АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Семирівнева еталонна модель узагальненого мережевого протоколу. Передання повідомлень у мережі: формування блоку, фрагмента, пакета та кадру. Модель «клієнт-сервер»

Читайте также:
  1. C) екі факторлы модель
  2. GAP модель: (модель разрывов)
  3. III. Розгляд звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення
  4. V. Формування нових знань.
  5. Автокорреляция в остатках. Модель Дарбина – Уотсона
  6. Автоматизоване формування проводок при нарахуванні зносу ОЗ і НМА
  7. Автономні інвестиції. Чинники автономних інвестицій: технічний прогрес, рівень забезпеченості основним капіталом, податки на підприємців, ділові очікування. Модель акселератора.
  8. Аддитивная модель временного ряда
  9. Академіна модель освіти
  10. Активне соціально-психологічне навчання у процесі формування професійної компетентності фахівця.
  11. Американская модель
  12. Американская модель управления.

Нині використовують значну кількість мережевих про­токолів, інколи в межах однієї мережі поєднують кілька їх типів. Прагнення до максимального упорядкування і спро­щення процесів розроблення, модернізації і розширення мереж зумовило необхідність запровадження стандартів, що регламентують принципи і процедури організації взає­модії абонентів. З цією метою Міжнародна організація стандартизації (ISO, International Standards Organization) розробила Еталонну модель взаємодії відкритих систем (OSI, Open Systems Interconnection), що складається із се­ми рівнів (рис. 8.6). Для доставления інформації одержу­вачеві на маршруті передавання використовують різні рів­ні деталізації.

Кожний із рівнів представляє визначену групу функ­цій (послуг), необхідних для роботи комп'ютерної ме­режі.

1. Фізичний рівень — забезпечує механічні, електрич­ні, функціональні й процедурні засоби організації фізич­них з'єднань, встановлення й ідентифікацію фізичних з'єднань, організацію послідовностей передавання бітів ін­формації, повідомлення про закінчення зв'язку.

2. Канальний рівень — надає функціональні й процедур­ні засоби для встановлення, підтримання і розірвання з'єд­нань на рівні каналів передавання даних, організує потріб­ну послідовність блоків даних і їх передавання, керує пото­ками між суміжними вузлами, ідентифікує кінцеві пункти канальних з'єднань, виявляє і виправляє помилки фізич­ного рівня, подає повідомлення про помилки, не виправле­ні на канальному рівні.

3. Мережевий рівень — призначений для маршрутиза­ції інформації і керування всією мережею передавання да­них, здійснює ідентифікацію кінцевих точок мережевих з'єднань, організацію мережевих з'єднань, керування по­токами блоків даних, забезпечення послідовностей достав­ки блоків даних, виявлення помилок і формування пові­домлень про них, роз'єднання мережевих з'єднань.

-34-

 

4. Транспортний рівень (рівень наскрізної передачі) — служить для передавання даних між двома взаємодіючими відкритими системами й для організації процедури з'єд­нання абонентів мережі із системою передавання даних; визначає взаємодію робочих станцій — джерела й адресата даних, організує і підтримує логічний канал (транспортне з'єднання) між абонентами; забезпечує встановлення і роз'єднання транспортних з'єднань, формування блоків даних, взаємодію сеансових з'єднань із транспортними з'єднаннями, керування послідовністю передавання бло­ків даних, цілісність блоків даних під час передавання, ви­являє й усуває помилки, подає повідомлення про невип-равлені помилки, визначає пріоритети у передаванні бло­ків, передає підтвердження про прийняті блоки та 5. Сеансовый рівень — здійснює організацію сеансів зв'язку між прикладними процесами різних робочих стан­цій. На цьому рівні створюються порти для прийому і пе­редавання повідомлень і організуються з'єднання — логіч­ні канали між процесами, відбувається обмін даними, ке­рування обміном, синхронізація сеансового з'єднання, формулюються повідомлення про виняткові ситуації, ві­дображається сеансове з'єднання на транспортний рівень, завершується сеансове з'єднання. Необхідність протоколів цього рівня визначена відносною складністю мережі пере­давання даних і прагненням забезпечити високу надій­ність передавання інформації.

6. Представницький рівень (рівень представлення да­них) — визначає єдиний для всіх систем тип представлення даних, здійснює інтерпретацію і надання переданій інфор­мації вигляду, зручного для прикладних процесів. Необхід­ність цього рівня зумовлена різною формою представлення інформації в мережі передавання даних і комп'ютерах. Цей рівень забезпечує «відкритість» систем, налагоджуючи їх взаємодію незалежно від їх внутрішньої структури.

7. Прикладний рівень — забезпечує виконання прик­ладних процесів користувачів — керування терміналами, файлами, діалогом, задачами, мережею загалом. Поряд із прикладними протоколами він визначає протоколи пере давання файлів, віртуального терміналу, електронної пош­ти, передавання масиву повідомлень.

Чотири перші рівні утворюють транспортну службу комп'ютерної мережі, що забезпечує передавання (тран­спортування) інформації між робочими станціями.

Три верхні рівні формують логічну взаємодію приклад­них процесів, функціонально поєднуються в абонентську службу.

Послуги різних рівнів визначаються за допомогою про­токолів Еталонної моделі взаємодії відкритих систем. Від­повідно до моделі OSI запроваджено сім типів протоколів, що називаються так само, як і рівні.

Технологія «клієнт — сервер». Характер взаємодії ком­п'ютерів у ЛМ пов'язують з їх функціональним призна­ченням. Технологія «клієнт — сервер» є особливим типом взаємодії комп'ютерів у ЛМ, за якого один із них (сервер) надає свої ресурси іншому (клієнтові). Відповідно розріз­няють однорангові мережі і серверні мережі.

-35-

 

Особливістю одноранговое архітектури є відсутність у мережі віддалених серверів, виконання функцій клієнта і серверу кожною робочою станцією. Якщо робоча станція є сервером, вона виділяє частину своїх ресурсів у загальне користування іншим робочим станціям мережі. Як прави­ло, однорангові мережі створюються на базі однакових за потужністю комп'ютерів. їх легко налагодити й експлуа­тувати. У випадку, якщо мережа складається з невеликої кількості комп'ютерів і її основною функцією є обмін ін­формацією між робочими станціями, однорангова архітек­тура найбільш прийнятна. Таку мережу можна швидко ре­алізувати засобами Windows XP.

Однак недоліками однорангових мереж є наявність розподілених даних і можливість зміни своїх серверних ресурсів кожною робочою станцією, що ускладнює захист інформації від несанкціонованого доступу. Крім того, їм властива нижча продуктивність, оскільки мережеві ресур­си зосереджені на робочих станціях, які одночасно викону­ють функції клієнтів і серверів.

У серверних мережах відбувається чіткий поділ функ­цій між комп'ютерами: одні з них є лише клієнтами, інші — серверами. З огляду на тип послуг, що надаються комп'ю­терними мережами, виокремлюють мережевий, файловий, сервер друку, поштовий типи серверів та ін.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)