Поняття, функції, мета, значення огляду

Лекція №6. Огляд як жанр журналістики

План

1. З історії виникнення та розвитку огляду

2. Поняття, функції, мета, значення огляду

3. Особливості та види оглядового методу

4. Види публіцистичних оглядів

5. Роль оглядача

1. З історії виникнення та розвитку огляду

Оглядовий метод, оглядові жанри, відомі в усній, згодом писемній творчості, знайшли собі місце і в пресі. Огляд як жанр з'явився в українській періодиці з її виникненням. Вже перші українські журнали і газети містилимісячні, щотижневі огляди. 20-50-ті роки XIX століття були роками виникнення і розвитку журналістського огляду. Спочатку в журналах друкували літературні огляди, що підводили підсумки розвитку літератури чи якогось жанру за рік або опублікованих матеріалів у певному журналі, газеті альманасі. Наприклад, "Огляд української літератури за 1880 рік" Івана Франка, надрукований у журналі "Світ" наступного року, або його огляд "З останніх десятиліть XIX віку", що містить блискучу характеристику "нової" школи письменників, обнародуваний у журналі "Літературно-науковий вісник" 1901 року.

Видатні європейські публіцисти XIX століття часто використовували літературний огляд як внутрішньополітичний, щоб обійти цензуру. Згодом публіцистичний огляд став тематичним, охопив соціально важливі галузі життя: політику, економіку, виробництво. З виникненням масових газет з'явились огляди преси, що популяризують і рекламують періодичні видання. Виникнення нових засобів масової комунікації викликало до життя радіо-, теле-, відеоогляди.

Оглядовий метод дав назву кільком видам періодичних видань. Починаючи з XIX століття, рев'ю називали журнали, що вдавалися до поверхневого, споглядального відтворення життя. Донині ця назва збереглася за журналами у Франції. Оглядовий метод відтворення лежить в основі газетних і журнальних дайджестів –цитатних оглядів преси і реферативних журналів – оглядів спеціальної літератури, що містять інформацію про новітні досягнення в різних галузях науки.

Поняття, функції, мета, значення огляду

Огляд – загальна назва жанрів, у яких переважає панорамне відтворення реальної й інтерпретованої дійсності. Є.П. Прохоров у 1963 році в брошурі "Публіцистичний огляд" дав конкретну назву жанру що панорамно відтворює неінтерпретовану дійсність, паралельно використовуючи і загальну назву оглядових жанрів – огляд.

Публіцистичний огляд має свій предмет дослідження – тематично систематизовані факти, події, обмежені часовими і просторовими рамками. Крім того, у публіцистичному огляді можуть бути використані раніше відтворені факти – цитати з документальних джерел, але їх частка – незначна, порівняно з вперше обнародуваними фактами.

Публіцистичний огляд – винятково ємкий жанр, що на невеликій газетній площі, за короткий час на радіо чи телебаченні дає змогу панорамно відтворити найважливіше, характерне, актуальне. Мета його – створити цілісне уявлення про предмет дослідження, розкрити причини, перспективи розвитку проблеми, виявити явище, наштовхнути читача на роздуми і вчинки.

Публіцистичний огляд передбачає не тільки повідомлення системно підібраних фактів, обмежених місцем, часом дії, їх аналіз та оцінку, а й пояснення, коментування дійсності.

Оглядач поєднує функції хронікера, репортера, критика, аналітика, нарисовця й сатирика, допомагає системно уявити соціальні події, виявити їх взаємозв'язки і взаємозалежність фактів, збагнути соціальне явище, що стоїть за ними. В оглядача складне завдання – об'єктивно згрупувати, оцінити факти і водночас показати своє бачення, розуміння проблем сучасності.

Сила публіцистичного огляду не тільки у передбаченнях, майстерності оглядача, суспільно-практичному значенні матеріалу, його оцінках, а й у розумінні реальних подій, їх причин і наслідків. Публіцистичний огляд відображає об'єктивні знання, формує установки, культурні традиції.

Значення публіцистичного огляду полягає у спонуканні читача до роздумів, власного осмислення панорамно відображених подій, в поглибленні їх розуміння, в збагаченні життєвого досвіду, підвищенні загального інтелектуального рівня.

Поняття огляду в журналістиці – багатозначне. Ще донедавна огляд розуміли лише як жанрові форми і масові заходи редакцій засобів масової інформації. Але огляд, насамперед, є методом пізнання дійсності і методом її відтворення. В журналістиці огляд набуває специфічних ознак як на стадії збору інформації, так і на стадії втілення її у жанрову форму.

Оглядовий метод охоплює процес збору, осмислення, аналізу матеріалу і відтворення його в специфічних оглядових жанрах.

Оглядовий метод належить до класу аналітичних методів, в його основі знаходиться аналіз, оцінка предметів дослідження. Об'єктом дослідження в огляді є дійсність, ще не або вже інтерпретована в матеріалах газет, журналів, передачах радіо-, телемовлення. Предмет дослідження у кожному огляді – свій. Це тематично згруповані факти і події – у публіцистичному огляді; тематично підібрані матеріали газет або журналів – в огляді преси; передачі радіо-, телемовлення за певний період – в огляді радіо- чи телепередач або уривки цитат з листів до редакції ЗМІ – в огляді листів.

Мета огляду – виявлення стану, суті речей, подій, явищ, соціальних закономірностей, прогнозу майбутнього для соціального орієнтування.

Завдання огляду: панорамно, системно показати предмет, осмислити його складові, проаналізувати, дати оцінку, виявити зв’язки і взаємозалежності, зробити узагальнення та висновки, передбачити перспективу.

Значення огляду – в його домінуючій управлінській функції. Огляд не тільки задовільняє потребу людей в інформації, панорамно відтворюючи картину світу, а й допомагає читачам з'ясувати суть подій і явищ, самостійно або за допомогою оглядача зробити певні висновки.

Огляд мас свій особливий метод пізнання й відтворення. Оглядач неодноразово, а постійно спостерігає, регулярно відбирає факти і події, бере інтерв'ю, проводить опитування, анкетування, а також вдається до вивчення різних джерел інформації: газет, журналів, радіо, телебачення, книг, кіно, комп'ютерних баз даних редакцій, інформагентств, адміністративних установ тощо.

Особливістю пізнання оглядового методу є проблемно-тематичний підбір фактів і подій, обмежених просторовими й часовими рамками. Переважають у публіцистичному огляді ще неінтерпретовані факти, хоча оглядач може посилатися й на документовані, образні засоби аргументації.

Специфікою відтворення в публіцистичному огляді є панорамування фактів і подій.

Власне оглядовими методами відтворення є порівняння: зіставлення й протиставлення фактів, подій, явищ, що допомагають розкрити їх сутність, тенденції і перспективи розвитку.

Публіцистичний огляд орієнтує читачів на системний характер розуміння реалій, допомагає осягнути не тільки результати, але й їх мотиви, значення. Зокрема, автор вдається до методу кореспондування, щоб підняти проблему, але вже через панорамне відтворення фактів; застосовує він і статейний метод для розкриття і пояснення явища. Оглядач може послідовно викладати події як їх спостерігач у репортажі або аргументувати думку публіцистичними картинами як нарисовець, або вдатися до сатиричного відтворення. Та які б методи не використовував автор, всі вони підпорядковані аргументації головної думки матеріалу й прийому панорамування для тлумачення змальованої картини, виявлення тенденцій розвитку подій та закономірностей.

Отже, оглядовий метод ще можна назвати методом інтерпретації, адже автор по-своєму групує факти, дає їм оригінальну оцінку, вдається до гіпотетичного методу, передбачаючи розвиток проблеми.

Оригінальність оглядового методу щодо одних і тих же фактів можна пояснити їх багатозначністю. Різні автори і соціальні групи можуть по-різному розуміти і сприймати один і той же факт чи подію.

Специфіка викладу в публіцистичному огляді полягає в тому, що на першому місці – думки, а не факти. Журналіст звичайно може почати матеріал з фактів і подій, але вони – лише докази для підкріплення й розвитку його думок.

Особливістю оглядовою відтворення с коментування, "розкриття сутності фактів, їх причинної зумовленості, встановлення зв'язків із іншими фактами, з'ясування можливих впливів на розвиток подій у майбутньому".

Вирішальну роль у коментуванні відіграє позиція оглядача, що може бути: офіційною, переважно у виданнях урядових, адміністративних і державних інформагентствах; фаховою – у якісній пресі, спеціальнихжурналах; науковою – у наукових, науково-популярних виданнях; конфесійною – у релігійних газетах і журналах, інформагентствах; публіцистичною, тобто документально-образною – у художньо-публіцистичних журналах, якісних газетах.

Поиск по сайту: