Види публіцистичних оглядів

Спостереження свідчать про постійне розширення палітри публіцистичних оглядів, що у засобах масової інформації розрізняють за кількома ознаками. За змістом бувають: загальні й тематичні огляди. У тематичних оглядах автори зосереджують увагу на конкретних подіях, що відбуваються в області, країні, світі: вибори, збір врожаю, посівна, чемпіонати, олімпіади, фестивалі, конкурси. Огляди також бувають політичними, економічними, театральними, фінансовими, футбольними тощо.

Загальні огляди відтворюють багатопланову картину життя за певний період часу – місяць, квартал, рік.

За методом відтворення публіцистичні огляди бувають інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні. В інформаційних публіцистичних оглядах переважають інформаційні методи: хронікальний, репортерський. У хронікальному публіцистичному огляді домінує панорама хронікально відтворених фактів і подій. У репортерському публіцистичному огляді переважає панорамне, послідовне відтворення системи фактів і подій, учасником яких був оглядач. Форма таких публіцистичних оглядів відповідає інформативному жанру – репортаж із обов'язковим прийомом панорамування, що пронизує весь матеріал.

Публіцистичні огляди ще поділяють за "географією" відтворення, просторовими рамками відтворених подій на міжнародні, загальнодержавні, обласні, крайові, районні.

Розрізняють публіцистичні огляди за засобами обнародування: газетні, журнальні, радіо, телеогляди, що враховують особливості текстовою, звукового і аудіовізуального впливу на аудиторію. Текстові огляди розраховані на уважне прочитання й обдумування, радіо і телеогляди – на миттєве сприйняття на слух фактів, оцінок, коментарів.

За хронологічним діапазоном є денні, тижневі, місячні, квартальні та річні огляди.

Роль оглядача

Людина, завершивши якусь справу, завжди прагне оглянути її, що і як вийшло, осмислити значення зробленого. Цікаво і корисно оглянути поточні події, збагнути їх сутність. Та не кожна людина може і має час відтворити в уяві цілісну картину якогось аспекту життя за окремими подіями й усвідомити реальний стан речей. Так виникає потреба в журналістських матеріалах, в яких було б логічно викладено сукупність значимих соціальних фактів, подій, показано їх зв'язки і взаємозалежності, що виявляються під час їх зіставлення. Потреба у таких матеріалах існує постійно. І в наш час, коли потік інформації через різні засоби масової інформації набув нечуваних масштабів і швидкостей, така потреба ще більше зростає, стає гострішою. Оглядач мусить усвідомлювати цю потребу, її значення.

Оглядач не тільки групує предмети дослідження за якийсь час: день, тиждень, місяць, рік, а й аналізує їх з позицій якоїсь соціально ціннісної ідеї, що є головною і пронизує весь огляд. Призначення оглядача – дати читачам соціальні орієнтири в морі фактів і подій, навчити самостійно осмислювати реалії.

В оглядача засобів масової інформації відповідальна місія: створити цілісну картину внутрішньополітичної, економічної, фінансової, спортивної, театральної чи іншої галузі сучасного життя. Огляд, як дзеркало, і від оглядача залежить буде воно правдивим чи кривим, скаже: все нормально попередить про проблеми, не дасть заспокоїтися, спонукає до змін.

Механізм творчої фантазії оглядача важко піддається аналізу. Живлять його творчість різноманітні враження, широта їх інтерпретації й дивовижний внутрішній світ. Деякі оглядачі цінний матеріал для огляду добувають з "других рук", у підшивках газет, стосах журналів. Інші їздять за матеріалом, враженнями, переживаннями по світу, аби увібрати в себе все розмаїття життя і нагромадити в свідомості капітал, що дасть високі відсотки, але результат часто виявляється жалюгідним. Адже оглядач не репортер, що повинен бути свідком події, він не подорожами здобуває матеріал, а збирає його навіть удома, сидячи біля ввімкнутого телевізора, радіо чи комп’ютера.

Оглядач, як перлошукач, крізь сито просіває дні, тижні, місяці, відкидаючи скороминуще, те, що не відповідає темі, і залишає для показу вагоме й тривке, ще для багатьох невидиме.

Журналіст, який вдається до оглядового методу, повинен мати здатність за численними фрагментами дійсності бачити ідеї, що рухають світом, реальні проблеми та явища. Це йде від спостереження, досвіду, психіки. Одним допомагає дар спостережливості й набутий досвід, у талановитих – вроджене знання світу, мудрість пророка. В оглядача розвинута уява не фантазера, а реаліста, який відкидає все другорядне й несуттєве, вміє вгадувати, передчувати, осягати явище, ще не зриме.

Журналіст в огляді не прагне віддзеркалити дійсність, як вода: точно, поверхнево, скороминуче. Його творчий розум розширює, поглиблює, виявляє за незначними, буденними фактами і подіями гострі соціальні проблеми, приховані інтереси. Оглядач з хаосу фактів і подій вибудовує струнку споруду – світ соціальних відносин і людських стосунків.

За допомогою фрагментів подій, вихоплених із життя, він створює цілісну панорамну картину реалій або модель майбутнього, що вражає динамікою незаперечної правди, свіжістю думки, точним передбаченням.

Оглядач постійно шукає, відбирає, "акумулює" факти. Це процес безперервний, а не "одноразовий", і в цьому його особливість. Справжні оглядачі володіють усіма спеціальними журналістськими методами, поєднуючи в собі талант репортера, аналітика, нарисовця й сатирика. Це універсали, в яких кожний метод "працює" на головну думку, переконує читачів у її правильності.

Оглядач-професіонал відрізняється від початківця постійним збором інформації. Робота над публіцистичним оглядом – це не одноразовий процес. Журналісти, які спеціалізуються на цьому жанрі, повинні мати доступ до інформації, постійно, день в день, накопичувати в досьє матеріали, що ймовірно згодяться для майбутнього публіцистичного огляду. Вони роблять вирізки з газет і розкладають їх у тематичні папки або вносять інформацію в комп'ютер. Це дає змогу бути завжди у курсі проблем і готовим будь-коли написати публіцистичний огляд.

Оглядачі переважно спеціалізуються за темами, географією, засобами масової інформації. Є оглядачі міжнародники, спортивні, фінансові, театральні тощо.

Перед початком роботи оглядач чітко з'ясовує предмет дослідження, просторові й часові рамки, тему, проблему, ідею, що дасть змогу визначитися щодо методів збору інформації й форми відтворення.

Отримавши замовлення на публіцистичний огляд, журналіст, який постійно збирає інформацію, готовий оперативно його написати. Він починає вже з другою етапу: осмислює, аналізує відомі й зібрані факти, чітко визначає проблему, встановлює взаємозв’язки між ними, виявляє причини й наслідки, прогнозує тенденції. Ці мисленнєві операції можна фіксувати для чіткості думок, складання концепції. Без обдумування концепції, композиції, головної ідеї, аргументів на її підтвердження важко писати.

Перш ніж почати публіцистичний огляд, журналіст створює його в уяві, робить начерки плану, композиції. Ще раз обдумує початок, основну частину і висновки, пам'ятаючи про панорамне відтворення й аргументацію головної думки і мету матеріалу – роз’яснення сутності подій, причин, наслідків. Написавши публіцистичний огляд, журналіст повинен оцінити його як читач, опонент, редактор.

Оглядач – це насамперед аналітик, який універсально володіє всіма прийомами аналізу і спеціальними методами журналістського пізнання, від­творення й усвідомлює свою місію: роз'яснити читачам суперечливі факти і події, дати соціальні орієнтири.

В інформативному публіцистичному огляді автор подає тільки факти. Основна, і чи не єдина, форма осмислення полягає саме у системності й доказовості згрупованих публіцистом фактів. Кожна тема може відділятися від попередньої трьома зірочками, інтервалом. Можливі заголовки вказують, звідки надійшла інформація.

Аналітичні публіцистичні огляди писати складніше. Вони мають чітку композицію, переконують читачів в істинності оцінок і передбачень автора.

Прийом панорамування в аналітичному публіцистичному огляді є демонстрацією аргументів на підтвердження тези матеріалу, сприяє розкриттю взаємозв'язків фактів, виявленню причин, наслідків і тенденцій.

Форма аналітичного публіцистичного огляду зумовлена методами пізнання окремих подій і складається з інформаційних, аналітичних художньо-публіцистичних фрагментів. Один абзац може нагадувати статтю, інший звіт, наступний – кореспонденцію, нарис, фейлетон, репортаж, однак всі ці частини повинні бути не тільки логічно пов'язані, а й становити панорамну цілісну картину, реально взаємопов'язаних фактів, подій, пояснювати причини, наслідки.

На перший погляд дилетанта, написати публіцистичний огляд легко: зібрати протягом якогось часу факти на одну тему, вибрати характерні, взаємозумовлені, за якими проглядає причина, наслідок, об'єднати їх логічним коментарем і завершити висновками. Але не кожний журналіст може за подіями побачити проблему, тим паче соціальне явище, не кожний володіє аналізом і передбаченням розвитку подій. Тому не всі журналісти можуть написати публіцистичний огляд, аргументовано переконати читачів у правильності своїх міркувань, використовуючи будь-які форми і прийоми.

Поиск по сайту: