ЛЕГЕНДА ПРО СОВ-ПРИВИДІВ З КЛАНУ ВАДІМУСІВ

Давним-давно у Ґлауксії, в землях князівства Бубо, проживав клан Вадімусів. Це була всім відома древня фамілія, представники якої зуміли прославитися у найрізноманітніших галузях царині науки. Зокрема, Вадімус Філіп IV, будучи практикуючим бестіологом та ентузіастом своєї справи, винайшов усім відомий зараз еліксир Екстінґво для приборкування церберів. Його донька, Вадімус Філіна ІI, ввійшла в історію зі своєю настоянкою Транквілло, створеною в цілях боротьби з "Кривавими Ері" - трояндами-хижачками. Узагалі, можна довго перечислювати досягнення найвидатнішого роду князівства Бубо, та відкладемо цю справу до кращих часів.

Нащадки клану Вадімусів спочивали на лаврах слави своїх талановитих предків (хоча й самі не поступалися їм здібностями та знаннями), а що їх шанували в усіх князівствах Ґлауксії та за її межами, юні наслідники - Рутена, Таха та Онукс - потрапили у пастку власних гордині та зарозумілості.

У Ґлауксії були заборонені дослідження явища метаморфізму після кількох невдалих експериментів, оскільки це могло призвести до смерті піддослідних птахів та людей, що брали участь в дослідженні. Втім, це не зупинило трійцю з роду Вадімусів. Отримавши категоричну відмову від Міністерства Логусів у підтримці проекту, Рутена, Таха та Онукс вирішили таємно запустити досліди.

Тріумвірат юних Вадімусів був воістину жахливим - не дай Бог було тобі трапитися на їхньому шляху! Невдовзі з Вадфоресту, дрімучого віковічного лісу, що ріс біля маєтку клану, почали зникати філіни - охоронці древньої пущі, а серед мешканців поблизьких сіл стали ширитися нехороші чутки про те, що поряд з фамільним помістям періодично щезають люди.

Страх та паніка охопили людей, все частіше лунали заклики поквитатися з нащадками Вадімусів. Та ентузіастам розправи не вдалося здійснити свій задум, адже одного дня юні нащадки клану загадково зникли. Є лише одна історія, яка хоч трохи проливає світло на події.

Переказують, що через декілька днів після загадкового зникнення Вадімусів у поблизькому Віргінусі з'явився напівживий від страху та втоми лакей, що служив у маєтку. Він поводився наче божевільний і через декілька днів помер від розриву серця - його життя перервали сильні переживання та жахливі спогади.

Слугу звали Ноктусом, і як не намагалися заспокоїти його цілителі та доглядальниці, він увесь час марив та повторював: "Я бачив їхнє переродження, бачив, як вони втрачали людську подобу! Вони стали совами, привидами лісових хащ!"

Через декілька днів приїхала Спеціальна Колегія Магів, забрала з замку усі важливі речі та документи. Було видно, що високі чиновники і самі були надзвичайно спантеличені як самою ситуацією, так і побаченим в маєтку Вадімусів, і їх реакція ще більше розпалювала цікавість людей, які не мали доступу до конфеденційної інформації. Невдовзі серед народу почала ходити легенда, складена на основі відомих фактів та слів Ноктуса, і яка давала хоч якесь пояснення таємничому зникненню Рутени, Тахи та Онукса.

Мандрівники та купці, що прибували до Віргінуса, розповідали про дивних сов, які переслідували їх у Вадфоресті. Багато хто клявся, ці сови - не що інше, як привиди, бо крізь світлі постаті птахів було видно кожен листочок та гілку дерева, що знаходилось позаду, а самі створіння були наче зіткані з туманної димки. Далі - більше, містами та селами ширились чутки, що так звані "сови-привиди" нападають на людей та калічать їх. Вадфорест стали обходити десятою дорогою наче прокляте місце.

Місцеві мешканці згадали слова Ноктуса, і оголосили, що сови-привиди - це Вадімуси, які з допомогою диявольських ритуалів змінили свою подобу. Люди відкрили ''сезон полювання'' на таємничих істот, до замку Вадімусів розпочалися паломництва всіляких любителів таємниць та фанатів окультизму. Як не намагалися владні структури навести хоч якусь подобу порядку, у них нічого не виходило.

А тоді все разом припинилося і стихло. Сови-привиди несподівано зникли, приїжджі більше не помічали нічого дивного, і місцеві мешканці записали перемогу на свій рахунок. Втім, тепер чутки про сов-привидів розходилися з усіх сторін королівства Глауксія. І так в народ пішла легенда про трьох гордих людей, які за свою зарозумілість поплатилися людською подобою і тепер мстили за це усім, хто зустрічався на їхньому шляху.

Поиск по сайту: