Тема: Фізіологія м’язів і нервів

1. Основні властивості живих тканин та біоелектричні явища в них

Будь-яка жива тканина може перебувати у 3-х станах:

1. Фізіологічний спокій

2. Збудження

3. Гальмування

Спокій – стан, коли тканина не проявляє своєї функції (м’яз не скорочується), в цей час у тканині проходять біохімічні процеси, але невеликої інтенсивності.

Збудження – це стан, який розвивається у збудливій тканині при дії подразника і полягає у зміні перебігу процесів обміну речовин у тканині, що викликає характерну для даної тканини діяльність (м’яз починає скорочуватись, залоза секретувати.

Гальмування – стан тканини, коли його діяльність послаблюється або зовсім припиняється.

У відповідь на дію подразника у збуджуваних тканинах клітини нервової тканини поширюють нервовий імпульс, а клітини м’язової тканини скорочуються. При цьому виникають біоелектричні явища вздовж клітинної мембрани. Ці явища проявляються потенціалом спокою і потенціалом дії.

Мембранний потенціал спокою. Збудлива тканина постійно генерує електричний струм. Усі живі клітини мають поляризовану клітинну мембрану, тобто в стані спокою її зовнішня поверхня має позитивний заряд, а внутрішня -негативний. Між внутрішньою і зовнішньою поверхнями клітинної мембрани в стані спокою завжди виникає електричний струм, який називається мемб­ранним потенціалом спокою. У різних клітинах він складає 50--90 мВ.

Потенціал дії – це швидке коливання мембранного потенціалу, яке виникає при збудженні клітин. Головною причиною розвитку потенціалу дії є зміна проникності мембрани для іонів. Виникнувши у місці подразнення, потенціал дії поширюється уздовж нервового чи м’язового волокна, завдяки чому відбувається передача інформації у нервовій системі. В м’язових клітинах потенціал дії призводить до скорочення м’яза. Потенціал дії має декілька фаз, під час яких змінюється його величина: деполяризації, реполяризації, слідових потенціалів.

Проведення збудження. Потенціал дії, виникнувши в одній ділянці тканини поширюється по всій її поверхні завдяки формуванню колових струмів (усередині клітини струм йде від збудженої ділянки до спокійної, а зовні клітини – від спокою до збудження). При цьому раніше збуджена ділянка відновлює потенціал спокою.

Будь якій тканині притаманні такі властивості:

1. Подразливість – властивість реагувати на дію подразників зміною обміну речовин і енергії

2. Збудливість – властивість відповідати на дію подразника процесом збудження (потенціалом дії0

3. Лабільність (рухливість) – швидкість, з якою в тканині виникає і встигає закінчитись період імпульсу збудження (висока лабільність у мієлінових волокнах).

Зміна збудливості. Збудження, яке виникло в нерві або м’язі, розповсю­джується по тканині. Під час збудження змінюється збудливість тканини. Під час максимального розвитку збудження тканина на деякий час стає незбудливою. Цей період незбудливості тканини називається рефрактерним періодом. Розріз­няють абсолютну і відносну рефрактерність. У фазу абсолютної рефрактерності подразнення будь-якої сили, яке діє в цей момент на м’яз чи нерв, не може викликати ніякого ефекту.

Услід за відносною рефрактерністю збудливість тканини підвищується і досягає максимуму – фаза екзальтації або супернормальної збудливості. Порогові подразники викликають у цій фазі збудження тканини. Після фази екзальтації збудливість тканини знову знижується.У міру зниження збудження тканини, її збудливість підвищується. Настає фаза відносної рефрактерності. Подразнення порогової сили (поріг подразнення – це мінімальна сила, яка викликає збудження) в цю фазу неефективне, але подразнення більшої сили спроможне викликати збудження.

Частота подразнень, яка спричинює максимальне скорочення м’яза називається оптимальною – оптимумом.

При частих подразненнях скорочення м’яза зменшується або припиняється і така частота називається песимальною - песимумом.

Поиск по сайту: