Про виключну (морську) економічну зону України

ПАЛІЙ А.Р. 8гр. 1 курс маг.

Задача 9 тема 14

Під час аналізу чинного природоохоронного законодавства та приведення у відповідність із положеннями Конституції України робочою групою, створеною профільним комітетом Верховної Ради України, зокрема, встановлено, що ст. 13 Основного закону України природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Аналогічні положення містяться і в Законі України "Про економічну самостійність України" (ст. 4).

Водночас, норми Закону України "Про виключну (морську) економічну зону України", зокрема, його ст. 4, у відповідній частині базуються на інших вихідних принципах, які випливають з положень Конвенції ООН з морського права 1982 р. (далі – Конвенція).

З огляду на викладені обставини члени робочої групи звернулись до народних депутатів України з метою спонукати їх звернутись до Конституційного Суду України з клопотанням щодо перевірки на відповідність Конституції України положень Конвенції та офіційного тлумачення ст. 13 Основного закону у цій частині.

Які види правовідносин виникли?

Які особливості виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу як об'єктів екологічного права?

В чому, на Вашу думку, полягає невідповідність положень ст. 13 Конституції України та Закону України "Про виключну (морську) економічну зону України" щодо визначення правового режиму відповідних об’єктів? Чи потребують вказані норми внесення змін і доповнень? Якщо потребують, то яких саме?

Які зміни слід внести до вказаних вище нормативно-правових актів для того, щоб їх положення базувались на єдиних принципах?

Чи підлягають вказані питання розгляду Конституційним Судом України? Яке рішення щодо цих питань має бути прийняте?

Конституція Укр

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про виключну (морську) економічну зону України

Стаття 4. Суверенні права та юрисдикція України у виключній (морській) економічній зоні України

Україна у своїй виключній (морській) економічній зоні має:

суверенні права щодо розвідки, розробки і збереження природних ресурсів як живих, так і неживих у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах, а також з метою управління цими ресурсами і щодо здійснення інших видів діяльності по економічній розвідці та розробці зазначеної зони, у тому числі виробництву енергії шляхом використання води, течій і вітру;

юрисдикцію, передбачену відповідними положеннями цього Закону та нормами міжнародного права, щодо створення і використання штучних островів, установок і споруд, здійснення морських наукових досліджень, захисту та збереження морського середовища;

інші права, передбачені цим Законом, іншими законодавчими актами України та загальновизнаними нормами міжнародного права.

Суверенні права та юрисдикція України щодо морського дна виключної (морської) економічної зони і його надр реалізуються відповідно до законодавства України про континентальний шельф та Кодексу України про надра (132/94-ВР).

КОНВЕНЦІЯ

Права, юрисдикция и обязанности прибрежного государства в исключительной экономической зоне

1. Прибрежное государство в исключительной экономической зоне имеет:

а) суверенные права в целях разведки, разработки и сохранения природных ресурсов как живых, так и неживых, в водах, покрывающих морское дно, на морском дне и в его недрах, а также в целях управления этими ресурсами, и в отношении других видов деятельности по экономической разведке и разработке указанной зоны, таких как производство энергии путем использования воды, течений и ветра;

b) юрисдикцию, предусмотренную в соответствующих положениях настоящей Конвенции, в отношении:

i) создания и использования искусственных островов, установок и сооружений;

ii) морских научных исследований;

iii) защиты и сохранения морской среды;

с) другие права и обязанности, предусмотренные в настоящей Конвенции.

2. Прибрежное государство при осуществлении своих прав и выполнении своих обязанностей по настоящей Конвенции в исключительной экономической зоне должным образом учитывает права и обязанности других государств и действует в порядке, совместимом с положениями настоящей Конвенции.

3. Права, изложенные в настоящей статье в отношении морского дна и его недр, осуществляются в соответствии с Частью VI.

Статья 77

Права прибрежного государства на континентальный шельф

1. Прибрежное государство осуществляет над континентальным шельфом суверенные права в целях его разведки и разработки его природных ресурсов.

2. Права, упомянутые в пункте 1, являются исключительными в том смысле, что, если прибрежное государство не производит разведку континентального шельфа или не разрабатывает его природные ресурсы, никто не может делать этого без определенно выраженного согласия прибрежного государства.

3. Права прибрежного государства на континентальный шельф не зависят от эффективной или фиктивной оккупации им шельфа или от прямого об этом заявления.

4. Упомянутые в настоящей Части природные ресурсы включают минеральные и другие неживые ресурсы морского дна и его недр, а также живые организмы, относящиеся к "сидячим видам", то есть организмы, которые в период, когда возможен их промысел, либо находятся в неподвижном состоянии на морском дне или под ним, либо не способны передвигаться иначе, как находясь в постоянном физическом контакте с морским дном или его недрами.

Статья 78

Правовой статус покрывающих вод и воздушного пространства и права и свободы других государств

1. Права прибрежного государства на континентальный шельф не затрагивают правового статуса покрывающих вод и воздушного пространства над этими водами.

2. Осуществление прав прибрежного государства в отношении континентального шельфа не должно ущемлять осуществление судоходства и других прав и свобод других государств, предусмотренных в настоящей Конвенции, или приводить к любым неоправданным помехам их осуществлению.

Поиск по сайту: