Дистанційне навчання

Початкова школа

Початкову освіту дошкільнята одержують у віці 4-5 років в дитячих садках, але вона не являється обов”язковою. Дитячі садки в Канаді платні й коштують недешево. Проте якщо достаток батьків не дозволяє оплатити дитячий садок, тут організована система субсидій, якою користується багато сімей.

Середня школа

Середня освіта в Канаді – обов”язкова і передбачає безплатне навчання дітей з 5-6 років до 15-16 років (взалежності від провінції). Учень може вибирати базовий курс з будь-якого предмета. Якщо він проявляє великий успіх у вивченні якої небудь однієї дисципліни, то може пройти поглиблений курс і одержати вищу ступінь. В залежності від здібностей, учні можуть закінчити обов”язкову програму середньої школи в різний термін. В канаді існує два типи безплатних шкіл, в яких навчається 96 відсотків дітей Канади. Це громадські школи, в яких хлопці та дівчата вчаться разом і католицькі– з роздільним навчанням.

Для отримання диплому середньої школи необхідно скласти заліки, кількість яких чітко визначається директивами провінційних міністерств освіти, крім того, міністерства затверджують список базових дисциплін, заліки з яких теж обов”язкові для всіх учніх. Читаються також факультативні предмети, і учень з їх загальної кількості може вибрати ті, з яких він буде складати заліки.

Останнім часом спостерігається тенденція більшої вимогливості до випускників середніх шкіл. Розширюється список обов”язкових предметів, а в деяких провінціях навіть вводяться різні форми екзаменів й інші перевірки знань випускників.

Крім державних в Канаді працюють приватні й незалежні школи, а також конфесійні школи (для католиків і протестантів). Адміністративно ці школи незалежні, однак їхні програми мають відповідати основним напрямкам політики провінційної влади у сфері освіти. Приватні та незалежні школи мають право видавати своїм випускникам дипломи рівноцінні державним.

Вища школа

Навчання з 10 по 12 клас проходить у вищій школі (Hiqh School) термін “ вища школа “ не відноситься в даному випадку до вищої освіти, а більше відповідає середній освіті в Росії. На відміну від середної освіти навчання у вищій школі не являється обов”язковим. Вища школа має декілька рівнів і, в залежності від цього, дає чи не дає право на вступ до університету. При різних рівнях складності програм пропонують підготовку учнів або до трудової діяльності відразу після закінчення школи, або можливість вступу до коледжу або університету.

Дистанційне навчання

Дистанційне навчання – це такий метод навчання, коли спілкування між викладачем і студентом, або вчителем і учнем відбувається за допомогою листування, магнітофонних, аудіо та відеокасет, комп”ютерних мереж, кабельного та спутникового телебачення, телефону чи телефаксу, тощо. Хоча такі засоби одержання освіти існують вже досить тривалий час (згадаємо, наприклад, звичайне заочне навчання), але саме протягом останього десятиріччядистанційне навчання стало одним з найважливіших елементів системи вищої освіти промислово розвинених країн. З одного боку це було зумовлено бурхливим розвитком інформаційних технологій(комп”ютерні мережі Інтернету, глобальне телебачення, тощо.), з іншого – політикою урядів цих країн у галузі освіти, які прагнуть зробити навчання та освіту будь якого рівня максимально доступними для всіх верств населення.

Вища освіта

Вища освіта в Канаді має давню історію. Перший канадський вуз Universite Laval заснований в 1663 році і є одним із старих на північноамериканському континенті. В даний час в Канаді більше сотні вищих учбових закладів, переважної більшості, з яких мають статус університету. У їх склад входить близько 200 коледжів і технічних інститутів.

Країна вважається одним з лідерів в області високих технологій, і тут добре викладаються інженерні спеціальності і програмування. Високий рівень професорський-викладацького складу університетів. У престижних університетах число докторів перевищує 90% від загального числа викладачів.

Канадські університети володіють сучасною матеріально-технічною базою і лабораторним устаткуванням, що особливо важливе при навчанні таким високотехнологічним спеціальностям, як медицина, фізика, радіоелектроніка і ін. Всі вони мають хороші бібліотеки, користування якими для студентів безкоштовне.

Студентам надаються і інші послуги: спортивні споруди, центри відпочинку, автомобільні стоянки, комп'ютерні лабораторії і інше.

Вища освіта в Канаді платна. Канадським громадянам надається можливість навчання по пільговому кредиту. Окрім цього, існує маса грантів і стипендій різного масштабу.

Для отримання ступеня бакалавра потрібно проучитися 3-4 року. Відсівши що вчаться в процесі навчання може складати до 50% зарахованих на перший курс.

Отримання ступеня магістра вимагає ще 1-3 року підготовки, включаючи участь в наукових дослідженнях. Після цього можна продовжити навчання і досягти ступеня доктора.

Отримання освіти в Канаді має ряд переваг. По-перше, при досить високому рівні коледжів і університетів, вартість вищої освіти в Канаді менше, ніж, наприклад, у Сполучених Штатах чи Англії. По-друге, Канада - це країна емігрантів з численною українською діаспорою, і кожен іноземець відчуває себе тут досить вільно, що надає можливість молодим людям швидше адаптуватися до місцевих умов. У третіх, це одна з найбезпечніших країн у світі: Торонто, Ванкувер, Монреаль і Калгарі входять до десятки найпривабливіших для проживання міст світу. Крім того, серед переваг навчання в Канаді, можливість працювати до 20 годин на тиждень під час навчання та високі шанси отримати престижну роботу після закінчення навчального закладу та отримання диплому.

2.Особливості формування та функціонування продовольчого ринку України

Продовольчий ринок - це форма організації сільськогосподарського виробництва.

Формування продовольчого ринку України складається з таких складових:

- земля;

- робоча сила;

- попит-пропозиція:

- безпосереднє виробництво продовольчих товарів;

- аграрна політика держави;

- конкурентоспроможність аграрної продукції;

- господарський механізм;

Система аграрної політики на сучасному етапі розвитку економіки України повинна характеризуватися наступними складовими:

- докорінною трансформацією відносин власності на землю та інші засоби виробництва (розпаювання земельного фонду, виділення земельної ділянки у натурі);

- формуванням господарських структур на засадах різноманітності форм господарювання;

- створенням ринку засобів виробництва і продовольства, його адекватної інфраструктури;

- удосконаленням принципів ціноутворення, оподаткування, фінансування, кредитування і страхування;

- прискореним переходом сільського господарства на інтенсивний шлях розвитку та інтенсифікацією використання наявних ресурсів;

- підвищенням продуктивності виробництва з орієнтацією на використання біотехнологій, що системно інтегрують можливості живих організмів у створенні корисних людині ресурсів життєдіяльності;

- подальшим поглибленням спеціалізації сільського господарства на основі міжгалузевого і міжгосподарського поділу праці, агропромислової кооперації та інтеграції;

- забезпеченням спрямування усіх ланок агропромислового комплексу на досягнення високого кінцевого результату, скорочення втрат продукції і сировини;

- соціально-економічним удосконаленням ринкових відносин.

Функціонування системи розподілу продукції на ринку переважної більшості продовольчих товарів характеризується такими властивостями:

1) Розподіл товарів на ринку здійснюється переважно через посередницькі мережі по мірі подрібнення партій товарів, що є об’єктами конкретної операції купівлі-продажу, по мірі руху товару каналом розподілу.

2) Товаровиробники заохочують посередників до співпраці шляхом проведення політики надання суттєвих цінових знижок з метою забезпечення ритмічності свого виробництва та збільшення обсягів продукції, що виробляється. При цьому зменшується прибуток товаровиробника від реалізації кожної одиниці товару, проте зростає маса прибутку.

3) Певна частина товаровиробників розміщує свої інвестиційні ресурси у створенні власних систем розподілу продукції з метою максимізації прибутку шляхом отримання його в повному обсязі при реалізації продукції вроздріб кінцевим споживачам. При цьому підвищується рівень витрат, пов’язаний зі збутом продукції, а ефективність такого підходу у порівнянні з залученням посередників визначається умовами функціонування виробника.

4) Ринок продовольства, як будь-який ринок споживачів, характеризується більшою довжиною каналів розподілу у порівнянні з ринками сировинної продукції, товарів виробничо-технічного призначення.

5) Інфраструктурна складова системи розподілу продукції на вітчизняному продовольчому ринку вигідно відрізняє його від ринків інших товарів, проте її стан та рівень розвитку все ще залишає бажати на краще.

Зазначені властивості продовольчого ринку та результати проведених досліджень дозволяють виділити та структурувати основні проблеми його функціонування на сучасному етапі економічного розвитку:

1. Фактична відсутність інтеграційних зв’язків між сферами обігу на про- довольчому ринку.

2. Диспаритет інтересів товаровиробників та суб’єктів сфери обігу на продовольчому ринку за умов функціонування існуючої структури ринку.

3. Недостатній розвиток інфраструктури продовольчого ринку.

4. Характер конкуренції на більшості продуктових ринків не сприяє гар- монічному функціонуванню їх суб’єктів на всіх рівнях.

5. Зміна позиції суб’єкта ринку в структурі каналу розподілу продукції є фактично неможливою або визначається характеристиками та ефективністю разової операції з купівлі-продажу партії продукції.

6. Недосконалість систем державного регулювання продовольчого ринку, в яких переважає застосування нетарифних методів впливу на ринкові процеси.

Поиск по сайту: