Що таке етика менеджменту

Дніпропетровськ – 2015

План:

Вступ

1. Що таке етика менеджменту

2. Фактори що впливають на етичні виміри менеджменту

3.Стандарти етики менеджменту

Висновки

Вступ

Сучасна організація є складовою частиною оточення, що включає багато складових (місцеві спілки, споживачів, постачальників, засоби масової інформації, робітників, акціонерів), від яких залежить саме існування організації. Вона пов’язана не лише з досягненням економічного результату, який вимірюється передусім обсягами виготовленої продукції(послуг), рівнем прибутку підприємства.

Важливе значення має й етика ділового співробітництва, виявом якої є дотримання правил і норм партнерства, конкурентної боротьби, турбота про ділову репутацію фірми та людей, причетних до неї.

Професійна робота будь-якого працівника організації пов’язана з дотриманням етичних норм взаємовідносин з колегами, підлеглими, партнерами. Дотримання етики ділових відносин є одним з основних критеріїв оцінки професіоналізму як окремого працівника, так і організації в цілому.

Етичні норми службових відносин ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, нормах і правилах поведінки, але мають деякі особливості.

У сфері менеджменту праця, як правило, стає моральною цінністю, оскільки не завжди є джерелом існування, одним із потужних чинників формування людської гідності. Індивідуальна мораль у професійній сфері передбачає також усвідомлення свого професійного обов’язку. В свою чергу, керівники організацій несуть відповідальність за реалізацію професійних можливостей працівників, їх кар’єру, а значить, за соціальний статус.

Моральні та ділові якості людей для менеджера є об’єктом професійної діяльності. Вони повинні сприяти формуванню у працівників таких якостей:

— професійних (рівень знань, навички, вміння, цілеспрямованість, знання мов);

— морально-психологічних (комунікативність, толерантність, принциповість, вимогливість, витримка);

— моральних (гуманність, чесність, доброта, гідність, повага до інших, порядність, справедливість).

Керівникам необхідно знати, які норми складаються в колективі. Від їх якості залежить робота організації. Головне завдання менеджменту полягає в тому, щоб працівників сприймали як особистостей, а трудові відносини формувалися як партнерство.

Бувають випадки, коли керівники не враховують душевного стану своїх підлеглих. У такому разі працювати ефективно, особливо в мистецькій сфері, працівник не може. Тому в практиці світового менеджменту питанням ділової етики приділяють значну увагу, оскільки корпоративна мораль дозволяє посилити самоорганізацію і самодисципліну колективу.

Сучасний менеджмент пропонує певні заходи для забезпечення ділових етичних відносин:

1. Впровадження етичних норм, що відображають систему цінностей організації;

2. Організація навчання етиці ділового спілкування всього персоналу;

3. Надання інформації про випадки як високо етичної поведінки, так і аморальних вчинків;

4. Вивчення морального клімату в колективі і взаємовідносин між керівниками та підлеглими.

Що таке етика менеджменту

Точно визначити поняття «етика» досить складно. У загальному сенсі етика - це набір моральних принципів і цінностей, які керують поведінкою людини чи групи людей і визначають позитивні і негативні оцінки їхніх думок і дій. Це як би внутрішній кодекс законів, який визначає, як можна поводитися, а як не можна; які рішення можна приймати, а які ні; де проходить межа між добром і злом.

Етика пов'язана з внутрішніми цінностями, а вони, в свою чергу, є частиною корпоративної культури і впливають на прийняті рішення, визначають їх соціальну припустимість у рамках зовнішнього середовища. Етична проблема виникає в тому випадку, коли дії окремої людини чи організації можуть завдати шкоди або, навпаки, принести користь оточуючим.

Етика менеджменту ‒ це наука, яка розглядає вчинки, поведінку людини, чинного у сфері управління. Найбільш важлива там, де дії менеджера співвідносяться з загальнолюдськими етичними вимогами.

Зосереджена на широкому спекторі різних варіантів поведінки керівників і підлеглих. У центрі уваги - цілі та засоби для досягнення їх як керівників, так і підлеглих.

На сьогоднішній день дуже важлива моральна й етична сторона діяльності керівників (менеджерів).

На це існує декілька важливих причин:

1) Так як менеджер служить прикладом для своїх підлеглих, а так само для інших менеджерів, то його вчинки, що відхиляються від етичних норм будуть служити певним сигналом до того, що, нібито дозволенно робити те, що насправді робити не можна. Отже його порушення моральних та етичних засад служать поганим прикладом, що, неодмінно, відіб'ється на роботі колективу і фірми в цілому.

2) Менеджер виконує виховну роль, а значить, формує ставлення підлеглих до того підприємству, на якому вони працюють, до тих товарів і послуг, які виробляють, до клієнта, один до одного. Тому, як всякий хороший вчитель, повинен всіма своїми вчинками створювати правильне ставлення до всього вище перерахованого.

3) Будь-який вчинок менеджера (як поганий, так і гарний) впливає на його підлеглих і формує комплекс етичних норм і моральних підвалин оточуючих його людей (клієнтів, постачальників, конкурентів, покупців).

Зіштовхуючись із проблемою етичного вибору, менеджери, як правило, опираються на нормативній точці зору, тобто визначених нормах і цінностях, у відповідності з якими і приймаються рішення. У нормативній етиці виділяють декілька підходів до опису систем цінностей і відповідно прийняттю етично складних рішень, що можуть бути застосовані в практиці менеджменту: утилітарний підхід, індивідуалістичний підхід, морально-правовий підхід, концепція справедливості.

Утилітаристський підхід. Основні принципи утилітаристського підходу говорять, що відповідна нормам моралі поведінка приносить найбільшу користь найбільшому числу людей. Приймаючий рішення індивід повинний розглянути вплив кожного його варіанта на всі зацікавлені сторони і вибрати варіант, що приносить задоволення найбільшому числу людей.

Індивідуалістичний підхід: припускає, що морально прийнятними є дії людини, які йдуть їй на користь у довгостроковій перспективі. Головною рушійною силою вважається самоконтроль, а всі зовнішні сили, що його обмежують, повинні припинятися. Кожна людина вибирає для себе найбільш вигідне в довгостроковій перспективі рішення, на основі чого і судить про якість своїх рішень. Індивідуалізм зводиться до поведінки, вигідній іншим людям, тобто дії людини починають відповідати бажаним для суспільства нормам. Одна з особливостей цього підходу в тому, що він допускає (якщо такі необхідні) дії індивіда, спрямовані на придбання особистих короткострокових вигод, узагалі ж не відповідним суспільним нормам.

Морально правовий підхід. Морально-правовий підхід стверджує, що людина споконвічно наділена фундаментальними правами і волями, що не можуть бути порушені чи обмежені рішеннями інших людей. У процесі ухвалення рішення можуть бути враховані наступні моральні права:

1. Право на волю згоди

2. Право на приватне життя

3. Право на волю совісті

4. Право на належне звертання

5. Право на життя і безпеку.

Концепція справедливості. Існує розподільна справедливість (рівним – рівне), процедурна справедливість (відповідність правилам), компенсаційна справедливість (відшкодування збитку).

Поиск по сайту: