Вкажіть, які методики відповідають основним методам копроскопічної діагностики за гельмінтозів

1. Послідовного промивання.

2. Фюлеборна.

3. Бермана.

4. Нативного мазка.

А. Невеликий (з горошину) шматочок фекаліїв беруть скляною або дерев`яною паличкою, вміщують на предметне скло, додають 2-3 краплі рівних частин гліцерину та води і ретельно перемішують. Після видалення твердих частин вмістиме вкривають накривним скельцем і досліджують під мікроскопом.

Б. Пробу калу (5-10 г) вміщують у гельмінтологічну склянку, заливають водою (50-100 мл), розмішують скляною паличкою до одержання однорідної консистенції, проціджують через металеве сито в іншу склянку і відстоюють протягом 5 хвилин, після чого надосадову рідину обережно зливають, а до осаду доливають таку ж кількість води (50-100 мл). Всі наступні маніпуляції (відстоювання, зливання надосадової рідини, додавання води) продовжують до одержання прозорості води над осадом, тоді надосадову рідину зливають, а осад краплями досліджують на чашці Петрі або годинниковому склі під малим збільшенням мікроскопа.

В. 10-20 г фекаліїв вміщують у банку або склянку об`ємом 100-200 мл і ретельно розмішують скляною або дерев`яною паличкою у насиченому розчині кухонної солі (в 1 л води розчиняють 400 г солі, нагріваючи до кипіння, і фільтрують крізь вату або марлю, розчин застосовують холодним; щільність 1,2). Розчин заливають поступово, весь час перемішують фекалії., фільтрують крізь металеве сито і залишають на 30 хвилин; за цей час яйця спливають на поверхню, так як у насиченому розчині солі вища щільність, ніж у яєць. З поверхні рідини, що відстоялася, металевою петлею (діаметром не більше 1 см), зігнутою під прямим кутом, знімають плівку і переносять на предметне скло, накривають покривним скельцем і досліджують під мікроскопом.

Г. Фекалії у кількості 3-5 г змішують з водою до отримання напіврідкої консистенції і центрифугують 3-5 хвилин за 1000 об./хв., внаслідок чого яйця гельмінтів осідають на дно. Потім рідину з пробірки зливають, а до осаду додають рідину (гліцерин змішаний у рівних частинах з насиченим розчином кухонної солі). Осад ретельно перемішують і повторно центрифугують протягом 3-5 хвилин. Після цього яйця гельмінтів спливають на поверхню. Металевою петлею плівку знімають на предметне скло, накривають покривним і досліджують під мікроскопом.

Д. Проби фекалій (50 г) вміщують у лійку на металевому ситі або завернутими в шматочок марлі, заливають теплою водою (37-38°С) і залишають на 6-12 годин. За цей час личинки виповзають із фекалій в рідину і осідають по трубці на дно пробірки або до місця перекриття гумової трубки затискачем. Потім пробірку обережно від`єднують від гумової трубки і швидко, не збовтуючи осад на дні, зливають рідину із пробірки до осаду (надосадову рідину можна відсмоктувати піпеткою). Після збовтування осад розливають на предметні скла і мікроскопують під малим збільшенням мікроскопа.

Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудника цистицеркозу бовісного.

Морфологія цистицеркозу бовісного.

Біологія збудника цистицеркозу бовісного.

Цикл розвитку збудника цистицеркозу бовісного.

Біологія Taenia saginata.

Будова зрілого членика Taena saginata.

Клінічні ознаки цистицеркозу бовісного.

Які методи зажиттєвої та посмертної діагностики застосовують для виявлення у худоби, інвазованих цистицеркозом бовісним?

Діагностика цистицеркозу бовісного.

Ветеринарно-санітарна експертиза за цистицеркозу бовісного.

Заходи профілактики цистицеркозу бовісного.

Характеристика інвазійної личинки Cysticercus bovis:

1. міхур завбільшки від горошини до голови новонародженої дитини, заповнений світло-жовтою рідиною; cтінка має зовнішню оболонку – кутикулярну, молочно-білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком, і внутрішню – гермінативну (зародкову), на поверхні якої відроджуються виводкові капсули, а в них – зародкові сколекси і вторинні (дочірні) міхурі

2. прозорий міхур сірувато-білого кольору, овольної форми, завдовжки 5-9 мм і завширшки 3-6 мм, заповнений рідиною, на його внутрішній оболонці просвічується один сколекс

3. міхур розміром з куряче яйце, світло-сірого кольору, заповнений рідиною, на внутрішній оболонці острівцями розміщено сотні протосколексів

4. міхур овальної форми, світло-сірого кольору, розміром до курячого яйця і більше, заповнений рідиною з одним сколексом, прикріплений до органа довгою тонкою шийкою

Збудник цистицеркозу у великої рогатої худоби, дефінітивним хазяїном якого є людина:

1. Cysticercus ovis

2. Cysticercus bovis

3. Cysticercus pisiformis

4. Coenurus cerebralis

Заражається людина бичачим ціп’яком:

1. під час заковтування яєць паразита разом із водою

2. під час вживання в їжу страв із сирого м’яса (струганина), ураженого цистицерками

3. під час вживання в їжу страв недостатньо термічного обробленого м’яса (шашлик,

біфштекс), ураженого цистицерками

Місце паразитування збудників теніозів у людей:

1. тонкий кишечник

2. товстий кишечник

3. шлунок

4. м'язи

Дефінітивні та проміжні хазяї цестоди Taenia saginata:

1. собака; кролі, зайці

2. людина; велика рогата худоба

3. людина; свині, м`ясоїдні, людина

4. собака; жуйні, свині

Розміри, до яких може виростати Taenia saginata:

1. до 1 метра

2. до 3 метрів

3. до 4 метрів

4. до 10 метрів і більше

Особливості будови Cysticercus bovis:

А) Міхур, всередині якого знаходиться один “неозброєний” гачками сколекс.

Б) Міхур, всередині якого знаходиться один “озброєний” гачками сколекс.

В) Міхур, всередині якого знаходяться десятки-сотні “неозброєних” гачками сколексів.

Г) Міхур, всередині якого знаходяться десятки-сотні “озброєних” гачками сколексів.

Характерна будова сколекса Taenia saginata:

А) Сколекс неозброєний, має чотири присоски.

Б) Сколекс озброєний, з двома присисними щілинами – ботріями.

В) Сколекс озброєний, має чотири присоски.

Г) Сколекс неозброєний, з двома присисними щілинами – ботріями.

Кількість бічних відгалужень (з одного боку) від основного стовбура матки зрілого членика Taenia saginata становить:

А) Не більше 5.

Б) 7-12.

В) 12-15.

Г) 15-35.

Морфологічні особливості бичачого ціп`яка:

А) Сколекс озброєний, у зрілому членику 15-35 бічних відгалужень від основного стовбура матки.

Б) Сколекс неозброєний, у зрілому членику 15-35 бічних відгалужень від основного стовбура матки.

В) Сколекс озброєний, у зрілому членику 7-12 бічних відгалужень від основного стовбура матки.

Г) Сколекс неозброєний, у зрілому членику 7-12 бічних відгалужень від основного стовбура матки.

Дієвим заходом профілактики цистицеркозу бовісного є:

А) Зміна пасовищ через кожні 2 місяці.

Б) Знищення молюсків.

В) Медичний огляд тваринників.

Г) Проведення дератизації на фермах.

Заходом профілактики теніозу, збудником якого є Taenia saginata, є:

А) Дегельмінтизація худоби.

Б) Ветеринарно-санітарна експертиза туш худоби.

В) Копроскопічне обстеження худоби..

Г) Зміна пасовищ через кожні 2 місяці.

Який метод ветеринарно-санітарної експертизи яловичини при цистицеркозі бовісному дає кращі результати ніж візуальне обстеження?

1. післязабійний огляд туш і мʼяса за допомогою люмінесцентної лампи ОЛД-41.

2. після забійне компресорне дослідження міхурців.

3. метод видалення міхурців з наступним їх перетравленням у штучному шлунковому соці.

4. застосування методу групового дослідження мʼяса на мʼясокомбінатах за допомогою апарату АВТ і АВТ-у.

Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудника цистицеркозу целюлозного.

Морфологія збудника цистицеркозу целюлозного.

Біології збудника цистицеркозу целюлозного.

Хто є дефінітивним хазяїном свинячого ціп’яка?

Де локалізується свинячий ціп’як в організмі дефінітивного хазяїна?

В яких органах і тканинах переважно локалізуються цистицерки целюлозні?

Як називається захворювання, що виникає внаслідок паразитування у дефінітивного хазяїна свинячого ціп’яка?

Біологія Taenia saginata.

Будова зрілого членика Taena solium.

Як відбувається зараження дефінітивного хазяїна свинячим ціп’яком?

Як відбувається зараження проміжних хазяїв цистицеркозом целюлозним?

Назвіть джерело інвазії та фактори передачі збудника цистицеркозу свиней.

У чому виявляється патогениий вплив цистицерків на організм свиней?

Які клінічні симптоми можна спостерігати за цистицеркозу целюлозного?

Які патологоанатомічні та гістологічні зміни характерні для цистицеркозу свиней?

Які методи зажиттєвої та посмертної діагностики застосовують для виявлення свиней, інвазованих цистицеркозом целюлозним?

Як проводиться ветеринарно-санітарна оцінка туш свиней за цистицеркозу целюлозного?

Які ветеринарні і медико-санітарні заходи проводяться з метою профілактики цистицеркозу целюлозного?

Свині заражаються цистицерками:

1. у разі заковтування яєць Taenia saginata

2. у разі заковтування яєцьTaenia sоlium

3. у разі поїдання гризунів

4. у разі поїдання резервуарних живителів

Збудника цистицеркозу свиней:

1. Cysticercus ovis

2. Cysticercus pisiformis

3. Cysticercus cellulosae

4. Moniezia benedeni

Цистицеркозом целюлозним хворіють:

1. велика рогата худоба

2. людина

3. кролі

4. свині

Дефінітивні та проміжні хазяї цестоди Taenia solium:

1. собака; кролі, зайці

2. людина; велика рогата худоба

3. людина; свині, м`ясоїдні, людина

4. собака; жуйні, свині

Дефінітивний хазяїн збудника цистицеркозу свиней:

1. свині

2. людина

3. свині і людина

4. орибатидні кліщі

Ефективний метод зажиттєвої діагностики цистицеркозу, це:

1. імунологічний

2. латексаглютинації

3. візуальний огляд туш

4. люмінесцентний

5. компресорний

Ефективний метод післязабійної діагностики цистицеркозу, це:

1. імунологічний

2. латексаглютинації

3. візуальний огляд туш

4. люмінесцентний

5. компресорний

Особливості будови Cysticercus cellulosae:

А) Міхур, всередині якого знаходиться один “неозброєний” гачками сколекс.

Б) Міхур, всередині якого знаходиться один “озброєний” гачками сколекс.

В) Міхур, всередині якого знаходяться десятки-сотні “неозброєних” гачками сколексів.

Характерна будова сколекса Taenia solium:

А) Сколекс неозброєний, має чотири присоски.

Б) Сколекс озброєний, з двома присисними щілинами – ботріями.

В) Сколекс озброєний, має чотири присоски.

Г) Сколекс неозброєний, з двома присисними щілинами – ботріями.

Кількість бічних відгалужень (з одного боку) від основного стовбура матки зрілого членика Taenia solium становить:

А) Не більше 5.

Б) 7-12.

В) 15-35.

Г) 12-15.

Морфологічні особливості свинячого ціп`яка:

А) Сколекс озброєний, у зрілому членику 15-35 бічних відгалужень від основного стовбура матки.

Б) Сколекс неозброєний, у зрілому членику 15-35 бічних відгалужень від основного стовбура матки.

В) Сколекс озброєний, у зрілому членику 7-12 бічних відгалужень від основного стовбура матки.

Г) Сколекс озброєний, у зрілому членику 7-12 бічних відгалужень від основного стовбура матки.

У яйці ціп`яка знаходиться личинка:

А) Цистицерк.

Б) Мірацидій.

В) Метацеркарій.

Г) Онкосфера.

Згідно вимог, при виявленні чотирьох цистицерків бовісних на 40 см² розрізу м`язів, тушу:

А) Утилізують.

Б) Реалізовують без обмежень.

В) Знезаражують.

Дієвим заходом профілактики цистицеркозу целюлозного є:

А) Регулярне проведення медогляду працівників тваринництва.

Б) Проведення ветеринарно-санітарної експертизи туш свиней.

В) Проведення профілактичних дегельмінтизацій тварин.

Г) Проведення дератизації на фермах.

Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудника цистицеркозу тенуїкольного.

Назвіть дефінітивних хазяїв цестоди Taenia hydatigena.

Де локалізується гідатігенний ціп”як?

Які тварини є проміжними хазяями для Taenia hydatigena?

В яких органах і тканинах локалізуються цистицерки тенуїкольні?

Які морфологічні особливості цестоди Taenia hydatigena?

Як побудований цистицерк тенуїкольний?

В якому випадку відбувається зараження дефінітивних хазяїв теніозом гідатігенним?

Як настає зараження цистицеркозом тенуїкольним?

Які основні особливості біології Taenia hydatigena?

Що є джерелом і факторами передачі збудника цистицеркозу тенуїкольного?

У чому полягає патогенний вплив тонкошийних цистицерків на організм тварин?

Які клінічні симтпоми можна спостерігати у твари за цистицеркозу тенуїкольного?

В яких органах і тканинах уражених цистицеркозом тенуїкольним тварин переважно відмічають патологоанатомічні зміни?

Які методи є вирішальними для встановлення діагнозу за цистицеркозу тенуїкольного?

Від личинок яких цестод слід диференціювати цистицерків тонкошийних?

Які антгельмінтики застосовують для обробки дефінітивних хазяїв з метою профілактики цистицеркозу тенуїкольного серед свиней?

Профілактика цистицеркозу тенуїкольного.

Поиск по сайту: