АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Свинська конституція

Читайте также:
  1. З нагоди державного свята у бібліотеці була проведена літературно-правознавча година «Є Конституція – є міцна незалежна держава».
  2. Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік (1977 р.)
  3. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки (1978 р.)
  4. Конституція Веймарської республіки
  5. Конституція Сполучених Штатів Америки.
  6. Конституція США 1787 року
  7. Конституція України
  8. Конституція Франції 1848 року
  9. Конституція Франції 1958 року
  10. Конституція Японії 1889 р.
  11. Некодифікованою є конституція
  12. Розділ VI. Конституція як основний закон суспільства

І. Франко

Іван Франко Вибрані твори у трьох томах. Том другий. Київ, Дніпро, 1973.

 

Присвячую пам’яті Антона Грицюняка

 

„Оце оповідання – не моя духовна власність. Я чув в Збаражі, в східній Галичині, від старого селянина на прозвище Антона Грицюняка, що оповідав се на народнім вічу” (281).

Опис Грицюняка: „Він не вирізняється нічим із юрби селян, рідко вмішується в розмову і на перший погляд не виявляє інтелігенції, вищої понад звичайний рівень галицького селянина. Розуміється, він не вміє ані читати, ані писати”. „Мої знайомі, переважно молоді селяни, що покінчили народні школи і пильним читанням книжок розширили свою освіту, не могли мені нахвалитися Грицюняка за його незвичайний бесідницький талант і за те, що він, один із немногих людей старшого покоління, душею і тілом прилучився до радикального селянського руху” (281).

Чоловік Грицюнякові: „ …Хіба ж се не добре, чого ми, богу дякувати, дожили? Подумай лише: панщини відколи вже не робимо, перед законами всі ми рівні, чи пан, чи хлоп, ну, та й конституцію, спасибі ій, маємо” (9282).

Грицюняк у відповідь: „Атаман не ходить уже з костуром по селу від хати до хати, се правда. Але що робить хлоп? Ось я тобі скажу, любий приятелю. Хлоп устає з доброї волі рано-ранісінько, бере курку або півкопи яєць і йде до того самого атамана – тепер він називається „пан ржонца”, – кладе перед ним свій дарунок і просить його „клінне ваше ці”, щоб позволив йому вийти робити панщину на панськім лані. А коли прийде без подарунка, то пан ржонца дасть йому в карк і полишить йому ласкаво свободу – вмирати з голоду” (283). „Чекай, хлопе! Геть відси, хлопе!”А коли я раз попробував бути премудрим і покликатися на свою рівність перед законом, то дістав позаушника, такого цупкого та дзвінкого, як і за атаманський часів. А от погляди ти, як прийде до канцелярії пан дідич, пан державця або хоч би простий пан арендар, то його ніколи не заставляють чекати надворі, але зараз просять сідати і поводяться з ним так чемненько, так делікатно!.. Ну, таку саму рівність мали ми й перед 1848 роком! …Ну, і що ж ти скажеш, любий приятелю, про ті новомодні буки, які замість певної одної часті тіла б’ють цілого чоловіка і ще й усю його сім’ю?” (283–4).

Грицюняк розповів історію про те, як він їхав зі своїми двома синами до Тернополя на ярмарок. Перед ним їхав господар з жінкою. Вони везли на продаж здорову годовану свиню. По дорозі коло Рогачової будки бачать, що сидить підстаркуватий панисько, має в руці блискучий ніж і курить люльку. Він і зупинив господаря: „ … Та я й сам бачу, що се свиня, але як ти везеш її? Га! Чи не бачиш, що бідній худобині від посторонка геть попухли ноги? А ти, лайдаку, а ти, непотрібне, чи не знаєш, що не вільно так мучити бідну скотину?” (285). Це сказавши, панисько наблизився до свині і своїм ножем розтяв на ній посторонки так шпарко, що в поспіху покалічив свинячі ноги. І далі кричав: „Марш на поліцію! Мусимо тебе покарати як слід!” (285). Чоловік почав випрошуватися, а догадлива жінка видобула 20 крейцарів, „вона, певно, два дні гірко робила і голоду намлілася, поки заробила їх!”, втиснула їх неподатливому паниськові в жменю і почала й собі просити його разом із чоловіком. Панисько зм’як: „Ну, сим разом ще вам дарую і пущу вас вільно, але пам’ятайте собі се, доки життя вашого!” (286).

Тепер уже жінка поганяла кіньми, а чоловік тримав за шию свиню, поки не проїхали пани. Тоді свиня налякалася і вискочила. Господар вилетів з воза і розбив собі голову, а свиня – ногу.

Грицюняк так завершив свою промову: „От так-то, друже мій, виглядає свинська конституція! ” (286). „Хлоп мусить завидувати простій свині. (287).

„… Вибачайте, мої любі, я, властиво, повинен був сказати вам се при точці „причини еміграції”, але думаю, що й тепер воно не запізно” (287).

 

 


Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)