Яка з названих базових стратегій є оборонно-наступальною?

1. обмеженого (концентрованого) зростання

85. Цілі організації складають з таких елементів:

1. економічна, соціальна, виробничо-комерційна, науково-технічна

86. Оберіть стратегію інтенсивного зростання:

1. глибокого проникнення на ринок, розвитку товару, розвитку ринку

87. Визначте функціональні субстратегії:

1. операційна, маркетингова

88. Виробнича (операційна) субстратегія:

1. визначення пріоритетів асортиментної політики, забезпечення структури виробничих потужностей, вимоги до якості й обсягів виробництва продукції

89. Фінансова субстратегія:

1. отримання прибутку чи доходу від продажу і може бути реалізована збільшенням доходів чи зменшенням витрат

90. Стратегії діяльності підприємства, сформульовані на сильних сторонах та можливостях, повинні:

1. використовувати переваги організації для отримання віддачі від можливостей, які з’явились у зовнішньому се­редовищі.

91. Ресурсні та функціональні стратегії розробляють:

1. функціональні підрозділи

92. Спостережна рада відповідає за розробку:

1. стратегії іміджу

93. За розробку продуктово-товарних стратегій відповідають:

3. виробничі підрозділи

94. Жорсткий контроль капіталовкладень і передача лишку грошової виручки під контроль вищого керівництва відповідає:

1. позиції «дійна корова»

95. З допомогою матриці Boston Consulting Group (БКГ) можна визначити:

1. конкурентну позицію і окремого товару, і фірми загалом

96. Функція організації – це:

1. формування структури управління і створення певного порядку у спільній роботі, що дозволяє ефективно діяти для досягнення цілей

97. Повноваження – це:

1. обмежене право використовувати ресурси організації та зусилля окремих її працівників для реалізації певних задач

98. Права, обов’язки, відповідальність посадової особи визначаються в:

1. посадових інструкціях

99. Делегування – необхідний елемент роботи менеджера, тому що:

1. потрібно вивільнити час керівника для прийняття найобґрунтованіших рішень

100. Повноваження, що безпосередньо передаються від керівника підлеглому і далі іншим підлеглим:

1. лінійні

101. Група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення певної мети:

1. організація

102. Сукупність управлінських ланок, розташованих у суворій підпорядкованості:

1. організаційна структура управління

103. Організаційні структури управління поділяють на:

1. бюрократичні, адаптивні, змішані

104. Структура управління, що поєднує процес управління за виробничим та функціональним принципами:

1. штабна

105. Структура управління, що забезпечує чітку реалізацію принципу єдиноначальності:

1. лінійна

106. Для успішної реалізації стратегії диверсифікації найбільш доцільною можна вважати структуру:

1. продуктову

107. Діє принцип єдиноначальності, вищий рівень керівництва не має права віддавати розпорядження, обминаючи безпосереднього керівника, – це структура управління:

1. лінійна

108.Стимулювання окремих працівників чи їх групи до діяльності для досягнення цілей організації:

1. мотивація

109. Теорію мотивації поділяють на такі групи:

1. ранні, процесуальні, змістовні

110. Система відрядної оплати, що базується на науково обґрунтованому нормуванні праці:

1. «модель стимулювання праці відповідно до її продуктивності

111. Винагородами в процесі мотивації вважають:

1. все те, що людини вважає цінним для себе, чого вона прагне досягти і чим би хотіла володіти

112. Зовнішніми винагородами є:

1. додаткова відпустка чи вихідний

113. Підвищення за посадою, можливість кар’єрного зростання впливатимуть на:

1. осіб, що зацікавлені в кар’єрному зростанні

114. У системі мотивації потреба – це:

1. фізіологічне чи психологічне відчуття нестачі у чомусь або комусь, спрямоване на ліквідацію чи зменшення

115. До вторинних потреб можна віднести:

1. успіх, владу, рівень відповідальності та впливу

116. Чітко визначений образ бажаного результату:

1. мета

117. Стабільна робота організації, збільшення обсягів виробництва, соціальний захист, можливість оскарження дій керівника:

1. рівень безпеки

118. Можливість розробки та реалізації власних ідей, проектів, розвиток здібностей можуть відбуватись на:

1. рівні самореалізації

119. Взаємозалежності: витрати праці – результат, результати – винагорода, винагорода – валентність є складовими:

1. «Теорії очікувань»

120. У межах теорії очікувань під валентністю розуміють:

1. цінність заохочення (винагороди) для працівника

121. Функція контролю передбачає:

1. зіставлення запланованих та фактично отриманих показників діяльності організації

122. Визначте, що з переліченого є принципами контролю:

1. всеосяжність, гнучкість, економічність, індивідуалізованість, надмірність-недостатність

123. Оцінку наявних ресурсів (людських, технічних, фінансових), необхідних для виконання завдання забезпечує контроль:

1. попередній

124. Вивчити причини допущених помилок, окреслити шляхи подолання та запобігання їм у майбутньому дозволяє контроль:

1. заключний

125. Надати перевагу процесу самоконтролю (внутрішнього контролю) доцільно у разі виконання завдань:

1. групових з колективною оплатою праці

126. Самоконтроль – це:

1. завчасний моніторинг проблем і знаходження оптимальних шляхів їх вирішення

127. До етапів контролю можна віднести:

1. вивчення системи винагород, мікроклімату в колективі, особливостей характеру підлеглих

2. оцінку співробітників, визначення рівня винагород, встановлення порядку підвищення

3. визначення об’єкта контролю, обґрунтування техніки контролю, формування варіантів рішень за наслідками контролю

4. затвердження стандартів, оцінку виконання, порівняння показників виконання зі стандартами провадження коректив

128. Інновація – це:

1. нововведення, пов’язане з науково-технічним прогресом і полягає у відновленні основних фондів, технологій, управління та економіки підприємства

2. діяльність підприємства, пов’язана з науково-технічними розробками, інженерною підготовкою та інвестуванням

3. здатність підприємства робити нову, науково містку продукцію, що відповідає вимогам ринку

4. процес введення новації на ринок

129. Інноваційний менеджмент – це:

1. нововведення, пов’язане з науково-технічним прогресом і полягає у відновленні основних фондів, технологій, управління та економіки підприємства

2. сукупність визначених організаційно-економічних методів і форм управління інноваційними процесами з максимальною ефективністю

3. здатність підприємства робити нову, науково містку продукцію, що відповідає вимогам ринку

4. діяльність підприємства, пов’язана з науково-технічними розробками, інженерною підготовкою та інвестуванням

130. За технологічними параметрами інновації можна поділити на:

1. технологічні, організаційні, торговельні

2. вході, виході

3. продуктові, процесні

4. нові для підприємства, галузі, країни

131. Продуктові, технологічні, управлінські інновації – це:

1. методи

2. етапи

3. класифікація

4. форми

132. Комерційне обґрунтування інновацій, оцінка рентабельності, виробничі, фінансові можливості проводять на етапі:

1. аналізу економічної ефективності інновацій

2. систематизації ідей, що надходять

3. ухвалення рішення про впровадження інновацій

4. розробки інновацій

133. На етапі систематизації ідей в процесі розробки інновацій передбачається:

1. визначення можливостей практичної реалізації ідей

2. збирання інформації про технологічні зміни на ринку, потенційні можливості організації, цільові ринки

3. розробка конкретної інноваційної програми та інновацій з проведення випробувань

4. комерційне обґрунтування інновацій, канали і методи продажу, забезпеченість ресурсами та кадрами

134. У процесі реалізації інноваційного товару виявляється найважливіша властивість попиту:

1. ефект заміщення, коли високі ціни спонукають шукати дешевші аналогічні товари

2. зменшувальна гранична корисність, коли наступна одиниця конкретного товару приносить менше задоволення

3. зворотна залежність ціни і попиту – за інших рівних умов зменшення ціни призводить до збільшення попиту і навпаки

4. психологія покупця, яка полягає в тому, що великі обсяги конкретного товару купують за нижчою ціною

135. На стадії розробки та підготовки нової продукції розрізняють попит:

1. що сформувався

2. потенційний

3. що формується

4. що розвивається

136. На етапі утвердження нової продукції, зростання розрізняють попит:

1. що сформувався

2. потенційний

3. що формується

4. що розвивається

137. Який з наведених ланцюжків попиту на інноваційний товар можна вважати правильним?

1. потенційний, що формується, що розвивається, що сформувався

2. що розвивається, потенційний, що формується, що сформувався

3. що сформувався, що розвивається, що формується, потенційний

4. що формується, що розвивається, потенційний, що сформувався

138. Негативний вплив на попит на інноваційні товари спричинює:

1. дієвість реклами

2. політична обстановка

3. наявність традиційних товарів аналогічного призначення

4. екологічна обстановка

139. Особливості попиту на інноваційний продукт дають підставу для використання маркетингових стратегій:

1. ринкового лідера, прямування за лідером, нішера

2. стимулючої, креативної (творчої), підтримуючої

3. агресивної, стриманої, пасивної

4. ресурсної, фінансової, виробничої

140. Нововведення може отримати підтримку серед персоналу організації, якщо:

1. забезпечує високу якість товару, його надійність, стійкий рівень цін

2. посилює внутрішні і позитивні зовнішні мотиви та послаблює негативні зовнішні мотиви

3. забезпечує широке проникнення на нові ринки під час формування попиту та стимулювання збуту

4. знижує внутрішні і позитивні зовнішні та підсилює негативні зовнішні мотиви

141. Попит на інноваційний товар – це:

1. можливість для покупця за постійного доходу й інших рівних умовах придбати більше певного товару

2. наступні одиниці конкретного товару приносять менше задоволення

3. великі обсяги конкретного товару купують за нижчою ціною

4. відображення обсягу продукції, що споживач хоче і може придбати за певною ціною протягом визначеного часу на конкретному ринку

142. Залежно від глибини внесених змін розрізняють інновації:

1. на вході, на виході, системної структури

2. технологічні, виробничі, економічні

3. радикальні, поліпшені, модифікаційні

4. управлінські, організаційні, соціальні

143. Період часу від зародження ідеї, її розробки до впровадження називають:

1. життєвим циклом товару

2. життєвим циклом нововведення

3. інноваційним лагом

4. процесом комерціалізації

144. Система принципів та методів розробки і реалізації рішень, пов’язаних із здійсненням різних аспектів інвестиційної діяльності:

1. фінансові інвестиції

2. інвестиції підприємства

3. інвестиційний менеджмент

4. реальні інвестиції

145. За об’єктами вкладення капіталу розрізняють інвестиції:

1. прямі, непрямі

2. валові, реноваційні

3. реальні, фінансові

4. незалежні, взаємозалежні

146. Вкладення інвестицій у відтворення основних засобів, приріст запасів товарно-матеріальних цінностей:

1. фінансові інвестиції

2. внутрішні інвестиції

3. державні інвестиції

4. реальні інвестиції

147. Характеризують вкладення капіталу в розвиток активів самого підприємства-інвестора:

1. зовнішні інвестиції

2. внутрішні інвестиції

3. незалежні інвестиції

4. взаємозалежні інвестиції

148. Об’єкти інвестування, які пов’язують з отриманням екологічного, соціального та інших видів позаекономічного ефекту:

1. бездоходні інвестиції

2. низькодоходні інвестиції

3. середньодоходні інвестиції

4. високодоходні інвестиції

149. Інструменти інвестування, що конвертуються в грошову форму (терміном до 1-ого місяця) без втрат ринкової вартості:

1. неліквідні інвестиції

2. низьколіквідні інвестиції

3. високоліквідні інвестиції

4. середньоліквідні інвестиції

150. Для інвестиції підприємства важливими характеристиками є:

1. фактор часу, ризику та ліквідності

2. належність до прямих та непрямих інвестицій

3. належність до фінансових чи реальних інвестицій

4. належність до іноземних чи приватних інвестицій

151. Привабливими для інвестування є підприємства, що перебувають на етапі:

1. зародження

2. зростання

3. стабілізації

4. зрілості

152. Критерієм доцільності інвесту­вання є дотримання умови, коли чистий грошовий (наведений) дохід:

1. ЧПД = 1

2. ЧПД =0

3. ЧПД 1

4. ЧПД 0

153. Індекс (коефіцієнт) дохідності, рентабельності, період окупності, внутрішня ставка дохідності є показниками ефективності:

1. фінансового проекту

2. інноваційного проекту

3. інвестиційного проекту

4. кадрового проекту

154. Система принципів і методів розробки та реалізації рішень з формування, розподілу і використання фінансових ресурсів:

1. інвестиційний менеджмент

2. інноваційний менеджмент

3. виробничий менеджмент

4. фінансовий менеджмент

155. Відповідно до фінансово-бухгалтерської термінології пасивами вважають:

1. основні і оборотні активи

2. власний капітал і оборотні засоби

3. власний і залучений капітал

4. власний капітал і оборотні засоби

156. Обов’язкові платежі до бюджету, які здійснюють фізичні та юридичні особи:

1. акцизний збір

2. податок

3. компенсації

4. мито

157. Базується на розрахунку співвідношення різних абсолютних показників фінансової діяльності підприємства між собою:

1. горизонтальний (або трендовий) фінансовий аналіз

2. вертикальний (або структурний) фінансовий аналіз

3. аналіз фінансових коефіцієнтів (К-аналіз)

4. порівняльний фінансовий аналіз

158. Коефіцієнти оцінки платоспроможності (ліквідності) характеризують:

1. наскільки швидко сформовані активи обертаються в процесі господарської діяльності підприємства

2. наскільки швидко використовуваний підприєм­ством капітал обертається у процесі господарської діяльності

3. можливість підприємства своєчасно розраховуватися за своїми поточними фінансовими зобов’язаннями

4. рівень фінансового ризику, пов’язаного зі структурою джерел формування капіталу підприємства

159. Характеризує прибутковість операційної (виробничо-комерційної) діяльності підприємства коефіцієнт рентабельності:

1. активів

2. власного капіталу

3. реалізації продукції

4. поточних витрат

160. Для реалізації консервативної фінансової політики доцільно використовувати:

1. антикризову фінансову стратегію

2. стратегію фінансової підтримки прискореного зростання

3. стратегію фінансового забезпечення сталого зростання підприємства

4. комбіновану фінансову стратегію

161. Забезпечує поточні потреби в активах, страхові запаси для типових збоїв, середнє для реальних умов співвідношення ризику і ефективності такий підхід до формування оборотних активів:

1. помірний

2. консервативний

3. агресивний

4. комбінований

162. Рішення для досягнення цільового результату фінансової діяльності за імовірності фінансових втрат через невизначеність умов:

1. інноваційний ризик

2. інвестиційний ризик

3. економічний ризик

4. фінансовий ризик

163. До зони катастрофічного фінансового ризику можна віднести:

1. втрати у розмірі розрахункової суми прибутку

2. втрати у розмірі розрахункової суми доходу

3. втрати у розмірі суми власного капіталу

4. результат у розмірі розрахункової суми доходу

164. Можливі фінансові втрати не прогнозуються, якщо підприємство знаходиться в зоні:

1. критичного ризику

2. допустимого ризику

3. безризиковій

4. катастрофічного ризику

165. Співвідношення коефіцієнтів фінансової рентабельності та стійкості підприємства, що максимізує його ринкову вартість, – це оптимальна структура:

1. оборотних активів

2. витрат

3. необоротних активів

4. капіталу

166. Приріст рентабельності власного капіталу за рахунок використання позикових коштів:

1. коефіцієнт абсолютної ліквідності

2. ефект фінансового левереджу

3. коефіцієнт рентабельності активів

4. коефіцієнт комерційної рентабельності

167. Можливість розпоряджатися ресурсами, впливати на дії та поведінку людей за допомогою волі, авторитету, права, повноважень:

1. керівництво

2. лідерство

3. авторитет

4. влада

168. Спроможність керівника впливати на поведінку оточуючих, заснована на особистих якостях без застосування владних повноважень:

1. керівництво

2. лідерство

3. авторитет

4. влада

169. Влада керівника, заснована на повноваженнях, що надаються посадою:

1. законна (легітимна)

2. експертна (влада знань)

3. еталонна (референтна)

4. влада винагород

170. Основним інструментом впливу керівника є його особисті риси – прояв влади:

1. винагород

2. експертної

3. еталонної

4. примусової

171. Об’єднання невеликої кількості людей, що знаходяться в стійкій взаємодії і здійснюють спільні дії протягом тривалого проміжку часу:

1. колектив

2. асоціація

3. група

4. корпорація

172. Представляє групу за її межами, має право застосування санкцій, ухвалення рішень є частиною обов’язків – характеристика:

1. керівника

2. лідера

3. вожака

4. представника

173. Формами влади є:

1. лідер-організатор, лідер-ініціатор, лідер емоційний

2. збіднене управління, влада - підпорядкування, організаційне управління

3. ліберальна, демократична, авторитарна

4. утилітарна, авторитарно-нормативна, змішана

174. Проханням є:

1. схиляння на свій бік, приваблення підлеглого будь-яким чином

2. офіційне розпорядження владних органів

3. вплив, заснований на некритичному сприйнятті того, що навіюється, як спосіб впливу – бездоказовий

4. спосіб впливу на підлеглого, заснований на добровільних, спонукальних, не примусових мотивах

175. До способів розумового впливу керівника відносять:

1. «зараження», імітацію, наслідування

2. наказ, прохання, навіювання, переконання, погрозу

3. аргументи до традиції, більшості, авторитетної особистості

4. неочікуване рішення концентрована увага на одному з підлеглих авансована похвала

176. Наказом вважається:

1. схиляння на свій бік, приваблення підлеглого будь-яким чином

2. офіційне розпорядження владних органів

3. спосіб впливу на підлеглого, заснований на добровільних, спонукальних, не примусових мотивах

4. вплив, заснований на некритичному сприйнятті того, що навіюється

177. Типи лідерства в менеджменті:

1. сукупність прийомів, методів і засобів поведінки менеджера в процесі вико­нання своїх повноважень в організації

2. засіб оцінки стилів лідерства і підготовки менеджерів у напрямі ідеального стилю поведінки

3. спосіб впливу на підлеглого, заснований на добровільних, спонукаючих, не примусових мотивах

4. засвоєння дій, вчинків, манери поведінки інших осіб

178. Велика увага делегуванню повноважень приділяється в межах:

1. ліберального стилю

2. демократичного стилю

3. авторитарного стилю

4. нормативної влади

179. Менеджер суворо контролює підлеглих, втручається в роботу, залишаючи невелику можливість для прояву самостійності та ініціативи:

1. ліберальний стиль

2. демократичний стиль

3. авторитарний стиль

4. нормативна влада

180. Ухвалює найважливіші питання, радиться з підлеглими, не підкреслює своїх переваг, не ображається на критику:

1. менеджер-автократ

2. менеджер-демократ

3. менеджер-ліберал

4. менеджер-адміністратор

181. Стиль невтручання або мінімального втручання менеджера у перебіг виконання завдання підлеглими:

1. адміністративний

2. ліберальний

3. демократичний

4. авторитарний

182. Випливає з прав керівника, як посадової особи, розпоряджатися підлеглими, спрямовувати, мотивувати, контролювати працю:

1. особистий авторитет керівника

2. владні повноваження керівника

3. формальний авторитет керівника

4. процес керівництва

183. Гратка лідерства – це:

1. засвоєння дій, вчинків, манери поведінки інших осіб

2. спосіб впливу на підлеглого, заснований на добровільних, спонукальних, не примусових мотивах

3. засіб оцінки стилів лідерства і підготовки менеджерів у напрямі ідеального стилю поведінки

4. набір певних рис, притаманних тим особам, які усвідомлюють себе лідерами

184. Відповідно до співвідношення рівня уваги до роботи та особи стиль «Будинок відпочинку» характеризується:

1. досягненням свідомої участі в реалізації цілей організації, що забезпечує і високий моральний настрій, і високу ефективність

2. досягненням прийнятного рівня виконання завдань, знаходячи баланс ефективності та доброго морального настрою

3. зосередженням на добрих, теплих людських стосунках, але мало турбується про ефективність виконання завдань

4. головним чином турбуванням про ефективність виконуваних робіт, але звертає мало уваги на моральний настрій підлеглих

185. Відповідно до гратки лідерства стиль «Команда» характеризується:

1. головним чином турбуванням про ефективність роботи, але звертає мало уваги на моральний настрій підлеглих

2. зосередженням на добрих, теплих людських стосунках, але мало турбується про ефективність виконання завдань

3. досяганням прийнятного рівня виконання завдань, знаходячи баланс ефективності та позитивного морального настрою

4. досягненням свідомої участі в реалізації цілей організації, що забезпечує і високий моральний настрій, і ефективність

186. Стиль «Влада – підпорядкування» характеризується:

1. зосередженістю керівника на добрих, теплих людських стосунках, за обмеженої уваги до виконання завдань

2. досягненням прийнятного рівня виконання завдань, знаходженням балансу ефективності та позитивного морального настрою

3. досягненням свідомої участі в реалізації цілей організації, що забезпечує і високий моральний настрій, і високу ефективність

4. зосередженістю на ефективності виконання робіт, та незначною увагою до морального настрою

187. Діяльність, пов’язана з розробленням, використанням і вдосконаленням систем з виробництва продукції чи послуг:

1. управління операціями

2. операційна функція

3. операційний менеджмент

4. виробниче підприємство

188. Здійснює перетворення вхідних затратних ресурсів (енергія, капітал, матеріали, праця) на вихідні прибуткові результати (товари, послуги) підсистема:

1. забезпечення:

2. планування

3. контролю

4. переробна

189. Отримує інформацію про стан виробничої системи, виконання графіка випуску продукції, рівень запасів підсистема:

1. забезпечення

2. планування і контролю

3. переробна

4. ресурсного забезпечення

190. Виокремлюють такі типи виробництва:

1. змінне та постійне

2. індивідуальне, масове, серійне

3. «виштовхування» та «витягування» виробу

4. планування і контролю, переробне, забезпечення

191. Виробництво обмеженого числа виробів (видів продукції) у великих кількостях:

1. серійне

2. індивідуальне

3. власне

4. масове

192. Випуск продукції здійснюють за окремими замовленнями, в одиничних кількостях:

1. серійне виробництво

2. індивідуальне виробництво

3. власне виробництво

4. масове виробництво

193. Сукупність властивостей продукції, що зумовлюють рівень придатності задовольняти певні потреби рівень задоволення конкретних потреб:

1. призначення продукції

2. безвідмовність продукції

3. якість продукції

4. технологічність продукції

194. Процес планування, відбору, навчання працівників, спрямований на раціональне їх використання і підвищення ефективності діяльності підприємства:

1. менеджмент персоналу

2. інноваційний менеджмент

3. інвестиційний менеджмент

4. операційний менеджмент

195. Формування якісного та кількісного складу працівників організації здійснюється шляхом:

1. планування потреби в кадрах

2. набору та відбору кадрів

3. ротації кадрів

4. планомірного переміщення кадрів

196. Практичний метод відбору та оцінки персоналу дозволяє:

1. перевірити придатність працівника до виконання службових обов’язків на основі результатів практичної роботи

2. на основі інформації, отриманої в процесі психологічного тестування, скласти прогноз сумісності та поведінки

3. провести моніторинг процесу вирішення претендентом конкретної ситуації

4. зрозуміти ступінь зацікавленості кандидата у вакансії та здатності якісно виконувати роботу

197. Дозволяє зрозуміти ступінь зацікавленості кандидата у вакансії та здатності якісно виконувати роботу:

1. практичний метод

2. імітаційний метод

3. інтерв’ю-співбесіда

4. прогностичний метод

198. Способи впливу на колективи, окремих працівників для здійснення координації їх діяльності в процесі управління:

1. методи управління персоналом

2. форми влади

3. методи оцінки персоналу

4. методи відбору персоналу

199.Методи менеджменту персоналу:

1. фінансовий, економічний

2. економічний, соціально-психологічний, адміністративний

3. ліберальний, демократичний, авторитарний

4. нормативний, змішаний, утилітарний

200. Способи здійснення управлінського впливу, що базуються на використанні закономірностей соціології та психології:

1. адміністративний метод

2. економічний метод

3. соціально-психологічний метод

4. розпорядчий метод

201. Передбачають вплив на основі встановлених організаційних зв’язків, правових положень і норм методи:

1. адміністративно-розпорядчі

2. економічні

3. соціальні

4. психологічні

202. Використання додаткових вихідних днів і відпусток є складовою методу:

1. адміністративного

2. фінансового

3. соціально-психологічного

4. економічного

203. Застосовуються для гармонізації стосунків працівників, формування психологічного клімату, який сприяє активізації діяльності, такі методи:

1. соціальні

2. психологічні

3. економічні

4. розпорядчі

204. Вказівки, накази, консультації, наради, розпорядження – форми методів:

1. соціальних

2. економічних

3. оперативно-розпорядчих

4. психологічних

205. Чіткість, дисциплінованість і порядок роботи колективу, в першу чергу, забезпечуються методами:

1. адміністративними

2. психологічними

3. економічними

4. соціальними

206. Економічні важелі, що впливають на керовані об’єкти і забезпечують єдність інтересів суспільства, підприємства та працівників – це методи:

1. розпорядчі

2. адміністративні

3. соціальні

4. економічні

207. Визначення реакції претендента на напружені ситуації, його здатності до опору стресам:

1. ситуаційна співбесіда

2. біографічна співбесіда

3. стресове інтерв’ю

4. бесіда-інтерв’ю

208. Суб’єктивні усвідомлені судження працівника про трудове майбутнє, шляхи самовираження, просування, винагороди:

1. працевлаштування

2. кар’єра

3. просування працівників

4. планування персоналу

209. Форма колективного обміну інформацією, що завершується ухваленням конкретних рішень:

1. ділова бесіда

2. телефонна розмова

3. збори та наради

4. комерційні переговори

210. Ознайомлюють з важливими повідомленнями, що викликають багато питань, які вимагають негайного уточнення та обговорення:

1. ділова бесіда

2. збори, наради

3. телефонна розмова

4. комерційні переговори

211. Призначені більшою мірою для вирішення поточних, оперативних проблем:

1. комерційні переговори

2. ділові бесіди

3. наради

4. збори

212. Форма обміну інформацією між 2-ма (кількома) особами у «вузькому колі», що має більш вільний, ніж нарада, характер:

1. нарада

2. телефонна розмова

3. комерційні переговори

4. ділова бесіда

213. Процес поетапного досягнення згоди між партнерами за наявності суперечливих інтересів:

1. комерційні переговори

2. ділова бесіда

3. збори

4. наради

214. Максимальна інформативність за мінімальних затрат часу – головна вимога до:

1. нарад

2. ділових бесід

3. телефонних розмов

4. комерційних переговорів

215. Оптимальною тривалістю телефонної розмови вважається:

1. 3 хвилини

2. 10 хвилин

3. 15 хвилин

4. 20 хвилин

216. Підприємництво – це:

1. діяльність, пов’язана з узгодженням складових елементів організації для досягнення нею своїх цілей і завдань

2. будь-який вид діяльності (навіть афери), що приносить дохід або особисту користь

3. самостійне господарське новаторство на основі використання можливостей для отримання прибутків та реалізації мети

4. договірне об’єднання, створене для постійної координації господарської діяльності

217. Поняття «бізнес» передбачає:

1. діяльність, пов’язану з узгодженням складових елементів організації з метою досягнення нею своїх цілей і завдань

2. будь-який вид діяльності (навіть афери), що приносить дохід або особисту користь

3. самостійне господарське новаторство на основі використання можливостей з метою отримання прибутків і реалізації мети

4. договірне об’єднання, створене для постійної координації господарської діяльності

218. Залежно від кількості працюючих розрізняють:

1. комерційні, некомерційні підприємства

2. унітарні, корпоративні підприємства

3. малі, середні, великі підприємства

4. державні, колективні, комунальні, приватні підприємства

219. Господарюючий суб’єкт, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія:

1. дочірнє підприємство

2. консорціум

3. корпорація

4. асоціація

220. Організаційними формами підприємницької діяльності є:

1. промислово-фінансова група, консорціум

2. холдингова компанія, дочірнє підприємство

3. фірма, компанія

4. одноосібне володіння, партнерство, корпорації

221. Перевагами використання партнерства є:

1. повна відповідальність невизначеність термінів функціонування обмежені фінансові можливості

2. простота заснування та ліквідації самостійність, свобода, оперативність конфіденційність діяльності

3. широкі фінансові можливості, спеціалізація в менеджменті необмежена відповідальність

4. простота збільшення обсягів виробництва реальна можливість залучення фінансових коштів

222. Перевагами корпорації можна вважати:

1. простоту заснування та ліквідації, самостійність, свободу, оперативність, конфіденційність діяльності

2. подвійне оподаткування, потенційні можливості для зловживань, труднощі з ліквідацією

3. повну відповідальність, невизначеність термінів функціонування, обмежені фінансові можливості

4. значні фінансові можливості, обмежену відповідальність, превагу великого розміру, тривалість функціонування

223. Постійно діючим оптовим ринком, що функціонує в певному місці відповідно до встановлених правил торгівлі, є біржа:

1. валютна

2. фондова

3. товарна

4. праці

224. Аграрна біржа є різновидом:

1. товарної

2. праці

3. валютної

4. фондової

225. Установа, де здійснюється купівля-продаж робочої сили як товару, – це біржа:

1. фондова

2. аграрна

3. біржа Праці

4. товарна

226. Процес виробництва товарної продукції у власній країні з подальшим постачанням її за кордон:

1. бартер

2. імпорт

3. експорт

4. угода

227. Формами виходу на зовнішній ринок є:

1. експортування, ліцензування, спільні підприємства, володіння філією

2. міжнародний поділ, географічний поділ, глобальна матриця

3. спільні підприємства виробничого, закупівельного, науково-дослідного характеру

4. спільні підприємства на паритетних засадах, з переважанням або меншою участю іноземного капіталу

228. Угода, коли одна організація надає обмежені права іншій використовувати її активи (склади, техніку, марку):

1. володіння філією

2. спільне підприємство

3. ліцензування

4. експортування

229. Володіння філією – це:

1. діяльність на території іноземної країни, що належить і контролюється компанією з центром керування в іншій країні

2. угода, за якою об’єднується дві або більше організацій з виробництва продукції або послуг

3. угода, коли одна організація надає обмежені права іншій використовувати її активи

4. процес виробництва товарної продукції у власній країні з подальшим постачанням її за кордон

230. Вищим органом управління спільним підприємством є:

1. засновник (з правом відкликання)

2. ревізійна комісія

3. правління, голова правління

4. дирекція, генеральний директор

231. Економічний показник міжнародної діяльності, що включає кількість товарів, послуг, позичок, золота, інших надходжень:

1. баланс платежів

2. світова інтеграція

3. світовий поділ праці

4. національна відповідальність

232. Торговельний баланс як різниця експорту та імпорту – головний показник:

1. світової інтеграції

2. стратегічної інтеграції

3. балансу платежів

4. глобальної матриці

233. Етноцентрична орієнтація передбачає зосередження:

1. лише на світовому ринку

2. на внутрішньому ринку

3. на внутрішньому ринку та ринку іншої держави

4. на ринках «третіх країн»

234. Зосередження як на світовому ринку, так і на ринку власної держави є ознакою:

1. етноцентричної орієнтації

2. геоцентричної орієнтації

3. поліцентричної орієнтації

4. глобальної матриці

235. Точка беззбитковості відображає обсяг:

1. виробництва, що вже покриває витрати, але ще не дає прибутку

2. доходу, що дозволяє отримати можливість для розвитку підприємства

3. прибутку, що дозволяє покрити всі видатки підприємства

4. виручки, що дозволяє забезпечити розширене відтворення

236. Стратегію відтинання зайвого, скорочення витрат, структур відносять до:

1. обмеженого (або концентрованого) зростання

2. прискореного (інтегрованого) зростан­ня

3. скорочення (або стиснення)

4. поєднання (або комбінування)

237. Високу гнучкість фірми за виробництва високотехнологічної продукції з коротким життєвим циклом забезпечує структура управління:

1. функціональна

2. штабна

3. регіональна

4. матрична

238. Вплив на підлеглих через традиції, здатні задовольнити потребу виконавця у захищеності, приналежності:

1. експертна влада

2. законна (легітимна) влада

3. влада винагород

4. еталонна (референтна) влада

Поиск по сайту: