Теологічних поглядів

§1. Критика існуючої системи класифікації

Деїзм та теїзм

Обидва терміни мають в основі слово «Бог». Тільки в першому випадку воно утворено від латинського «deus», а в другому від еллінського «theos». Хоча ними позначають різні світоглядні позиції.

Якщо грубо перевести на українську мову в обох випадках вийде «божизм». Тобто поняття по етимології є тотожними.

Значення слів «деїзм» та «теїзм» частково змінилися близько 1700 року під впливом атеїзму. Слово «деїзм» спочатку мало теж значення, що й сучасне слово «теїзм», проте пізніше почало позначати окреме філософське вчення.

Аналогічна ситуація із словами «Бог» та «Аллах». Останнє в перекладі із арабської означає, те саме що і перше поняття.

Тому необхідні вибрати такі слова, що будуть відображати внутрішнє наповнення цих понять.

Багатозначність теїзму

Поняття «теїзм» не має одного визначення, внаслідок чого інші течії можуть не мати чіткого визначення. В першу чергу це стосується атеїзму, в меншій мірі - антитеїзму.

Складається ситуація, коли поняття одне, а визначень декілька, при тому ще взаємовиключних. Тому будемо кожне визначення позначати числом у круглих дужках – (1), (2) і т.д.

Теїзм(1) в широкому значення позначає віру в хоч одного Бога. В такому випадку сюди включається монотеїзм, політеїзм, деїзм, пантеїзм, пандеїзм та панентеїзм.

Теїзм(2) у вузькому значенні (визначення Річарда Докінза) - віра в Бога або в багатьох богів, який(і) активно впливає(ють) на перебіг подій в нашому світі, вислуховує(ють) молитви, приймає(ють) приношення, твори(я)ть «дива». При цьому визначенні сюди включається монотеїзм та політеїзм, а решта течій – ні.

Теїзм(3) в монотеїстичному розумінні – релігійно-філософський світогляд, який стверджує існування монотеїстичного Бога, який створив світ та продовжує в ньому активність. Як бачимо із визначення, політеїзм сюди не включається.

Значення монотеїзму та політеїзму

Існує таке визначення монотеїзму(1) - віра в одного-єдиного Бога, який активно впливає на перебіг подій в нашому світі, а саме вислуховує молитви, творить чудеса, приймає приношення тощо.

В такому випадку поняття «монотеїзм»(1) та «теїзм(3)» мають тотожній зміст.

Етимологія слова «монотеїзм» в основі своїй має «один Бог», і, цілком логічно, має включати ще деїзм (окрім епікурейців†^[1]), пантеїзм, пандеїзм та панентеїзм.

Адже вони також стверджують існування лише одного Бога. Пропоную монотеїзм(2) – віра в одного Бога.

Так сама аналогічна ситуація із поняттям «політеїзм»(1), яке в своїй основі має «багато богів», і так само прямо не вказується на активне втручання богів. Частина неоязичництва та неоконфуціанство хоч і містять елементи пантеїзму, визнають декілька богів. Еллінська філософська школа епікурейців допускала існування багатьох богів, які одначе не втручаються у природу – поєднання політеїзму та деїзму, і навіть можливо агнотеїзму (див. нижче). Пропоную політеїзм(2) – віра в декількох богів.

Визначення атеїзму

Атеїзм(1) в широкому значенні означає відсутність віри в Бога чи богів. Тут поняття виступає антитезою до теїзму(1). Зазвичай це значення не використовується, так як може включати агностиків, ігтеїстів та теологічні нонкогнітивісти, які себе атеїстами не вважають. Також деякі автори (в основному атеїсти) розглядають пантеїзм, як «прикрашений» атеїзм.

Найбільш поширеним вважається визначення атеїзму(2) у вузькому значенні - заперечення існування Бога (богів).

Також використовується визначення атеїзму(3), як світоглядної системи, що заперечує існування всіх надприродних істот та явищ.

Але є дві претензії до останнього визначення.

По-перше: дане поняття по етимології має відношення тільки до Бога, саме по собі воно не згадує надприродні сутності.

По-друге: деякі філософські школи астики[2], крім локаяти, та гілоїзму[3] допускають існування певних надприродних явищ.

По-третє: пандеїсти та матеріалістичні натуралісти не визнають надприродного, але визнають Бога.

Агностицизм

Часто приводиться таке визначення (по Річарду Докінзу) агностицизму(1) - твердження про те, що неможливо (на сьогоднішньому рівні знань або ж принципово ніколи) отримати відповідь на питання про існування Бога.

Визначення не відповідає етимології, і не стосується не лише Бога.

Незначна частина атеїстів(2) та значна частина теїстів(1) погоджуються із твердженням агностицизмом(1), що неможливо на сьогодні, або й взагалі, принципово з’ясувати існує Бог чи ні, але від того не признають себе його послідовниками. В даному випадку плутається відношення до Бога (вірю/не вірю/не знаю) із можливістю з’ясування його реальність на 100%.

Об’ємне визначення агностицизму(2) - позиція, існуюча в філософії, теорії пізнання і теології, яка стверджує принципово можливе пізнання тільки через досвід (пізнання об’єктивної дійсності), і неможливе пізнання будь-яких крайніх і абсолютних основ реальності.

В теїзмі агностицизм(3) – позиція «незнання» до заяв теїзму. Тобто агностик має таку думку щодо існування Бога: я не знаю існує Бог чи ні. Тут ті самі претензії до етимології, як і в (1) невизначені.

Щоб звести агностицизм до системи поглядів на Бога, Пропоную термін «агнотеїзм» (скорочено від «агностичного теїзму»), що по змісту тотожне агностицизму(3).

Антитеїзм в різних розуміннях

Питання в тому, якому теїзму (1), (2) чи (3), протиставляється антитеїзм.

В теїзмі(1) антитеїзм(1) – незгода вірити в конкретного Бога чи богів. Визначення прямого значення до поняття «Бог» не має, бо антитеїстом(1) може бути деїст (по-визначенню віруючий), що не приймає теїстичного(2) Бога.

В світському контексті антитеїзм(2) – опозиція вірі в будь-яке божество. В даному тексті поняття тотожне атеїзму(2).

Пропоную таке визначення антитеїзму(3) – активна протидія теїстичним(1) уявленням. Таким чином сюди можна включити не тільки атеїстів, а й і агностиків.

Також, якщо взяти теїзм(2) можна в дану групу включити частину деїстів (наприклад, Вольтер, який активно боровся із впливом церкви в епоху просвітництва) та частину пантеїстів. У всіх чотирьох випадках мова має йти тільки агресивно налаштовану частину (наприклад, войовничі атеїсти). Тут варто згадати слова Крістофера Хітченса: «Я не так атеїст, як антитеїст. Я не тільки вважаю, що всі релігії — це версії одної то її самої брехні, але вважаю, що вплив церкви та ефект від релігійної віри безумовно шкідливий».

Але не варто ототожнювати антитеїзм(3) з просто будь-якою протидією до церкви та релігії. По етимології дане поняття, з однієї сторони антитеїсти(3) не є теїстами, а з іншої - протидіють їй. Наприклад, теїстичні(1) та люциферисти сатаністи хоч і конфліктують із церквою, але з іншої сторони сповідують теїзм(1).

Ігтеїзм та теологічний нонкоготивізм

Ігтеїсти та теононкоготивісти чекають конкретно визначення, як поняття «теїзм», так і «Бог», які не мають однозначного визначення. Ігтеїст стверджує, що він не розуміє, що мається на увазі, коли стверджується «Бог існує». Теологічний нонкогнітивіст переконаний, що поняття «Бог» є мало не абсурдним, якщо розглядати із позиції логіки його характеристики.

Дані твердження переплітаються із моєю задачею – показати багатозначність, і від того невизначеність понять, що стосуються Бога.

Але якщо запропонувати конкретні варіанти Бога (наприклад, Ієгову, Аллах), то ігтеїсти та теононкогготивісти виявляються атеїстами(1), так як, не мають віри в конкретного Бога. І дійсно, частина спеціалістів визнає їх атеїстами(2), хоча не всі представники цих течій признають себе такими.

Надіюся дати максимально можливо повне, об’ємне та закінчене визначення «Бог».

Апатеїзм

Апатеїзм(1), він же, так званий, практичний атеїзм, він же прагматичний атеїзм - риса світогляду, яка проявляється в апатії щодо існування чи не існування Бога. Апатеїсти розглядають питання щодо існування божества, як не має для їхнього життя ніякого значення. При цьому існування богів не заперечується і не стверджується, але може бути визнане необов'язковим або марним.

Інколи апатеїстам(2), можуть вважати вираз «Бог існує», як істинне, тобто вони можуть виступають теїстами(2).

Атеїзм(2), як найбільш вживане, не включає в себе тільки апатеїзм(1). По-перше: атеїзм(2) заперечує існування Бога/богів, тоді, як апатеїсти можуть допускають існування Богів. По-друге: в даному випадку плутається відношення до Бога (вірю/не вірю/не знаю) із значимістю Бога для життя. Якщо апатеїзм розглядати, як частину атеїзму(2), то він стає тотожний поняттю «безбожник», що ще додатково розмиває поняття «атеїзм».

Апатеїсти(3) можуть бути, як і атеїстами(2) так і агнотеїстами, як варіант теїстами(1).

Багатозначність, а від того і заплутаність, існуючих термінів призводить до їх невизначеного використання. Отже, доходимо висновку, що кожний варіант визначення, має мати свій окремий термін.

§2. Поняття «Бог». Субстанція

Критика поняття «Бог»

Поняття «Бог» вражає своїм різноманіттям. Згідно логічному закону про обернене співвідношення об’єму і змісту поняття: чим ширший об’єм поняття, тим бідніший його зміст; тим більший зміст поняття, тим менший його об’єм. На мою думку, поняття «Бог» наскільки об’ємне, що його зміст дорівнює майже нулю.

Богом, згідно проф. філософії Дулумана Є.К., називається уособлення, все що надприродне і непізнане. Але маю ряд зауважень:

По-перше: потрібно не забувати, що дане поняття, найбільш характерне для середземноморського регіону, тоді, як у Індії та на Далекому Сході воно може і не використовуватися (нірішваравада[4], синтоїзм, конфуціанство), тому не зовсім вірно накидати дане поняття на всі світоглядні системи. Можливо використання даного поняття не коректно для багатьох східноазіатських релігій (буддизм, даосизм і т.д.);

По-друге: інколи поняття, що дуже відповідають вище заявленому визначенню, послідовниками деяких світоглядів не визнаються такими. Наприклад, Дао, брахман та пуруша не визнаються богами у даосизмі, веданті та самкх’я відповідно;

По-третє: не завжди доречно будь-яку таку сутність завжди ідентифікувати, як Бог. Прикладом, може слугувати індуїзм, де «деви» - це небесні істоти, ангели та напівбоги, що по могутності перевищують людей, але одночасно є аспектами Єдиного Бога. Але ні в якому разі не є повноцінними богами.

По-четверте: визначення «Бога» у натуралістичному пантеїзмі чи пандеїзмі, «нуса» в стоїцизмі†, або наближене до нього «алая-віджняна» (Єдина Свідомість) у буддійській філософії Йочагари, наскільки демістифіковані, що є тотожними поняттю «природа».

По-п’яте: боги у язичнестві (за винятком бога-творця) та духи в анімізмі мають властивості не співрозмірні із монотеїстичним(1) Богом. Можливо тут вірніше застосовувати поняття «божество» замість поняття «Бог».

Подібні зауваження відносяться і до наступних визначень:

- Бог - назва надприродної сутності в деїстичних та теїстичних вченнях, яка може бути єдиною в своєму роді (монотеїзм), або якою-небудь одною конкретною із багатьох (політеїзм);

- Бог - одне із ключових релігійних понять, яке позначає деяку об’єктивовану надприродну сутність, яка виступає предметом поклоніння;

- Бог - сакральна персоніфікація Абсолюта в релігіях теїстичного типу: верховна особистість, атрибутованна тотожністю сутності та існування, вищим розумом, надприродною могутністю і абсолютною довершеністю.

Спроба визначення поняття «Бог»

Узагальнюючи сказане, можна зробити таку спробу визначення:

Бог – поняття, яке використовують у деяких світоглядних системах (у авраамічних релігіях[5], деїзмі, пантеїзмі, індуїзмі, в критичних та скептичних до релігії світоглядах[6], язичнестві), і яким позначають сутність, яка є вищою/найвищою по відношенню до людини та, можливо, всесвіту.

Враховуючи всі концепції, Бог може бути:

- і звіданим (натуралістичний пантеїзм), так і незвіданим (решта концепцій);

- як втручатися в хід світових подій (теїзм(2), так і не втручатися (решта концепцій);

- бути особою (теїзм(2), деїзм), так і силою (решта концепцією);

- і одним-єдиним (монотеїзм(2), так і одним із декількох (політеїзм(2);

- як бути творцем світу – Деміургом (теїзм(2), деїзм, пандеїзм), так і не бути їм (решта концепцій);

- і бути, і виключно іманентним (пантеїзм), і тільки трансцендентним (деїзм), або поєднувати їх (решта концепцій);

- як не бути найсильнішою силою у світі (даосизм, буддизм), так і ні (решта концепцій).

І враховуючи всі ці зауваження, ми більше не можемо нічого додати у визначенні «Бог», окрім вища/найвища сутність по відношенню до людини.

І на кінець, треба зауважити, що поняття «Бог» використовується не тільки, в прямому значенні, як певна сутність, а й у переносному. Наприклад, цим поняттям позначають вищу/найвищу ступінь будь-чого: «у своїй справі він - Бог»; «артилерія – Бог війни» і т.д. Але в майбутньому будемо використовувати дане поняття, тільки у прямому значенні.

Ті ж зауваження до обоготворення людей. Причина, в тому, що в даному випадкові поняття «бог» правильніше замінити словом «божество» (тобто богоподібне), яке в широкому значенні означає об’єкт поклоніння – ідол. Та й, судячи по філософії різних релігій, людина не може виступати субстанцією, а лише пророком/аватаром/еманацією «Вищих Сутностей».

Пропозиція субстанції

Як бачимо із вищесказаного, чітко окреслити поняття «Бог» просто неможливо.

На використання терміну «субстанція» мене наштовхнуло одна заява буддизму. Буддизм себе називає не-теїзмом, що не відноситься ні до атеїзму, і ні до теїзму. Буддисти не використовують слово «Бог», так як це поняття «сильно віддає християнством». Спеціаліст по буддизму Б. Алан Уоллес вказує на те, що «ваджраяна [школа буддизму – автор], веданта і неоплатонічне християнство мають так багато спільного, що вони практично можуть рахуватися різними інтерпретаціями одної і тої самої теорії».

Дану теорію пропоную називати персоналістською субстанцією (ПС).

Але і вона не може описати Бога Спінози, частини ітсизму та пандеїзму, адже дана сутність не виступає психічною субстанцією. Різниця між першою групою богів та іншими варіантами колосальна. В першому випадку дана сутність за значенням тотожна поняттю «природа». Так і останнє поняття, так і Бог, є речами метафізичними, тобто є вічними і дійсно існують, наділені всіма силами і можуть породити всі феномени.

Тому пропоную об’єднати їх всіх у категорію «субстанція».

Субстанція (лат. substantia — сутність; те, що лежить в основі) – первопричина того, що відбувається. Субстанція незмінна на відміну від перманентно мінливих властивостей і станів: вона є те, що існує сама в собі та завдяки сама собі. Тобто вона не може і не повинна мати сторонньої по відношенню до себе діючої сили.

Але під субстанцією буду розуміти, ще й будь-які Вищі та/або Метафізичні сутності. Душа може розглядатися лише у декількох випадках.

Класифікація субстанцій

Традиційно прийнято виділяти 2 типа субстанції — Дух і Матерія. Але пропоную зробити основну класифікацію на принципі особистісності, або персональності.

По-перше: в деяких світоглядах матерія має вольові характеристики. Наприклад, Бог, як «особлива матерія» у містичному матеріалізмі† чи деяких африканських культах, яка тим не менше, виступає, як особистість.

По-друге: в різних філософіях одне і те саме надприродне/нематеріальне може виступати, як вольове, так і ні. Прикладом, може слугувати поняття «нус» в різних школах античної філософії чи в ітсизмі.

Персоналістська субстанція(ПС) – це різновид субстанцій, яка володіє волею та устремліннями, можливістю сприймати предмети і відчувати. Виступає, як правило, як певна жива істота. Найхарактернішим прикладом служить християнський Бог.

Імперсоналістська субстанція. (ІС) – це різновид субстанцій, яка виступає безликою силою, яка позбавлена будь-яких вольових властивостей. Найкращим прикладом служить поняття «природа», як першооснова в натуралізмі.

У наступних параграфах детальніше розглянемо види, як і ПС, так і ІС.

ПС, ІС та Бог

В такому світлі «Бог» виступає, як невизначена категорія поняття «субстанція».

Для зручності, в подальшому безособистісну/ імперсональну концепцію Бога будемо називати Імперсональним Богом, а решту варіантів – Персональним Богом. В роботі буде приділятися більше уваги саме ПС та Персональному Богові.

А тепер перейдемо до головного питання: «що нам дає така класифікація?». Нагадаю, що не раз вище згадував різницю в уявленнях Спінози про Бога та більшості релігій. Очевидно, що їхні уявлення абсолютно різні. Або ж те, що і пантеїсти-натуралісти та атеїсти-натуралісти визнають, по-суті, одну і ту ж саму субстанцію, але розходяться на рахунок її божественності. На кінець, варто згадати іманентні сили, як то Дао чи Світова Душа, що викликають дискусію, чи вони Бог чи не Бог.

Але замість того, щоб дати атрибути поняттю «Богові», наприклад, вказуючи, що останній повинний мати обов’язкову трансцендентну складову, але пропоную поступити інакше. Він усі Вищі Сили різноманітніших філософій, включаючи і атеїстів, назвав субстанцією. І матеріалісти-пантеїсти, і більшість релігії світу і далі називають свою Вищу Силу Богом. Але в першому випадку – це ІС, а в іншому – ПС. А натуралісти атеїстичного та пантеїстичного визнають ІС, але в першому випадку – це Бог, а в іншому - ні.

В класичному варіанті виявляються дві абсурдні речі: або спінозовський Бог – це не «справжній» Бог; або ж, ще парадоксальніше, - частина атеїстів вірять в Бога, але в цьому не признаються чи цього не розуміють.

Співвідношення Бога із поняттями «персоналітська субстанція» та «імперсоналістська субстанція» подано нижче на схемі 2.1. В кінці даного науково-популярного видання поданий список субстанцій та богів по особистісному фактору.

Виходячи із вище сказаного ми будемо розглядати уявлення про Богів конкретно до філософій та релігійних груп.

§3. Реальна ПС. Концепція ПС

Ідея та реальність

Для початку потрібно розділити реальну ПС від її Концепції (ідеї) ПС.

Реальна персоналістська субстанція(РПС) – це те, що справді (об’єктивно) існує, не в залежності від суб’єктивних бажань людей, як істот наділених свідомістю. В подальшому ми будемо вживати просто ПС.

Тоді, як концепція персоналістської субстанції(КПС) – це продукт свідомості, який існує тільки у свідомості та культурі людей. Якщо представити, що якоїсь ПС не існує поза межами людства, то безперечно існує ідея цієї ПС, яка впливає на життя, як віруючих в неї, так і не віруючих у дану концепцію.

Сильно спрощуючи, можна сказати, що концепція ПС створена свідомістю, а реальна ПС – ні.

Якщо ми розглядаємо імперсональні субстанції, то аналогічно ПС, отримаємо наступні поняття: Р(еальна) та К(онцепція)ІС.

У випадку Бога ми маємо використовувати терміни «реальний Бог» та «ідея Бога». Другий термін визначаю, як соціо-психо-культурний феномен людства. Внаслідок цього ми повинні переглянути твердження світоглядів, щодо персонального Бога та інших персоналістських субстанцій.

По-перше: теїсти(1) повинні заявляти про існування реального Бога, як невизначеної категорії «субстанція».

По-друге: агнотеїсти/агностики повинні замість невірного «не знаємо чи Бог існує», стверджувати наступне: «не знаю чи насправді існує реальний Бог».

По-третє: твердження атеїзму, що «Бога нема» неправильне, так як концепція «неіснуючого» Бога може безпосередньо впливати на життя атеїста. Правильніше буде сказати, що «не існує реального Бога».

Співвідношення КПС та РПС

У свідомості людей дане співвідношення може бути у чотирьох варіантах. Але для початку позначимо мінусом (-) незнання/неприйняття вище наведених категорій, а під плюсом (+) – тільки прийняття даних концепцій.

Таблиця 3.1. Співвідношення КПС та РПС (у свідомості)

Перші два варіанти назвемо персоносубстизмом (скорочення від «персоналістський субстанціоналізм»):

№ 1 – свідомий персоносубстизм; (див. §6)

№ 2 – несвідомий персоносубстизм.

Два останні варіанти назвемо аперсоносубстизм (скорочення від «аперсонолістський субстанціоналізм»), який є антонімом до попереднього поняття:

№ 3 – свідомий аперсоносубстизм;

№ 4 – несвідомий аперсоносубстизм.

В обох випадках «свідомий» можна замінити на «позитивний», а «несвідомий» на «негативний».

У дійсності можливі лише два варіанти:

1) Існує лише ідея ПС, а реальної ПС не існує;

2).Реальна ПС існує одночасно із декількома ідеями ПС, які не відображають його сутності.

Варіант, що не існує ні КПС, ні РПС, є хибним, адже, як ми розглядали вище, адже ідея персоналістської субстанції на сто відсотків існує. Також абсурдним є варіант, що існує лише реальна ПС. Суть в тому, що концепції різноманітних світоглядів настільки різні, що виключають один одного.

В наступних параграфах детальніше розглянемо персоносубстизм та аперсоносубстизм, та їх види.

§4. Класифікація ПС та ІС

Загальна характеристика

Персоналістська субстанція – тип субстанції, яку можна охарактеризувати, як емоційно ефектну та особистісну. Тобто в різних варіантах ПС приписується антропопатичні^[7] властивості.

Імперсоналістська субстанція – тип субстанції, яку можна охарактеризувати, як емоційно афективну та безособистісну. Тобто в різних варіантах в ІС відсутні антропопатичні властивості.

Чіткої межі між ІС та ПС провести неможливо, так як не існує чітких визначень поняттю «особистість». В кінці даної роботи – додаток № 1 - буде складений список субстанцій за персоналістським принципом (див. ст.. 148).

Класифікувати субстанції ми будемо по наступним критеріям:

1) кількісна характеристика;

2) статус творця;

3) іманентність/трансцендентність;

4) статус пізнання;

5) патерналістичність;

6) тип субстанції.

1. Кількісна характеристика

Кількісна характеристика застосовується лише до природи конкретної субстанції. Якщо світогляд визнає лише одну-єдину субстанцію, перед нами – моносубстанціоналізмом, якщо дві та більше – полісубстанціоналізмом. Якщо світогляд має монотеїстичні тенденції, то позначимо його наступним виразом: P~m.

Одиницею – «1» – у формулах субстанції позначається одиничність останньої. Має абсолютну та іпостасну форми.

1. (без індексів). Позначає субстанцію, яка позбавлена аватарів/іпостасей і т.д. Прикладами служить Бог у «абсолютному монотеїзмі»: Аллах, Ієгова у Свідків Ієгови, Ахурамазда і т.д.

Майже всі ІС належать до цієї групи.

1і (одиниця із індексом «і»). Позначає субстанцію, якій приписується певна внутрішня множинність, або іпостасі. Приклади: Християнська Трійця, Єдиний Бог у індуїзмі та Богиня у вікканстві.

P~1 (із індексом «один»). Позначає субстанцію, яку можна розглядати, як єдину. Наприклад, «невиражений монотеїзм».

Р. (скорочення від давньогрецького «полі» - багато). Приклад, язичниські боги, ками, духи.

2. Статус творця

Акцентуємо увагу на двох основних типах.

De. (скорочення від давньогрецького «деміург» - творець). Позначає субстанцію, яка так чи інакше виступає в ролі творця. Приклад, Трійця, Єдиний Бог в індуїзмі, Бог у пандеїзмі, Брахма і т.д.

Nd..Позначає субстанцію, як не-творця/не-деміурга. Приклад, Природа, Бого-природа, Бодхисаттви, Деви і т.д.

Nd~de..Позначає субстанцію, як не-творця, але із тенденціями до творця. Приклад, Брахман у тхерваді.

Перший варіант назвемо деміургізмом, а другий – адеміургізмом.

Майже всі ІС характеризуються, як не-деміургічні.

3. Іманентність/трансцендентність

Замість ІС у схемах будемо використовувати поняття «природа».

Tr.. Виключно трансцендентна субстанція, яка повністю відділена від решти матеріального світу. Може, як рідко втручатися у світовий процес (нижня стрілка на схемі 4.1.), або зовсім не втручатися (знак заборони, там же). Приклад, Бог у деїзмі та Пуруша в атеїстичній самкх’я. У класичній класифікації частково відповідає деїзму.

Im/Tr..Переважно трансцендентна субстанція, яка частково іманентна до світу. Вона хоч і віддільна від матеріального світу, але пронизує його свою сутністю. Приклад, Трійця, Ахурамазда, Ками, Вішну у двайті-веданті і т.д. У класичній класифікації частково відповідає теїзму(2).

Tr/Im. Переважно іманентна субстанція, яка має деякий трансцендентний аспект. Вона – це весь світ і ще більше. Приклад, Єдиний Бог у індуїзмі, Будда (Дхармакая) у дзен-буддизмі та філософії татхагатагарбхи і т.д. У класичній класифікації частково відповідає панентеїзму.

Im. Виключно іманентна субстанція, яка або невіддільна від світу (зліва на схемі 4-3), або тотожна йому (справа). Приклад, Природа, Бого-природа, Аллах у суфізмі і т.д. У старій класифікації частково відповідає пантеїзму та пандеїзму.

Всі ІС мають іманентну складову.

Im/_Tr~im. Субстанція переважно трансцендентна, але має тенденції до іманентності. Приклад, деякі язичниські культи із ознаками пантеїзму.

Im/Tr_~tr. Субстанція переважно трансцендентна, але має тенденції до трансцендентності. Приклад, Нус в пізньостоїстичній інтерпретації.

4. Статус пізнання

Пропоную вести новий критерій, що характеризує субстанцію з точки зору її пізнання.

Ро (скорочення від латинського «позитівус» - позитивний). Позначає субстанцію, яка у значній мірі піддається вивченню, в тому числі і науковому. А також описується позитивними якостями. Приклад, Природа, Бого-природа, Локаята, Еволюція.

Li (скорочення від латинського «лімес» - межа). Позначає субстанцію, яка піддається частковому вивченню, але тільки містичному чи релігійному. А також описується негативними якостями. Приклад, Трійця, Язичниські Боги і т.д.

Ne (скорочення від латинського «негатівум» - негативний). Позначає субстанцію, яка крайнє важко піддається вивченню, або взагалі не піддається, та характеризується тільки негативними якостями, типу «неіснуючий». Приклад, Дао у даосизмі та Брахман у веданті.

5. Патерналістичність

Пропоную вести ще один критерій, що характеризує субстанцію в плані опіки над матеріальним світом.

Ра. (скорочення від латин. «патер» - батько). Патерналістична субстанція, в тій чи іншій мірі втручається у світ та опікується ним. Приклад, Ієгова, Єдиний Бог у індуїзмі, Бодхисатви, Духи і т.д.

Ар..Апатерналістична субстанція абсолютно не втручається у світ, або є йому тотожною.Приклади, Природа, Бог у пандеїзмі, Пракріті, Бог у абсолютному деїзмі.

Ap~pa. Апатерналістична субстанція має певну тенденцію до патерсубстанційності. Приклад, Бог у відносному деїзмі.

Всі ІС є апатерналістичні, так як для патерналістичності необхідний особистісний аспект.

6. Тип субстанції

Класично визнається два типа субстанцій.

Mа (скорочення від латин. «матеріальний»). Матеріальна субстанція є та, яку можна охарактеризувати, як «буття»: причину, наслідок, мотиви, конкретні речі. Приклад, Бог у містичному матеріалізмі, Природа, Пракріті і т.д.

Id. (скорочення від латин. «ідеальний»). Ідеальною субстанцію є та, яку можна охарактеризувати, як «свідомість»: думки, загальні уявлення. Приклад, Трійця, Духи, Дао, Пуруша, Будда Аміда і т.д.

Ma|Id. Субстанція характеризується, і як ідеальна, так і матеріальна. Приклад, Логос у Геракліта та Нус в Анаксагора.

Висновок

Перед тим, як виводити формули субстанції для різноманітних світоглядів, релігій та конфесій, ми систематизуємо показники.

Таблиця 4.1. Показники для субстанцій.

§5. Шкала Докінза. Формула субстанцій

Шкала теїстичності/атеїстичності

Річард Докінз у своїй книзі «Бог, як ілюзія» запропонував наступну шкалу теїстичності/атеїстичності.

Таблиця 5.1. Шкала теїстичності/атеїстичності

Дана шкала не тільки характеризує в діапазоні вірю/не знаю/не вірю, а ще розглядає розуміння імовірністі існування Бога. Варто зауважити, що бали 1, 4 та 7 відображають лише по-одному відсотку віри/не віри в Бога, тоді, як решта – їх діапазон.

Модифікація Шкали Докінза

Зроблю поправку згідно вище написаного, і робить наступні пропозиції:

По-перше: замість невизначеного слова «Бог» вживати поняття «реальна ПС»;

По-друге: не використовувати слова атеїст та теїст, що б використовувати шкалу, не тільки для їх, а й для ігнотеїстів, теононкогнітивістів та не-теїстів.

В подальшому буду використовувати наступний вираз: х балів по шкалі Докінза, де х = 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7.

1 бал – я не вірю, я знаю, що реальна ПС існує;

2 бала – я не можу знати абсолютно точно, але глибоко вірю і будую життя на основі того, що реальна ПС є;

3 бала – не можу сказати, що переконаний, але схильний думати, що реальна ПС існує;

4 бала – існування і відсутність реальної ПС однаково імовірні;

5 бала – не знаю, чи існує реальна ПС, але у мене є сумніви;

6 бала – я не можу знати з абсолютною точністю, але я думаю, що імовірність існування реальної ПС дуже мала, і я живу, думаючи, що її нема;

7 бала – я знаю, що реальної ПС нема.

Як бачимо з першого графіка, впевненість в існуванні реальної ПС поступово падає із 1 бала до 7 балів по Шкалі Докінза (ШД).

Графік 5-1.Співвідношення між балом шкали Докінза

та імовірністю існування персональної субстанції.

А от другий графік демонструє ситуацію по складніше. Бали 1, 2, 3 є «дзеркальним» відображенням балів 7, 6, 5 відповідно. Тобто по формі («знаю», «скоріш за все» і «думаю») вони одинакові, а от по змісту (імовірність існування/не існування) є протилежними. Бал 4 є виключенням.

Графік 5-2. Співвідношення між балом шкали Докінза та рівнем впевненості в існуванні/не.існуванні персональної субстанції

Формула субстанцій

Також пропоную використовувати формули субстанцій. Таким чином ми можемо скорочено позначати характеристику субстанцій (в основному реальних ПС). Необхідно наголосити, що формули стосуються уявлень про субстанції, а не самих субстанцій.

Правила написання формул (по ходу викладу параграфів буде пояснюватися, що і до чого):

1. Показники записувати у квадратних дужках – «[ ]»;

2. Показники позначати першими двома літерами: перша з великої, а друга з малої. Приклад, показник – «По»;

3. Використання косої правої риски – «/». Приклад, у випадку А/В, показник В є домінуючим;

4. Кількісне вираження ПС та ІС позначатиме одиницею («1»), або літерою Р. У деяких випадках будемо використовувати 1 із індексом – «1і», який може мати цифрове вираження;

5. Використання тильди – «~». Приклад, у «А~в», показник А є домінуючим, але є певні тенденції до в;

6. Використання знаку питання – «?». Приклад перший, у випадку [Р По]?,субстанцію, як таку, можна визнати в деякій мірі умовною. Приклад другий, у випадку [1 По?] – аналогічно по відношенню до показнику;

7. Застосування ікса – «х», у випадку, коли показник практично неможливо визначити;

8. Застосування хреста – «†», у випадку, коли субстанція «існувала», але її на разі її нема.

У випадку коли множинність субстанцій, то будуть використовуватися структури:

1) Сукупність субстанцій записуватиметься у круглі дужки – «()»;

2) Поєднання двох чи трьох неоднорідних субстанцій записуватиметься через плюс – «+». Приклад: ([1 По] + [Р По]);

3) Якщо є потреба можна використовувати двох - та трьохповерхові структури. При цьому субстанція, яка знаходиться нижче є важливішою по відношенню до верхньої;

4) Якщо одна субстанція трансформується в інші, то будемо використовувати верхньонаправлену стрілку – «↑».

Рівні субстанцій визначаються наступним чином (латинські букви – умовні субстанції):

([E]?) – рівень третій

+ або ↑

([С]? або [D]) – рівень другий

+ або ↑

[A] або [B] † ) – рівень перший

Рівень перший (A і B) безперечно відповідає поняттю «субстанція», в її первісному значенні (незалежна першопричина). Третій рівень (E) відповідає тільки моїй інтерпретації «субстанції», і в принципі може не розглядатися. Щодо другого рівня, то маємо декілька винятків: якщо Вища Сутність першого рангу є «мертвою» (B), то ми їх розглядатимо, як повноцінні субстанції (D). Але в більшості випадків застосуємо правило, як до третього рівня (С).

§6. Персоносубстизм,

аперсоносубстизм та їх види

Персоносубтизм та його види

Персоносубстизм – це віра в існування хоч однієї Персональної субстанції. Як бачимо із таблиці 3.1. (§3), безумовною умовою персоносубстизму є визнання хоча б однієї реальної персоналістської субстанції.

За наявності ІС, персоносубстизм є абсолютний та гібридний. Моністичний персоносубстизм визнає лише наявність ПС, без ніяких імперсональних субстанцій. Приклад, панентеїзм та пантеїзм (за виключенням натуралізму). Дуалістичний персоносубстизм визнає, окрім персоналістської субстанції, ще і ІС. Приклад, авраамічні релігії (за виключенням суфізму), санкх'я і т.д.

За усвідомленням ідеї ПС, персоносубстизм є свідомий (позитивний) та несвідомий (негативний).

Свідомий персоносубстизм, окрім РПС, признає наявність помилкових трактувань природи персоналістської субстанції – ідеї ПС. Переважна частина персоносубстистів є позитивними, так як ознайомлені із іншими концепціями.

Несвідомий персоносубстизм визнає лише існування РПС. Причинна у незнанні (при ізоляції від світу) або нерозумінні різниці між ідеєю та реальністю (інтелектуальна незрілість). Прихильників нью-ейджу та інших релігійних синкретистів можна умовно віднести до цієї групи.

Шкала Докінза, характеризує персоносубстистів 1 балом (окрім пандеїстів та матеріалістичних пантеїстів). Але також було правильно віднести до персоносубстистів тих, кого можна охарактеризувати 2 балами по ШД.

Аперсоносубстизм та його види

Аперсоносубстизм – відсутність віри в персоналістську субстанцію. Як бачимо із таблиці 3.1. безумовною ознакою аперсоносубстизму є невизнання факту існування РПС.

Несвідома і свідома форми аперсоносубстизму можна охарактеризувати аналогічно до персоносубстизму.

Аперсоносубстизм є антонімом до персоносубстизму, але не означає тільки заперечення існування РПС. Тому за даним критерієм – відношення до заперечення існування – можна виділити дві форми: категоричну та некатегоричну.

Категоричний аперсоносубстизм стоїть на позиції заперечення заяв персоносубстизму про існування реальної ПС. В дану групу належать всі, кого можна охарактеризувати 7 балами по ШД. Також можна сюди віднести і 6 балів по шкалі Докінза. Категоричними аперсоносубстистами є всі атеїсти та прихильники містичних/релігійних вчень, що визнають існування лише імперсональних Субстанцій. Також сюди можна віднести ігтеїстів та теононкогнітивістів атеїстичного напрямку.

Некатегоричний аперсоносубстизм не заперечує існування реальної ПС. Він в більшості випадків приймає існування ідеї ПС, а існування РПС ставить під сумнів. По ШД це безперечно 4 бал, але також сюди можна віднести і бали 3 і 5. Відносними аперсоносубстистами є агнотеїсти та послідовні прихильники ігтеїзму та теононкогнвтивізму.

Також аперсоносубстизм по відношенню до визнання реальності субстанції поділяється на імперсоносубстизм та асубстанціоналізм.

Субстанціоналізм та асубстанціоналізм

Субстизм (скорочення від «субстанціоналізму») визнає існування хоч якої-небудь субстанції. Якщо це імперсональна субстанція, то світогляд несе назву імперсоносубстизм.

Асубстизм (скорочення від «асубстанціоналізму») вважає за непотрібне вживати поняття «субстанція». За наявністю субстанції можна поділити на абсолютний та відносний.

Відносний асубстанціоналізм хоча і не визнає існування будь-яких субстанції, але використовує поняття, яке має метафізичний зміст. Приклад, буддисти школи Йочагари зі «Єдиною Свідомістю» та частина позитивістів, що використовують поняття «Еволюція». Також до цієї групи можна віднести агностиків-скептиків, які вважають, що неможливо дізнатися чи існує будь-яка субстанція, чи ні, на даному етапові розвитку людства.

Абсолютний асубстанціоналізм стверджує про те, що теорія про субстанцію є помилковою. Прикладом в даному випадку слугує частина позитивістів, які не визнають існування «Еволюції» та шуньявада (школа буддизму).

Співвідношення аперсоносубстизму, імперсоносубстизму, персоносубстизму, субстанціоналізму та асубстанціоналізму показано на семі 6.2.

§7. Ставлення до субстанцій

Відношення до субстанцій, не в залежності чи це ПС чи ІС, можна поділити на три великі групи:

- негативне;

- нейтральне;

- позитивне.

Поиск по сайту: