Економічна інформація та економічна інформатика. Інформаційна система: структура, склад та компоненти системи

Предмет інформатики. Теоретичний фундамент інформатики. Інформатика й інформаційні технології. Роль інформатики у сучасному суспільстві. Прикладні задачі інформатики.

Невід'ємними складовими сучасних уявлень про світ стали поняття «інформація», «інформатика», «інформа­ційна технологія».

Інформація — сукупність відомостей (даних), які сприймаються з навколишнього середовища (вхідна інформація), видаються у навколишнє середовище (вихідна інформація) або зберігаються у певній системі.

Термін «information» латиною означає виклад, роз'яс­нення факту чи події. Інформація існує у вигляді доку­ментів, креслень, рисунків, текстів, звукових і світлових сигналів, енергетичних та нервових імпульсів тощо.

Процеси управління виробництвом пов'язані з оброб­ленням великих обсягів різних видів інформації, в тому числі наукової, технічної, економічної.

Економічна інформація — сукупність відомостей економічного ха­рактеру, які можна фіксувати, передавати, обробляти, зберігати і використовувати в процесі управління.

До економічної інформації (ЕІ) належать відомості про склад трудових, матеріальних та грошових ресурсів і про стан об'єктів на певний момент часу. Вона характеризує діяльність підприємств та організацій за допомогою нату­ральних, вартісних й інших показників.

З появою і поширенням нової технології збирання, об­роблення і передавання інформації, пов'язаної з фіксацією даних на машинних носіях, з'явилася і відповідна нау­ка — інформатика.

Інформатика — комплексна наукова й інженерна дисципліна, що вивчає всі аспекти проектування, створення, оцінювання, функціо­нування комп'ютерних систем оброблення інформації, їх застосу­вання і вплив на різні галузі соціальної практики.

Термін «informatique» запроваджено у Франції в се­редині 60-х років XX ст., коли розпочалося широке вико­ристання обчислювальної техніки (ОТ). Тоді ж в англо­мовних країнах увійшов до вжитку термін «computer science» — для позначення науки про перетворення ін­формації, що ґрунтується на використанні ОТ. Тепер ці терміни є синонімами.

Поняття інформаційної технології (IT) з'явилося з ви­никненням інформаційного суспільства, основою соціаль­ної динаміки в якому є не традиційні, матеріальні, а інфор­маційні ресурси — знання, наука, організаційні чинники, інтелектуальні здібності людей, їх ініціатива і творчість.

Уперше поняття і перспективи розвитку IT докладно проаналізував академік В. М. Глушков. Він трактував її так:

Інформаційна технологія — людино-машинна технологія збиран­ня, оброблення та передавання інформації.

Ця технологія, що ґрунтується на ОТ, швидко розвива­ється і поширюється, охоплюючи всі види суспільної ді­яльності — виробництво, управління, науку, освіту, проект­ні розробки, торгівлю, фінансові операції, медицину, кримі­налістику, охорону довкілля та побут.

-1-

Економічна інформація та економічна інформатика. Інформаційна система: структура, склад та компоненти системи.

Інформація (лат. informatio — роз'яснення) — систематизовані відомості про частину (галузь) світу, яка оточує людину.

Одним із видів інформації є економічна інформація, яка обслуговує процеси виробництва на різних стадіях та розподіл, обмін і споживання матеріальних благ. Еконо­мічна інформація подає дані про економічну сферу діяль­ності людини, тобто відомості про діяльність підприємства або установи, економічні показники окремого регіону, дер­жави або світу загалом. Вона регламентована нормативни­ми документами, законодавчими актами, має відповідну структуру та властивості. Економічну інформацію поділя­ють на планову, нормативну, облікову, звітну.

Особливості представлення економічної інформації зу­мовлені її структурою. Елементарною складовою еконо­мічної інформації є реквізит, який характеризують ім'я, тип та значення. Для вичерпної характеристики економіч­ного процесу, об'єкта або явища необхідна визначена су­купність реквізитів, що описують якісні і кількісні влас­тивості відображуваного об'єкта.

Для докладного опису конкретного об'єкта, факту, процесу тощо з кількісної і якісної сторони використову­ють таку структуру, як показник. Економічний показник як складена одиниця інформації створюється з одного реквізиту-основи і групи пов'язаних з ним і між собою за зміс­том реквізитів-ознак. Показник має назву, яка розкриває його основний економічний зміст, а також додаткові озна­ки, що не виражають його основний економічний зміст, але уточнюють конкретне кількісне значення показника. З метою організації оброблення інформації і реалізації функцій управління показники можуть утворювати більш складні структурні одиниці інформації (документи, маси­ви, інформаційні потоки, інформаційні бази).

Кожний із типів інформації має особливості, пов'язані з представленням у зручному для комп'ютера вигляді та методами їх оброблення. Дослідженням загальних власти­востей структури інформації, принципів, форм і методів роботи з нею займається спеціальна галузь знань, якою є інформатика.

Інформатика — наука, яка вивчає методи збирання, зберігання, оброблення, передавання інформації за допомогою комп'ютерів та інших технічних засобів, досліджує структуру інформації та її властивості.

Структурними елементами інформатики є теорія ін­формації; обчислювальні засоби; теорія алгоритмів оброб­лення інформації; теорія програмування; теорія зв'язку та передавання інформації.

У своєму функціонуванні інформатика забезпечує вирі­шення таких завдань: дослідження будь-яких інформацій­них процесів у навколишньому середовищі; розроблення інформаційної техніки та створення новітніх технологій перероблення інформації на базі

-2-

отриманих результатів досліджень економічних процесів; створення, впроваджен­ня та використання комп'ютерної техніки і технології в усіх сферах людської діяльності та ін.

Електронна обчислювальна машина (ЕОМ) — це пристрій, що виконує операції введення інформації, об­роблення її за певною програмою, виведення одержаних результатів у формі, придатній для сприймання люди­ною.

За кожну з названих операцій відповідають спеціаль­ні блоки ЕОМ — пристрій введення, центральний проце­сор (ЦП), пристрій виведення. Всі вони складаються з окре­мих дрібніших пристроїв. Зокрема, до ЦП можуть входи­ти арифметико-логічний пристрій (АЛП), оперативний запам'ятовуючий пристрій (ОЗП) у вигляді регістрів і вну­трішньої кеш-пам'яті, керуючий пристрій (КП).

Історія розвитку, класифікація та покоління обчислювальної техніки. Задачі економічної інформатики на сучасному етапі. Основні напрямки розвитку технічних та програмних засобів обробки інформації.

Раніше роботою пристроїв введення-виведення керу­вав ЦП, що займало в нього чимало часу. Архітектура сучасних ЕОМ передбачає передавання більшості функцій керування периферійними пристроями спеціалізованим процесорам/

Описаний принцип побудови ЕОМ має назву архітек­тура фон Неймана — на честь американського вченого Дж. фон Неймана (1903—1957), який її запропонував.

Архітектуру ЕОМ визначають три принципи.

1. Принцип програмного керування. Забезпечує авто­матизацію процесу обчислень на ЕОМ.

2. Принцип програми, що зберігається в пам'яті ЕОМ. Згідно з цим принципом, сформульованим Дж. фон Ней­маном, команди програми і дані подаються у вигляді чи­сел й обробляються так само, як і числа. Це прискорює процес їх виконання.

3. Універсальність алгоритмів при розв'язанні задач на ЕОМ. Набір операцій, які виконує універсальна ЕОМ, є достатнім для записування будь-якого алгоритму, що реа­лізує чисельні методи розв'язання математичних задач.

-3-

Класифікація ЕОМ за масогабаритними даними

Призначення, структура і класифікація технічних засобів інформаційних систем. Особливості структури, конструкції персональних комп'ютерів. Вибір конфігурації персональних комп'ютерів.

Електронна обчислювальна машина (ЕОМ) — це пристрій, що виконує операції введення інформації, об­роблення її за певною програмою, виведення одержаних результатів у формі, придатній для сприймання люди­ною.

За кожну з названих операцій відповідають спеціаль­ні блоки ЕОМ — пристрій введення, центральний проце­сор (ЦП), пристрій виведення. Всі вони складаються з окре­мих дрібніших пристроїв. Зокрема, до ЦП можуть входи­ти арифметико-логічний пристрій (АЛП), оперативний запам'ятовуючий пристрій (ОЗП) у вигляді регістрів і вну­трішньої кеш-пам'яті, керуючий пристрій (КП).

Пристрій введення, як правило, теж не є однією конс­труктивною одиницею. Оскільки вводиться різноманітна інформація, джерел може бути кілька. Це стосується і при­строю виведення.

-5-

Арифметико-логічний пристрій — блок ЕОМ, де відбу­вається перетворення даних за командами програми — арифметичні дії над числами, перетворення кодів, порів­няння слів та ін.

Оперативний запам'ятовуючий пристрій («пам'­ять») — блок ЕОМ, призначений для розміщення про­грам, а також тимчасового зберігання деяких вхідних да­них і проміжних результатів. ОЗП здатний записувати (зчитувати) елементи програм і даних на довільне місце пам'яті (з довільного місця пам'яті), має високу швид­кість. «Записати на довільне місце» означає звернутися до заданої адреси (до конкретної ділянки пам'яті) без перегляду попередніх.

Запам'ятовуючі пристрої бувають трьох видів:

• двоспрямовані, які допускають зчитування і запису­вання даних; до них належить ОЗП;

• напівпостійні, які призначені для зберігання інфор­мації, що рідко поновлюється (наприклад, відомос­тей про конфігурацію ЕОМ);

• постійні (ПЗП), що дають змогу тільки зчитувати ін­формацію.

Керуючий пристрій координує роботу всіх агрегатів. У певній послідовності він вибирає з ОЗП команду за коман­дою. Кожна команда декодується; при потребі з указаних у ній комірок ОЗП передаються в АЛП (або навпаки) еле­менти даних; АЛП настроюється на виконання дії, вказа­ної командою (в цій дії можуть брати участь також при­строї введення-виведення); дається команда на виконан­ня цієї дії. Процес буде продовжуватися доти, доки не виникне одна з таких ситуацій:

• вичерпано вхідні дані;

• з одного з вхідних пристроїв надійшла команда на припинення роботи;

• вимкнено живлення ЕОМ.

Якість ЕОМ характеризується багатьма показниками. Це набір інструкцій (команд), які ЕОМ здатна розуміти і виконувати; швидкість роботи (швидкодія) ЦП; кількість пристроїв введення-виведення (периферійних пристроїв), які можна приєднати до неї одночасно; кількість елект­роенергії, що споживається, та ін. Головним показником є швидкодія.

Швидкодія — кількість операцій, яку центральний процесор здат­ний виконати за одиницю часу.

На практиці користувача більше цікавить продуктив­ність ЕОМ — показник ефективної швидкодії, тобто здат­ності не просто швидко функціонувати, а й розв'язувати поставлені задачі.

Прагнення розробників і користувачів постійно підви­щувати продуктивність ЕОМ

-6-

спричиняє принципове і конс­труктивне вдосконалення елементної бази, тобто створен­ня

нових, швидших, надійніших і зручніших у роботі про­цесорів, запам'ятовуючих пристроїв,

принтерів і т. д. Проте швидкість роботи елементів неможливо збільшувати без­межно (існують сучасні технологічні обмеження та обме­ження, зумовлені фізичними законами). Тому розробники ЕОМ вирішують цю проблему, вдосконалюючи схемні рі­шення, тобто архітектуру ЕОМ.

Архітектуру ЕОМ визначають три принципи.

1. Принцип програмного керування. Забезпечує авто­матизацію процесу обчислень на ЕОМ. Згідно з цим прин­ципом, запропонованим англійським математиком Ч. Беббіджем (1792—1871) у 1833 р., для розв'язання кожної задачі складається програма, що визначає послідовність дій ЕОМ. Ефективність програмного керування є високою то ді, коли задача розв'язується за тією самою програмою багато разів (хоч і з різними початковими даними). Якщо задачу розв'язують лише один раз, ефективність програм­ного керування низька.

2. Принцип програми, що зберігається в пам'яті ЕОМ. Згідно з цим принципом, сформульованим Дж. фон Ней­маном, команди програми і дані подаються у вигляді чи­сел й обробляються так само, як і числа. Це прискорює процес їх виконання.

3. Універсальність алгоритмів при розв'язанні задач на ЕОМ. Набір операцій, які виконує універсальна ЕОМ, є достатнім для записування будь-якого алгоритму, що реа­лізує чисельні методи розв'язання математичних задач. У теорії алгоритмів доводиться, що універсальність щодо об­числювальних алгоритмів є універсальністю щодо цифро­вої інформації загалом. Отже, ЕОМ, що реалізує чисельні методи обчислень, є універсальним перетворювачем інфор­мації.

На підставі цих принципів можна стверджувати, що сучасна ЕОМ — це технічний пристрій, який після введен­ня в пам'ять початкових даних у вигляді цифрових кодів і програми їх оброблення, вираженої також цифровими кодами, здатний автоматично виконати обчислювальний алгоритм, заданий програмою обчислень, і видати готові результати розв'язання задачі.

Класифікація програмного забезпечення. Еволюція розвитку програмного забезпечення та інструментальних засобів програмування, їх порівняльна характеристика. Призначення та функції операційних системи. Історія розвитку операційних систем.

В основу роботи комп'ютерів покладено програмний принцип, який полягає в тому, що комп'ютер виконує дії за заздалегідь заданою програмою.

-7-

Цей принцип забезпе­чує універсальність використання комп'ютера: у певний момент розв'язується задача відповідно до вибраної про­грами. Після її завершення у пам'ять завантажується ін­ша програма, що розв'язує іншу задачу, і т. д.

Комп'ютерна програма — запис алгоритму розв'язання задачі у вигляді послідовності команд або операторів мовою, яку розуміє комп'ютер.

Для нормального розв'язання задач на комп'ютері потрібно, щоб програма була налагодженою, не потребува­ла доробок і мала відповідну документацію. Стосовно ро­боти на комп'ютері часто використовують термін «про­грамний засіб».

Програмний засіб — програма або сукупність програм на носії да­них із програмною документацією, розроблених відповідно до стан­дартів та інших нормативних документів і придатних для викорис­тання за своїм призначенням.

Програмне забезпечення — сукупність програм, процедур і пра­вил, а також документація, що стосуються функціонування системи оброблення даних.

Програмне забезпечення ПК поділяють на такі основ­ні класи:

• операційна система (ОС) та сервісні програми;

• інструментальні мови і системи програмування;

• прикладні системи.

Операційна система і сервісні програми

Операційна система і сервісні програми є основними еле­ментами програмного забезпечення будь-якого комп'ютера.

Операційна система — сукупність програмних засобів, що забез­печують керування апаратними ресурсами обчислювальної систе­ми і взаємодію програмних процесів з апаратурою, іншими проце­сами та користувачем.

Операційна система виконує такі функції: керуван­ня пам'яттю, введенням-виведенням, файловою системою, взаємодією процесів; диспетчеризація процесів; захист інформації; облік використання ресурсів; оброблення командної мови; фіксація різних подій, що виникають у процесі роботи, наприклад помилок, і відповідне реагу­вання на них.

Ядро ОС доповнюється набором сервісних програм. За їх допомогою виконують початкову розмітку магнітних дисків, установлюють параметри зовнішніх пристроїв, про­вадять тестування та оптимізацію роботи з ними, архіва­цію файлів, боротьбу з вірусами, стикування комп'ютерів у мережі та ін.

Операційна система і сервісні програми потрібні для роботи кожного комп'ютера. Вони, як правило, постача­ються разом із ним незалежно від сфери застосування.

У наш час найбільшого поширення набули такі ОС: Windows, Linux, OS/2 тощо.

Характеристика операційної системи Windows XP. Встановлення Windows XP. Файлова система. Інтерфейс користувача Windows XP. Налагодження інтерфейсу. Windows XP. Властивості об'єктів Windows XP.

Microsoft (MS) є одним із найвідоміших у світі розробників програмного забезпечення для ПЕОМ. До поширених програмних продуктів MS належать ОС Windows. У процесі розвитку комп'ютерної техніки та програмного забезпечення операційні системи Windows та­кож розвивалися, що дало змогу виокремити родину опера­ційних систем (Windows 95, Windows 98, Windows 2000, Windows 2002). Усі версії Windows подібні між собою як за інтерфейсом (засобами спілкування з користувачем), так і за основними функціями. Однією з останніх розробок є ОС Windows XP, яка найбільш зручна для роботи користувачів-непрофесіоналів.

При вмиканні комп'ютера насамперед починають пра­цювати програми ОС. У найпростішому випадку (коли не складено меню завантаження і не встановлений пароль) на екрані дисплея після; завантаження Windows відразу з'яв­ляється зображення робочого столу (рис. 2.1).

У площині робочого столу розміщені піктограми (ікон­ки) ярликів, папок і документів, створених різними прик­ладними програмами. Вони дають змогу запускати програ­ми, здійснювати оброблення різних файлів, настроювати, обслуговувати комп'ютер та ін. Ярлик — графічне зобра­ження з підписом, за допомогою якого запускають певну програму. Ознакою ярлика є стрілка в лівому нижньому кутку іконки. Документом називають носій певної інфор­мації (файл), а папкою — вмістилище об'єктів (інших па­пок, документів, ярликів). Робочий стіл також є папкою.

Основними стандартними об'єктами ОС Windows і програм, що працюють під її керівництвом, є меню, вікно, елементи керування.

Основним інформаційним об'єктом ОС Windows є файл.

Файл — найменована ділянка зовнішньої пам'яті для зберігання програм і даних.

Оскільки ОС Windows із самого початку було орієнто­вано на роботу з документами, то файли, в яких зберіга­ються дані, тут називаються документами, а програми, що створюють та обробляють їх, — додатками.

7.Основні прийоми роботи в середовищі Windows XP: запуск програм, керування папками, файлами та ярликами. Робота з дисками. Програма "Проводник".

Папки ОС Windows є своєрідними контейнерами, в яких зберігаються інші інформаційні об'єкти — докумен­ти, додатки, інші папки та ярлики.

Документи і додатки створюються відповідними до­датками (наприклад, текстовими та графічними редакто­рами, ЕТ, інструментальними системами програмування тощо).

Папки та ярлики створюються засобами самої ОС Windows.

Для створення нової папки всередині вже існуючої (у тому числі на робочому столі) досить клацнути правою клавішею миші на вільному місці робочої ділянки від­критої папки і з контекстного меню, що з'явилося, вибра­ти пункт «Создать», у ньому — підпункт «Папка», потім увести ім'я папки і натиснути на клавішу <Enter>.

Другим поширеним способом створення нової папки всередині відкритої папки під час використання багатьох додатків є натиснення на кнопку («Создать папку») панелі інструментів. Ця кнопка дублює команду меню Файл—Создать.

Якщо потрібно відкрити папку, що міститься всереди­ні вже відкритої, то слід на робочій ділянці другої знайти значок папки, що відкривається, і двічі клацнути на ньому мишею.

Для зворотної дії (переходу з вкладеної папки до пап­ки вищого рівня) досить на панелі інструментів клацнути

на кнопці («Вверх»).

Довільна папка відкривається клацанням мишею на полі «Адресная строка», що зазвичай розташовується під панеллю інструментів. Далі зі списку дисків, який з'явив­ся, вибирають потрібний, клацнувши мишею на його знач­ку. Потім на робочій ділянці папки диска, яка відкрила­ся, треба вибрати потрібну папку, двічі клацнувши на її значку, тощо.

Щоб повернутися до відкритої перед цим папки, по­трібно на панелі інструментів клацнути мишею на кнопці («Назад»).

Під час переміщення, наприклад, фай­ла з папки, розташованої на одному диску, в іншу папку, розміщену на іншому диску, необхідно послідовно відкри­ти папки на першому диску, щоб досягти вихідної папки, а потім — на другому, щоб на екрані з'явилася цільова папка. Тому при виконанні операцій з інформаційними об'єктами (папками, файлами та ярликами) бажано мати швидкий доступ до цих об'єктів з урахуванням ієрархічності їх розміщення у файловій системі.

Такий наочний перехід з однієї гілки дерева файлової системи на іншу реалізовано у програмі Проводник, при­значеній для спрощення виконання операцій з інформа­ційними об'єктами (створення папок і ярликів, переміщен­ня об'єктів та ін.), що розміщуються як на ПК певного користувача, так і на інших комп'ютерах, підключених до локальної мережі.

Викликати програму Проводник можна в один із та­ких способів:

• у меню Пуск вибрати пункт «Программы», а потім — підпункт «Проводник»;

• при натисненій клавіші <Shift> двічі клацнути ми­шею на значку будь-якої папки (наприклад, Мой ком­пьютер);

-10-

• клацнути правою клавішею миші на одній із папок (Мой компьютер, Сетевое окружение, Корзина) або на кнопці «Пуск». Далі із контекстного меню виб­рати пункт «Проводник».

Вікно програми Проводник (рис. 1.26) складається з Двох частин: лівої (панель ресурсів комп'ютера) і правої (панель вмісту вибраної папки).

На найвищому рівні панелі ресурсів розміщується ро­бочий стіл, оскільки з нього є доступ до решти ресурсів — папок Мой компьютер, Сетевое окружение і Корзина. Ці три компоненти належать до одного рівня ієрархії.

Якщо з нижньої частини значка якогось об'єкта вихо­дить вертикальна штрихова лінія, то всі значки, з'єднані з нею горизонтальними лініями, є елементами цього об'єкта. Наприклад, диски є елементами папки Мой компьютер.

Ліворуч від значка об'єкта у прямокутній рамці може бути знак «+» або «-». При клацанні мишею на знаку «+ >> з'являється «дерево» об'єкта з «гілками», показуючи, які документи входять до нього (наприклад, які папки є на диску С:). При цьому знак «+» замінюється знаком «-». При клацанні мишею на знаку «-» відбувається зворот­ний процес — вузол згортається («гілки» вилучаються).

Якщо розгорнуто багато об'єктів, то для перегляду дов­гої деревоподібної структури можна скористатися вер­тикальною лінійкою прокручування.

Пошук файлів, папок, комп'ютерів у середовищі операційної системи Windows XP. Прикладні програми Windows XP. Панель управління. Встановлення обладнання. Встановлення та оновлення драйверів. Встановлення принтера, модему, сканера та ін.

Прикладні системи призначені для розв'язання за­дачі чи класу задач або для надання користувачеві пев­них послуг. Завдяки прикладним системам можуть роз­в'язувати свої професійні задачі користувачі комп'юте­рів, які не вміють програмувати. Прикладні системи ще називають пакетами прикладних програм. Вони поді­ляються на три групи:

1) методоорієнтовані;

2) проблемоорієнтовані;

3) загального призначення. Методоорієнтовані пакети служать для реалізації

певних методів виконання завдань, наприклад оброблення статистичних даних, розв'язання оптимізаційних задач.

Проблемоорієнтовані пакети призначені для авто­матизації конкретних видів діяльності, наприклад бух­галтерського обліку, маркетингу, менеджменту, навчан­ня і т. ін.

-11-

Пакети загального призначення використовують для оброблення інформації в різних сферах діяльності. До та­ких пакетів належать текстові редактори, електронні таб­лиці (ЕТ), пакети ділової графіки, інформаційно-пошукові системи, щоденники тощо.

Наведена вище класифікація прикладних систем не є єдино можливою. Наприклад, в ОС Windows усе програмне забезпечення поділяється на власне операційну систему й решту програм, які називаються додатками (від англ. application — додаток). До них відносяться інструмен­тальні мови системи програмування, прикладні систе­ми і т. ін.

Панель задач — рядок, який розташований вздовж од­нієї з граней робочого столу, найчастіше знизу. На ній зліва знаходиться кнопка Пуск (1 на рис. 2.9).

Клацання лівою клавішею миші на цій кнопці викликає головне меню системи (2), а правою клавішею — контекс­тне меню кнопки (3).

У панелі задач також можуть бути відображені кнопки швидкого запуску програм (4), кнопки всіх відкритих про­грам (5), піктограми резидентних програм — настроюван­ня екрана, годинник системного часу, індикатор розклад­ки клавіатури та ін. Панель задач та головне меню систе­ми можна налагодити відповідно до потреб користувача (рис. 2.10). Для цього потрібно вибрати команду Свойства із контекстного меню панелі задач (1 на рис. 2.10).

У правій частит системного меню (рис. 2.11) розміще­ні папки, які були створені автоматично під час установки системи і власником яких є користувач:

• Мой компьютер; Кожний із цих пунктів меню прискорює процес

• Моя музыка; прискорює процес

• Мои рисунки; пошу­ку та опрацювання

• Мои документы. відповідної інформації.

У папці Недавние документы розташоване меню нас­тупного рівня, де відображені документи, з якими працю­вали останнім часом. Це дає змогу завантажити повторно будь-який документ із цього списку.

Нижче у цьому вікні знаходиться перелік таких команд:

• Панель управления — здійснює налагодження інтер­фейсу та функціональних можливостей комп'ютера (рис. 2.15);

• Принтеры и факсы — спрямована на вибір типу прин­тера, що приєднаний до системи, чи встановлення нового (рис. 2.16);

• Справка и поддержка — викликає довідкову систему Windows XP (рис. 2.17);

-12-

• Поиск — дає змогу здійснювати пошук файлів, папок та інших об'єктів на дискових пристроях і в мережі Inter­net (рис. 2.18). Пошук файлів і папок може виконуватися за їхнім іменем, вмістом, датою і часом створення, розмі­ром або типом;

9.Встановлення та знищення програм у середовищі операційної системи Windows XP. Оновлення програм. Встановлення та знищення компонентів Windows XP. Системні папки і утиліти, системне вікно „Мой компьютер". Windows XP та мультимедіа.

Чтобы просмотреть содержимое компьютера

Откройте папку Мой компьютер. Чтобы посмотреть, что находится на жестком диске, дважды щелкните его в списке Жесткие диски. -или-Чтобы найти файл или папку на гибком диске, компакт-диске или ином носителе, дважды щелкните просматриваемый объект в списке Устройства со съемными носителями. -или-Чтобы найти файл в папке, дважды щелкните папку в списке Файлы, хранящиеся на этом компьютере. Примечания

Чтобы открыть окно «Мой компьютер», дважды щелкните значок Мой компьютер на рабочем столе. Чтобы вернуться в предыдущую папку, нажмите клавишу BACKSPACE или кнопку Назад на панели инструментов. Если панель инструментов не отображается, выберите в меню Вид команду Панели инструментов, а затем команду Обычные кнопки. Для просмотра устройств и папок на компьютере можно также использовать проводник Windows. Чтобы открыть проводник, нажмите кнопку Пуск и выберите команды Программы, Стандартные и Проводник. Список Файлы, хранящиеся на этом компьютере отображается только на компьютере, входящем в рабочую группу. Для получения сведений об использовании проводника Windows щелкните ссылку См. также. Чтобы установить программу с компакт-диска или дискеты На панели управления откройте компонент Установка и удаление программ. Нажмите кнопку Установка программ, а затем - кнопку CD или дискета. Следуйте инструкциям, появлющимся на экране. Примечания Чтобы открыть компонент «Установка и удаление программ», выберите в меню Пуск команды Настройка и Панель управления, затем дважды щелкните значок Установка и удаление программ. При использовании средства установки и удаления программ могут быть установлены только программы, разработанные для операционных систем Windows. Чтобы заменить или удалить программу На панели управления откройте компонент Установка и удаление программ. Нажмите кнопку Изменение или удаление программ и выделите программу, которую следует заменить или удалить. Нажмите соответствующую кнопку: для замены программы нажмите кнопку Заменить/Удалить или Заменить; для удаления программы нажмите кнопку Заменить/Удалить или Удалить. Внимание!При нажатии кнопки Заменить или Удалить некоторые программы могут быть удалены без дополнительного предупреждения. ПримечанияЧтобы открыть компонент «Установка и удаление программ», выберите в меню Пуск команды Настройка и Панель управления, затем дважды щелкните значок Установка и удаление программ. Программы можно упорядочить, выбрав необходимый вариант в поле со списком Сортировка. При использовании средства установки и удаления программ могут быть удалены только программы, разработанные для операционных систем Windows.

-13-

Для всех остальных программ следует обратиться к документации и выяснить, должны ли быть удалены другие файлы (например, файлы.ini). Чтобы изменить режим обработки мультимедийного содержимого на компьютере Откройте папку Мой компьютер. В списке Устройства со съемными носителями щелкните правой кнопкой мыши нужное устройство, например цифровую камеру или дисковод для компакт-дисков, и выберите команду Свойства. На вкладке Автозапуск выберите тип мультимедийного содержимого, для которого требуется изменить режим обработки. В группе Действия выберите действие, которое должно будет выполняться системой при обнаружении выбранного типа мультимедиа. ПримечанияЧтобы открыть окно «Мой компьютер», дважды щелкните значок Мой компьютер на рабочем столе. Устройство со съемными носителями будет показано в папке Мой компьютер, только если оно подключено к компьютеру.

Адміністрування Windows XP. Робота в локальній мережі. Завантаження системи в альтернативному режимі. Облікові записи користувачів. Управління задачами та процесами. Службові програми.

Добавление пользователей в группу «Пользователи» является наиболее безопасным действием, поскольку разрешения по умолчанию, предоставленные этой группе, не позволяют пользователям изменять параметры операционной системы или данные других пользователей. Однако разрешения на уровне пользователя часто не допускают выполнение пользователем устаревших приложений. Участники группы «Пользователи» гарантированно могут запускать только сертифицированные для Windows программы. Дополнительные сведения о сертификации приложений для Windows см. на веб-узле корпорации Майкрософт.(http://msdn.microsoft.com) По этой причине рекомендуется добавлять в эту группу только доверенных лиц. Рекомендуется использовать административный доступ только для выполнения следующих действий: установки операционной системы и ее компонентов (например драйверов устройств, системных служб и так далее); установки пакетов обновления; обновления операционной системы; восстановления операционной системы; настройки важнейших параметров операционной системы (политики паролей, управления доступом, политики аудита, настройки драйверов в режиме ядра и так далее); вступления во владение файлами, ставшими недоступными; управления журналами безопасности и аудита; архивирования и восстановления системы. На практике учетные записи администраторов часто должны использоваться для установки и запуска программ, написанных для предыдущих версий Windows. Опытные пользователи Группа «Опытные пользователи» поддерживается, в основном, для совместимости с предыдущими версиями для выполнения несертифицированных приложений. Разрешения по умолчанию, предоставленные этой группе, позволяют членам группы изменять параметры компьютера. Пользователи Группа Пользователи является наиболее безопасной, поскольку разрешения, предоставленные этой группе по умолчанию, не позволяют пользователям изменять параметры операционной системы или данные других пользователей.

-14-

Для обеспечения безопасности системы Windows 2000 или Windows XP Professional администратор должен:убедиться, что конечные пользователи являются членами только группы «Пользователи»; внедрять программы, например сертифицированные для Windows 2000 или Windows XP Professional, которые будут успешно выполняться членами группы «Пользователи». Пользователи не могут запускать большинство программ для более ранних чем Windows 2000 версий, поскольку предыдущие версии Windows либо не поддерживают безопасность файловой системы и реестра (Windows 95 и Windows 98), либо параметры безопасности системы по умолчанию недостаточно строгие (Windows NT). Если у пользователей возникают сложности с выполнением устаревших приложений на только что установленных системах NTFS, выполните одно из следующих действий.Установите новые версии приложений, сертифицированные для Windows 2000 или Windows XP Professional. Переместите конечных пользователей из группы «Пользователи» в группу «Опытные пользователи». Уменьшите разрешения безопасности по умолчанию для группы «Пользователи». Это можно сделать при помощи совместимого шаблона безопасности. Общие сведения о компоненте «Служебные программы» «Служебные программы» — это название первого по счету узла в дереве консоли управления компьютером. С помощью стандартных служебных программ («Просмотр событий», «Общие папки», «Локальные пользователи и группы», «Оповещения и журналы производительности», а также «Диспетчер устройств») можно управлять системными событиями и производительностью компьютера.Дополнительные сведения о программе «Просмотр событий» см. в разделе Просмотр событий. Дополнительные сведения о программе «Общие папки» см. в разделе Общие папки. Дополнительные сведения о программе «Локальные пользователи и группы» см. в разделе Локальные пользователи и группы. Дополнительные сведения о программе «Оповещения и журналы производительности» см. в разделе Общие сведения о программе «Оповещения и журналы производительности». Дополнительные сведения о диспетчере устройств см. в разделе Диспетчер устройств.

Поиск по сайту: