АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Подвоэння нирки

Читайте также:
  1. Гемодіаліз. Застосування штучної нирки
  2. Діагностика раку нирки
  3. Класифікація раку нирки
  4. Лікування раку нирки
  5. Симптоми раку нирки

Подвоєння нирки є повне і неповне.повне подвоєння- нирка представлена двома половинами в кожній з яких є чашечко мискова система та сечовід.Подвоєння нирки неповне-це подвоєння паренхіми і судин нирки без подвоєння мисок.

 

Білет 12. 1.До фіксуючих елементів нирки відносять: фасції і жирову клітковину, які її оточують, міцну судинну ніжку, внутрішньочеревний тиск і м'язове ложе. Праву нирку додатково фіксують дві очеревинні зв'язки (дуоденально-ренальна та гепато-ренальна), а ліву – одна (діафрагмально-ободова).

2. Полакіурія (часте сечовипускання) може бути фізіологічним чи патологічним явищем. Фізіологічна полакіурія спостерігається при посиленому споживанні рідини та переохолодженні. Патологічна полакіурія може бути наслідком неурологічного або урологічного захворювання.

Олігокіурія — патологічно зменшена частота сечовипускання, яка спостерігається при порушенні спіналь-ної іннервації сечового міхура. При цьому поступово розвивається атонічний сечовий міхур.

Странгурія — утруднення сечовипускання в поєднанні з його почастішанням і болючістю, іноді акт сечовипускання є нестерпним. Странгурія буває симптомом багатьох захворювань, при яких порушується спорожнення сечового міхура — гострого простатиту, доброякісної гіперплазії та раку передміхурової залози, склерозу або пухлини шийки сечового міхура, стриктури сечівника, кили сечового міхура, конкременту або пухлини сечівника, нейрогенних розладів сечовипускання при захворюваннях або ушкодженнях спинного мозку.

Гостра затримка сечовипускання, на відміну від хронічної затримки, виникає раптово, частіше у чоловіків похилого віку з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ) або раком простати. У молодшому віці гостра затримка сечі виникає при конкрементах у сечівнику, травмі сечівника, наявності стороннього тіла в сечівнику, гострому простатиті, і її проявом є цілковита неспроможність спорожнити сечовий міхур

Хронічна затримка сечі призводить до гіпертрофії детрузора. При прогресуванні процесу детрузор надмірно розтягується, внаслідок чого порушується його гемодинаміка і лімфодинаміка, мікроциркуляція, іннервація. Сеча виділяється самовільно по кра-плях без позиву до сечовипускання (парадоксальна ішурія).

Нетримання сечі — самовільне її виділення без позиву до сечовипускання. Воно може бути природженим і набутим. Нетримання сечі спостерігається також при тяжких аномалі-ях сечостатевих органів — екстрофії сечового міхура, тотальній епіспадії, ектопії вічок сечоводів при сечоста-тевих норицях, нейрогенній дисфункції сечового міхура. Набуті дефекти здебільшого зумовлені травмою. Таке нетримання сечі називають несправжнім.

При справжньому нетриманні сечі немає дефектів і аномалій сечових шляхів. Сеча не утримується через недостатність сфінктерів сечового міхура.

Неутримання сечі — це мимовільне виділення сечі внаслідок імперативного позиву до сечовипускання. Спостерігається при захворюваннях передміхурової залози-, гострому циститі, ураженнях шийки сечового міхура.

Енурез — нічне нетримання сечі. Виникає переважно у дітей.

3. Цистоскопія - огляд внутрішньої поверхні сечового міхура за допомогою спеціального оптичного приладу - цистоскопа. Це один з головних методів інструментального дослідження при захворюваннях сечового міхура. Розрізняють оглядову (діагностичну) цистоскопію, хромоцистоскопію і операційну цистоскопію, при якій виконують катетеризацію сечоводів і ендовезикальні операції.
Види цистоскопыв...........

 

4. Пневморен - одержання рентгенівського зображення тіні нирок шляхом уведення кисню або вуглекислого газу в навколониркову клітковину за методом поперекової пункції.
Під місцевою анестезією у положенні хворого на боці з підкладеним під поперек валиком виконують пункцію навколониркової клітковини. Голку вводять у точці, розташованій по зовнішньому краю довгого м'яза спини і під нижнім краєм XII ребра. Якщо з голки не з'явилась кров, то через неї повільно вводять газ (дітям -150 см3, дорослим-500-600 см3) і роблять знімки.
Пневморен можна поєднувати з екскреторною урографією, томографією, ретроградною пієлографією. Введений в навколониркову клітковину газ оточує нирку, завдяки чому на рентгенограмі вона дає чітке зображення.
Протипоказанням тяжкий загальний стан хворого, гострі запальні процеси в заочеревинній і навколонирковій клітковині.

 

5. Набагато частіше трапляються природжені дивертикули сечового міхура, ніж набуті, які виникають внаслідок декомпенсаціїта розширення детрузора міхура у хворих із порушеною прохідністю міхурово-уретрального сегмента. Дивертикули проявляються здебільшого у зрілому віці, тому інколи виникають сумніви щодо їх походження. Для природженого дивертикула характерне вузьке сполучення із порожниною сечового міхура. Частіше він поодинокий, стінка його складається із тих же трьох шарів, що і стінка міхура. Набуті дивертикули здебільшого множинні: помітна трабекулярність стінки міхура; сполучення між порожниною дивертикула та сечового міхура широке. Стінка набутого дивертикула або зовсім не має м’язових волокон, або вони нечисленні. Характерною ознакою природженого дивертикула є відкриття сечовода у порожнину дивертикула. Найчастіше дивертикули розташовуються на бічних стінках міхура, в зоні вічок сечоводів що завдає додаткових технічних труднощів при оперативному лікуванні.

Великі дивертикули сечового міхура є причиною сечовипускан ня у два етапи: спочатку випорожнюється сечовий міхур, а потім сеча надходить з дивертикула. Такі дивертикули вдається пальпувати у вигляді круглих утворень по боках чи над сечовим міхуром, виповненим сечею. Якщо дивертикул розміщується поблизу шийки сечового міхура, у дитини можуть з’явитися дизуричні прояви.

Несприятливий вплив наявності дивертикула реалізується в уростазі та інфекційному забрудненні сечі, що постійно знаходиться в його порожнині. Поступове приєднання симптомів сечової інфекції пояснює тривалий безсимптомний перебіг аномалії і прояв її лише у зрілому віці.

Діагностика. Діагноз дивертикула визначають за даними цистоскопії (виявляється вхід до дивертикула). Повну інформацію про дивертикул можна дістати при цистографії у двох проекціях. Цистографія допомагає також вивчити скорочувальну здатність стінок дивертикула. Знімок повторюють після сечовипускання. Якщо сечовий міхур порожній, а в дивертикулі ще міститься контрастна речовина, то це свідчить про атонію стінок

дивертикула із затриманням сечі.

Лікування хірургічне — дивертикулектомія. Антибактеріальна терапія спрямована на усунення інфекції сечових шляхів.

 

Білет 16.1 Будова чоловічої уретри. Сечовипускний канал поділяють на три частини: простатичну, перетинчасту (мембранозну) і спонгіозну (кавернозну, губчасту або висячу). Зовнішній сфінктер розташований нижче, на рівні сечостатевої діафрагми, тобто м'язів тазового дна (уретральний), і складається із поперечно-смугастої мускулатури. Зовнішній сфінктер поділяє чоловічий сечовипускний канал на дві частини: передню і задню.

Задня частина починається з простатичного, оточеного передміхуровою залозою відділу, який переходить у мембранозний, оточений сечостатевою діафрагмою, тобто м'язами тазового дна. Простатична частина сечівника починається від сечового міхура і має довжину 3-4 см. У простатичному відділі на задній стінці сечовипускного каналу розташовується сім'яний горбик, на якому відкриваються вічка сім'явиносних протоків, а з боків його — вивідні протоки передміхурової залози. Сім'яний горбик є нижньою межею під час трансуретрального видалення передміхурової залози, бо він завжди розташовується на 1-2 см від початку зовнішнього сфінктера сечового міхура. Ушкодження сфінктера під час операції небезпечне виникненням нетримання сечі.

У передній частині розрізняють цибулеподібно розширений і вигнутий бульбозний відділ, що переходить у самий зовнішній (пенальний або висячий) відділ сечовипускного каналу. Цей відділ каналу входить до складу статевого члена і оточений власним кавернозним тілом. Дистальний кінець сечовипускного каналу напротязі приблизно 1 см дещо розширений (човникоподібна ямка). Сечовипускний канал вистелений послідовно перехідним, багаторядним призматичним, а у човникоподібній ямці, багатошаровим плоским епітелієм.

Перетинчаста частина сечівника має довжину до 2 см і знаходиться в місці переходу його через сечостатеву діафрагму. В цьому місці сечівник має значний вигин і найменший діаметр (до 5 мм). За рахунок m. transversus perinei profundus утворюється вольовий сфінктер сечівника.

Губчаста частина чоловічого сечівника має значну довжину (14–16 см), проходить через промежину, статевий член і закінчується зовнішнім отвором, діаметр якого досягає 1 см. Більшість стриктур сечівника утворюється саме у цій частині. Чоловічий сечівник оточується власним губчастим тілом статевого члена, до якого прилягають два печеристих тіла статевого члена.

В чоловічому сечівнику виділяють три фізіологічні звуження: у стінці сечового міхура, в перетинчастій частині, в межах зовнішнього отвору сечівника. Крім того, в його просвіті є три розширення: в передміхуровій частині, в цибулинній частині, в ділянці голівки статевого члена.

Сечівник утворює S-подібний вигин. Перша кривина утворена передміхуровою і перетинчастою частинами уретри. Вершина випуклості цього вигину знаходиться в промежнній частині, ввігнутість направлена вперед і догори. Друга кривина утворена губчастою частиною і обернена назад і вниз.

 

2. Протягом доби здорова людина виділяє з сечею близько 60 г твердої речовини - органічних і неорганічних солей. Вони розчинені у сечі й визначають її відносну густину. У різні періоди доби вона коливається в межах 1,010-1,025 при рН 6-7. Підвищення відносної густини до 1,030 і більше-цегіперстенурія,зниження до 1,005 і менше-гіпостенурія,монотонна відносна щільність -ізостенурія.

Реакція сечі в нормі слабокисла. Ступінь кислотності залежить від рівня в ній вільних Н-іонів. У нормі рН сечі коливається від 5 до 7 і залежить від харчування. Основна (лужна) реакція сечі спостерігається при запальних процесах, які супроводжуються основно-аміачним бродінням.
Запах. Сеча, що деякий час стояла на повітрі, має запах аміаку, оскільки в ній відбувся процес бродіння. При наявності процесів гниття та міхурово-кишкової нориці сеча має запах калу.
Колір сечі (прозорість, каламутність) залежить від наявності в ній гною, солей, бактерій. Сеча здорової людини прозора, колір має від світло-жовтого до насиченого солом'яного. Помутніння свідчить про наявність у сечі патологічних елементів.
Червоний колір сечі свідчить про наявність у ній крові(гематурія).Іноді сеча набуває червоного відтінку внаслідок приймання деяких лікарських засобів (антипірину, фенолфталеїну та ін.), великої кількості буряків, моркви.
Червоний колір сечі може також бути наслідкомміоглобінурії- накопичення у ній червоно-бурого пігменту, яке спостерігається при травматичному токсикозі (синдромі роздавлювання).
Коли домішки крові видимі оком, ідеться про макрогематурію, якщо ж кров виявляють лише під мікроскопом - про мікрогематурію (еритроцитурію). Усі захворювання нирок супроводжуються виділенням крові з сечею, проте при одних макрогематурія є обов'язковим симптомом, а при інших - випадковим. Гемоглобінуріязумовлена наявністю у сечі пігмента крові гемоглобіну у вільному вигляді. Як і при гематурії, сеча має червоний колір, проте зберігає прозорість, оскільки в ній немає еритроцитів. У таких випадках аналізують дані анамнезу (чи не було захворювань крові, переливання крові, отруєння, сепсису) і виконують мікроскопію осаду сечі.
Каламутна сеча- один з проявів урологічних захворювань. Помутніння сечі має значення лише тоді, коли воно визначається у свіжій порції, оскільки в теплі сеча швидко стає каламутною через зміну рН та випаровування солей.
Помутніння сечі спричинюють різні домішки, солі.
Протеїнурія(кількість протеїну в сечі) при урологічних захворюваннях не перевищує 1 г/л (в нормі-0,033 г/л). Вищий ступінь протеїнурії спостерігається лише у разі масивної гематурії чи піурії. Протеїнурія при урологічних захворюваннях належить до ка тегорії несправжньої, оскільки є наслідком домішок крові та гною. Лейкоцитурія(наявність лейкоцитів у сечі) - ознака запального процесу в нирках або сечових шляхах. Пневматурія- виділення з сечею повітря або газу, яке спричинюється випадковим проникненням газу в сечові шляхи при цистоскопії, катетеризації сечовода, введенні кисню з метою контрастування сечового міхура, ниркової миски, наявністю зовнішньої нориці сечових шляхів, кишково-сечівникових, міхурово-піхвових нориць. Наявність циліндрів у сечі-циліндрурія-є симптомом ураження канальців нефронів, хоч деяка їх кількість міститься в сечі і при інших урологічних захворюваннях, особливо у разі пієлонефриту.
Розрізняють справжню і несправжню циліндрурію. При справжній у сечі містяться гіалінові, зернисті та воскоподібні циліндри, при несправжній -циліндри із солей сечової кислоти, міоглобіну, бактерій. Циліндри з нашаруванням лейкоцитів (лейкоцитарні), а також циліндри з бактерій характерні для пієлонефриту. Циліндри з уратів свідчать про перенасичення сечі цими солями.
Клітини епітеліюмають діагностичне значення лише при типовій формі. Іноді клітини різних відділів сечових органів схожі між собою. Можна бути певним у тому, що йдеться про епітелій канальців нефронів лише тоді, коли клітини епітелію нашаровуються на циліндри, тобто утворюються епітеліальні циліндри.
У сечі можна виявитиатипові клітини.Для цього необхідне спеціальне забарвлення її осаду. Цитологічне дослідження сечі проводиться, якщо є підозра на злоякісне новоутворення.
Ліпідурія (ліпурія)- поява в сечі жирових речовин; спостерігається при жировій емболії капілярів нирок внаслідок перелому трубчастих кісток, цукрового діабету, нефротичного синдрому.
Гідатидурія (ехінококу рія)- поява в сечі дрібних ехінококових міхурців. Вони потрапляють у сечові шляхи з ураженої ехінококом нирки.. Крім того, в сечі виявляють оболонку міхурців, гачки паразитів.
У рідкісних випадках із сечі урологічних хворих виділяють актиноміцети (при актиномікозі), яйця шистосом (при шистоматозі).
Ферментуріяхарактеризується появою в сечі ферментів.
Сперматурія- наявність в осаді сечі елементів сперми (сперматозоонів, клітин сперматогенезу). Спостерігається при деформації задньої частини сечівника та сім'яного горбика, атонії внутрішніх статевих органів (застійний везикуліт, колікуліт).

3. Усі види катетерів, призначених для проведення через сечівник, мають номер (за шкалою Шар'єра), який відображує їхній діаметр. Кожний номер відрізняється від інших на 1/3 мм, тобто № 18 означає, що діаметр катетера становить 6 мм.
Катетер являє собою трубку з одним чи двома бічними отворами на міхуровому кінці. Широко застосовують такі катетери.
Гумовий катетер Нелатона
має один бічний отвір і заокруглений сліпий міхуровий кінець.
Гумовий катетер Тімана
має один бічний отвір (поліетиленовий-два). Міхуровий кінець має вигляд дзьоба, дистальний - розширений у вигляді лійки з гребінцем на кінці, який вказує напрямок дзьоба. Поліетиленовий катетер треба вводити одразу після кип'ятіння, оскільки при низькій температурі він втрачає еластичність.
Гумовий катетер Померанцева-Фолі
має балон на міхуровому кінці й бічний отвір.
Чоловічий металевий катетер
має круто загнутий міхуровий кінець з двома бічними отворами. Дистальний прямий кінець катетера оснащений двома кільцями, дзьоб катетера міститься в площині, яка перпендикулярна розташуванню кілець.
Жіночий металевий катетер
- коротка трубка з заокругленим, дещо загнутим міхуровим кінцем, який має два бічних отвори. На дистальному прямому кінці катетера міститься кільце, яке вказує напрямок дзьоба.
Дитячі катетери менші, ніж катетери для дорослих.
Введення катетера вимагає суворого дотримання правил асептики і антисептики. Це означає надійну стерилізацію, обробку зовнішнього отвору сечівника (у чоловіків - усієї головки статевого члена, у жінок-зовнішніх статевих органів), рук хірурга. Катетер попередньо змащують стерильним гліцерином і вводять за допомогою пінцета, м'які гумові катетери та деякі види еластичних (поліетиленових) стерилізують кип'ятінням. Інші інструменти обробляють у формалінових камерах або в розчині діациду. Перед використанням стерилізовані інструменти обмивають розчином фурациліну.
Катетер Нелатона використовують головним чином у хворих,. у яких немає особливої перешкоди за ходом сечівника, тобто під час рефлекторної затримки сечі, початкових стадій аденоми передміхурової залози та ін.
М'який катетер важко провести через сечівник при значних розмірах аденоми. Щоб обійти виступ аденоми, слід використовувати катетери з дзьобом, зігнутим під різними кутами. До таких належать катетери Тімана, Дюфура.
Катетер Дюфура
відрізняється тим, що у нього обрізаний кінець і є надувна манжетка для фіксування в сечовому міхурі. Два отвори (бічний і кінцевий) поліпшують умови дренування сечового міхура.
Катетер Кувлера
не зігнутий, має два отвори - на кінці і на відстані 1 см від нього.
Для постійного зрошення і дренування сечового міхура після операцій застосовують двоходові катетери з надувною манжеткою.

4.Пневморетроперитонеум є інформативнішим методом дослідження, ніж пневморен, який дає уявлення про стан лише однієї нирки.
Хворий, лежачи на спині, приймає положення, як для гінекологічного дослідження. Голять волосся між статевими органами і відхідником, обробляють шкіру розчином йоду спиртовим. Вказівний палець лівої руки вводять у пряму кишку. Після знеболення новокаїном голку проводять і пресакральний клітковинний простір. Просуванню голки передує струмінь розчину новокаїну. Пальцем, введеним у пряму кишку, контролюють правильність уведення голки. Після того як голка буде на глибині 6-7 см, до неї під'єднують кисень. Уводять від 800 до 1200 мл газу (залежно від статури пацієнта).
Якщо лікарю треба мати уявлення про заочеревинний простір з обох боків, хворий після введення кисню лежить на спині із трохи піднятим тулубом. Якщо ж досліджують лише одну нирку, хворий лягає на здоровий бік. Таким чином створюють умови для просування кисню в потрібному напрямку. Знімки виконують через 30-40 хв, іноді через 1 год. На цей час кисень встигає поширитись по заочеревинному простору, а якщо на його шляху немає перешкод (спайок, склеротичного процесу), обійти нирку з усіх боків.
Введений пресакрально кисень поширюється по міжфасціальних щілинах, проникає в заочеревинний простір, оточує розташовані поруч органи. Для рівномірного поширення кисню хворому рекомендують перед зніманням кілька разів повернутися з боку на бік, підняти верхню частину тулуба, щоб газ підійшов до діафрагми. У міру поширення кисню в заочеревинному просторі при перкусії поперекових ділянок з'являється тимпаніт. На рентгенограмі легко визначити контури нирок, надниркових залоз.
Цінність пневморетроперитонеума підвищується при поєднанні його з екскреторною урографією, ретроградною уретеропієлографією чи томографією.
Показання: аномалії, кісти і пухлини нирок, пухлини надниркових залоз і заочеревинного простору.
Протипоказання: гнійно-запальні процеси в ділянці куприка і пресакрального простору; пухлини прямої кишки; склероз заочеревинної клітковини; гострі запалення легенів і верхніх дихальних шляхів; недостатність кровообігу.
Ускладнення: гематома, повітряна емболія.
Іноді у дітей під час пневморетроперитонеума спостерігаються загальні реакції, зокрема неспокій, метеоризм. Вони є наслідком недостатнього знеболення і забезпечення нерухомості хворого. У разі введення голки під фасцію прямої кишки, а також при надто глибокій пункції в деяких випадках можуть пошкоджуватися судини пресакрального простору. Із ускладнень, пов'язаних з передкуприковою пункцією, інколи спостерігається проколювання стінки прямої кишки.
Якщо перешкод до поширення газу немає і потрібне дослідження заочеревинного простору s обох боків хребтового стовпа, вводять 8-12 мл (дітям-5-10 мл) рентгеноконтрасного препарату і роблять знімки.

 

5. Аномалії взаємних зв’язків нирок виникають внаслідок їх зрощення. При цьому у хворого виявляється одна велика нирка. Залежно від виду зрощення може виявлятися підковоподібна, L-подібна, S-подібна і галетоподібна нирка. Зрощення нирок може характеризуватися і одно-, і двобічною їх дистопією:

при S-подібній нирці одна із половин знаходиться на своєму місці, а друга — у здухвинній ділянці. При об’єктивному обстеженні зрощення нирок може сприйматися за пухлини черевної

Найчастішою формою зрощення є підковоподібна нирка. Нирки з’єднуються перешийком, який розташовується попереду аорти і нижньої порожнистої вени. Здебільшого пере-

шийок утворює ниркову структуру, або фіброзний тяж. Нирки у цьому разі розміщуються на рівні попереку. Судинна система складається з багатьох артерій, які відходять від аорти або від інших великих артерій суміжних органів. Найчастішими ускладненнями при підковоподібній нирці є пієлонефрит і сечокам’яна хвороба, які виникають через конфлікт сечоводів із нирковими артеріями і порушення відтоку сечі з

ниркових мисок. Нерідко розвивається синдром нижньої порожнистої вени.

Діти скаржаться на біль у черевній порожнині (синдром Мартинова і Ровзінга).
Діагностика. Діагноз підковоподібної нирки визначають на підставі скарг хворого, даних об’єктивного обстеження, а також рентгенологічного і УЗ-сканування.

Лікування залежить від того, чи є біль і ускладнення, чи ні. При ускладненнях показано хірургічне лікування: потрібно ліквідувати перешийок і розвести полюси нирок.

 


1 | 2 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.)