Етика ділових взаємин як галузь прикладної етики та її ключові принципи

Тема 6. ДІЛОВІ ВЗАЄМИНИ У СВІТЛІ ЕТИЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

1. Етика ділових взаємин як галузь прикладної етики та її ключові принципи

2. Діловий етикет, його специфічні характеристики та моральне підґрунтя

3. Шляхи ефективного взаємного сприймання та порозуміння ділових партнерів

4. Етичні аспекти критики в ділових взаєминах

5. Морально-соціальний смисл благодійництва

Етика ділових взаємин як галузь прикладної етики та її ключові принципи

Останнім часом стають дедалі інтенсивнішими розвідки в галузі ділової етики, яка, маючи за свій предмет моральні та етикетні засади взаємин у сфері професійної, громадської, бізнесової, політичної та іншої соціально значущої активності, зосереджує зусилля на обґрунтуванні тих ціннісних настанов і принципів, які сприяють розвиткові співпраці між людьми, її результативності, зміцненню взаємодовіри, міжособистісного порозуміння учасників ділових стосунків.

Новітні трансформації українського суспільства актуалізують потребу оновленого розуміння суті та морально-соціального смислу ділового спілкування, ділових взаємин. Це пов'язано із розбудовою в період незалежності суспільних відносин принципово нового характеру. В їх контексті з'явилися практично незнані в радянський час сфери стосунків між людьми - підприємництво, бізнес, інститути громадянського суспільства, реальна (а не кулуарно-номенклатурна) політика, широкі, різноманітні контакти з іноземцями тощо. Усі ці сфери потребують

специфічних форм етичного регулювання. Суспільство гостро усвідомлює брак належного рівня моральної культури у бізнесменів, політиків, чиновників, що й викликає потребу пошуку морального очищення даних сфер. Це й робить актуальним вивчення і практичне впровадження етики ділових взаємин °.

Серед основних проблем ділової етики можна виділити такі: етичні принципи та норми в ділових стосунках, етика службових взаємин чоловіка й жінки, керівника і підлеглих, етика ділового красномовства, етичні аспекти критики, механізми морально-психологічного порозуміння між партнерами у ділових взаєминах, особливості ділового спілкування на міжнародному рівні, а також цілий ряд питань етикетного характеру (привітання, представлення, титулування; діловий одяг; етикет письмового спілкування; ділові прийоми, презентації тощо).

Етика ділового спілкування має особливий зв'язок з психологією. Це дає їй змогу враховувати закономірності прояву у спілкуванні особливостей та нюансів темпераменту, емоційної сфери, вольових якостей, характеру його учасників. Опора етики ділового спілкування на висновки і напрацювання психології робить її конкретнішою, функціональнішою, результативнішою, справді переводить у практичну площину, дозволяючи накреслювати способи втілення в життя відповідних моральних принципів.

Ціннісна трансформація стосунків у діловій сфері передбачає її гуманізацію, практичне впровадження якої означає орієнтацію на низку фундаментальних моральних передумов, які можна назвати етичними принципами ділових взаємин⁶¹. Проаналізуймо їхній зміст.

У застосуванні до ділової сфери зберігає свою значущість «золоте правило моральності». Цей фундаментальний загальнолюдський моральний орієнтир можна модифікувати так: ніколи не допускати щодо партнерів у спілкуванні (колег, підлеглих, керівництва, клієнтів, конкурентів) таких вчинків, яких особистість як учасник стосунків не хотіла б зазнати щодо себе. На перший погляд, саме щодо ділової, зокрема, підприємницької сфери цей принцип може видаватися утопічним, адже бізнес, підприємництво, політика неминуче передбачають конкурентну боротьбу. Насправді ж його смисл не має на меті заперечити доцільність конкуренції у діловій сфері (адже вона є рушієм будь-якого розвитку), але спонукає до її прозорих, відкритих, чесних параметрів, коли конкурентне змагальництво вільне від інтриг, застосування методів «підкилимної» боротьби, «чорних» піар-технологій тощо.

Конкретизацією окресленої фундаментальної настанови покликана стати орієнтація на розумне поєднання власних інтересів у діловій сфері з вимогами загальнолюдської моралі та додержанням справедли­вості при наділенні учасників ділових взаємин потрібними для їх роботи ресурсами. Попри те, що ділова сфера (зокрема, політика, бізнес) — це нерідко царина гри індивідуальних ініціатив, змагання індивідуальних інтересів, мудрість ділової людини виявляється у здатності корелювати свою діяльність з настановами взаємності та справедливості, вміти добровільно перерозподіляти частину власних благ на соціальні потреби. На жаль, хаотична розбудова ринкових засад в нашій країні (особливо в 1990-ті роки) винесла на гребінь хвилі заповзятливих, ініціативних, але позбавлених належної моральної культури (або з «мораллю подвійних стандартів») підприємців та можновладців. Ті ж, які залишилися вірними цінностям моралі, досить часто не можуть повною мірою реалізувати себе і свою справу. Причина цього саме в тому, що їм доводиться стикатися з особами та структурами, які, умовно кажучи, «грають не за правилами», тобто ігнорують соціальне й загальнолюдське на догоду власному інтересу, який реалізується без уваги на обрання ціннісно адекватних засобів. Недаремно ж досить часто можна почути такі характеристики бізнесового та політичного життя на пострадянських теренах, як «беспредел», «сваволя» тощо. Натомість в цілому ряді розвинутих країн соціальний рівень життя, можливо, саме тому є таким високим, що за тривалий період еволюції своєї ціннісної свідомості бізнес і влада загалом прийшли до культивування діяльності на засадах загальнолюдської моралі. Характерний приклад - Японія з її високою моральною культурою ділових взаємин, цілою філософією бізнесу, що забезпечує їй процвітання та динаміку розвитку. Причому досвід соціальної розбудови таких суспільств свідчить, що, за умови моралізації бізнесової свідомості й практики та перетворення її на стабільну практично відтворювану традицію, реалізація приватного інтересу ділових людей аж ніяк не «страждає». Навпаки, вона дістає заохочення у громадській думці та на правовому рівні, а отже, стає динамічнішою й результативнішою, зберігаючи водночас свою соціальну спрямованість. Такий досвід розвинутих країн, вочевидь, має бути належним взірцем і для українського суспільства. Морально скоординовані стосунки в діловій сфері, поза сумнівом, не можуть бути налагоджені та підтримувані суто адміністративно, директивно. Адже йдеться про динамічні, психологічно мотивовані, міжлюдські контакти, де завжди провідну роль відіграє особистісний вибір та самовизначення. З огляду на це відповідальність кожного учасника ділового спілкування поширюється не лише на мінімум власної моральності, а й вимагає обов'язково докладати зусилля до виправлення етичного порушення незалежно від того, хто і коли його припустився. Ця

засада спонукає кожного учасника ділового спілкування до твердої власної моральної позиції, передбачає особистий внесок у моральний клімат стосунків, спонукає бути готовим публічно й дієво протистояти несправедливості та аморалізму у діловій сфері (навіть якщо їх носіями є адміністративно потужні особи чи структури), дбати не лише про власний моральний імідж: як зовнішню пристойність, а й сприяти моральній поведінці колег на основі власного прикладу.