Транспортні машини. Призначення та галузь застосування

При будівництві підземних споруд (шахт) в гірничих виробках і на поверхні використовується велика кількість різних транспортних машин і механізмів.

Серед них — локомотиви, конвеєри, перевантажувачі, канатні й скреперні установки, автомобілі, підвісні канатні й монорейкові дорогії, самохідні вагони і прохідницькі комплекси.

Транспортне устаткування вибирають для кожної виробки на основі техніко-економічного зіставлення можливих варіантів з врахуванням конкретних гірничо-технічних умов (довжини транспортування, кута нахилу виробки, виду матеріалів, що переміщують, кількісних змін вантажопотоків у часі та ін.), а також перспектив розвитку підприємства, надійності роботи транспортних засобів і трудомісткості перевозок.

При виборі машин для заданих гірничо-геологічних умов в першу чергу оцінюють їхню продуктивність і економічність експлуатації. Ці машини повинні бути не тільки надійними, але й безпечними у роботі.

Оскільки при будівництві підземних споруд і шахт основні параметри (довжина транспортування і вантажопотік) постійно змінюються, машини і механізми вибирають з врахуванням того, що вони оптимальні в одних умовах, але можуть бути недосконалими в інших.

Транспортні машини, які використовують при будівництві підземних споруд (шахт), класифікують за різними ознаками.

Залежно від призначення розрізняють власне транспортні машини і спеціальне устаткування. Перші служать для перевозки насипних вантажів, а також людей і допоміжних матеріалів.

Це — машини і пристрої рейкового і самохідного транспорту, конвейєри, установки для переміщення вантажів по грунту, жолобах і трубах. Спеціальне устаткування включає живильники, затвори, перекидачі, штовхачі, компенсатори висоти та ін.

Відповідно до принципу дії машини можуть бути неперерпвної і переривної дії. Машини першої групи (конвейєри, самопливні, іідравлічні і пневматичні установки) забезпечують переміщення гірничої маси або будь-яких матеріалів невпинним потоком.

Машини другої групи (канатні й скреперні установки, локомотиви, автомобілі та ін.) подають вантаж через певні відрізки часу, які залежно від відстані транспортування, швидкості руху і тривалості навантажувально-розвантажувальних робіт можуть коливатися в значних межах.

За конструктивними ознаками розрізняються конвейєри (стрічкові, скребкові, пластинчасті, вібраційні та ін.), локомотиви, підвісні канатні і монорейкові дороги, а також різноманітні установки:

автомобільного транспорту, самопливні, гідравлічні й пневматичні, канатні, скреперні і самохідні.

Згідно із способом переміщення вантажів застосовуються машини, в яких використовується:

ковзання (по грунту, жолобу, трубі), переміщення на вантажонесучих органах (стрічці, пластинчастому полотні), в посудинах (вагонетках, автосамоскидах), в середовищі (воді, повітрі).

Відповідно до роду вживаної енергії розрізняються електричні, гідравлічні, пневматичні, інерційні, дизельні машини, а також машини, функціонуючі під дією ваги вантажу.

Залежно від тривалості роботи на одному місці машини можуть бути стаціонарними, напівстаціонарними і пересувними.

Загальні питання монтажу і експлуатації транспортних машин

Установка транспортних засобів —складний і відповідальний процес, від якого в значній мірі залежить їхня надійна і безпечна робота. Цей процес складається з трьох етапів: підготовчого, монтажного і налагоджувального.

Протягом підготовчого етапу виконують ряд робіт:

розробляють проект, визначають наявність і стан монтажних пристроїв і пристосувань (канатів стропів, блоків, поліспастів, талів, домкратів, триніг та ін.); завершують роботи, зв'язані з проведенням виробок (ремонт кріплення, очистка водовідливних канавок від породи і сторонніх предметів, проведення комунікаційних ліній і навішування освітлювальних приборів, спорудження фундаментів і т. ін.); установлюють за комплектовочною відомістю наявність всіх вузлів, деталей і інструментів, непошкодженість монтажних засобів; проводять інструктаж.

Машини направляють в гірничі виробки в тому вигляді, в якому вони надійшли на підприємство, що будується.

Наприклад, вузол, який складається з електродвигуна, турбомуфти і редуктора, вміщують в кліть у розібраному вигляді, а не підвішують під нею. Така підвіска хоча й дозволяє опускати в шахту цілі агрегати, але знижує безпеку робіт і підвищує імовірнісгь пошкодження устаткування при навантажуванні на пересувний состав у приствольному дворі.

Монтаж транспортних машин — дуже тривалий процес, причому найбільш трудомісткими в підземних умовах вважають такелажні роботи, які часто складають 85 % загального обсягу.

Зборочні одиниці встановлюють в послідовності, передбаченій проектом і заводською інструкцією, що дозволяє уникнути складання деталей у виробках, підвищує культуру виробництва і створює умови для швидкісного і високоякісного проведення робіт.

Наладка передбачає пробний пуск і регулювання транспортних засобів. (Апробування допомагає визначити правильність монтажу всіх зібраних одиниць, надійність запобіжних пристроїв (гальмів, зушінників, уловлювачів і т. ін.), тобто перевірити роботу установки в цілому. (Апробування спочатку ведуть вхолосту (2...З г), а потім під навантаженням.

Усунувши несправності, машину здають на випробування, при якому визначають якість монтажу, стан ізоляції, струмопровідннх частин, контактів і системи мащення.

Після закінчення монтажу, випробування і наладки окремих елементів перевіряють і налагоджують роботу всього транспортного комплексе.

Якщо до установки прийняті надійні машини, технічні параметри яких відповідають правилам експлуатації і техніки безпеки, ці машини будуть працювати високопродуктивне.

Підвищення ефективності у цьому випадку досягається за рахунок застосування засобів автоматики, що забезпечують контроль і передачу на пульт керування кількісних і якісних показників, а при необхідності реєструють вимірювані параметри технологічного процесу.

Ці засоби дозволяють також визначити наявність і масу вантажу, стан механізмів і тягових органів (пробуксовка, схід стрічки вбік, її обрив і т. ін.). В результаті цього максимально вивільняється обслуговуючий персонал, піднімається рівень продуктивності, надійності і безпеки транспортного устаткування, підвищується загальна культура виробництва.

Поліпшення техніко-економічних показників будівництва підземних споруд (шахт) досягається при підвищенні темпів проходки виробок, що можливо тільки при комплексній механізації основних і допоміжних процесів і швидкісному їх проведенні.

Підвищення швидкості проведення виробок, у свою чергу, залежить від організації експлуатації транспортних машин, які використовують для своєчасного переміщення всіх вантажів, що надходять із забою і в забій.

Фільтри

Фільтри використовують для видалення води з подрібненого матеріалу після його дроблення у млинах з використанням води. Фільтри бувають за конструкцією у вигляді відстійників і у вигляді від центрованих машин.

Найчастіше з цією метою використовують вакуум – фільтри. Барабани таких вакуум – фільтрів складаються з обертаючогося барабана, торцевої стінки, яка закріплена на цапфах, що спираються на підшипники. Підшипники встановлені на швелерах опорної рами барабана і по всій довжині розділені на дві чи три секції, що ізольовані одна від одної кільцями. Кожна секція по колу поділена на 12 камер, що ізольовані одна від одної. По усьому колу секції мають дві стінки і зовнішній перфоратор, що обтягнутий підкладним ситом чи тканиною. Між стінками рівера камери, камери початкової секції поєднують трубами з канавами у поміж цапфами. Число каналів у кожній цапфі доходить до 12 і дорівнює числу камер у одній секції. Барабан розміщено у ванні в якій пульпа переміщується лопатною мішалкою, що приводиться у дію від спеціального привода, чи від привода барабана. Для зняття з барабана опадів встановлено ніж, для підвода і відвода фільтрату приєднуються гофровані шланги. У вакуум-фільтр подається також стиснуте повітря для регулювання тиску. На головках встановлені манометр і вакуумметр.

Фільтр працює таким чином: під час обертання барабана частина камер барабана занурена у шламову воду (суспензію), вона поєднана з вакуумною лінією і під дією вакууму відбувається фільтрування з від жимом на фільтр тканини опаду, фільтрат проходить у внутрішню частину камери барабана і видається через розподільчу головку. Під час виходу барабана з суспензією опад просушується шляхом пропуску через нього повітря, далі опад додатково просушується, або промивається водою і просушується. В останньому випадку вода відсмоктується і видаляється через окремий патрубок. Після цього камера з’єднується з трубопроводом. При цьому опад розрихлюється і знімається ножем. Він випадає з барабана в фільтровану тканину, прочищується продувкою повітрям.

Поиск по сайту: