У чому полягає різниця між «моральним ідеалізмом» і «меркантилізмом»?

Моральний ідеалізм - віра людини в існування:
• принципів і норм поведінки, дотримання яких дозволяє зберегти почуття власної гідності;
• святого, значущого для всіх людей;
• високої мети (батьківщина, культура тощо), якій повинен служити осіб.
Ідеалізмом є:
• надія на повну реалізацію ідеалу в реальному житті;
• відірваність від реального життя, нерозуміння її.
Ідеалізму протиставляється реалізм / меркантилізм (переконаність у тому, що все підпорядковано інтересам людей і їх прагненню до вигоди).
Моральний ідеалізм може вилитися в неприйняття реальному житті, "відхід в себе" (ескапізм), моральний нігілізм,ригористические вимоги, які пред'являються до інших людей.

Меркантилі́зм ( фр. mercantile — торговець, від лат. mercari — торгувати) — в широкому розумінні — переважання матеріальних, фінансових інтересів над усіма іншими. В більш вузькому, конкретному значенні — торгова та фінансова політика абсолютистських держав 16-18 ст. та відповідна ідеологія.

Багатство меркантилісти не відділяли від грошей, тобто в тодішніх умовах від монетарних металів — золота та срібла. Відповідно багатство держави це кількість дорогоцінних металів, що є на її території. Для того, щоб багатство збільшувалося, надходження золота та срібла в країну має перевищувати їх відтік.

В

21. У чому полягає проблема визначення сенсу життя людини? Чому пошуки відповідей на дане питання філософи-моралісти вважають «вічними»?

Лекція 9

Сократ: сенс життя – дотримуватися добропорядності, керуватися власним розумом у виборі свого життєвого шляху.

Арістотель – «благо – це сенс життя».

Марк Аврелій: Сенс життя – самоізоляція від світу, «забрудненого» негативним втручанням.

Рим. прислів‘я: слід жити так, щоб вміти втішатися прожитим життям, а значить – жити двічі.

З точки зору філософіїї сенс життя полягає у намаганні перебороти страх смерті, замислюючись над її природою.(«Пам’ятай про смерть»)

В історії етики декілька позицій з приводу сенсу життя:

1) природно почати пошуки в самому житті, в сфері основних люд. бажань та інтересів.

2) утилітариська: людина завжди прагне до власної вигоди

3) людина намагається бути щасливою, «жити варто» - основне гасло.

4) Сковорода: «Коли життя не отримує морального виправдання, воно перетворюється на «суєту суєт»».

5) слід шукати сенс життя у власній душі, людина може стати кращою, ніж вона є, тому є сенс у самовдосконаленні.

6) сенс життя не можна звести до однієї мети(моралісти): адже досягнувши її людина відразу починає шукати новий життєвий орієнтир.

7) сенс життя не дається, його слід вибрати, утвердити, довести, якщо людина свідомо прагне його пізнати.

Відтак сенс життя – це мета, заради якої витрачаються розумові зусилля, час, фізичні та духовні сили.

Сенс життя тісно пов’язаний з свідомим моральним вибором та самовизначенням людини і її моральною відповідальністю, що орієнтує людину на досягнення мети як заради себе самої, так і стосовно інших.

Поблема визначення сенсу життя людини полягає у тому, що сьогодні немає конкретного визначення цього поняття, адже його трактують по-різному.

Допоки існує людство сенс життя є «вічним» моральним пошуком у філософії та етиці.

С

Відношення між смертною карою, вбивством і моральністю вичерпно виразив В. Соловйов: «Смертна кара є вбивство як таке, абсолютне вбивство, тобто принципове заперечення вихідного морального ставлення до людини». Які аргументи висувають прибічники смертної кари? Чи можлива, на вашу думку, послідовна етична аргументація на користь смертної кари?

За

Захисники смертної кари вважають її ефективним засобом попередження особливо жорстоких злочинів, захисту суспільства від злочинців та справедливою відплатою за скоєне насильство. На їхню думку, страхітливий приклад такої кари стримує потенційних злочинців від скоєння злочинів набагато більше, ніж перспектива довічного ув'язнення. Крім того, захист спільного блага суспільства іноді може вимагати фізичного знешкодження тих, хто йому загрожує. Особи, що позбавляють життя інших, заслуговують на найвищу кару, бо своїм злочином позбавляють себе права жити. Часто цей останній арґумент прибічники смертної кари підкріплюють біблійними словами "око за око, зуб за зуб".
Проти
Здається, ці арґументи не є дуже переконливими для тих, хто наполягає на скасуванні смертної кари. Спираючись на статистичні дані, вони доводять, що часто рівень злочинності у країнах, де смертна кара є узаконеною, значно перевищує рівень злочинності у країнах, де її заборонено. Отже, смертна кара не є ефективним засобом "залякування".
Смертна кара волає до найтемніших кутків нашої душі про необхідність відплати. Можливо, вона вдовольняє жадобу суспільства до помсти, але не стримує кримінальну поведінку в суспільстві.
Кожна людина має право на життя, і руйнувати його через смертну кару означає руйнувати те, що захищаєш. "Амнесті Інтернешнл", одна з найвідоміших організацій, що виступає за скасування смертної кари, вважає її нападом на людську гідність і грубим порушенням прав людини.

Сьогодні смертна кара є забороненою або не застосовується у понад 100 країнах світу. Європейський Союз вважає її несумісною із членством, адже смертна кара як справедлива відплата є раціоналізованою помстою і не гідна цивілізованого суспільства.
Крім того, однією з функцій будь-якої кари є реабілітація - шанс каяття, виправлення і реабілітації своєї людської природи. Очевидно, що смертна кара позбавляє людину цієї можливості.
Я вважаю, що послідовна етична аргументація на користь смертної кари не можлива, оскільки вона суперечить всім моральним етичним принципам.

Поиск по сайту: