|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
В чому полягає проблема етичного співвідношення ідеального і реального(крізь призму поділу на належне і суще)?Чому небезпечний абсолютизований ідеалізм і які його наслідки?Суттєво особливістю морального погляду на світ є поділ світу на світ сущого і світ належного – того, що передбачається вимогами моралі, ідеєю добра, але ще не дістало реалізацію. Важливою для людської моральності є позитивна ціннісна орієнтація на благо, добро. Але важливо і те, що в суспільному житті людей, у вирі випадковостей, конфліктів, з котрими стикається людина у своєму безпосередньому існуванні, така позитивна ціннісна орієнтація не може бути збережена без елемента самопримусу, обов’язковості, вольового зусилля (що якраз і втілюється в уявленні про належне). Слід зважити у повному розумінні слова. Можна чудового усвідомлювати, що чомусь, чого тепер немає, належить бути, що якісь зміни неодмінно потрібні й т.ін. – і водночас самому нічого не робити для встановлення цього належного й обов’язкового порядку речей і навіть не відчувати необхідності такого власного втручання. Категорія обов’язку якраз і фіксує набуття загальним уявленням про належне форми конкретної вимоги, зверненої до людського суб’єкта відповідно до його становища в даний момент. Іншими словами, обов’язок – це усвідомлення належного, за якого здійснення належного стає для особи нагальним практичним завданням. Тому я гадаю,що люди постійно намагаються творити реальне на основі ідеального,що на скільки я зрозуміла є мораллю, а совість-це внутрішній контрольний механізм самосвідомості,здатність людини критично осмислювати свої вчиинки,думки і бажання через рефлексію,усвідомлювати невідповідність реального з ідеалом. Абсолютизований ідеаліст-це та людина,яка завзято вірить у високі ідеали і користується ними в своєму житті. А наше життя річ доволі таки складна штука,в якій крім чорного і білого,добра та зла є і полутона,тому коли подібна людина стикається з невідповідністю якось життєвої ситуації(реальності) з своїми абсолютизованими ідеалами,вона може зазнати розчарування не в своїх принципах,а у житті,а це у свою чергу може призвести до великих проблем у психічному та психологічному плані. Рівень С 3. Прокоментуйте *нове золоте правило*: «Поважай і підтримуй моральний порядок у суспільстві,якщо хочеш,щоб суспільство поважало і підтримувало твою незалежність» Чому в сучасному світі проблеми теорії моралі витісняються зі сфери етики в область соціальної філософії? У західному суспільстві на особистісному рівні дедалі помітнішою є орієнтація на забезпечення соціального порядку і справедливого існування через спроби синтезу елементів традиції та сучасності, пошук балансу між універсальним характером прав людини і спільним благом. А. Етціоні стосовно цього пропонує так зване "нове золоте правило", покликане максимально скоротити розрив між поведінкою людини, що їй диктує ЇЇ "Я", і доброчинною поведінкою суспільного характеру. Зазначене правило вчений втілив у формулі: "поважай і підтримуй моральний порядок у суспільстві, якщо хочеш, щоб суспільство поважало і підтримувало твою неза-лежність".Основні положення цієї так би мовити тенденції: · абсолютно вільна особистість не може бути розумно мислячим членом громадянського суспільства, натомість у її свідомості з'являється тенденція до інтелектуальної нестабільності, імпульсивності, розумового розладу; · роз'єднання людей, розпад суспільства на натовпи призводить до втрати індивідуумом своєї особистості й цінності, що, як правило, спричиняє тоталітаризм, жорстке обмеження незалежності особи, виникнення асоціальної поведінки, відчуження; · здоров'я суспільства залежить від зміцнення соціальних "якорів" у межах зусиль, спрямованих на підтримання соціального порядку і суспільного блага через опору не на закон як засіб забезпечення цінностей, а на освіту, управління, переконання, віру, моральний діалог, розвиток основоположних морально духовних критеріїв та ін. Висновок А. Етціоні полягає в тому, що незалежність особистості не повинна бути безмежною, а має вписуватись у контекст суспільних цінностей. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |