням особливостей формулювання теми; використовує стилі і типи мовлення відповідно до ситуації спілкування, добираючи мовні засоби відповідно до задуму висловлювання; критично оцінює власні висловлювання відповідно до задуму змісту й мовного оформлення; редагує написане з урахуванням вимог до мовлення, дотриманням основних правил спілкування.

 

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)