Шляхи ефективного взаємного сприймання та порозуміння ділових партнерів

Успіх та морально-психологічне порозуміння у ділових стосунках багато в чому залежить від уміння адекватно сприймати, «вичитувати» та витлумачувати явну й неявну інформацію, що надходить від партнерів. Знаний американський практик і теоретик сфери управління й ділової психології ММак-Кормак (1930 - 2003) виокремлює низку правил ефективного сприймання партнера: остерігатися сторонніх думок, бути проникл­ивим, уважно спостерігати, розпізнавати «еґо» партнера, вміти створювати сприятливе враження. Прокоментуймо та обміркуймо ці настанови.

Оберігатися сторонніх думок. Нерідко ми робимо квапливі висновки про інших на підставі лише чиїхось тверджень. Деякі люди навіть не довіряють власному сприйняттю або нехтують ним, більше покладаючись на думки й оцінки, засвоєні з джерел, які вважаються «авторитетними». Але часом трапляється, що розповсюджені й усталені уявлення досить далекі від істини. Скажімо, вдало й масовано проведена рекламна кампанія певної фірми може забезпечити цій фірмі пріоритетний інтерес клієнтів і партнерів, впевнених у її «солідності». Однак реальна якість продукції цієї фірми може бути посередньою й нижчою за продукцію інших, менш розрекламованих фірм. Або інший приклад. До Помаранчевої революції переважна більшість загально­національних засобів масової інформації перебували під цілковитим контролем тодішньої влади та пов'язаних з нею олігархічних кіл. Відповідно всі політичні сили, опозиційні до влади, змальовувалися у спотвореному світлі, облива­лися брудом, не маючи можливість публічно заперечити необ'єктивні закиди. Ясно, що чимало громадян внаслідок такої ситуації здобували хибні уявлення про стан справ і про те, хто є хто. Можливо, саме в силу такої обставини в українському суспільстві намітився реальний ідеологічний розкол, пов'язаний з культивуванням цілої низки нав'язаних упереджень.

Тож справді освічена й ділова людина повинна вміти мислити самостійно, відрізняючи інформаційні зерна від полови.

Бути проникливим. Ділова людина, а надто керівник, повинна повсякчас розвивати в собі здібності проникати в суть намірів і вчинків іншої особи, розуміти особливості її психіки, світогляду, розшифровувати часом прихований зміст слів, вчинків, жестів, міміки. Особливо цінною і важливою у здійсненні управління є здатність за

мінімумом інформації зробити адекватну оцінку чи прогноз. Проникливий керівник тонко відчуває істинні потреби й мотиви своїх колег чи партнерів, і йому легше визначити успішну тактику та стратегію здійснення справ, запобігти можливим проблемам і конфліктам, пов'язаним із людським фактором. Хоч проникливість частково залежить від природжених задатків інтуїції та уважності, однак її можна успішно розвивати і вдосконалювати.

Вчитися спостерігати. Проникливість ґрунтується на вмінні спостерігати, оцінювати, тлумачити те, що від­бувається довкола. Безліччю способів люди розкривають себе, часом мимоволі. Але це може бути непоміченим, якщо спостерігати неуважно. Уважне спостереження означає рельєфне охоплення всієї картини ситуації, розпізнавання свідомих і підсвідомих сигналів, їх оцінку та перетворення в потрібну інформацію. Успіх ділової людини, зокрема керівника, багато в чому залежить від володіння знаннями щодо різноманітних вербальних (словесних) і невербальних способів вираження психо­логічного стану, характеру, інтересів і намірів людей. Тож розуміння азів мови жестів і міміки та вміння робити відповідні висновки - надзвичайно важливий чинник у практиці ділового спілкування.

Розпізнавати «еґо» свого партнера. Кожна особистість це унікальний світ, де поєднуються різно­манітні свідомі та неусвідомлені потяги, бажання, емоції, ціннісні настанови, цілі, уявлення, переконання, міркування. Часом дуже важливо вміти вдало використовувати для користі справи певні особистіші акцентуації колег і партнерів, створювати умови поєднання інтересу їхнього власного «я» з інтересом справи, вдало (але благородно) грати на струнах їх душі, знаючи їхні сильні і слабкі сторони. Скажімо, керівник, який добре обізнаний з психологією певного працівника, особливостями його темпераменту, характеру, вольовими якостями, рівнем самооцінки й амбітності, знайде саме ту мотивацію, яка забезпечить якнайефективніше виконання цим працівником відповід­ного завдання. І навпаки, не орієнтуючись у внутрішньому світі колеги, інколи можна обрати найгірший, найменш психологічно прийнятний для нього варіант залучення його до справи чи партнерства. І відтак дивуватися, чому немає сподіваних результатів. Успіх у справах матиме мало досяжні перспективи, якщо основою для висновків і вчинків ставатиме лише власне «я», а не щире прагнення розуміти особистість партнера.

Створювати сприятливе враження про себе. Кожній людині властиві певні слабкості, вади, часом навіть психологічні «комплекси». Але успіх у спілкуванні багато в чому залежить від нашої здатності на основі самоаналізу контролювати себе, вміти не повторювати власних огріхів, робити позитивні висновки із власних невдач. Справді сприятливе враження про людину може виникати тоді, коли вона не женеться за зовнішніми вимірами іміджу, а постійно працює над собою й самовдосконалюється. Однією з важливих умов створення сприятливого враження про себе є вміння слухати, поводитися доречно відповідно до конкретної ситуації, завбачати можливі конфлікти, ненав'язливо надавати допомогу тому, хто її потребує.

Фахівці з етики та психології ділового спілкування (зокрема, Ю.Палеха) накреслюють також рекомендації щодо передумов налагодження порозуміння між: партнерами. Обміркуймо найістотніші з них.

Поставити себе на місце партнера. Вельми важливо вміти та мати готовність бачити ситуацію такою, якою вона уявляється іншій стороні. Вплинути на когось можна лише тоді, коли розуміючи відмінність його точки зору, ми не «зациклюємось» на цій відмінності, а прагнемо неупереджено розібратися, якою мірою виправдана інша точка зору, а отже, й відчути рівень впевненості опонента. Тож треба вміти поставити себе на його місце. Крізь призму цього, можливо, і власна позиція постане у більш об'єктивному світлі, що дозволить підкоректувати її, згладивши гострі кути. В даній ситуації може зарадити емпатія - здатність небайдуже співпереживати радощам та негараздам, потребам і сподіванням інших. Люди, здатні до співпереживання, мають більше шансів знайти компроміс у суперечці чи розбіжності поглядів.

Не робити висновків про наміри інших на основі особистих побоювань. Часом через упередженість ми схильні власні побоювання класти в основу висновків про наміри іншої сторони. Але, можливо, наші надто похмурі передбачення необґрунтовані, і в їх основі - лише суб'єктивні враження? Тому потрібно вміти відокремлювати емоційно спотворену інформацію від реального стану речей. Адже нерідко справджується прислів'я «не такий страшний вовк, як його малюють».

Поиск по сайту: