Банківська система; депозитний та грошовий мультипликатори: елементи розподілу депозитних грошей, сутність та кількісна визначеність депозитного та грошового мультиплікатора

Здатність комерційних банків надавати кредити залежить від величини депозитних грошей та пропорцій їх розподілу. Їх величина формується за рахунок власного капіталу та залучених грошей і розподіляється на банківські резерви і кредитні гроші. Припустимо, банк отримав певну суму грошей у вигляді внесків, щоб в будь-який момент була можливість видати гроші їх власнику, немає необхідності тримати в банку всю одержану суму. Для того, щоб видати гроші вкладнику на його вимогу, банку достатньо тримати у вигляді резерву тільки частку внесків, які зберігаються у вигляді касової готівки або як депозити у Центральному банку. Це є банківські резерви, які складаються з двох компонентів: обов’язкових резервів, які регламентує Центробанк та додаткових резервів, які створюють банки самостійно.

Процес перетворення резервів у банківські гроші спирається на дві умови:

- Центробанк визначає норму обов’язкових резервів, а значить впливає на банківські резерви;

- використовуючи кредитні гроші, банківська система перетворює їх у нові депозити і таким чином збільшує банківські гроші. Цей процес називається “багаторазове розширення (експансія) банківських депозитів”.

Для прикладу візьмемо норму банківських резервів 10%, припускаючи, що на рахунок банку 1 надійшло внесків на суму 10 млн. грн.

Здатність банківської системи на базі залучення грошей на свої депозити створювати нові гроші, тобто збільшувати пропозицію грошей, вимірюється депозитним мультиплікатором (М_Д). Це величина обернено пропорційна резервній нормі: М_Д = 1 / Р_Н.

Грошовий М, враховує два канали вилучень: у формі готівки та банківських резервів:

М_Г = (1+К_Г) / Р_Н + К_Г,

де М_Г – грошовий М;

К_Г – коеф-т готівки – відношення готівкових грошей до депозитних грошей.

Р_Н – резервна норма.

Грошовий М показує на скільки грошових одиниць змінюється грошова пропозиція за зміни грошової бази на одну грошову одиницю. Коли вилучення грошей у формі готівки відсутні (К_Г = 0), то грошовий М дорівнює депозитному.

Грош. М залежить від політики Центробанку тією мірою, в якій Центробанк контролює резервну норму, а також від рішень власників грошових коштів, які впливають на коеф-т готівки.

Грош. М в Україні невисокий. Особливо низький він був у 1994 р. – 1,3.

Національний банк двічі посилював вимоги до формування банками обов’язкових резервів. Зокрема, було зменшено розміри можливого зарахування для покриття обов’язкових резервів придбаних банками цільових облігацій внутрішніх державних позик України (випущених з метою фінансування заходів, пов’язаних з Євро-2012) з 100 % до 50 % їх номінальної вартості. Водночас було оптимізовано нормативи обов’язкового резервування в напряму створення більш преференційних умов залучення банками довгострокових коштів.

Зокрема, починаючи з грудня Національний банк разом із оптимізацією нормативів обов’язкового резервування надав банкам змогу формувати частину обов’язкових резервів (30 %) на кореспондентському рахунку в Національному банку, що сприяло розширенню можливостей банків з управління власною ліквідністю.

Одночасно для банків було встановлено вимогу стосовно щоденного зберігання на початок операційного дня коштів обов’язкових резервів на кореспондентському рахунку в Національному банку в розмірі 25 % від суми обов’язкових резервів, сформованих за попередній звітний період резервування.

Довідково: на окремий рахунок у Національному банку в грудні 2011 року було перераховано 7,2 млрд. грн. Норматив обов’язкових резервів у абсолютному вимірі за підсумками грудня 2011 року становив 15,0 млрд. грн.

Поиск по сайту: