Групові засоби навчання

Початок стійкого інтересу психологів до феномену дискусії належить до 30-му рр. XX в. пов'язано з роботамикрупнейшею швейцарського психолога Жана Піаже, де була показано, як через механізму дискусії з однолітками, і навіть старшими і молодшими дітьми дитина відступає від чорт еґоцентричного мислення та навчається брати думку іншого.

Вимоги науково-технічного прогресу поставили перед психологією завдання вивчення процесів прийняття управлінських і творчих рішень на групі. Тут значної ролі зіграли ідеї Курта Левіна про який вплив групових обговорень і ситуативних чинників зміну соціальних установок (відносин). Дослідження засвідчили, що групова дискусія підвищує мотивацію іего-вовлеченность учасників у виконання обговорюваних проблем. Одне з перших експериментів перебував у спробі змінити деякі шаблони поведінки домогосподарок у зв'язку з використанням нових продуктів харчування. Однією групі піддослідних була прочитане переконлива лекція у питанні, проте 3% жінок спробували надалі звернутися до радам експерта. У другій групі було проведено дискусія на задану тему переваг використання тієї ж продуктів. Наступний підрахунок показав, що у цій групі 32 % жінок почали застосовувати раніше ігноровані продукти.

Цей ефект пояснюється такими причинами.Еели слухачі лекції на основному займають нейтральній позиції щодораскриваемой лектором теми, то учасники дискусії формують конкретніші думки,поляризующиеся при обговоренні. Потім судження учасників можуть консолідуватися чи, навпаки, залишитисяконфронтальними. Однак у обох випадках дискусія дасть емоційний поштовх наступної пошукової активності учасників, що, своєю чергою, реалізується у їх конкретні дії

Подальше вивчення механізмів груповий дискусії показало доцільність застосування сили для активізації міжособистісних процесів в управлінської, навчальною, діагностичної, психотерапевтичної, творчої та інших їхніх напрямах.

Як об'єкти дискусійного обговорення могли виступати як спеціально сформульовані проблеми, а й випадки (казуси чи кейси) з професійної практики. Прикладом такого дискусійного розбору може бути діяльність пробалинтовских груп з обміну терапевтичним досвідом. Англійські лікарі Майкл іЭнидВалинти в 50-ті рр. організували діючу семінар лікарів-практиків із єдиною метою поглиблення порозуміння і взаємодії з-поміж них і пацієнтами. Основну своє завданняБалинти вбачали у подоланні суб'єктивного професійного апломбу лікаря, котрі можуть провести його до «апостольській» позиції непогрішимого діагноста і клініциста.

Крім професійних, управлінських і науково-технічних проблем предметом дискусії може бути міжособистісні стосунки самих учасників групи. І тут мережу групових взаємовідносин постає як реальна навчальна модель, з допомогою якоїобучаемие засвоюють особливостігрупподинамических процесів у власному досвіді, розширюючи свої можливостіколлективистического самовизначення й розуміння інших.

Деякі елементи гри, наприклад суперництво і відтворення дійсності, наявні й у дискусійних методах. І, навпаки, дискусія постає як неодмінний елемент всіх форм активного навчання. Тому треба вкотре підкреслити умовність класифікації активних групових методів за принципом використовуваних ними соціально-психологічних феноменів.

>Дискуссионние методи - вид групових методів навчання, заснованих на виключно організаційної комунікації у процесі рішенняучебно-профессиональних завдань.

>Дискуссионние методи можна вигляді діалогу,сократовской розмови, груповий дискусії чи «круглий стіл», «мозкового штурму», аналізу конкретної історичної ситуації чи інциденту та інших.

1.1. Ігрові методи.

Ігрові методи - вид групових методів навчання, заснованих на виключно ігровому моделюванніучебно-профессиональной діяльності.

Як історична довідка слід зазначити, що ділові гри ніж формою навчального моделювання виробничих ситуацій є відкриттям американського менеджменту. Перша ділова гра на задану тему «Перебудова виробництва, у через відкликання різким зміною виробничої програми» розробили Ленінградської промислової академією їм. З. М. Кірова для тренування студентів вузів і керівногофабрично-заводскою персоналу. Ця гра проводилася в 1936 р. на фабриці «Червоний ткач» у вихідні дні, і навіть наряді інших підприємств й у вузах Ленінграда.

>Многозначность слова «гра» утрудняє обгрунтування наукового поняття гри, однаково прийнятного для філософії, психології, педагогіки, кібернетики і. Коли творять про стратегічних, управлінських, дитячих іграх, грі актора, психотерапевтичних іграх, нарешті, грі уяви чи фізичних і розумових сил, то, звісно, під грою розуміють зовсім різні речі. Можна погодитись із відомим психологом і педагогомП.П.Блонским, який стверджував, що «гри» як абстрактної категорії - немає, а є окремі гри.

Нині нашій країні зареєстровано понад 200 найменувань ділових ігор різних типів – навчальних, дослідницьких, управлінських наукових і виробничих.

Під ділової управлінської грою розуміється процес вироблення і рішення за умов поетапногомногошагового уточнення чинників готівкової ситуації, аналізу інформації, додатково котра надходить і виробляють окремих кроках під час гри. Параметри обмежень від кроку до кроку можуть змінюватися, у зв'язку з ніж створюються всі нові й нові приватні виробничі ситуації, вирішення яких мав би підпорядковуватися спільної мети ділової гри.

Поиск по сайту: